05. Як уві сні (5) – 29 глава
— Э? - сказала вона, а потім забарилася зрозуміти, що його прохання було без будь-якого підтексту.
«Звичайно, Роджерс, джентльмен з джентельменів, не міг ввести мене в свою кімнату з підступними намірами».
Відчувши наміри Роджера, Рішель прикрила почервоніле обличчя. Вона помітила, що Роджерс якийсь час дивився на її ноги. Прослідкувавши за його поглядом, тільки зараз вона побачила свій стан. Починаючи з дренажних колін, все її тіло було вкрите ранами.
Рішель, почервонівши, поставила лампу, яку міцно стискала в руках.
- Я більше не можу доставляти тобі клопоту. Я сама.
- Мене непокоїть все, що пов'язано з Рішель. Так що, якщо ти не проти, то кивни, будь ласка.
Красновато-карі очі Роджерса, здавалося, дивилися на щось нестерпно прекрасне для нього.
Рішель схопилася за підол сорочки і з яскраво-червоним обличчям в результаті легонько кивнула. Роджерс піднімав кутки губ, відкрив коробку і дістав дезінфекційний засіб. Його велика рука обхопила білу голень Рішель. Роджерс опустив очі, приклавши ватку до рани. Цей жест був надзвичайно обережним, навіть благоговійним.
— Тц.
Рішель здригнувся від болю. Роджерс ніжно погладив її шкіру великим пальцем. Цей заспокійливий жест защекотив серце. Після ніг він обробив долоні й руки. На відміну від колін, їхні рани були несерйозними, тому все закінчилося швидко.
« Обличчя », — збив Роджерс низько і прошепотів, стиснувши підборіддя Рішель.
Його обличчя так близько, що вона відчувала його дихання.
Рішель розгубилась і зрештою опустила очі. Ватка, просочена дезінфекційним засобом, доторкнулася щоки.
"Таке відчуття, ніби я сплю..."
У кімнаті, де горіла лише одна лампа, було мутно і темно. Її розум, повністю виснажений грою в жахливі схованки, занурився у сон. У навколишніх тиші було чути тільки дихання. Дотик до скулів був м’яким. Рішель раптом подумала, що хоче все кинути і оперитися на нього.
— Справа зроблена, - пролунав в її вухах ніжний голос Роджерса.
Коли вона повернула голову, то побачила, як його очі наповнилися червоним світлом, що виблискує вогнем. Вони дивилися одне одному в очі і були настільки близько, що могли загубитися носами. Їхні гарячі дихання змішувалися з кожним подихом і видиханням. Від нього пахло трояндами, трохи сильніше, ніж зазвичай, і більш сп'янів. Рішель швидко відвела погляд, відчуваючи, як кружляє голова. Роджерс також акуратно відвернувся. Повітря почало циркулювати нормально.
« Не можу повірити, що мені захотілося оперитися на нього».
Сьогодні було дуже важко. Не те щоб у неї в голові сталися якісь порушення, вони вже малися.
Утайні вона корила себе.
- Рішель, хтось приходив до тебе в кімнату останнім часом? — запитав Роджерс, збираючи аптечку.
Рішель мовчазно простежила за його рухами, а потім підвищила голос і запитала:
- Що?
— Питаю, чи був хтось у кімнаті Рішель?
Вона рефлекторно похитала головою, але тут же згадала про Бекі. Юна служниця, яка попри тремтіння поділилася з нею інформацією. Наскільки Рішель знала, вона була єдиною, хто входив до її кімнати. Але чи варто їй називати її ім'я?
Рішель, трохи вагаючись, похитала головою.
- Нічого особливого не сталося.
Це не брехня. Бекі, як завжди, приходила прибрати.
— Зрозуміло.
Саме тоді Роджерс раптово зніс руку Рішель. Його рука була холодною, але відчуття були приємними. Рішель напружилась і обережно подивилася на Роджерса. Він невинно посміхнувся:
- Я питаю, тому що хочу допомогти тобі. Повір мені, Рішель. Я на твоєму боці.
- Чому?
Їй завжди було цікаво. Чому він такий добрий до неї?
Незважаючи на те, що їй хотілося кинути все і оперитися на нього, її голову наче окали крижаною водою. Здається, що вони досить близькі, але в той же час достатньо далекі. Вона пообіцяла не відкидати його прихильність, але в якийсь момент стала настороженою і підозрілою. Суперечливі думки не давали спокою. Вона б воліла почути його пряму відповідь, ніж страждати мовчки.
Все ще дивлячись в обличчя Рішель, Роджерс прищурився. Рука з тонкими лініями, які нагадують застиглий бджолиний віск, ніжно погладила її обличчя.
— Бо в цьому особняку немає нікого ціннішого за Рішель.
—...
— Для мене Рішель дуже цінна людина.
