Просуваючись далі на північ, вони відчували, як клімат стає все суворішим, а ночі — дедалі довшими.
Су Ян та Гу Фейді були змушені продовжувати шлях навіть уночі, сподіваючись протягом п'ятнадцяти днів обійти північні краї та вийти в тил королівському двору Клану Привидів Е'ло.
Хоча Клан Привидів Е'ло володів величезними територіями, більша частина земель була цілий рік вкрита снігом і льодом, що робило їх непридатними для тваринництва чи землеробства. Тутешні люди здебільшого виживали завдяки рибальству та полюванню. З настанням зими здобичі ставало мало, тому зараз на крижаній рівнині майже неможливо було зустріти жодної живої душі.
На щастя, тутешні гори були вкриті густими хвойними лісами, що дозволяло Су Яну та Гу Фейді залишатися непоміченими.
Уночі, на сьомий день подорожі крижаною рівниною, вони вперше зіткнулися у бою з розвідниками Клану Привидів Е'ло.
Супротивників було четверо, і один із них мав при собі примарну сову. На щастя, Гу Фейді зреагував блискавично: перш ніж ворог встиг випустити птаха, він одним ударом меча розітнув маленьке створіння навпіл. Побачивши, що сова не зможе передати звістку, один із чотирьох спробував утекти, але Су Ян завдяки своїй надзвичайній швидкості перехопив його.
Здавалося, розвідники Клану Привидів вміли вибудовувати певний бойовий порядок, їхні прийоми та рухи доповнювали один одного. До того ж, хтось постійно маневрував, намагаючись прорвати оточення Су Яна та Гу Фейді. Двом юнакам доводилося одночасно відбивати атаки чотирьох розвідників і стежити, щоб ніхто не втік, тож цей бій видався непростим.
Су Ян довів техніку "Крок, що плекає квіти" до досконалості й поєднав її з відчайдушним стилем нападу "П'яний Удар Червоної Сливи" — лише так йому ледь вдалося вбити розвідника, який намагався втекти.
Коли бій перетворився на протистояння двох проти трьох, юнаки нарешті здобули перевагу. Розвідники швидко втратили сили і зрештою всі загинули.
Гу Фейді знав, що Су Ян досі не звик до вбивств і крові, тому наказав йому залишатися на варті, а сам почав заплутувати сліди від мечів на тілах розвідників, щоб неможливо було впізнати техніки Павільйону Парячих Хмар та Демонічної Секти.
Він не став витрачати сили на поховання тіл. По-перше, сліди бою були занадто очевидними: сніг і шар землі перемішалися, і приховати це ідеально було неможливо. По-друге... дорогою вони бачили сліди вовчих зграй. При такому насиченому запаху крові і нестачі здобичі взимку хижаки неодмінно допоможуть їм знищити більшість доказів.
Швидко прибравши місце сутички, Гу Фейді повів Су Яна геть.
Після швидкого маршу засніженою ніччю, що тривав близько пів години, вони нарешті зупинилися, щоб по черзі перепочити в медитації.
Гу Фейді поглянув на всипане зірками небо, згадав нещодавній бій і промовив: «Ті воїни діяли злагоджено, їхня техніка володіння шаблями була дуже точною. Якщо наступного разу їх прийде більше, ми можемо не впоратися. Як тільки хтось донесе звістку Клану Привидів Е'ло, наше місцеперебування буде викрито.»
Су Ян кивнув: «Добре, що "Крок, що плекає квіти" такий ефективний, інакше я б не втримав того втікача...»
Трохи поміркувавши, Гу Фейді сказав: «Тоді, на сніговій горі, я почав створювати власну техніку меча, яка б гармоніювала з твоїм "П'яним Ударом Червоної Сливи". Зараз вона вже має певну форму. Пропоную під час нашої подорожі вдосконалити її. Можливо, це знадобиться нам під час нападу на Вежу Білих Шаманів.»
Су Ян охоче погодився: «Добре.»
Від того дня вони поєднували шлях із відпрацюванням нової техніки Гу Фейді.
У міру наближення до королівського двору Клану Привидів Е'ло сутички з розвідниками ставали дедалі частішими. Аж поки одного вечора шлях їм перегородили вже не розвідники, а вбивці з Табору Тіней армії Чорного Пір'я.
На щастя, Су Ян та Гу Фейді постійно були насторожі. Майстерність цих убивць у прихованому пересуванні значно поступалася вмінню Ло Іня, тож юнаки відчули їхнє наближення ще за кілька чжанів.
