Помившись і змінивши одяг, Ґу Фейді за допомогою внутрішньої сили допоміг Су Яну висушити волосся, після чого взяв гребінь і почав його розчісувати.
За мить він промовив: «Волосся трохи відросло, тож під час церемонії повноліття корона не повинна триматися занадто вільно».
Су Ян кивнув і, прикривши рот рукою, позіхнув.
Хоча в дорозі вони не надто поспішали і вчорашню ніч провели в сільській хаті старого Ці, втома, що накопичилася після кількох останніх великих подій, все ще не минула повністю. До того ж нещодавно в купальні вони вдвох мимоволі розважалися досить довго, тож Су Ян справді відчув слабкість. Його тіло похилилося, і він уже збирався прилягти на довгу лаву в роздягальні ванної кімнати.
Ґу Фейді підхопив його і з усмішкою сказав: «Якщо хочеш спати, повертайся до кімнати й відпочинь трохи, а обід я тобі принесу».
Су Ян із заплющеними очима притулився до Ґу Фейді й пробурмотів: «Втомився, не хочу рухатися, віднеси мене назад...»
Ґу Фейді безпорадно посміхнувся, похитав головою і на руках відніс Су Яна назад до будинка, вклавши його в ліжко у спальні.
Су Ян перевернувся, натягнув ковдру, абияк загорнувшись у неї, і щойно заплющив очі, як одразу поринув у сон.
Бачачи, що той спить спокійно, а в Малому Нефритовому Павільйоні немає жодної небезпеки, Ґу Фейді обережно витягнув ковдру з обіймів Су Яна, вкрив його як слід, накинув верхній одяг і вийшов, прямуючи до Павільйону Десяти Тисяч Сувоїв.
Тоді він отримав підказку від Су Яна і на верхньому поверсі Павільйону Десяти Тисяч Сувоїв знайшов вкладений у книгу "ПровинаФенікса та Карма Вогню" сувій "Повернення до Гнізда" з канону "Повернення". Дотепер він чітко пам'ятав місце, де лежала та техніка.
Звичним шляхом він піднявся на верхній поверх. Біля коридору в південно-східному кутку стояла табличка з написом «Палюче». Ґу Фейді без вагань пройшов у найвіддаленіший куток і простягнув руку, щоб дістати скриньку з дерева утін, яка лежала на найвищій полиці стелажа.
Однак, коли він зняв скриньку, де раніше зберігалася книга "ПровинаФенікса та Карма Вогню", його рука мимоволі здригнулася.
Скринька була дуже легкою, зовсім не такою, ніби всередині лежала книга.
Ґу Фейді стиснув губи і швидко відкрив скриньку — вона справді була порожньою. Книга з технікою, що мала бути всередині, безслідно зникла.
Він взяв скриньку, залишив Павільйон Десяти Тисяч Сувоїв і попрямував на пошуки Ді Лін.
...
Тим часом Су Яну здалося, що він щойно заснув, як крізь марення почув чийсь голос над вухом.
Прокинувшись від гудіння шепоту, Су Ян із роздратуванням розплющив очі й насупився, дивлячись на білосніжну стелю.
Такої картини він не бачив уже дуже-дуже давно. Білі стіни, лаконічний світильник на стелі, кондиціонер, що видавав ледь чутний шум, і джерело людських голосів, які його розбудили — телевізор, підвішений на стіні у узніжжя ліжка.
Розум Су Яна на мить заціпенів, перш ніж він раптово все усвідомив. Він різко сів, і з повною невірою в очах втупившись у екран, де транслювали серіал.
Це була саме та історична драма «Закляті вороги», у якій він знімався. Він не міг помилитися.
Але цього не мало статися.
Чому він, просто заснувши, повернувся в сучасність?
До того ж цей момент часу явно не збігався з тим, коли він п'яним перенісся в інший світ!
І ця кімната не була тим місцем, де він жив раніше!
Ні, це все не головне.
Головне... якщо він справді повернувся в сучасність, то... як же Ґу Фейді?
Сонливість миттєво розвіялася. Су Ян різко відкинув ковдру, спотикаючись, підвівся з ліжка і підійшов до письмового столу в пошуках телефона.
Він мусив з'ясувати, який зараз час!
На столі не було телефона, лише відкритий ноутбук, на екрані якого відображалася сторінка.