Роджерс Уолтер. Правдиви чи фальшиві його солодкі визнання, які він їй шепоче, уважно розглядаючи її, наче намагаючись щось з'ясувати?
Саме цьому чоловікові вона хотіла б довіряти найбільше, але... не могла цього зробити.
*
Зрештою, Рішель не назвала імені Беккі. Роджерс налив їй гарячої води, не ставлячи зайвих запитань.
- Це повинно заспокоїти твій шлунок. Шкода, що у мене немає чаю. Я відведу тебе в твою кімнату, коли ти закінчиш пити.
Він був просто привітний, як ніби його дивне визнання, зроблене раніше, було напівночним сном. Він закутав Рішель, яка кидалася від холоду, в шаль і дав їй нові волокнисті тапочки, а потім взяв лампи і ввічливо провів її назад у спальню.
Перед дверима в спальню Роджерс озирнувся на Рішель.
- Я б хотів оглянути твою кімнату, якщо ти не заперечуєш. Ти дозволиш мені, Рішель?
Коли Рішель почула його ввічливе прохання, то на мить задумалася. Він без вагань йшов вночі по коридору, не вагаючись запросив її до своєї кімнати. У багатьох відношеннях цей чоловік був підозрілим. Однак Рішель була впевнена, що він хоче допомогти їй. Вона була чутливішою більшості людей і могла це відчути.
Крім того, вона не знала, що за людина він був. У результаті Рішель відповіла:
— Да, заходи.
Хіба вона вже не заходила до нього в спальню раніше? Оскільки Бертранда вже раз порушила правило, наслідки будуть однаковими незалежно від того, запросить вона його чи ні.
« Ну, що ж... правила Бертранда не поширюються на Роджерса".
Можливо, в глибині душі вона хотіла перевірити його.
- Це не займе багато часу.
Потім Роджерс з усмішкою зайшов у кімнату. Рішель пішла за ним.
— Гм-м.
Стоячи посеред спальні, він уважно оглядав все навколо. Їй стало дивно соромно, наче читали її щоденник. Вона щаслива, що має звичку підтримувати порядок.
Утримаючись за підборіддя, Роджерс раптом без вагання підійшов до книжкової шафи, просунув руку всередину і порався за книжками. Через деякий час він повернув поличку в початковий стан.
— Ось, будь ласка.
У руці у нього була яскраво-червона троянда. Ідеальна червона троянда, якої ніколи не повинно було бути в кімнаті.
- Якого?
Вона затиснула рота, щоб стримати крик. Коли і хто поклав троянду? Ця книжна полика є найпоширенішим засобом для виготовлення меблів, і чому вона досі не знайшла цієї квітки?
Крім того, вона дуже недавно використовувала книжку, яка прикрила троянду. Як вона могла не помітити її до цих пір?
« Почекайте, я щойно згадала».
Сьогодні вдень Беккі, здається, особливо довго стояла перед книжковою полкою?
— Мне жаль. Мені дуже шкода. Але з вами все буде в порядку. Тому що ви з наставником Уолтером близькі ...
Кров у всьому тілі застигла, наче її занурили в крижану воду. Не може бути, ні за що. Ні, вона помиляється. Все через оточення. Безболісні сумніви.
- Мабуть, хтось насмілювався на розіграш.
Почувши голос Роджерса, Рішельк підняла голову. Він взяв троянду двома пальцями і повернув її в руці.
- Я подбаю про цю троянду.
- Що? Про троянду?
- Не хвилюйся, Рішель. Те, що сталося сьогодні, більше не повториться.
Роджерс, здавалося, не боявся червоної троянди. Він пограв з квіткою, з якого були видалені шипи, і акуратно сховав його.
- Так що добре виспись. Ця лампа - мій подарунок, тому користуйся нею при необхідності.
Усміхаючись, він граціозно вклонився, як актор перед виходом зі сцени. Потім без коливання вийшов з кімнати. Він йшов повільним кроком, але вона чомусь не змогла зловити його поглядом.
Рішель, лишившись одна, плюхнулася на диван. Вона так втомилася, що хотіла проспати три дні підряд. Ця ніч була страшніша, ніж кошмар.
— Котра година?
Коли вона подивився на годинник, було трохи більше чотирьох. Якщо вона одразу ж засне, то зможе проспати ще близько двох годин. Рішель випросталася і втупилася на світло лампи на столі. Маленький вогник похитав перед очима.
- Коли я прокинуся...
Треба побачитися з Бекі. І запитати її прямо про троянду. А також про Роджерса, який, як їй здавалося, не був звичайним працівником... Треба з'ясувати все. Коли Рішель роздумувала над цим, то ніби знепритомніла.
Але наступного дня Беккі Дастін не прийшла до її кімнати. Але не тільки наступного дня, а й через день. Рішель більше не бачила Бекі.
https://literna.net/uk/books/122-laskavo-prosimo-v-osobnyaku-troyand