Ніч була глибока, а місячне світло, наче вода.
Кінний загін мовчки просувався пустельною пусткою.
Після розмови з Фань Сі Су Ян був надзвичайно засмучений, він опустив голову і не хотів говорити.
Стосунки між Фань Сі та Пу Ліньюнь були для нього немов грім серед ясного неба, повністю порушуючи сюжет, який він добре знав.
Раніше Ґу Фейді казав, що Пу Ліньюнь чекає, щоб разом із Фань Сі завершити навчання. Су Ян думав, що вони просто ближчі, ніж інші, і стали добрими друзями. Але тепер він раптом почув, що вони закохані. Було незрозуміло, як тепер розвиватиметься подальший сюжет.
Ґу Фейді отруєний. Якщо лінія героїні буде відсутня, як він нейтралізує отруту?
У подальших подіях героїня обов'язково має бути поруч. Що робити тепер?
Думаючи так, Су Ян повернув голову, подивився на Пу Ліньюнь та Фань Сі, яких Слуги-Квітів прив'язали до коней, і насупився, роздратовано бурмочучи.
Ґу Фейді помітив погляд Су Яна збоку, побачив його опущені вії і, здавалося, відчув його пригнічений настрій. Він зітхнув і легенько поклав підборіддя йому на плече.
Су Ян злегка схилив голову, не реагуючи.
Ґу Фейді заплющив очі і деякий час мовчав, а потім тихо покликав: «Су Яне».
«Ммм», — невиразно відгукнувся Су Ян.
Після довгої мовчанки Ґу Фейді схилився до вуха Су Яна і тихо запитав: «Ти... коли-небудь відчував закоханість?»
Пасма волосся біля скронь легенько колихалися на вітрі, лоскочучи шию Су Яна, викликаючи легке оніміння.
Голос Ґу Фейді був тихим, немов пір'їнка, і ці слова, почуті Су Яном, викликали в його серці тремтіння.
Су Ян трохи відсахнувся, ліктем відштовхнув Ґу Фейді і не відповів.
Зараз його дратували будь-які питання про закоханість.
Ґу Фейді трохи помовчав, а потім запитав: «Ти так наполягаєш на тому, щоб схопити Ліньюнь. Це... тому, що вона тобі подобається?»
Почувши це запитання, Су Ян відчув, як його серце переповнюється нестерпним роздратуванням.
Нарешті знайшовши привід вибухнути, він сердито видихнув і сказав: «Можеш припинити здогади? У мене немає жодних намірів щодо цієї дівчини! Я взагалі... Я... Ти ж знаєш, цьому Святому Сину подобаються чоловіки! Чоловіки!»
Ґу Фейді: «...»
Ґу Фейді обережно сховав гаманець, який щойно розкрив наполовину, і подумав: Можеш говорити ще голосніше.
Через деякий час Ґу Фейді знову запитав: «Тоді чому ти так наполягаєш на тому, щоб захопити Ліньюнь?»
Су Ян мовчки опустив очі.
Не дочекавшись відповіді, Ґу Фейді трохи подумав і висловив свою здогадку: «Ти схопив Ліньюнь, і це пов'язано з нейтралізацією моєї отрути?»
Су Ян був вражений, не очікуючи, що Ґу Фейді так швидко здогадається.
Побачивши його реакцію, Ґу Фейді переконався: «Це справді з цим пов'язано?»
Су Ян видихнув, не кивнувши, але й не заперечуючи.
Ґу Фейді нахмурився і запитав: «Твій метод нейтралізації отрути — це перенесення хробака в тіло іншої людини? Ти хочеш, щоб Ліньюнь постраждала замість мене?»
Насправді, Су Ян не знав, як саме відбувається нейтралізація отрути в сюжеті.
У цьому фрагменті сюжету він завжди грав роль того, хто переслідує і заважає героям. Однак, із пізніших сцен і діалогів він міг припустити, що в Забороненій Зоні Демонічної Секти, ймовірно, була прихована техніка, яка могла допомогти Пу Ліньюнь перенести отруту кривавих хробаків із тіла Ґу Фейді у своє і придушити її, тим самим тимчасово нейтралізувавши отруту.
Щодо процесу, він не знав, але, мабуть, у цій техніці про це згадувалося, і йому не було потреби це знати.
Але перенесення хробака, ймовірно, було частиною процесу.
Також було зрозуміло, що ніхто з героїв не помре — подальший сюжет у Сніговій Горі був призначений для остаточного вирішення проблеми з отрутою.
Тому Су Ян сказав: «Не хвилюйся, навіть якщо вона перенесе хробака у своє тіло, зрештою, ви обидва будете в порядку, і отрута буде повністю нейтралізована».
Ґу Фейді гірко посміхнувся: «Якщо людина, яка допомагає мені нейтралізувати отруту, не постраждає, то чому ти чіпляєшся до Ліньюнь, простої дівчини? Є стільки охоронців, слуг, чому б не знайти будь-кого, хто допоможе мені витягти отруту? Що в цьому поганого?»
