Рано в ранці наступного дня Су Ян у супроводі Гу Фейді через підвісний міст за задньою горою попрямував до Павільйону Схованих Перлин, аби побачитися з вчителькою.
Коли вони підійшли до павільйону, Фея Цінбо наказала Гу Фейді піти геть — вона хотіла поговорити з Су Яном наодинці.
Гу Фейді, хоч і хвилювався, не міг перечити наказу вчительки, тому відступив до виходу з долини і залишився чекати біля краю мосту.
Су Ян дійшов до входу, де саме зустрів Ді Лін, яка виходила з будівлі. Почувши кроки, Ді Лін на мить зупинилася і кивнула: «Ти прийшов.»
Су Ян коротко відповів і вклонився.
Ді Лін пропустила його всередину, а потім, трохи поміркувавши, пішла слідом за ним.
Фея Цінбо, побачивши їх обох, здивовано запитала: «Ді Лін, у тебе ще є справи?»
Ді Ліншанобливо опустила очі: «Так, вчителько. Ви збираєтеся в подорож, і термін вашого повернення невизначений — це можуть бути роки або й десятиліття. Я не впевнена, що зможу самотужки наглядати за Малим Нефритовим Павільйоном. Тепер, коли повернулися молодші брати Су та Гу, було б добре, якби вони допомагали мені в управлінні задля набуття досвіду.»
Су Ян онімів, зовсім не очікуючи такого повороту.
Фея Цінбо подивилася на нього, і за мить посміхнулася: «Що ж, непогана ідея. Ви обидва молоді та здібні, тож допомога Ді Лін у догляді за Малим Нефритовим Павільйоном не має бути для вас складною.»
Отримавши згоду, Ді Лін подякувала і пішла.
Су Ян, абсолютно спантеличений, повернувся до Феї Цінбо: «Чекай, я прийшов загадати бажання, а мені раптом доручають роботу?»
«У тебе незвичайне походження, тож талановиті мають працювати більше», — засміялася Фея Цінбо. - «Ти вже придумав своє бажання?»
«Е-е, ну... так, придумав», — Су Ян кашлянув, намагаючись повернутися до теми.
Фея Цінбо посміхнулася: «Твоє бажання — це, випадково, не зняття прокляття?»
«Саме так. Я хочу позбутися його», — відповів Су Ян.
Помітивши дивний вираз обличчя Феї Цінбо, він напружився: «Що не так? Це неможливо?»
Жінка почала пестити зелену пташку на плечі: «З твоїм прокляттям і так немає проблем. Хоча цей світ відрізняється від реальності, він базується на канонах бойових мистецтв. Прокляття — це річ, яка існує лише доти, доки ти в неї віриш. Фей-Фей знайшов спосіб лікування, тому прокляття не справдиться. До того ж, у моїй новелі Су Ян теж не помер від нього, хіба ти не пам'ятаєш?»
Тільки тоді Су Ян пригадав: в оригіналі Святий Син справді не загинув від «Кривавого прокляття». Зрештою його врятував Гу Фейді.
Отримавши «Біле полум'я», він не зміг дивитися, як Су Ян страждає від холоду, і таємно вивчив "ПровинаФенікса та Карма Вогню". У результаті вони опинилися в тій самій ситуації, що й зараз: мусили постійно практикувати парну культивацію, аби врівноважувати енергії один одного.
«Тож ти можеш змінити бажання», — перервала його думки Фея Цінбо. — «Якщо зараз не знаєш, повертайся і подумай, час є до твого повноліття.»
Су Ян насупився: «Чому саме до повноліття? Ти ж казала, що прокляття не подіє.»
Фея Цінбо посміхнулася: «Коли тобі виповниться двадцять, сюжет цього світу для мене завершиться, і я маю піти. Якщо не загадаєш бажання до того часу, іншої нагоди не буде.»
Су Ян зрозумів.
Сюжет новели закінчувався на обряді повноліття Святого Сина. Цінбо, як авторка, мабуть, була обмежена правилами світу: коли історія добігала кінця, вона мусила зникнути. Саме тому вона вже почала готувати Ді Лін до ролі наступної Глави Павільйону.
«А... чи правда, що автор може додати будь-яке налаштування для свого персонажа?» — запитав Су Ян. — «Якщо я захочу безсмертя, це можливо?»
«Можливо», — відповіла Фея Цінбо. — «Але я не раджу. Я не можу змінити налаштування Гу Фейді. Якщо ти станеш безсмертним, то назавжди застрягнеш тут і будеш дивитися, як він старіє та помирає. Це принесе тобі лише біль.»
Су Ян кивнув: «Я просто хотів дізнатися твої межі.»
Фея Цінбо засміялася: «Теоретично, я можу реалізувати все, що піддається літературному опису. Навіть якщо ти захочеш володіти магією.»
Су Ян задумався: «Наприклад... читання думок? Здатність перетворювати камінь на золото? Воскресіння?»
Фея Цінбо розвела руками: «Якщо ти впевнений, що хочеш саме цього — без проблем.»
«А якщо... я захочу забрати Гу Фейді в сучасність?» — раптом запитав Су Ян. — «Або щоб я міг подорожувати між світами разом із його душею?»
Фея Цінбо замовкла.
Через довгу паузу вона поклала руку йому на плече: «Юначе, не будь занадто жадібним.»
«Що, не вийде?» — скривився Су Ян.