[Нас викрили], — Гу Фейді поклав долоню на руків'я меча і насупився, передаючи повідомлення внутрішньою силою. — [До Малих Холодів залишилося два дні... Цікаво, як справи у старшого.]
Су Ян також приготувався до бою. Почувши це, він прикусив губу й відповів: «Не знаю, зараз не до них. Спершу розберемося з цими типами.»
Щойно він договорив, кілька вбивць, що причаїлися поруч, раптово вискочили зі своїх укриттів. Без зайвих рухів, наче стріли, вони кинулися на юнаків, які здавалися беззахисними.
Су Ян почав із прийому "П'яні думи небожителя" з техніки "П'яний Удар Червоної Сливи". Раніше його рухи не мали назв, але протягом останніх двох днів, коли вони з Гу Фейді розробляли спільні техніки, Гу Фейді вигадав їх для нього.
Діючи злагоджено з Су Яном, Гу Фейді змахнув своїм мечем Сусінь, відповідаючи прийомом "Сон про політ небожителя".
Його нова техніка отримала назву "Білий журавель, що веде уві сні". Вона докорінно відрізнялася від прийому "Полювання фенікса", який був у снах Су Яна — у ній було менше тієї всеспалювальної наступальності, натомість з'явилася м'якість і гармонія, притаманна тайцзи. Вона майстерно поєднувала атаку та захист, компенсуючи відсутність оборонних прийомів у техніці Су Яна.
Ці два удари — один наступальний, інший захисний — перекрили всі шляхи для маневру вбивць, змусивши їх відступити.
Проте тактика армії Чорного Пір'я зазвичай будувалася на раптовості. Тепер, коли їхній напад було відбито і вони виявили себе, вбивці опинилися у невигідному становищі. Тож вони майже одночасно відскочили назад, плануючи розбігтися в різні боки.
Су Ян застосував "Крок, що плекає квіти" і, піднявши меч, описав дугу на невеликій галявині, послідовно виконавши прийоми "П'яний Пенлай" та "П'яне повернення". Цим він перехопив трьох вбивць, що намагалися втекти на схід.
З іншого боку Гу Фейді перестрибнув через двох утікачів і, застосувавши потужну внутрішню силу, ударом "Сон серед хмар" збив їх із ніг, а потім прийомом "Аромат душі уві сні" вбив ватажка загону.
Побачивши, що супротивники надто сильні і втекти поодинці не вдасться, вбивці негайно згуртувалися. Розмахуючи своїми вигнутими шаблями, вони вишикувалися в бойовий порядок.
Су Ян та Гу Фейді вже бачили подібний стрій кілька разів, але тоді його використовували розвідники. Стрій убивць дещо відрізнявся і за своєю смертоносністю явно перевершував попередні. Ця побудова поєднувала напад і захист, тому юнаки на мить завагалися, не знаючи, як підступитися.
Королівський двір Клану Привидів Е'ло був уже зовсім близько. Навіть зараз удалині можна було розгледіти дим від багать — десь неподалік точно було поселення Клану Привидів Е'ло.
Отже, що довше тривав цей бій, то гіршим ставало становище юнаків, адже до вбивць будь-якої миті могла прийти підмога.
Не маючи іншого вибору, Су Ян та Гу Фейді були змушені перейти в наступ, прагнучи якнайшвидше завершити бій і покинути це місце.
Але зруйнувати бойовий порядок убивць виявилося непросто. Під час сутички Гу Фейді навіть отримав поріз отруєною шаблею. Якби Су Ян не допоміг йому розсіяти отруту за допомогою техніки "Напівзів'ялої Червоної Квітки", він би вже не зміг поворухнутися.
Скориставшись цією помилкою, вбивці Табору Тіней перейшли від оборони до атаки. Їхній стрій змінився, і вони знову кинулися на Су Яна та Гу Фейді, які підтримували один одного.
Су Ян тихо цокнув язиком. Він не став припиняти дію крижаної внутрішньої сили "Напівзів'ялої Червоної Квітки", а натомість, як колись на сніговій горі, спрямував її в меридіани, наповнюючи нею удари меча. Стиснувши зуби від нестерпного холоду, що пронизав усе тіло, він застосував техніку "Летюча квітка", щоб відбити напад.
