Повернувшись додому, Ся Ань спочатку пішла подивитися на малюка, який спав у спальні.
Побачивши, що малюк все ще спить, вона зітхнула з полегшенням.
Повернувшись, вона попрямувала до кабінету.
Хоча вона вже вважала Ся Сінченя своєю дитиною.
Але початковою передумовою прийняття Ся Сінченя було допомогти оригінальній власниці тіла, щоб віддячити їй за це тіло.
Але тепер, хто міг подумати, що Ся Сінчень виявиться не дитиною оригінальної власниці тіла.
У оригінальної власниці тіла була інша дитина.
Якщо б вона не знала, хто це, то це було б не страшно. Але оскільки вона вже здогадалася, хто це, і зрозуміла, яке майбутнє, і який кінець чекає на цю дитину, то вона не могла більше залишатися байдужою.
Зайшовши до кабінету, Ся Ань дістала свій телефон і набрала номер свого найнадійнішого, і водночас найуніверсальнішого агента, Сюй Тяньтянь.
«Алло, сестро Ся Ань, щось трапилося, що ти дзвониш? І я щойно чула, що ти ходила зустрічатися з тією жінкою Ся Цзінхао? Щось сталося?»
Щойно телефон підняли, Ся Ань ще не встигла сказати, навіщо вона телефонує Сюй Тяньтянь, як почула, що людина на тому кінці дроту щось швидко проговорила.
«Так, дещо сталося».
Ся Ань байдуже сказала.
Через такий спокійний тон Ся Ань, Сюй Тяньтянь спочатку подумала, що нічого серйозного не сталося.
Але хто міг подумати, що те, що Ся Ань вимовила далі, справді спантеличило її.
«Що сталося?»
«Я хочу, щоб ти допомогла мені знайти людину, це маленька дівчинка. Приблизно того ж віку, що й Сяо Сін, і вона народилася в тій же лікарні, що й Сяо Сін, але її покинули. Місце, де її покинули...»
Слухаючи опис Ся Ань, Сюй Тяньтянь справді не знала, що сказати.
Бо вона справді не розуміла, навіщо Ся Ань шукає таку маленьку дівчинку.
Яке це має до неї відношення?
Чому вона раптом шукає таку дівчинку?
Чомусь Сюй Тяньтянь відчула, що ця справа може бути пов'язана з Ся Цзінхао.
«Сестро Ся Ань, чому ти шукаєш цю дівчинку?»
Голос Сюй Тяньтянь був сповнений здивування.
«Спершу знайди її, а потім поговоримо».
Ся Ань не сказала Сюй Тяньтянь, що ця маленька дівчинка, швидше за все, була її донькою.
Тому що зараз вона ще не знала, як поводитися з цією «рідною донькою», яка раптом з'явилася.
Хоча вона тепер виховувала двох маленьких негідників, виховувати одну дитину — це виховувати, виховувати двох, трьох — це теж виховувати.
Але вона не була психологічно готова прийняти і виховувати маленьку дівчинку, яка раптом з'явилася, і це справді було трохи дивно.
Поклавши слухавку, Ся Ань тихо зітхнула.
Що це за ситуація?
Її слухняний син тепер став дитиною з невідомим батьком і матір'ю.
А дитина оригінальної власниці тіла, яку вона прийняла, перетворилася з сина-антагоніста на гарматне м'ясо-дівчинку???
Це справді трохи дратувало.
Що це за чортів сюжет!
Ся Ань відчувала себе досить пригніченою і скаржилася подумки.
Насправді, Ся Ань не можна звинувачувати в скаргах.
Тому що цей сюжет був надто божевільним!
У [романі] сином оригінальної власниці тіла завжди був Ся Сінчень. Хоча він був великим лиходієм, він дожив до кінця і був великим лиходієм, який довів головних героїв до смерті!
Вирісши, Ся Сінчень, великий лиходій, справді не зазнав особливих страждань, окрім того, що страждав через головну героїню, яку не міг отримати.
Здавалося, що, хоча оригінальна власниця тіла померла, мати сина, який мучив головних героїв, було все ж таки непогано, і, з іншого боку, це можна було вважати помстою за оригінальну власницю тіла.
Але виявилося, що Ся Сінчень не був сином оригінальної власниці тіла, а дитина оригінальної власниці тіла була гарматним м'ясом-дівчинкою з [роману].
І то такою, яка не зробила нічого поганого, але померла досить невинно?
Це справді змусило Ся Ань замовкнути.
Її незапланована донька була не ким іншим, як маленькою зіркою індустрії розваг із [роману], яку використовували як заміну головної героїні.
Спочатку, хоча це гарматне м'ясо жило в бідній родині, батьки дуже любили її, і хоча її дитинство було скромним, сім'я була дуже теплою і сповненою безмежної батьківської та материнської любові. Це зробило дівчинку, яку викинули змалку, дуже щасливою.
З дитинства, оскільки в сім'ї не було грошей, гарматне м'ясо було досить розумним і зрілим, і завжди ставило собі за мету вступити до хорошого університету, досягти успіху і заробити багато грошей, щоб її батьки могли жити добре.
Спочатку все йшло досить гладко.
Вона не була дурною і працювала наполегливіше, ніж інші.
Якби все йшло так, вона б справді досягла своєї мети.
Але, непередбачувані обставини трапляються, і саме того року, коли гарматне м'ясо закінчило старшу школу, її прийомний батько потрапив в аварію, і опора сім'ї стала інвалідом.
Усі сімейні заощадження пішли на лікарняні витрати. Хоча гарматне м'ясо вступило до ключового університету першої категорії, не було грошей, щоб заплатити за навчання, і її прийомний батько потребував термінових грошей.
