Су Ян бачив дивний і безглуздий сон.
Йому наснився сюжет, коли він колись вирушив у пустку шукати покинуту гробницю Святого Меча. Але на відміну від реального досвіду, уві сні він підсвідомо йшов туди не за гробницею, а спеціально шукав Гу Фейді.
Невдовзі він знайшов його, і вони зійшлися в запеклому бою. Потім він здолав Гу Фейді, притиснув його до величезного валуна посеред пустки й почав несамовито цілувати, намагаючись зірвати з нього одяг. Але їх швидко перервали вартові Павільйону Парячих Хмар, і Гу Фейді скористався нагодою, щоб утекти.
Після цього Су Ян постійно намагався триматися поруч із людьми з Павільйону Парячих Хмар. Він багато бився з Гу Фейді та його охоронцями, поки врешті-решт усі вони не опинилися біля обриву над річкою. Потім почалася хаотична битва між кількома сектами, в яку несподівано втрутився Клан Привидів Е'ло.
Як Святий Син Демонічної Секти, Су Ян був головною мішенню. Люди праведного шляху під командуванням Гу Фейді крок за кроком тіснили його до краю прірви. Раптом за спиною Гу Фейді хтось зрадив — так само як у справжньому минулому Су Яна — і заніс зброю, щоб ударити Фейді в спину...
Су Ян кинувся рятувати його, але цього разу, закривши Гу Фейді собою, він відчув, як у його власний бік увійшов меч самого Гу Фейді. Це було неймовірно образливо. Су Ян відчув спалах гніву, який нікуди було подіти. Зібравши останні сили, він повалив Гу Фейді, затиснувши його в обіймах, приставив тонкий меч до його горла і люто наказав натовпу відступити.
Але в цей момент здалеку прилетіла стріла. Су Ян мусив повалитися вбік разом із Гу Фейді, щоб уникнути смертельного удару, який міг прошити їх обох. Вони впали зі скелі прямо у воду. Крижана річка миттєво розбила свідомість Су Яна на друзки.
Далі він лише відчував, як тоне в нестерпному холоді й задихається. Він хотів борсатися, але руки й ноги були наче зв'язані. Жах перед смертю змушував його кричати про допомогу, але з горла не вилітало жодного звуку.
Йому здавалося, що навколо лунає безліч голосів:
— Старший брат, старший брат! Прокинься!
— ...Чень Суяне, Святий Син має бути жорстоким, твоє обличчя має виражати...
— Старший брат, отямся!
— ...Стоп! Поправте троси у малого Ченя...
— Не вмирай, Су... прошу тебе...
— ...Вітаємо із закінченням зйомок! З днем народження!
— Старший брат!
Су Ян різко розплющив очі. Яскраве світло в кімнаті засліпило його, він зморщився і знову заплющив повіки. Зачекавши трохи, він приклав руку до шлунка, який зводило судомою, і хрипко запитав: «Скільки я спав? Чому так хочеться їсти...»
Гу Фейді важко видихнув, сів на край ліжка і тихо сказав: «Ти спав відучора з обіду аж дотепер».
Су Ян примружився, звикаючи до світла, і глянув на Фейді: «Котра зараз година?»
Гу Фейді відповів: «...Щойно минула година Змії(з 9:00 до 11:00)».
«Година Змії...» — Су Ян, спираючись на руки, спробував сісти, але відчув слабкість у всьому тілі, а голова була наче налита свинцем. — «Я так довго спав?»
«Старший Ло сказав, що тобі потрібен спокій», — Гу Фейді стиснув руку Су Яна, що лежала поруч. — «Ти... знову бачив кошмари?»
Су Ян на мить замислився, згадав деталі сну і раптом усміхнувся.
«Не зовсім кошмар», — він грайливо підняв брову. — «Мені наснилося, що я силоміць тебе цілую».
Обличчя Гу Фейді на мить застигло, тривога змінилася безпорадністю. Він піднявся, взяв із жаровні теплий відвар і подав Су Яну: «Спочатку ліки. Я піду дізнаюся, коли принесуть обід».
Су Ян слухняно випив гірку рідину і провів Гу Фейді поглядом. Розім'явши руки, він вирішив встати, щоб поставити порожню чашу на стіл. Проте, щойно він спробував підвестися, ноги підкосилися. Він вхопився за край ліжка, розминаючи коліна.
Напевно, залежався, кров погано ходить, — подумав він.
Він таки дійшов до столу, одягнувся і підійшов до дверей. На вулиці пара підіймалася над гарячим джерелом, зеленіли дерева, а вдалині виднілися засніжені дахи.
Гу Фейді повернувся з коробкою для їжі. Побачивши Су Яна на порозі, він тут же обійняв його: «Не стій на протязі, іди в кімнату. Зголоднів, мабуть?»
«Я ж не скляний, чого ти...» — бурчав Су Ян, але слухняно дозволив завести себе всередину.
Після обіду Гу Фейді помітив, що Су Ян розглядає той самий малюнок тушшю, який Фейді зробив учора. Су Ян дивувався майстерності автора: як можна лише чорними лініями так точно передати вираз обличчя?
«Знаєш, — Су Ян усміхнувся до Гу Фейді, — ти справді змарнував талант на бойові мистецтва. Міг би стати великим художником. У тебе і каліграфія чудова, і малюєш неймовірно...»
Гу Фейді похитав головою: «Те, що я можу намалювати, не передає і десятої частки твоєї вроди».