Су Ян був приголомшений.
Здається... він мав рацію?
Але чи справді ця техніка доступна кожному? Може, вона працює лише для жінок?
Довго не дочекавшись відповіді Су Яна, Ґу Фейді заплющив очі, а потім знову розплющив. Він подивився поверх плеча Су Яна на обриси Міста Диявола, що дедалі наближалися в нічній темряві.
Він зробив глибокий вдих. Його зв'язані за спиною пальці вміло рухалися, витягуючи з маленького гаманця надзвичайно витончені ножиці. Пу Ліньюнь, мандруючи світом, завжди мала при собі голки, нитки та ножиці, щоб швидко лагодити розриви на одязі. Тепер вони стали в пригоді.
Ножиці були завбільшки з великий палець, але леза були досить гострі. Вони швидко перетерли мотузку, що зв'язувала руки Ґу Фейді.
Відчувши раптове полегшення на зап'ястях, Ґу Фейді стиснув зуби і прошепотів Су Яну на вухо: «Якщо ти хочеш втягнути в це Молодшу Сестру, то краще нехай ця отрута залишиться...»
Поки Су Ян був приголомшений, Ґу Фейді використав свою потужну внутрішню силу, розірвав рештки мотузки і зістрибнув з коня, покотившись по землі.
Не зупиняючись, він перевернувся, збив з ніг Слугу-Квітів Демонічної Секти, який кинувся на допомогу Су Яну, вихопив криву шаблю з його рук і в один стрибок опинився біля Фань Сі, піднявши руку, щоб перерізати мотузки на ньому.
Лише тоді Су Ян, жахнувшись, натягнув поводи, розвернувся і закричав: «Ти з глузду з'їхав! Не використовуй силу! Зупинись!»
Отрута в його тілі вже була розбурхана. Обличчя Ґу Фейді стало блідим, але він міцно стиснув зуби, не виказуючи жодних ознак болю.
«Рятуй Ліньюнь, а я стримаю Су Яна», — сказав він Фань Сі. — »Тікайте з нею, не зважайте на мене».
Сказавши це, він сунув Фань Сі в руки криву шаблю та жезл, на який були нанизані кілька дрібних предметів: «Відправ це до Павільйону Парячих Хмар».
Фань Сі схопив жезл і криву шаблю. Знаючи, що ситуація критична, він негайно виконав наказ.
Слуги-Квітів Демонічної Секти, реагуючи швидко, побачили, що заручник намагається втекти, і кинулися вперед, оточивши Фань Сі.
Фань Сі був спритним, але Слуг було багато. Він встиг лише перерізати мотузки на Пу Ліньюнь, перш ніж його оточили кілька людей. Він ледве міг відбиватися.
Пу Ліньюнь не мала зброї. Навіть працюючи разом із Фань Сі, вона ледве захищалася, щоб її знову не схопили. Втеча була майже неможливою.
Су Ян спочатку вже почав сумніватися у правильності своїх дій, але тепер, через ці несподівані події, він розлютився.
Він кинувся вперед з мечем, щоб допомогти Слугам схопити Фань Сі та Пу Ліньюнь, але Ґу Фейді, відбивши одного Слугу-Квітів, блискавично встав перед ним.
Су Ян замахнувся мечем і крикнув: «Ґу Фейді!»
Ґу Фейді не мав зброї, тож він просто схопив гостре лезо тонкого меча Су Яна голими руками, і кров одразу ж полилася рікою.
Су Ян, злякавшись, негайно забрав усю внутрішню силу, вкладену в меч, і сердито, схвильовано сказав: «Ти хоч розумієш, що робиш?!»
Ґу Фейді мовчав, його очі невідривно дивилися на Су Яна.
Він так міцно стискав лезо, що Су Ян навіть не наважувався витягнути меч. Він міг лише стояти на місці, розлючено дивлячись на Ґу Фейді.
Ця сцена була трохи ніяковою та дивною. В очах Ґу Фейді раптом з'явився натяк на нерозуміння і розгубленість, ніби він не очікував такої реакції від Су Яна, і на мить завмер.
Мей Шисань, побачивши це, вирвався з бою з Фань Сі та Пу Ліньюнь, розвернувся і з мечем кинувся до Ґу Фейді.
Су Ян підсвідомо відпустив руків'я меча і схопив Ґу Фейді за зап'ястя, допомагаючи йому уникнути атаки Мей Шисаня.
«Мей Шисань!» — сердито сказав Су Ян. — «Ти...»
Але він не встиг закінчити фразу. Ґу Фейді відкинув тонкий меч, використав внутрішню силу, обійшов Мей Шисаня і стрибнув у коло Слуг-Квітів, намагаючись допомогти Фань Сі та Пу Ліньюнь втекти.
