Першою реакцією Су Яна було: «Як ти знайшов це місце? Звідки дізнався, що я тут?»
Лань Ву відповів: «Зала Орхідеї(Лань) відповідає за розвідку. Я мушу знати про пересування всіх людей бойового світу в цьому містечку Мейчжу. Тільки... зараз про вашу присутність тут знаю не лише я. Брама Безмежжя та Клан Привидів Е'ло теж скоро дізнаються, що ви в Мейчжу».
Су Ян ще не встиг оговтатися, як Ґу Фейді нахмурився й запитав: «Брама Безмежжя та Клан Привидів?»
Лань Ву зиркнув на Ґу Фейді, але не відповів. Він підвів очі на Су Яна: «Святий Сину, зараз у світі бойових мистевств неспокійно. Щойно Брама Безмежжя та Клан Привидів дізнаються про ваше місцеперебування, вони прийдуть по вашу душу заради тієї вигаданої спадщини Святого Меча. Буде краще, якщо ви підете зі мною в інше місце. Ми зможемо забезпечити вашу безпеку».
Су Ян не хотів розлучатися з Ґу Фейді, тому відмовив без вагань: «Мені й тут добре. Вони всі — випускники Малого Нефритового Павільйону, невже не зможуть мене захистити? Не хвилюйся».
Лань Ву замовк на мить, а потім знову почав переконувати: «Святий Сину, ваше перебування поруч із молодим паном Павільйону Парячих Хмар день і ніч... це вкрай неналежно. У Демонічній Секті вже багато хто незадоволений цим і просить Главу повернути вас назад».
«Чому це неналежно?» — Су Ян насупився. — «Він навіть супроводжував мене до головного штабу. Глава бачив його і нічого такого не казав».
Лань Ву знову зиркнув на Ґу Фейді: «Зараз Павільйон Парячих Хмар збирає сили бойового світу для облоги нашої секти. Ситуація зовсім інша, ніж була тоді».
Ґу Фейді підняв брову: «Я вже зрікся Павільйону Парячих Хмар. Невже ваша Зала Орхідеї, що відповідає за розвідку, не знає про це?»
Лань Ву холодно всміхнувся: «Саме тому, що ви зріклися Павільйону, люди з Парячих Хмар обов'язково прийдуть за вами, щойно дізнаються, де ви. Поки Святий Син з вами, йому загрожує небезпека бути схопленим Павільйоном. Саме тому ми хочемо просити його повернутися».
Ґу Фейді усміхнувся: «Але хвилину тому ти казав, що боїшся Брами Безмежжя та Клану Привидів через спадщину Святого Меча?»
Лань Ву випалив: «Зараз ситуація хаотична, і Святий Син у небезпеці! Якою б не була причина, він не має права плутатися з вами, людьми з Павільйону!»
Ґу Фейді відчував, що тут щось не так. Він примружився, переглянувся з Су Яном і сказав: «Якщо ти мені не довіряєш, як ти наважився прийти сяди сам, щоб умовляти його піти? Хіба ти не боїшся, що ми вдвох уб'ємо тебе прямо тут?»
Лань Ву промовчав.
У кімнаті на мить запала мертва тиша. Тільки від глека з вином, що стояв біля руки Лань Ву, ледь помітно розносився аромат — здавалося, це справді було вишукане старе вино.
Нарешті Лань Ву підвів погляд на Ґу Фейді, а на його вустах з'явилася дивна, моторошна посмішка.
Його зап'ястя різко зметнулося вгору. Зі схованого в рукаві механізму почулося чітке «клац», і стріла з арбалета вилетіла з шаленою швидкістю — проте не в Ґу Фейді, а прямо в обличчя Су Яну!
Зіниці Ґу Фейді звузилися. Він хотів вихопити меч, щоб відбити стрілу, але невідомо чому в руках раптом з'явилася слабкість, і він не встиг.
На щастя, Су Ян ще в момент руху руки Лань Ву відчув недобре. Він застосував техніку "Крок, що плекає квіти", і ухилився. Стріла пролетіла повз його волосся й глибоко встромилася в шибку. Тільки тоді Су Ян відчув слабкий, але різкий запах — наконечник був змащений отрутою!
В його очах спалахнув гнів. Він вихопив тонкий меч із пояса й одним потужним випадом пронизав груди Лань Ву, прибивши його до стіни.
Лань Ву виплюнув кров і безсило повис на мечі, знепритомнівши. Су Ян навіть не став перевіряти, чи той мертвий. Він кинувся до Ґу Фейді, схопив його за долоні й тривожно запитав: «Ти не поранений?»