У верхній частині сторінки була обкладинка книги з розмашистим написом «Закляті вороги», а поруч ім'я автора — «Цінбо». Нижче йшов довгий список із сотень розділів.
Су Ян миттєво зрозумів: це сторінка оригінального роману, за яким знімали той веб-серіал.
Але зараз у нього не було настрою читати роман.
Все навколо було занадто дивним і нелогічним. Він усвідомив, що це, можливо, не реальний світ, а лише сон.
Су Ян кинувся до дверей, намагаючись їх відчинити, але вони були замкнені. Він підійшов до вікна, але воно виявилося герметичним. Він схопив стілець і спробував розбити скло, проте все було марно.
Випробувавши всі способи, Су Ян зрештою мусив визнати: єдиний шлях вибратися з цього сну лежав прямо перед ним.
Він глибоко вдихнув кілька разів, намагаючись заспокоїтися, а потім терпляче сів за стіл і відкрив перший розділ роману «Закляті вороги»...
...
Ґу Фейді зі скринькою з дерева утін прийшов до помешкання Ді Лін, але не знайшов її там. Він пішов до Старшого брата Мо та Старшого брата Ван Ке, проте вони теж не знали, куди пішла Ді Лін і де поділaся книга.
Наближався полудень. Не маючи іншого вибору, Ґу Фейді спочатку зайшов до їдальні за їжею і приніс її до Двору Пізнання Весни.
Техніку можна знайти й пізніше, але не можна дозволити, щоб Су Ян залишився голодним, коли прокинеться.
Залишивши тацю на столі першого поверху, Ґу Фейді піднявся сходами і повільно відчинив двері спальні.
У кімнаті біля ліжка стояла жінка в одязі кольору морської хвилі, на її плечі сиділа маленька зелена пташка. А Су Ян усе ще нерухомо лежав на ліжку, міцно сплячи.
«Наставнице!» — стиха вигукнув Ґу Фейді й одразу склав руки в поклоні. — «Учень Ґу Фейді вітає наставницю!»
Фея Цінбо жестом наказала йому підвестися.
Ґу Фейді на мить завагався і запитав: «Чому наставниця прийшла сюди? Чи будуть якісь накази?»
Фея Цінбо відкрила рот і за мить промовила: «...Просто прийшла провідати Су Яна».
Сказавши це, вона глянула на скриньку в руках Ґу Фейді й зітхнула: «Ти таки пішов шукати ту техніку».
Ґу Фейді кивнув і тихо сказав: «Старший брат носить у собі Крижану Сутність Холодного Ставу" та "Напівзв'ялу Червону Квітку", а в моєму тілі лише Гу Білого Полум'я. Якщо ми хочемо практикувати парне вдосконалення без шкоди, мій єдиний шлях — вивчити техніку крайнього Ян».
Фея Цінбо знову на мить замовкла, а потім сказала: «Зараз у твоєму тілі Ґу Білого Полум'я, але якщо ти не вивчиш техніку крайнього Ян, то після того, як Су Ян піде, у тебе все ще залишиться спосіб жити далі. Але якщо ти опануєш цю техніку, то у випадку непередбачуваного зникнення Су Яна у тебе залишиться лише шлях до смерті».
Почувши слово «піде», Ґу Фейді відчув, як здригнулося його серце.
Він стиснув кулаки і хрипко запитав: «Чому він має піти? Наставнице... невже у вас немає способу зняти з нього це... прокляття?»
Фея Цінбо подивилася на нього і після паузи відповіла: «Чи можна зняти прокляття — неважливо. Якщо він захоче залишитися, я знайду спосіб. Але якщо він твердо вирішить піти, я не зможу його втримати силою».
Ґу Фейді не зрозумів: «Що це означає?»
Фея Цінбо посміхнулася: «Коли він прокинеться, ми все дізнаємося».
Ґу Фейді одразу зробив крок уперед: «Я зараз же його розбуджу...»
Але Фея Цінбо зупинила його жестом руки.
«Зараз ти його не розбудиш, він має прокинутися сам», — тихо мовила вона. — «Якщо рахувати час, то він уже має бути близько».
Поки вона говорила, вії Су Яна на ліжку здригнулися, і він раптово розплющив очі.
«Ґу Фейді!» — він різко сів, збираючись зіскочити з ліжка. Тільки коли його ноги наполовину взулися, він помітив, що людина, яку він шукав, стоїть прямо перед ним.
Су Ян на мить закляк і підсвідомо запитав: «Скільки я спав?»
