Якщо це стане відомо, це, мабуть, шокує багатьох людей.
І це також може піднести Ся Ань до статусу легенди!
Дивлячись, як Сюй Тяньтянь сміється до нестями, Ся Ань знизала плечима і не надто переймалася.
Її турбувало лише те, чи зможе вона завдати удару родині Ся, і коли вона зможе зруйнувати їхнє підприємство.
Сюй Тяньтянь ще деякий час обговорювала зі Ся Ань її завтрашній розклад, а потім залишила її помешкання.
Побачивши, що Сюй Тяньтянь пішла, Ся Ань подивилася на час, розрахувала різницю в часі і, як завжди, провела свою щоденну відео-конференцію телефонних розмов.
У місті Б вже була ніч, а в Сполучених Штатах — ранок.
«Сяо Сін, Сяо Цань, доброго ранку».
Увімкнувши відеозв'язок, Ся Ань, як зазвичай, привітала двох маленьких хлопчиків.
Два хлопчики, які стояли перед камерою, були вже охайно одягнені і також привітали Ся Ань.
«Доброго ранку, мамо».
«Доброго ранку, сестра Фея~»
Бачачи, що двоє маленьких хлопчиків виглядають бадьорими, обличчя Ся Ань осяяла яскрава усмішка.
Поспілкувавшись із двома хлопчиками про звичайні повсякденні речі, наприклад, що потрібно добре їсти, слухати вчителів тощо, і отримавши слухняні кивки від обох, Ся Ань сказала дещо інакше, ніж зазвичай.
«Ви двоє маєте добре дбати про себе, поки мене немає. Я, можливо, скоро повернуся, і ви не сумуйте занадто сильно за мною».
Почувши слова Ся Ань, двоє маленьких хлопчиків одразу пожвавішали.
«О?! сестра-Фея, ти повертаєшся!»
«Мамо, коли ти повернешся? Я зустріну тебе в аеропорту».
Дивлячись на нетерплячі обличчя двох маленьких хлопчиків, Ся Ань не стрималася від усмішки і сказала:
«Я так довго була відсутня, звичайно, я повинна повернутися і побачити вас. Щойно я закінчу роботу тут через кілька днів, я полечу назад, щоб побачити вас».
Почувши слова Ся Ань, двоє маленьких хлопчиків зрозуміли, що Ся Ань повернеться лише на короткий час, і хоча вони все ще були дуже щасливі, вони вже не були такими збудженими, як раніше.
«Добре, будьте слухняні, я обіцяю, що швидко розберуся з усіма справами тут і якнайшвидше повернуся додому...»
Ся Ань, контролюючи час, ще трохи побавилася з двома маленькими хлопчиками, а потім, наполягаючи, щоб вони поспішали на уроки, вимкнула відеозв'язок.
На той момент уже наближався час її сну.
Саме коли вона прийняла душ і збиралася лягти, щоб трохи подивитися телевізор, їй подзвонив непроханий гість.
«Ся Ань, я хочу... запросити тебе зустрітися і поговорити».
Глянувши на незнайомий номер, Ся Ань холодно хмикнула і сказала:
«Думаю, нам немає про що говорити».
Цей Фу Сянь справді був дуже наполегливим. Вона вже заблокувала кілька його номерів, а він все ще продовжував наполегливо їй телефонувати.
Може, наступного разу спробувати відхиляти дзвінки з незнайомих номерів?
«Ся Ань, мені справді є що обговорити з тобою».
Фу Сянь глибоко вдихнув, і в його голосі відчувалася невимовна серйозність і тривога.
«Вибач, між нами немає нічого важливого».
Сказавши це, Ся Ань вже збиралася покласти слухавку.
Але чоловік на іншому кінці дроту, мабуть, був надто схвильований, він відкинув свою звичайну стриманість і вигукнув:
«Стривай! Не клади слухавку! Я хочу зробити ще один тест ДНК з Фу Юем, ні, з Ся Сінченем!»
«Що ти маєш на увазі?»
Почувши, що Фу Сянь згадав Ся Сінченя, Ся Ань зупинила палець, яким збиралася покласти слухавку. Вона злегка нахмурилася.
«Ся Ань, цього разу ми вдвох зробимо тест ДНК із Ся Сінченем. Я думаю, що нас, можливо, обманули, нас обох обманула та жінка, Ся Цзінхао!»
У голосі Фу Сяня відчувалося нескінченне збудження.
Здавалося, він щось з'ясував, тому був настільки схвильований, що втратив свою звичайну витримку.
Слухаючи слова Фу Сяня, Ся Ань ледь помітно підняла очі, в яких була невимовна глибина.
