Ґу Фейді повернувся до Павільйону Парячих Хмар, а Су Ян сів у візок, наданий ювелірним магазином, і поїхав до трактиру на Сьомій вулиці.
Можливо, завдяки повідомленню від таємного охоронця, у трактирі вже підготували найрозкішний люкс і принесли повну діжку гарячої води для купання Су Яна.
Су Ян нарешті зміг зняти свій маскувальний одяг і зітхнув із полегшенням. Після купання він переодягнувся в чоловічий одяг. Раптом у двері постукали.
Двоє молодих людей в одязі Павільйону Парячих Хмар з вишитими летючими птахами стояли за дверима. Вони вклонилися Су Яну: «Ми, Цюе Шоу і Цюе Чжи, отримали наказ від Молодого Майстра і прийшли захищати молодого пана».
Су Ян пам'ятав, як вони виглядали. Це були ті самі охоронці, які постійно супроводжували Ґу Фейді в Пустищі, тож вони мали бути досить близькими.
Цюе Чжи вклонився і простягнув Су Яну парчеву скриньку: «Це одяг, який Молодий Майстер приготував для молодого пана. Він сказав, що в місті незручно носити одяг для бойових мистецтв, тож він приготував повсякденний одяг».
Цюе Шоу додав: «Молодий Майстер наказав, що якщо молодий пан захоче прогулятися містом Лан'ян, він може одягнути капелюх із вуаллю. З нами двома в супроводі ніхто не наважиться перевіряти вашу особу».
Су Ян взяв одяг, подякував і запросив їх увійти.
Цюе Шоу та Цюе Чжи сказали: «Ми можемо чергувати біля дверей».
Тоді Су Ян попросив Мей Шисаня також вийти в коридор і поговорити з ними.
...
Того дня Су Ян нудьгував у кімнаті, займаючись медитацією та фехтуванням, і, зрештою, вирішив вийти прогулятися.
Раніше він або залишався в Павільйоні Малого Нефриту та Демонічній Секті, або подорожував у глушині. Він вперше потрапив у таке людне стародавнє велике місто. Якщо він не вийде, то відчуватиме, що візит до Павільйону Парячих Хмар був марним. Крім того, його наступна подорож знову буде в глушину — до Снігової гори, а потім він планує повернутися до Павільйону Малого Нефриту.
Одягнувши повсякденний одяг Павільйону Парячих Хмар, який йому надіслав Ґу Фейді, і капелюх із вуаллю, він наказав Мей Шисаню залишатися в трактирі, а сам спустився вниз у супроводі Цюе Шоу та Цюе Чжи.
Місто Лан'ян мало одну річку і чотирнадцять вулиць. Триметрова річка перетинала місто.
Головна будівля Павільйону Парячих Хмар розташовувалася на північному березі верхньої течії річки, але збудовані через річку двори створювали складний архітектурний ансамбль, і здалеку павільйони та вежі виглядали дуже вражаюче.
Урядові установи розташовувалися біля річки, розділяючи місто на дві зони з обох боків. Кожна зона мала сім вулиць, пронумерованих від однієї до чотирнадцяти із заходу на схід.
Трактир, де зупинився Су Ян, був на Сьомій вулиці. Він спочатку пішов угору за течією, прогулявся до Першої вулиці, що прилягала до головних воріт Павільйону Парячих Хмар, а потім повернувся і попрямував униз за течією.
Одягнений у форму Павільйону Парячих Хмар та супроводжуваний Цюе Шоу і Цюе Чжи, Су Ян не дозволив нікому наблизитися до себе на відстань більше трьох метрів. Навіть власники магазинів і продавці були дуже ввічливі і пропонували знижки, не чекаючи, поки він почне торгуватися.
Су Ян майже нічого не купував, лише скуштував місцеві делікатеси і прогулявся до Одинадцятої вулиці.
Сонце вже схилялося до заходу, і на Одинадцятій вулиці запалили низку ліхтарів із кольорового паперу, які освітлювали вулицю яскравими кольорами. Оркестр почав грати музику, і невдовзі пролунав ніжний жіночий спів.