Ґу Фейді похитав головою, намагаючись подолати запаморочення. Він міцно стиснув кулаки й подивився на Су Яна: «Вино... у глеку щось є. Прибери його...»
Су Ян завдяки своїм навичкам не відчув нічого підозрілого, але тепер зрозумів: Ґу Фейді, Чі Тонг та Ло Інь не змогли вчасно зреагувати, бо вже надихалися отруйних випарів. Він миттєво підскочив до глека, ударом долоні вибив вікно й викинув його надвір, а потім поривом вітру від долонь розвіяв залишки дивного аромату в кімнаті.
Після цього він схопив Ґу Фейді за долоні, спрямовуючи внутрішню силу, щоб допомогти вивести отруту. Ґу Фейді злегка погладив його по руці: «Нічого, я сам можу поступово нейтралізувати це, не витрачай внутрішню силу дарма...»
Су Ян вперто продовжував допомагати йому, доки не вивів усю отруту.
«Я в порядку. Просто не очікував, що він прийде вбивати мене... Дзуськи, не варто було вірити в порядність людей із Демонічної Секти! Невже через те, що я пішов за тобою, вони перестали вважати мене Святим Сином?»
Ґу Фейді мовчав, занурений у роздуми. Су Ян подумав, що той просто виснажений отрутою, тому не турбував його більше. Він допоміг вивести отруту Чі Тонгу та Ло Іню. Коли стало зрозуміло, що загрози життю немає, він нарешті видихнув.
«Те, що люди з Демонічної Секти прийшли вбити тебе, має приховану причину», — сказав Ґу Фейді. — «Треба обшукати його, можливо, знайдемо якісь зачіпки».
Су Ян погодився.
Ґу Фейді хотів підійти до тіла, але Су Ян його зупинив. — «Не рухайся, я сам. У того хлопця отрута і в глеку, і на стрілах, хто знає, чи немає в нього ще якоїсь отруйної пудри на тілі... Мені буде безпечніше».
Він уже збирався підійти до Лань Ву, що все ще висів на стіні, але його зупинив голос біля дверей.
«Не наближайся!» — суворо вигукнув Ло Юй. — «Він ще не помер... А-Юе, хапай його!»
У ці лічені секунди Лань Ву, який здавався неживим, раптом різко смикнувся. Він вихопив тонкий меч зі свого тіла, одночасно розвіяв у повітрі хмару дрібного порошку й кинувся до вікна. Проте бойове мистецтво Цінь Цзяньюе було неймовірним. Одним поривом вітру від долоні він розвіяв порошок, миттєво притиснув Лань Ву до підлоги й вибив йому щелепу. Він витягнув із рота вбивці зуб із отрутою, знайшов на тілі ще два пакунки з отруйним порошком... а також печатку Маєтку Тисячі Кленів.
Лань Ву не міг говорити через вибиту щелепу. Побачивши, що печатку знайшли, він хрипко розсміявся, глузливо дивлячись на Су Яна, ніби чекаючи на його реакцію. Побачивши печатку Маєтку Тисячі Кленів, усі присутні завмерли. Погляди всіх миттєво сфокусувалися на Ґу Фейді та Су Яні.
Ґу Фейді подивився на Су Яна й серйозно мовив: «...Хай там як, Павільйон Парячих Хмар та Маєток Тисячі Кленів ніколи не засилали шпигунів до Демонічної Секти, і тим більше не стали б використовувати такі методи для твого вбивства».
Су Ян знав стиль роботи цих шкіл. Він усміхнувся: «Не хвилюйся, мене не так легко спровокувати. Треба добре допитати цього Лань Ву, щоб дізнатися, чий він насправді шпигун».
Цінь Цзяньюе засміявся, піднімаючи Лань Ву за загривок: «У такому разі я заберу його на допит... Якщо не довіряєш мені, хочеш подивитися?»
Су Ян швидко похитав головою: «Випитуйте самі, я вам вірю!»
Цінь Цзяньюе ще раз усміхнувся й вистрибнув разом із безпорадним Лань Ву у вікно.
У кімнаті знову запала тиша. Ло Юй обвів поглядом молодих людей і зітхнув: «Ви всі нібито еліта молодого покоління бойового світу, а де ваша пильність? Вас ледь не вбили підступним способом... Лань Ву з'явився так дивно, і ніхто з вас не зреагував вчасно?»
