Охоронець Павільйону Парячих Хмар, несучи на спині важкопораненого і непритомного побратима, разом із Пу Ліньюнь вони йшли слідом за Гу Фейді та Су Яном углиб Міста Диявола.
Це була їхня перша зустріч із Пу Ліньюнь після розставання в пустощі.
Згадуючи часи в пустощі, коли він ще був у повному невіданні й намагався звести Гу Фейді з Пу Ліньюнь, щоб разом відвести їх до Демонічної Секти для зняття кров'яної Ґу, Су Ян відчував у душі якусь незрозумілу ніяковість.
Раніше, під час небезпеки чи боїв, це не відчувалося, але зараз, коли вони спокійно йшли разом, це почуття посилилося, і він не знав, як поводитися з Пу Ліньюнь.
Проте брат і сестра, очевидно, не помічали внутрішніх переживань Су Яна. Не бачившись багато днів, вони розмовляли про події останнього часу.
Гу Фейді з усмішкою подивився на Пу Ліньюнь і запитав: « Я бачив, що Фань Сі прийшов разом з вами, чи означає це, що батько дозволив вам бути разом? »
Пу Ліньюнь відповіла: « Дозволити то дозволив, але вчитель поставив перед Фань Сі надскладне завдання... »
Гу Фейді: « Яке саме завдання? »
Пу Ліньюнь закопилила губу і стишила голос: « Не знаю, про що думав вчитель, але він наполягає, щоб Фань Сі пристав у приймаки — і це не просто жити в місті Ланьян, він хоче, щоб усе було за правилами, як коли багата родина приймає зятя-сироту. Ти ж розумієш? »
Гу Фейді здивовано глянув на Пу Ліньюнь: « Невже справді так? »
Пу Ліньюнь кивнула і пробурмотіла: « Не знаю, що на нього найшло, і моя тітка теж його підтримала... »
Поговоривши трохи, Пу Ліньюнь помітила Су Яна, який тихо йшов поруч, штовхнула Гу Фейді ліктем і ще тихіше запитала: « Мені ще раніше це здалося дивним, що там у вас із Су Яном? »
Гу Фейді підняв брову: « Фань Сі тобі не сказав? Вейці чи мій батько теж нічого не розповідали? »
Пу Ліньюнь мовила: « Вони мені такого не кажуть, хоча чуток у світі бойових мистецтв ходить немало... Чи може бути, старший брате, що ти справді був...?»
Гу Фейді з усмішкою перепитав: « Був? »
Пу Ліньюнь не зрозуміла.
Гу Фейді обернувся, взяв Су Яна за руку, переплітаючи їхні пальці, і з усмішкою сказав Пу Ліньюнь: « Ми кохаємо одне одного, і це зовсім не так, як кажуть у чутках, ніби він мене змусив. »
Пу Ліньюнь втупилася на їхні міцно стиснуті руки і широко відкрила очі від подиву.
Гу Фейді додав: « Тоді в пустощі ти казала, що я не знаю, як це — кохати того, кого не схвалять старші... Насправді, я знаю. »
Прийшовши до тями після чергового шоку, Пу Ліньюнь зітхнула: « ...Не дивно, що ти втік з дому заради нього! Вчитель точно не погодиться, тож тобі краще не повертатися до Демонічної Секти, і в жодному разі не попадайся йому на очі! »
Гу Фейді: «...»
Су Ян: «...»
Вони мовчки перезирнулися і мимоволі розсміялися.
« Батько так і не сказав тобі, що моя втеча була лише удаваною? » — мовив Гу Фейді. — « Тоді ситуація була складною, мені потрібно було супроводжувати Су Яна до Сніжних Гір на лікування. Щоб розірвати зв'язок між Павільйоном Парячих Хмар та Демонічною Сектою, було оголошено про мою зраду. До того ж, батько, мабуть, хотів, щоб я тримався осторонь нинішніх міжусобиць, тому так і вчинив. »
Пу Ліньюнь зітхнула з полегшенням: « То це була фальшива зрада... Мені теж це здалося дивним, ти б ніколи не покинув Павільйон Парячих Хмар лише заради почуттів. »
На ці слова Гу Фейді лише стримано посміхнувся.
Пу Ліньюнь продовжила: « Але якщо вчитель хотів, щоб ти уникнув цього оточення, чому ти все одно прийшов? » — при цьому вона з підозрою зиркнула на Су Яна, очевидно, все ще не довіряючи йому повністю.