Через довгий час Ся Ань сказала:
«Фу Сянь, ми з моїм сином не хочемо мати більше жодних стосунків із твоєю родиною. Будь ласка, не турбуй мене в майбутньому, а тим більше мого сина».
«Ся Ань, але Ся Сінчень, цілком можливо, не є твоєю дитиною! Твоя дитина, можливо...» - можливо, страждає деінде, і, можливо, живе дуже жалюгідно.
Але Ся Ань перебила Фу Сяня, не давши йому договорити.
«Фу Сянь, Ся Сінчень — мій син, син Ся Ань. Він був ним у минулому, є ним зараз, і буде ним у майбутньому».
Сказавши це, Ся Ань поклала слухавку.
«Ту-ту-ту—!»
Слухаючи гудки відбою на іншому кінці дроту, Фу Сянь стиснув кулак, на його обличчі було розчарування.
Останнім часом він доручив людям розслідувати справу про вагітність і народження дитини Ся Ань. Хоча приватний детектив, якого він найняв, був дуже здібним, минуло вже кілька років.
Крім того, очевидно, хтось приховав багато доказів тих подій.
Тому інформація, яку він зараз отримав, полягала лише в тому, що в ті події, ймовірно, втрутилася Ся Цзінхао.
І, судячи з її справжнього обличчя. Цілком можливо, що Ся Ань тоді його не зраджувала, і вона справді народила йому дитину.
Просто... все було сплановано Ся Цзінхао.
Тому зараз можливі два варіанти: або Ся Цзінхао сфальсифікувала тест ДНК між ним і Ся Сінченем, і Ся Сінчень справді є його і Ся Ань дитиною.
Або... Ся Цзінхао не сфальсифікувала тест, Ся Сінчень справді не його дитина, але... Ся Сінчень також не дитина Ся Ань.
«Прокляття...» - Ся Ань, хіба ти не хочеш знати правду?
Хіба тобі байдуже, де твоя рідна дитина?
Можливо... наша дитина страждає десь і важко працює...
Думаючи про це, серце Фу Сяня стискалося.
Розслідувати! Потрібно обов'язково розслідувати! Він повинен з'ясувати правду! Знайти свою дитину...
...
Кхе-кхе! Чесно кажучи, Ся Ань справді було байдуже.
Зрештою, вона не була оригінальною власницею тіла, вона не переживала пологів, їй було все одно, рідна дитина чи прийомна.
Її турбував лише Ся Сінчень, ця людина, цей «син», до якого вона відчула прихильність.
Все інше не мало для неї великого значення.
Крім того, оригінальна власниця тіла не так вже й сильно піклувалася про свою дитину.
Інакше вона б не залишила таку маленьку дитину в дитячому будинку і не пішла б з цього світу.
Тому, чи важливо, хто є рідною дитиною оригінальної власниці тіла?
Зовсім не важливо.
У будь-якому разі, вона вважала Ся Сінченя своїм сином, і єдиним сином.
Проте, їй було трохи цікаво, що Ся Цзінхао зробила Ся Ань у ті роки.
Але це лише трохи.
Їй було лінь витрачати час на з'ясування.
Зрештою, зараз у Фу Сяня та Ся Цзінхао, мабуть, стався розлад, і Фу Сянь розслідує ті події.
Вона вірила, що щойно з'явиться якась зачіпка, Фу Сянь обов'язково зателефонує їй, і тоді вона послухає це як розвагу.
Хм~! Зважаючи на це, їй не потрібно налаштовувати відхилення дзвінків з незнайомих номерів~!
...
Ніч минула добре.
Ся Ань прокинулася свіжою і бадьорою, знову побажала доброго вечора двом маленьким хлопчикам і з повним запасом енергії пішла готуватися до справ на сьогодні.
Однак один із маленьких хлопчиків не спав усю ніч.
Просто тому, що Гу Шумоу випадково сказав: «Сяо Сін, я виявив, що ти, здається, не дуже схожий на сестру-Фею~!»
...
Через цю фразу маленький хлопчик цілий день був розгублений, виглядав так, ніби втратив душу.
Уночі Ся Сінчень дивився на Гу Шумоу, який спав на ліжку навпроти, стиснув губи і тихо пробурмотів:
«Гу Шумоу, я все одно дуже схожий на маму! Мої очі дуже схожі на мамині!»
Гу Шумоу, який вже майже заснув, почувши слова Ся Сінченя, позіхнув і пробурмотів у відповідь:
«Сяо Сін, ти все ще думаєш про це. Якщо ти вважаєш, що схожий, то схожий, ха~! Так хочеться спати».
Зробивши кілька позіхів поспіль, Гу Шумоу, не в силах протистояти сонливості, занурився у глибокий сон.
Але Ся Сінчень все ще не міг заснути.