Побачивши, що збирається все більше людей, Су Ян із цікавістю підійшов ближче.
Цюе Шоу і Цюе Чжи перезирнулися і подали один одному знак. Цюе Шоу безпорадно підійшов і прошепотів Су Яну на вухо: «Молодий пане, Молодий Майстер доручив нам не водити вас на цю вулицю. Це...»
«А, бордель, так,» — Су Ян засміявся. - «Чому він спеціально попередив вас, щоб ви не приводили мене сюди?»
Цюе Шоу і Цюе Чжи ніяково стояли на місці.
Су Ян сказав: «Не хвилюйтеся, я не зайду всередину».
Сказавши це, він справді лише на мить зупинився біля будівлі, послухав пісню, а потім пішов у інший бік Одинадцятої вулиці.
Неподалік від того борделю був ще один будинок із кольоровими ліхтарями, але місце було меншим і значно тихішим. Двері були прочинені, і якби не слабкі звуки музики та сміху, Су Ян подумав би, що заклад вже зачинився.
Су Ян зупинився і подивився на вивіску над дверима.
«Павільйон Цінжо?» — з цікавістю запитав він. - «Що тут продають?»
Цюе Шоу та Цюе Чжи перезирнулися, не наважуючись відповісти.
Су Ян підняв ногу, щоб підійти до дверей і постукати.
Двоє охоронців одразу ж вигукнули: «Молодий пане!»
У цей час підійшов продавець із коромислом і з усмішкою запитав: «Молодий пане, вам не потрібен запашний жир чи квіткова олія? У нас дешевше, ніж у борделі, і більше ароматів. Може, виберете?»
Сказавши це, він витягнув із кошика жменю невеликих круглих металевих коробочок і простягнув їх Су Яну.
Цюе Шоу і Цюе Чжи: «Нахаба! Звідки ти взявся, продавець, геть звідси!»
Продавець здригнувся, швидко кивнув і зібрався йти.
Су Ян: «Стривай! Покажи мені, що ти несеш».
Цюе Шоу і Цюе Чжи: «...»
Су Ян підійшов, взяв одну з круглих металевих коробочок із рук продавця і відкрив її, одразу відчувши аромат. Він подивився на неї при світлі ліхтаря, наніс трохи жиру на палець.
«Для чого це використовується?» — закрив він коробочку. Хоча у нього вже були нечіткі здогадки, Су Ян вирішив уточнити.
Продавець, який щойно був наляканий Цюе Шоу і Цюе Чжи, тепер, коли його запитав Су Ян, не наважився говорити занадто відверто. Він лише туманно відповів:
«Це... це запашний жир і квіткова олія... Коли чоловік і чоловік займаються... займаються коханням, трохи цього може, е-е, принести більше задоволення... хе-хе, більше задоволення...»
Су Ян без виразу обличчя: «...О».
Потім він кинув металеву коробочку назад у кошик продавця, розвернувся і пішов, крокуючи на напівзігнутих ногах.
Повернувшись до річки з Одинадцятої вулиці, він раптом схаменувся, повернув голову і скоса подивився на Цюе Шоу та Цюе Чжи, посміхаючись: «Я раптом зрозумів, що ваш Молодий Майстер знає дещо! А я думав, що він такий благородний джентльмен, виявляється, він багато знає... Він навіть бував на цій вулиці?»
Цюе Шоу швидко відреагував: «Молодий Майстер лише обходив магазини за звичайним порядком і ніколи не заходив до них. Молодий пане, будьте спокійні».
Су Ян скривився: «Мені нема про що турбуватися. Я його заклятий ворог. Хе-хе».
Цюе Шоу та Цюе Чжи обмінялися поглядами: Молодий Майстер, схоже, потрапив у біду...
Су Ян, з виразом невдоволення на обличчі, продовжив йти вниз за течією річки.
Він подумав: От цей прихований збоченець! Цей хитрий лицемір! То він мав такі думки про мене весь час? Він знав, для чого потрібна та коробочка, але сказав, що це мазь від укусів комарів?