Гу Фейді відповів: « Це довга історія... »
Поки вони йшли, Гу Фейді дуже стисло розповів Пу Ліньюнь про все, що сталося після того, як вони розійшлися в пустощі.
Коли він закінчив розповідь про те, як вони ходили до Демонічної Секти переносити кров'яну Ґу, чому довелося йти до Сніжних Гір, про візит до Малого Нефритового Павільйону та отримання листа від майстра, погляд Пу Ліньюнь на них обох повністю змінився.
« Навіть про божественне подружжя в книжках не пишуть краще... » — пробурмотіла вона собі під ніс.
« Мене дивує, що ти так легко це прийняла. » — засміявся Гу Фейді. — « Ти справді подорослішала, вже не та мала дівчинка, що постійно здіймала галас. »
Пу Ліньюнь помовчала мить і сказала: « Ви так тонко відчуваєте одне одного, навіть ваші життя поєднані, то яка різниця, чоловік це чи жінка? Це лише оболонка... Як я можу цього не прийняти, я навіть заздрю... »
Гу Фейді з усмішкою перезирнувся із Су Яном, і їхні зчеплені руки стиснулися ще міцніше.
...
Невдовзі їх перервав шум битви, і вони вирішили піти перевірити.
Сюй Юньчжань ледь вирвався з оточення трьох Квіткових Слуг Демонічної Секти. Відбиваючись і відступаючи, він уже давно перестав звертати увагу на орієнтири в Місті Диявола і не знав, де знаходиться.
Ті троє, з якими він зіткнувся, були вправними воїнами і діяли злагоджено як група. Один він не міг впоратися, і на його тілі вже було чимало ран. Найважча рана була на нозі: кров просякла половину штанини, що серйозно заважало йому рухатися.
Трьом Квітковим Слугам теж було нелегко, вони також отримали поранення. Але їх було троє, і вони переслідували Сюй Юньчжаня з явною перевагою.
Під час бою Сюй Юньчжань намагався обійти кам'яні стовпи, щоб відірватися від переслідувачів... але раптом він зіткнувся носом до носа ще з двома Квітковими Слугами, які патрулювали Місто Диявола.
Сюй Юньчжань зціпив зуби і міцніше перехопив свій важкий меч, готуючись до останнього бою.
У ту мить, коли лезо Квіткового Слуги вже мало опуститися на Сюй Юньчжаня, у бій раптово втрутився довгий меч, надійно заблокувавши гострий клинок ворога. Слідом за ним тонкий меч, що виблискував сріблом, відбив атаки трьох супротивників перед Сюй Юньчжанем.
Махнувши полами одягу, Пу Ліньюнь вдарила двома мечами поспіль, змушуючи останнього Квіткового Слугу відступити, і гукнула: « Двоюрідний брате! »
Побачивши підмогу, Сюй Юньчжань нарешті з полегшенням видихнув, відступив на кілька кроків і сперся на кам'яну стіну, важко дихаючи.
Квіткові Слуги, зрозумівши, що ситуація змінилася, перезирнулися і, навіть не глянувши на Су Яна, розвернулися і втекли.
Щоб не загубитися знову в цьому Місті Диявола, схожому на лабіринт, і через поранення Сюй Юньчжаня, Гу Фейді та інші не стали їх переслідувати.
Су Ян повернувся до Сюй Юньчжаня і запитав: « Що з вами сталося? Ви ж прийшли групою, чому ви тут всі гинете поодинці? »
Гу Фейді також вважав це дивним і, насупившись, запитав: « Як загін Павільйону Парячих Хмар? Чому ти відстав від групи? »
« Ми потрапили в засідку у дуже вузькому місці. Загін занадто розтягнувся, і Квіткові Слуги, стежачи за хвостом колони, відрізали частину людей. » — сказав Сюй Юньчжань. — « Мені було наказано піклуватися про тих, хто йде позаду, і прикривати відхід... Вони вже мали б наздогнати основну групу, не хвилюйтеся... »
Гу Фейді дістав порошок і почав обробляти рани Сюй Юньчжаня, все ще виглядаючи занепокоєним: « Які втрати? »
Сюй Юньчжань похитав головою і ледь помітно посміхнувся: « Втрати насправді менші, ніж ми очікували... Можливо, всередині Демонічної Секти є якісь проблеми. Після кількох сутичок я помітив, що деякі Квіткові Слуги таємно заважають своїм товаришам вбивати... Це робиться дуже вправно, але коли це повторюється часто, здається дивним. »
Почувши це, Гу Фейді глянув на Су Яна.