«Я лише авторка. Я маю владу над своїми героями, але твоє бажання охоплює два різні світи. Як я можу це зробити? Більше того, твоя поява тут була випадковістю... Навіть я не розумію, як ти сюди потрапив.»
Су Ян зітхнув, розуміючи, що це справді занадто. Але він так хотів мати таку можливість, що почав благати: «Ну спробуй хоч якось... Якщо не вийде — то нехай, я піду і придумаю щось інше.»
Фея Цінбо безпорадно кивнула: «Добре, я спробую один раз. Але якщо це витратить твою спробу і нічого не вийде — я не винна.»
Су Ян завагався на мить, а потім рішуче сказав: «Добре, спробуймо.»
Фея Цінбо заплющила очі й зосередилася. Минуло багато часу, перш ніж вона знову глянула на нього: «Є якісь зміни?»
Су Ян розгублено похитав головою: «А мали бути?»
«Схоже, нічого не вийшло», — зітхнула Фея Цінбо. — «Бажання занадто масштабне...»
Вона не встигла договорити, як зелена пташка на її плечі раптом злетіла і почала тривожно кружляти перед обличчям Су Яна. Той підсвідомо підставив долоню, і пташка опустилася на неї.
«Що відбувається?» — запитав він.
Фея Цінбо теж здивовано дивилася на пташку.
Тієї ж миті пташка двічі змахнула крилами і... знесла прямо в долоню Су Яна маленьке біле яйце завбільшки з кінчик мізинця, кругле та блискуче, наче перлина.
Су Ян: «...»
Фея Цінбо: «...»
Пташка спокійно повернулася на плече вчительки, ніби нічого й не сталося.
Су Ян подивився на яйце: «І що це означає?»
Фея Цінбо замислилася: «Не знаю точно, але оскільки твоє бажання зараховане як використане, це яйце явно непросте... Походження моєї пташки таємниче. Коли воно вилупиться, тоді й побачимо результат.»
Вона вказала пальцем на яйце, і миттєво червона нитка обплела його, перетворивши на підвіску.
«Я не знаю, коли воно вилупиться. Носи його при собі.»
Су Ян повісив підвіску на шию і якийсь час стояв мовчки, а потім запитав: «То це все? Я можу йти?»
Фея Цінбо кивнула: «Йди. Найближчі дні я буду тут, у Павільйоні. Якщо з яйцем щось станеться — приходь. Якщо мене не буде — залиш листа.»
Су Ян уже збирався піти, коли Фея Цінбо раптом ляснула в долоні: «Мало не забула! Віддай це Фей-Фею.»
В її руках з'явилася стара книга з написом "ПровинаФенікса та Карма Вогню".
«Оскільки проблеми вирішені, забирайте цю техніку», — вона підмигнула Су Яну і додала з посмішкою: «І практикуйте парну культивацію як слід!»
Су Ян вихопив книгу і щось пробурмотів під ніс.
«Ти що, лаєш мене?» — примружилася Фея Цінбо.
«Ні... Мені просто цікаво. Якщо в листах ти пишеш нормальною людською мовою і не боїшся видати себе, то чому при зустрічі говориш так пишномовно?»
Фея Цінбо потерла чоло: «Це все через цю дурну систему, я сама давно хочу поскаржитися... У листах обмежень менше, хоча папір треба "купувати" за бали. А от коли я говорю з персонажами, я не можу казати все, що заманеться. Система видає мені варіанти відповідей, і я мушу обирати з них... Це просто головний біль.»
Су Ян не знав, як на це реагувати. Він просто помахав їй рукою на прощання і вийшов.
Біля підвісного мосту його зустрів Гу Фейді: «Ну що? Прокляття справді можна зняти?»
«Так, усе гаразд», — посміхнувся Су Ян. — «Не хвилюйся, ми будемо жити довго і щасливо!»
Гу Фейді все ще не вірив до кінця: «Справді?»
Су Ян засміявся і простягнув йому книгу: «Дивись, вчителька навіть віддала мені цю техніку. Хіба це не доказ?»
Гу Фейді взяв книгу, його очі засяяли від радості, і він міцно обійняв Су Яна.
«Обережно!» — вигукнув Су Ян, замість обіймів відштовхуючи його ліктем і прикриваючи груди.
«Що сталося?» — не зрозумів Гу Фейді.
Су Ян витягнув підвіску з-під одягу. Переконавшись, що яйце ціле, він видихнув.
«Це яйце від пташки вчительки. Вона доручила мені берегти його. Треба бути обережним, щоб не розбити...»
Гу Фейді здивовано глянув на яйце. — «Ця пташка дивовижна, тож і яйце має бути незвичайним. До речі, я чув від Ді Лін, що вчителька скоро піде в мандри. Якщо вона довірила його тобі... можливо, вона хоче, щоб саме ти згодом очолив Малий Нефритовий Павільйон?»
Су Ян знав, що це не так, але думка була цікавою. Проте він був впевнений, що наступною Главою стане Ділін.
«Вона нічого такого не казала, тож не вигадуй», — Су Ян сховав яйце під одяг. — «Побачимо, що буде, коли воно вилупиться. А зараз... ходімо додому, будемо вчити нову техніку. А коли пройде мій день народження, зв'яжемося з моїм батьком і допоможемо йому позбутися отрути.»
Гу Фейді кивнув, вони переплели пальці й разом пішли додому.