У той же час Гу Фейді використав техніку меча "Справжнього Коршуна", змусивши чотирьох убивць відступити.
Однак один із убивць, скориставшись цією потужною силою, стрімко кинувся навтьоки. Інші троє вчепилися в Су Яна та Гу Фейді: попри поранення, вони відчайдушно намагалися роз'єднати юнаків.
Бачачи, що вони не в змозі наздогнати втікача, Су Яна та Гу Фейді охопила тривога.
Аж раптом із хвойного лісу беззвучно вилетіла стріла, цілячи прямо в убивцю-втікача.
Стріла летіла не надто швидко, і вбивця легко ухилився від неї за допомогою легкої техніки, але наступної миті його груди пронизав меч чоловіка в сірому, який раптово з'явився з-за сусідньої сосни. Вбивця впав замертво.
Су Ян та Гу Фейді швидко розправилися з рештою і поглянули на чоловіка в сірому одязі, що наближався до них по снігу.
«Табір Тіней армії Чорного Пір'я вже отримав наказ убити вас.»
Ло Інь йшов впевненим кроком. Підійшовши до Су Яна та Гу Фейді, він злегка кивнув на знак вітання і продовжив: «Проте наказ такий: убити Гу Фейді, а Су Яна взяти живим.»
Гу Фейді ступив вперед, стаючи пліч-о-пліч із Су Яном. Вони привіталися з Ло Інем, і Гу Фейді запитав: «Звідки ти знаєш про цей наказ?»
Ло Інь відповів: «Мій дядько зв'язався зі своїми колишніми бойовими побратимами в армії Чорного Пір'я. Він таємно переманив на наш бік двох офіцерів та кілька невеликих загонів.»
Поки вони розмовляли, з лісу вийшов той самий чоловік, що стріляв із засідки. Це справді був чоловік середніх років у формі солдата Клану Привидів Е'ло. Він не підходив близько, залишаючись у тіні сосен і пильно стежачи за околицями.
«Перед вашою появою розвідники Чорного Пір'я виявили та вбили двох Квіткових Слуг Демонічної Секти. Тому дядько припустив... що, можливо, хтось іще вже проник на крижану рівнину.»
Ло Інь не назвав імені, але Су Ян та Гу Фейді зрозуміли: Ло Юй здогадався, що Глава Демонічної Секти теж тут.
Ло Інь продовжив: «Вас уже викрили. Тому дядько наказав мені запитати вас: чи згодні ви розкрити королівському двору, що ваша ціль — Ґу Білого Полум'я? Це допоможе відволікти увагу армії Чорного Пір'я і створити кращі можливості для проникнення тієї людини.»
Почувши це, Су Ян та Гу Фейді перезирнулися. Їм було важко прийняти рішення.
До Малих Холодів залишалося два дні. Якщо вони відкриють свою справжню мету, Вежа Білих Шаманів посилить охорону, і здобути Ґу буде значно важче.
З іншого боку, армія Чорного Пір'я вже помітила їх. Якщо вони продовжать стеження протягом наступних днів, то й так зрозуміють, що шлях лежить до Вежі Білих Шаманів. Тож особливої різниці між тим, розкривати плани чи ні, здавалося, не було.
Гу Фейді на мить замислився і запитав: «Якщо королівський двір дізнається про нашу мету, чи допоможе це твоїм подальшим діям?»
Ло Інь кивнув і висловив припущення: «Якщо ваша ціль буде визначена, двір, найімовірніше, надішле додаткові війська до Вежі Білих Шаманів. Тоді один із загонів Чорного Пір'я, який переманив мій дядько, попросить відправити їх туди на варту. Під час бою біля вежі я зможу змішатися з цим загоном, проникнути до королівського двору і вбити Е'ло Цзюе.»
План був непоганий, але це означало, що протягом наступних двох днів Су Ян та Гу Фейді стануть мішенню для всього королівського двору Клану Привидів Е'ло. У них не буде жодної хвилини для відпочинку. Вони опиняться у вирі безперервних засад та сутичок, а під час самої операції на них чекатиме небачений опір.
Гу Фейді не відповів одразу. Він повернувся до Су Яна, чекаючи на його рішення.
Су Ян довго роздумував, опустивши очі. Зрештою він міцно стиснув пальці в кулак.
«Згоден», — промовив він. — «Все одно нас уже викрили, і ці два дні без бійок не минуть. Коли боргів багато — серце вже не болить, будемо битися.»