«Ти занадто скромний», — засміявся Су Ян.
«Це не скромність», — серйозно відповів Гу Фейді. — «Твої рухи, твої посмішки, твій гнів... Твій голос, твої пісні, те, як ти танцюєш... Все це я не можу зафіксувати на папері».
Від цих слів Су Яну стало сумно. Він розумів, що Гу Фейді намагається вхопитися за будь-яку можливість зберегти хоч щось від цих миттєвостей, щоб мати що згадувати потім. У цьому світі не було фотографій чи відео, і навіть у сучасному світі ніщо не може зберегти тепло коханої людини.
Розлука з коханими — це одне з семи страждань людського життя. І сам Су Ян, якщо він колись повернеться у свій світ, не зможе взяти з собою навіть цей малюнок.
Раптом Су Ян згадав щось, знайшов у своїх речах складений аркуш — той самий текст пісні, який для нього колись переробив Гу Фейді.
«Давай заспіваємо разом? Ту саму пісню, до якої ти написав слова», — запропонував він.
Гу Фейді посміхнувся: «Добре».
Су Ян сказав: «Я знаю багато пісень, пізніше... ти можеш переробити тексти до всіх них, як щодо цього?»
Гу Фейді сів поруч: «Як забажаєш».
Вони заспівали кілька пісень, а потім Су Ян попросив Гу Фейді пофехтувати. Фейді взяв свій меч і вийшов у двір, а Су Ян, борючись із раптовою сонливістю, закутався в ковдру і спостерігав за ним через вікно.
Коли Фейді закінчив, Су Ян покликав його: «Ти ж казав, що хочеш створити нову техніку меча, яка б пасувала до мого "П'яного Удару Червоної Сливи". Як твої успіхи?»
«Я ще не починав», — відповів Гу Фейді. — «Коли ти одужаєш, ми будемо тренуватися разом і обговоримо кожен рух».
Су Ян усміхнувся і кивнув, але вже за хвилину його голова знову схилилася на плече Фейді — він заснув прямо посеред розмови.
День ще не закінчився, але сонце вже сідало, фарбуючи світ у сірі тони.
Гу Фейді вклав Су Яна в ліжко і пішов до Ло Юя.
...
«Старший Ло, я маю питання», — промовив він, коли його впустили до кабінету.
Ло Юй вивчав медичний трактат. Не піднімаючи очей, він запитав: «Що таке?»
«Як мені його врятувати?» — прямо запитав Гу Фейді. — «Я зроблю що завгодно, аби він одужав. Будь-що».
Ло Юй нарешті відірвався від книги: «Тобі не треба нічого робити. Просто будь поруч у цей час».
«У цей час?» — здригнувся Фейді.
«Ти ж бачив напис на його спині», — сказав лікар. — «Криваве прокляття Клану Привидів Е'ло дуже жорстоке. В історії ще не було випадку, щоб воно не справдилося».
Гу Фейді помовчав, а потім тихо сказав: «Хіба головна загроза зараз — не конфлікт крижаної сутності та його внутрішньої енергії? Якщо ми вирішимо це, можливо, і прокляття не подіє».
Ло Юй здивовано підняв брову. Він зрозумів, що хлопець не просто здогадується, а знає правду.
«Він сам тобі сказав?» — зітхнув Ло Юй.
«Він не заперечував, коли я запитав», — відповів Гу Фейді. — «Він отримав цю сутність і почав вивчати ту техніку тільки заради мене. Скажіть, як його врятувати».
Ло Юй довго мовчав, а потім знову взявся за книгу: «Йди. У мене немає для тебе відповіді».
«Старший...»
«Цінь Цзяньюе, виведи його.»
Цінь Цзяньюе, який стояв поруч, поклав руку на плече Фейді: «Іди. Су Ян щойно вивів отруту, він слабкий, йому потрібна твоя підтримка».
Гу Фейді не хотів йти, але Цінь додав: «Його дядько теж не хоче його смерті і зараз шукає відповіді в древніх сувоях. Просто йди, не змушуй мене застосовувати силу».
Коли Гу Фейді пішов, Цінь Цзяньюе запалив свічки в кабінеті.
«Аю, ти сказав, що в тебе немає відповіді для нього», — усміхнувся він. — «Але насправді ти знайшов спосіб приборкати крижану сутність, просто не хочеш йому казати?»
Ло Юй кинув книгу на стіл, його обличчя було похмурим: «І що з того? Су Ян ризикнув життям заради нього, а тепер я маю сказати Гу Фейді, щоб він віддав життя заради Су Яна? Ти думаєш, це жарти?»
«Отже...» — задумливо промовив Цінь. — «Єдиний шлях — це парна культивація?»
Ло Юй тихо відповів: «Це лише теорія... Я не впевнений на сто відсотків. Але крижана сутність і техніка Су Яна надто могутні. Якщо той, хто практикуватиме з ним парну культивацію, не матиме відповідної сили та артефактів, він просто загине. А якщо Гу Фейді вивчить настільки потужну техніку Ян, щоб протистояти холоду Су Яна... якщо Су Ян все ж не виживе через прокляття, Гу Фейді залишиться сам зі спалюючою енергією всередині, яка врешті-решт знищить і його».
Ло Юй гірко додав: «Обміняти одне життя на інше? Це несправедливо. Як я можу штовхнути сина старого друга на цей шлях, що веде в нікуди?»