Стривай, ні. Здається, це я спочатку припустив, що це репелент...
...Але це не заперечує того факту, що Ґу Фейді — лицемір із нечистими намірами!
Стривай, ні. Ні-ні-ні!
Що ж думав Лянь Цзю?
Він просив у нього ліки для внутрішніх і зовнішніх ран, то чому ж він прихопив такий приватний товар?
Чи не пропустив він чогось?
Перш ніж Су Ян встиг додумати, його перервала низка вигуків.
«Другий брате! Ти не можеш так, тобі потрібно взяти себе в руки!»
«Не пий більше! Ти вже такий п'яний, що... Ой! Обережно!»
«Другий брате, якщо ти хочеш залицятися до дівчини, ти не можеш бути в такому стані!»
Потім у ніс ударив сильний запах алкоголю, і якась зелена постать, хитаючись, рушила до Су Яна, але була зупинена Цюе Шоу на відстані трьох метрів.
Су Ян подивився на людину, що наближалася, і з подивом запитав: «...Фань Сі?»
Фань Сі був дуже п'яний, підняв голову, подивився на Су Яна, але нічого не сказав.
Круглолиций юнак, який йшов за ним, здивовано запитав: «О? Ти знаєш мого брата?»
Су Ян одразу впізнав юнака, який допоміг йому відігнати того бородатого залицяльника, і посміхнувся: «Отже, ти брат Фань Сі?»
Фань Ці спантеличено запитав: «Мене знаєш?»
«Можна сказати, що так,» — сказав Су Ян. - «Що з твоїм братом?»
Фань Ці перебільшено зітхнув: «Мучиться від кохання! Я ще не розпитав подробиць. Я лише чув, що після повернення Пу Ліньюнь до Павільйону Парячих Хмар Голова Альянсу Ґу наказав їй залишатися вдома, і Голова Альянсу Ґу відмовляється бачитися з моїм братом... Усі навколо кажуть, що Павільйон Парячих Хмар не віддасть свою молоду ученицю заміж за когось із Школи Зеленого Завісу, і він... став ось таким...»
Побачивши, що Фань Сі п'яний і ледве стоїть, Су Ян сказав: «Де ви зупинилися? Я допоможу йому повернутися».
Фань Ці сказав: «Я щойно прибув сьогодні і ще не знайшов житла. Мій брат... він такий п'яний, що я не знаю, де він зупинився. До речі, ти знаєш, де в Лан'яні є трактири?»
Су Ян трохи подумав і сказав: «Ви йдіть за мною. Люкс, де я зупинився, досить просторий. Я з ним добре знайомий, тож завтра, коли він протверезіє, ми зможемо поговорити».
Фань Ці був приємно здивований і засміявся: «О! Це чудово! Дуже тобі дякую!»
Су Ян: «...»
Ґу Фейді мав рацію: цього хлопця справді легко обдурити. Він зовсім не остерігається незнайомця, якого щойно зустрів на вулиці.
Тягнучи п'яного, Су Яну було незручно продовжувати прогулянку, і він одразу повернувся на Сьому вулицю.
Коли вони повернулися, було вже зовсім темно. Мей Шисань рано запалив свічки. Побачивши, що Су Ян привів гостей, він одразу ж організував, щоб того чоловіка обтерли, привели до ладу і приготували антипохмільний суп.
Фань Ці озирнувся на розкішний люкс і, повернувши голову, посміхнувся: «Брате, ти справді багатий... О?»
Су Ян поклав знятий капелюх із вуаллю на стіл і з усмішкою запитав: «Що таке?»
Фань Ці уважно подивився на Су Яна, нахмурився і запитав: «У тебе є старша чи молодша сестра... яка вже вийшла заміж? Я її бачив! Ви так схожі! Ви, виявляється, з Павільйону Парячих Хмар? Не дивно, що ви такі витончені і як зі снігу та льоду виточені!»
Су Ян розсміявся, збираючись відповісти, але його перервало глухе стогнання Фань Сі.