Тому вона могла лише відмовитися від мрії про навчання, залишити школу і працювати, щоб її батько мав гроші на лікування.
Оскільки вона була гарною, її помітив агент, і вона потрапила в індустрію розваг.
Для гарматного м'яса, яке було дуже старанним у всьому, хоча вона тільки потрапила в індустрію розваг, вона була гарною, серйозною, і мала невеликий талант, тому її потенціал був досить великим.
Як новачок, вона була головним об'єктом просування компанії.
Вже на початку своєї кар'єри вона завоювала прихильність багатьох глядачів і мала невелику кількість шанувальників.
Спочатку здавалося, що все йде в хорошому напрямку.
Але раптова сексуальна експлуатація, заборона на роботу... знову загнали гарматне м'ясо в глухий кут.
Допоки вона не зустріла іншого чоловіка.
Цей чоловік був не ким іншим, як другорядним чоловічим персонажем з [роману], який був одержимий головною героїнею.
Через те, що він не міг отримати головну героїню, він почав шукати одну заміну за іншою.
Поки не знайшов гарматне м'ясо, яка була на п'ять частин схожа на головну героїню...
Оскільки гарматне м'ясо була ще молодою і наївною, вона потрапила в пастку, думаючи, що другорядний чоловічий персонаж, який був до неї ніжним, був її надією і порятунком.
Але вона не знала, що все, що вона пережила, було сплановано цим чоловіком.
Другорядний чоловічий персонаж дав їй гроші на лікування прийомного батька, давав їй гроші, утримував її, і заборонив їй знову входити в індустрію розваг.
Вона була як птиця, замкнена чоловіком у розкішній клітці.
Поки одного разу вона не виявила, що вона була лише заміною.
Вона хотіла втекти, але не могла.
І в цей час вона також виявила справжнє обличчя другорядного чоловічого персонажа...
Зрештою, гарматне м'ясо померла, померла від руки другорядного чоловічого персонажа, і померла в день весілля головних героїв.
Другорядний чоловічий персонаж не міг змиритися з тим, що головна героїня вийшла заміж, а гарматне м'ясо не хотіла більше терпіти все, що він їй завдавав, і вирішила покинути його назавжди.
Зрештою, коли другорядний чоловічий персонаж намагався утримати гарматне м'ясо, він ненавмисно вбив її.
Так гарматне м'ясо трагічно загинула, померла дуже несправедливо і не мала жодної цінності.
До самої смерті вона не знала, що її справжніми батьками була не та пара, яка завжди любила її.
До самої смерті вона не знала, що вона насправді була зведеною сестрою головної героїні, якій вона завжди заздрила...
Переглянувши сюжет про рідну доньку оригінальної власниці тіла, Ся Ань справді відчула, що це надто іронічно.
Життя оригінальної власниці тіла, і життя її доньки, обидва були повністю зруйновані цією жінкою, Ся Цзінхао.
Раніше вона завжди гадала, як така боязка людина, як оригінальна власниця тіла, могла народити Ся Сінченя від іншого чоловіка і сказати, що він дитина Фу Сяня.
А тепер...
У оригінальної власниці тіла не було інших чоловіків, і дитина справді була Фу Сяня. Просто їхню дитину підмінили.
З самого початку оригінальна власниця тіла ніколи не зраджувала того негідника Фу Сяня.
Подумавши про це, Ся Ань вперше відчула, що ця жінка, Ся Цзінхао, була справді надто жахливою.
Тепер, схоже, змусити родину Ся збанкрутувати — це справді занадто легко для цієї злої жінки, Ся Цзінхао...
...
Поки Ся Ань була занурена в роздуми про доньку оригінальної власниці тіла, вона не помітила, що малюк, який мав спати, таємно ховався за дверима кабінету і шпигував за нею.
«Гей, малий. Я ж казав тобі, що ти не її син. Вона, мабуть, також уже знає, що ти не її син. Та дівчинка, про яку вона щойно говорила по телефону, — це її рідна донька».
Ся Сінчень дивився на свою маму-фею, яка серйозно про щось думала, і слухав той зрілий, глибокий чоловічий голос у своїй голові. Його настрій був вкрай пригніченим.
Усе його тіло було охоплене панікою.
Якщо мама дізнається, що він не її рідний син, чи кине вона його?
Якщо його мама-фея справді знайде свою рідну дитину, чи виженуть його?
Чи перестане мама його любити?
У цей момент Ся Сінчень був як покинуте маленьке цуценя, такий безпорадний.
«Що мені робити, якщо мама мене кине? Я не хочу йти від мами, я хочу залишитися поруч з мамою... бути її найулюбленішим сином...»
«Ха, це ж просто. Просто не дай їй знайти її рідну доньку».
Голос у голові Ся Сінченя сказав це так недбало, так легко.
Наче це була дуже проста справа.
Хоча малюк не знав, як це зробити, і вважав, що це досить складно.
Але він також знав, що голос у його голові був дуже могутнім, могутнішим за його маму, тому що він знав усе...
І міг створювати засоби для догляду за шкірою, які дуже дивували маму.
Тому він знав, що зможе це зробити.
«Ні! Не треба!»
«Ти хочеш, щоб вона знайшла свою рідну доньку і забрала її? Тоді ти можеш втратити її прихильність».
«...Але, але це донька мами. Я не хочу, щоб мама була розчарована. Хоча, хоча я теж не хочу, щоб її мама забрала, але я більше не хочу, щоб мама була розчарована, щоб їй було сумно...»
«...Я зрозумів. Ся Сінчень, ти справді дурне дитя».
«Це ти дурний!»
«Гаразд, раз так, тоді я допоможу тобі по-іншому, і... допоможу Ся Ань випустити пару».