Ніхто не міг нічого заперечити. Су Ян тихо промовив: «Це я був занадто довірливим... Коли я закінчував навчання в Малому Нефритовому Павільйоні, я бачив Лань Ву, він тоді піклувався про мене. Я подумав, він свій...»
Ло Юй глянув на нього й хмикнув: «Ти наче дитина. Не розумію, як ти з таким характером взагалі вижив у Демонічній Секті».
Су Ян надувся, не знаючи, що відповісти.
Ґу Фейді непомітно стиснув мізинець Су Яна, заспокійливо погладжуючи його.
Побачивши, що той усе ще пригнічений, Ґу Фейді кашлянув і звернувся до Ло Юя: «Старший, не звинувачуйте його. Він виріс у Демонічній Секті, звісно він сприймав Лань Ву як близьку людину... Навіть ніхто з нас не помітив, що з тим глечиком щось не так».
Тоді Ло Юй почав сварити Ґу Фейді: «Ти теж був занадто необачним! У той момент, коли ти вдихнув отруту, ти мав відчути неладне! Не знаю, про що ти думав! Колись Ґу Жохай у молодості діяв значно обачніше, невже ти нічого в нього не навчився?»
Ґу Фейді опустив очі: «Це була моя необачність. Надалі... я обов'язково пам'ятатиму ваші слова».
Тільки коли вся молодь запевнила, що в майбутньому вони будуть обережнішими, Ло Юй кивнув і змінив тему: «Щойно ми з А-Юе вирушили збирати інформацію і дізналися, що лідер Альянсу Гу і війська павільйону Парячих Хмар прибули до кордону пустки. Зараз вони повинні бути на заході повіту Цінву. Якщо ми вирушимо рано вранці завтра, то зможемо зустрітися з ними в пустці через два дні».
Він додав, звертаючись до Ґу Фейді: «Ми з Ло Юєм залишатимемо вам знаки. Ти з Су Яном ідіть трохи позаду, тримайте дистанцію й намагайтеся не виказувати себе, щоб Павільйон Парячих Хмар вас не помітив...»
Поки він говорив, Цінь Цзяньюе повернувся до кімнати, але вже без Лань Ву.
Ло Юй запитав: «Чому так швидко? Він щось сказав?»
Цінь Цзяньюе похитав головою: «Він лише пішак низового рівня, нічого корисного не знає. Але з його поведінки я зробив припущення... Можливо, всередині Демонічної Секти зараз деякі старійшини планують заколот, щоб захопити владу».
Ло Юй замислився: «Смута всередині Демонічної Секти? Цікаво, чи пов'язано це з облогою Ґу Жохая...»
Почувши це, Ґу Фейді та Су Ян переглянулися.
Ґу Фейді сказав: «Старший, Глава Демонічної Секти колись передав через мене листа моєму батькові з запрошенням на зустріч минулих років... Можливо, вони справді бачилися».
Ло Юй здивувався: «Невже це правда?»
Обоє кивнули.
Цінь Цзяньюе потер підборіддя: «...Я приблизно розумію мету цієї облоги. Тільки навіщо все так ускладнювати? Зі здібностями Глави Секти приборкати кількох старійшин-заколотників — це ж справа однієї миті».
Він глянув на Ло Юя, той лише нахмурився й похитав головою: «Можливо, у них є інший план».
Питання залишилися без відповідей.
Су Ян подивився на залишки крові в кутку, потім на Цінь Цзяньюе, чий одяг здавався бездоганно чистим. Ґу Фейді зрозумів його занепокоєння й запитав Цінь Цзяньюе: «Старший, що ви зробили з Лань Ву? І як відреагував заїжджий двір Демонічної Секти?»
Цінь Цзяньюе всміхнувся Су Яну: «Куди подівся Лань Ву — я краще не казатиму. А щодо того заїжджого двору — я щойно там був. Двері замкнені, всередині нікого. Мабуть, ще до того, як Лань Ву прийшов сюди, вони наказали всім відступити».
Бачачи, що Су Ян явно все ще був дещо стурбований, він додав: «Не нервуйте. Сьогодні я буду на варті, а ви, молоді люди, відпочивайте. Завтра вранці вирушаємо. Ви підете з А-Юєм до пустки, шлях буде важким, можливі нові замахи та битви, тому готуйтеся як слід».
Після всього, що сталося, у молоді вже не було настрою для розмов.
Ло Юй та Цінь Цзяньюе забрали цю кімнату з плямами крові собі, а молодших відправили відпочивати в інші дві.