Су Ян одразу відгукнувся: « Не дивись на мене, я й сам не розумію, що це за маневри! »
Гу Фейді замислився на мить і мовив: « У такому разі нам усе одно потрібно дістатися головного залу Демонічної Секти, щоб з'ясувати, що відбувається. »
Сказавши це, він звернувся до Сюй Юньчжаня: « Ти зможеш йти далі? »
Сюй Юньчжань, спираючись на важкий меч, піднявся: « Все добре, я ще можу битися... »
Дивлячись на пораненого Сюй Юньчжаня, Су Ян чомусь раптом згадав сюжет із оригінального сценарію, де Сюй Юньчжань пожертвував собою, щоб допомогти Гу Фейді вирватися з пастки — це сталося саме під час цього оточення.
Хоча зараз сюжет був повністю заплутаний ним самим, те, що облога Демонічної Секти все ж відбулася в цей зимовий період, доводило: багато речей відбуваються незалежно від його волі.
Бачачи, як зблід Сюй Юньчжань і як важко він стоїть, не кажучи вже про участь у бою... Су Ян відчув тривогу.
« Сюй Юньчжань, » — насупившись, покликав він. — « Тобі не слід йти до головного залу Демонічної Секти. »
Сюй Юньчжань здивовано подивився на нього: « Чому? »
Су Ян відповів: « Ти весь у ранах, у бою твої рухи будуть обмежені, це дуже... небезпечно. »
Сюй Юньчжань засміявся: « Хіба я можу відступити через легкі поранення, коли прийшов сюди для участі в оточенні? Якби я не знав про твою дружбу з Фейді, я б запідозрив тебе в якихось прихованих мотивах... »
« Я не заради Демонічної Секти це кажу... » — мовив Су Ян. — « Ти... просто у мене погане передчуття. »
Почувши це, Гу Фейді першим насупився.
« Яке передчуття? » — він глянув на Су Яна з тривогою. — « Є якась загроза? »
Су Ян не міг відповісти.
Він подивився на Гу Фейді з благанням у очах і тихо промовив: « Просто повір мені... »
Гу Фейді трохи вагався, а потім звернувся до Сюй Юньчжаня: « Твоя дружина Ін-нянь не пішла з тобою в цей похід? »
Сюй Юньчжань переводив погляд з Гу Фейді на Су Яна, не розуміючи, про які загадки вони говорять. Але раз Гу Фейді запитав, він відповів як є:
« Перед самим виходом з'ясувалося, що Ін-нянь вагітна... Тож вона залишилася на Віллі Тисячі Кленів. »
Гу Фейді здивувався: « Ти справді... станеш батьком? »
Сюй Юньчжань трохи зніяковів: « Зараз не час про це говорити... »
Гу Фейді похитав головою: « У такому разі, тобі краще повернутися до виходу з Міста Диявола і залишатися там разом із Фань Сі. Хоча ця облога має свої таємниці, мечі не мають очей, а ти зараз поранений і не можеш вільно рухатися. Якщо з тобою щось трапиться, як житиме Ін-нянь? »
Сюй Юньчжань замовк.
Пу Ліньюнь, склавши руки на грудях, зітхнула: « Я згодна з молодшим братом. Двоюрідний брате, повертайся. У нас небагато ліків, а твої рани потребують догляду... До того ж, тут є страж Павільйону Парячих Хмар, який важко поранений. Краще повертайтеся разом до виходу, Фань Сі про вас подбає. »
Під тиском їхніх умовлянь Сюй Юньчжань нарешті погодився і разом зі стражем та пораненим вирушив назад до виходу з Міста Диявола.
Дивлячись їм у спини, поки вони не зникли, Су Ян не відчував полегшення.
У Місті Диявола все ще патрулювали Квіткові Слуги, і шлях назад теж не був цілком безпечним. Він не знав, чи правильне рішення прийняв, і чи зможе цим врятувати життя Сюй Юньчжаню.
« Відколи ми ввійшли в пустку, ти сам не свій від тривоги, » — Гу Фейді торкнувся потилиці Су Яна, насупившись. — « А в Місті Диявола ти взагалі постійно літаєш у хмарах... Чи є щось, що тебе турбує? »
Су Ян похитав головою: « Нічого. »
Побачивши, що той не хоче говорити, Гу Фейді не став наполягати.
Втрьох, слідуючи за розставленими Демонічною Сектою знаками, вони нарешті вийшли з Міста Диявола в сутінках і дісталися головного залу Демонічної Секти.