Ґу Фейді насупився, відчуваючи щось недобре, але відповів: «Уже полудень».
Су Ян кліпнув очима і пробурмотів: «Полудень...»
У тому сні, щоб повернутися сюди, він, не ївши, не пивши і не сплячи, зціпивши зуби прочитав увесь роман від початку до кінця — у маренні минуло приблизно два-три дні. Він не очікував, що насправді з моменту, як він ліг, минуло зовсім небагато часу. Хто знає, як працює різниця в часі між тим сном і цим світом.
Розмірковуючи, Су Ян перевів погляд і побачив поруч із Ґу Фейді молоду жінку в зеленому одязі.
«...Цінбо?» — розгублено промовив Су Ян.
Ґу Фейді злякався такого нецеремонного звертання і вже хотів поправити його, але Фея Цінбо перебила.
«Це я», — з посмішкою відповіла вона.
Су Ян глибоко вдихнув, заплющив очі й ляснув себе долонею по лобі.
За деякий час він знову глянув на неї і запитав: «Наставнице?»
Фея Цінбо кивнула з усмішкою: «Це я».
Су Ян: «...»
Справді, ця загадкова наставниця, яку ніхто ніколи не бачив, виявилася тим самим автором оригіналу, що написав таку дивну історію!
Тепер, дізнавшись справжній сюжет оригіналу, Су Ян був готовий вибухнути від люті, але через присутність Ґу Фейді не міг почати розпитувати — раніше він думав, що після відходу від сценарію серіалу все, що він переживає, відповідає книзі. Він і гадки не мав, що з самого початку відхилився від сюжету оригіналу!
Це справжнє диво, що він дожив до сьогоднішнього дня...
Бачачи, що Су Ян мовчить і виглядає не дуже добре, Ґу Фейді занепокоївся. Він підійшов, взяв його за руку і запитав: «Тобі зле? Тобі щойно... наснився кошмар?»
«Е-е, не зовсім кошмар...» — Су Ян зітхнув і потер скроні. — «Дай мені трохи часу оговтатися...»
Ґу Фейді не квапив його, лише стискав його руку, присівши на край ліжка.
Фея Цінбо, дивлячись на них, не могла приховати усмішки.
За мить вона звернулася до Су Яна: «Оскільки ти прокинувся, я вже знаю твоє рішення. Якщо маєш якісь побажання — кажи не вагаючись».
Су Ян подивився на Фею Цінбо, згадуючи останню сцену зі свого сну.
— Коли він, зціпивши зуби, дочитав роман «Закляті вороги», посеред екрана ноутбука з'явилося вікно діалогу.
⟪Чень Суян, зараз перед тобою стоїть вибір: загадати бажання повернутися у твій реальний світ чи залишитися у світі книги, який ти зараз переживаєш?
Якщо обереш повернення у свій світ, тебе перенесуть у той момент, коли ти заснув п'яним. Усе розвиватиметься за твоєю оригінальною часовою лінією і це ніяк не вплине на твоє подальше життя.
Якщо обереш залишитися у світі книги, ти прокинешся у спальні Двору Пізнання Весни у Малому Нефритовому Павільйоні, остаточно станеш Святим Сином Демонічної Секти Су Яном і зможеш вимагати від автора оригіналу Цінбо додати одну нову рису в твої характеристики.
Будь ласка, поміркуй і відповідай обережно⟫.
Су Ян тоді так хвилювався за Ґу Фейді, що зовсім не витрачав часу на роздуми і вибрав залишитися.
Те вікно діалогу перепитувало кілька разів, підтверджуючи його вибір, і коли він відмовився змінювати рішення, нарешті спалахнуло біле світло... Він розплющив очі й прокинувся.
Тепер, згадуючи це, він не знав, чи правда те, що Цінбо може додати йому нову характеристику.
«До церемонії повноліття у тебе ще є час подумати», — сказала Фея Цінбо.— «Коли вирішиш, приходь до Павільйону Схованих Перлин.».
Сказавши це, її постать почала повільно танути і за мить розсіялася, наче туман.
Ґу Фейді змінився на обличчі, швидко встав і вклонився в той бік, де щойно була Фея Цінбо.
Повага Су Яна до господині Павільйону зникла, щойно він дізнався її справжню сутність. Побачивши, як вона пішла, залишивши Ґу Фейді ошелешеним, він не втримався і закотив очі.