Фань Ці та Фань Сі мали гарні стосунки. Він одразу ж підійшов, щоб допомогти братові підвестися і виблювати. Фань Ці винувато посміхнувся Су Яну, одразу ж взяв таз і пішов його мити. Повернувшись, він приніс антипохмільний суп і ложку за ложкою годував ним Фань Сі.
«Якщо ти втомився, йди відпочивай. Я сам подбаю про брата,» — сказав Фань Ці. - «Ти вже зробив нам ласку, дозволивши залишитися».
Су Ян і сам був трохи втомлений, тож кивнув і пішов у внутрішню кімнату.
...
Ґу Фейді повернувся до Павільйону Парячих Хмар и і одразу пішов просити аудієнції у Ґу Жохая.
Побачивши, що його син повернувся цілий і неушкоджений, Ґу Жохай, хоча й зовні був безпристрасний, виявляв неабияке занепокоєння.
«Коли Ліньюнь повернулася, вона сказала, що ти наполягав на поїздці до Демонічної Секти. Юнь Чжань також мав деякі здогадки, підозрюючи, що ти отримав приховану травму...» — він оглянув Ґу Фейді і запитав: «Тепер це вирішено?»
«Насправді...» — Ґу Фейді помовчав, опустив очі і сказав: «Я не був поранений. Я просто... необережно заразився кров'яним Ґу Клану Привидів Е'ло у Пустищі».
Ґу Жохай різко здригнувся, інстинктивно зробив два кроки вперед, схопив Ґу Фейді за зап'ястя і вигукнув: «Кров'яний Ґу?!»
«Батьку, не хвилюйтеся,» — заспокоїв Ґу Фейді. - «Пройшло вже більше місяця, і я в порядку. Не варто турбуватися».
Ґу Жохай помітно зітхнув із полегшенням.
«Якби не Су Ян...» — Ґу Фейді спостерігав за виразом обличчя Ґу Жохая і ретельно підбирав слова: «Якби не він, хто відвів мене до Демонічної Секти і вивів отруйного Ґу... Я, ймовірно, не вижив би».
Ґу Жохай довго мовчав.
Після тривалої тиші він зітхнув і запитав: «Ти пішов із ним до Демонічної Секти лише для того, щоб вилікувати отруту?»
Ґу Фейді одразу кивнув: «Так».
Потім додав: «Спочатку Юнь Чжань і Ліньюнь хотіли допомогти мені звільнитися... У той час я не був упевнений у лікуванні отрути і не хотів даремно їх турбувати, тому не розкрив їм правди. Зрештою, кров'яний Ґу може легко викликати паніку та безпідставні підозри. Чим менше людей знає, тим краще».
Побачивши, що батько лише кивнув і промовчав, не бажаючи питати більше про це, Ґу Фейді стиснув зуби і додав: «Су Ян допоміг мені вивести отруйного Ґу. Тепер отруйний Ґу в його тілі, пригнічений його технікою. Щоб забезпечити його безпеку, його потрібно повністю знищити».
Почувши це, Ґу Жохай злегка нахмурився, пильно подивився в очі Ґу Фейді, але знову нічого не сказав.
«Батьку,» — Ґу Фейді не ухилявся. - «Він врятував моє життя. Я вважаю, що мій обов'язок — супроводжувати його на Снігову гору на південному заході, щоб знайти божественного лікаря і позбутися Ґу».
Почувши слова «Снігова гора на південному заході», вираз обличчя Ґу Жохая раптово змінився, але він майже одразу ж відновив свою незворушність.
Він трохи подумав і сказав: «Я відправлю Фен Ліня супроводити його на Снігову гору на південному заході».
Фен Лінь був капітаном особистої охорони Ґу Жохая, висококваліфікований у бойових мистецтвах. З ним було б гарантовано, що в дорозі не виникне жодних несподіванок.
Очі Ґу Фейді спалахнули, і він уже хотів подякувати, але Ґу Жохай додав ще одне речення: «...Що стосується тебе, тобі не потрібно йти».