Слуги-Квітів, пам'ятаючи про те, наскільки Святий Син цінує Ґу Фейді, обмінялися поглядами і не наважувалися завдавати сильних ударів.
Через мить в оточенні з'явилася прогалина. Під прикриттям Ґу Фейді, Фань Сі, ведучи Пу Ліньюнь, швидко відступив і нарешті втік.
Мей Шисань хотів кинутися в погоню, але почув, як Су Ян зневірено наказав: «Не женіться, повертайтеся. Усі зупиніться».
Слуги-Квітів отримали наказ, мовчки сховали зброю, повернулися і зібралися навколо Су Яна, чекаючи на його подальші інструкції.
Су Ян повернувся, підняв тонкий меч із землі, опустив погляд на сліди крові на ньому і, нарешті, обернувся до Ґу Фейді, який повернувся один.
«Ти відпустив Пу Ліньюнь та Фань Сі. Чому сам не втік? Ти міг звільнитися від мотузок, чому не втік раніше?» — Чим більше він думав, тим більше злився, і в його тоні відчувалася сарказм. — «О, це тому, що твоя отрута ще не нейтралізована, і ти повернувся, щоб я тобі допоміг?»
Обличчя Ґу Фейді було блідим. Його погляд зупинився на руці Су Яна, що тримала меч, а потім він підняв очі, дивлячись у його зіниці.
«Су Яне...» — тихо покликав він. — «Ти...»
Не договоривши, він раптом зігнувся і почав сильно кашляти.
Кривава піна бризнула з його рота на землю, чорно-червоними плямами виблискуючи в нічній темряві.
Су Ян одразу ж запанікував.
Він кинувся вперед, щоб підтримати Ґу Фейді, і стривожено запитав: «Як ти?»
Ґу Фейді кашляв несамовито, ледь не задихаючись. Зрештою, він мусив присісти на землю, спершись на Су Яна, і тремтів, хапаючись за одяг на грудях.
Так тривало досить довго, поки отрута нарешті не заспокоїлася. Ґу Фейді витер піт з чола, і його дихання поступово вирівнялося.
Су Ян, дивлячись на його стан, кілька разів змінював вираз обличчя, а потім презирливо посміхнувся: «Ти сам винен! Я ж казав тобі не використовувати внутрішню силу, а ти, навпаки, сам створив проблеми! Скажи, чи не сам ти на це напросився?!»
Ґу Фейді заплющив очі, потім розплющив їх і підвівся з обіймів Су Яна.
Він деякий час дивився на Су Яна і запитав: «Чому ти... зупинився?»
Су Яну знадобився час, щоб зрозуміти, про що питає Ґу Фейді.
Коли він побачив, що Ґу Фейді прийняв його удар мечем голими руками, він так злякався, як він міг продовжувати битися?
Він не знав, про що думав цей хлопець, хапаючи меч рукою. Йому не боляче?
Су Ян видихнув повні груди роздратування і гнівно сказав: «Ти отруєний і не можеш використовувати внутрішню силу. Як я міг з тобою битися! Це ти весь час створюєш проблеми. Ти просто хочеш довести мене до сказу!»
Ґу Фейді мовчав, лише дивився на Су Яна.
Су Ян від його погляду трохи нервував. Він прочистив горло і сказав: «Гаразд, гаразд. У будь-якому разі, ти відпустив Пу Ліньюнь. Я придумаю інший спосіб нейтралізувати твою отруту».
Почувши це, Ґу Фейді скривив губи і запитав: «Ти все ще хочеш допомогти мені нейтралізувати отруту?»
Су Ян сердито сказав: «А що мені робити? Справді дозволити тобі померти?»
Ґу Фейді дивився на Су Яна, не говорячи ні слова.
Помовчавши, Су Ян простягнув руку, схопив Ґу Фейді за зап'ястя і хотів оглянути рану на його долоні.
Ґу Фейді стиснув долоню, заховав руку і тихо сказав: «Не торкайся».
Су Ян роздратовано посміхнувся: «Навіть рану не можна подивитися?»
Ґу Фейді безпорадно сказав: «Я отруєний кривавим хробаком. Не знаю, чи є отрута в крові. Краще тобі не торкатися. Якщо хвилюєшся, може... даси мені ліки?»
Су Ян обурено підвівся: «Хто хвилюється! Страждай сам!»
Сказавши це, він пішов, не оглядаючись.
Ґу Фейді не стримався і тихо засміявся.
Через деякий час Су Ян повернувся і жбурнув пакунок із порошком для ран прямо в обличчя Ґу Фейді.
Ґу Фейді спіймав пакунок і посміхнувся: «Дякую за дар, Святий Сину».
Су Ян: «...»
Су Ян хотів померти.
Тепер він був упевнений, що цей Ґу Фейді був посланий йому Богом-Переселенців, щоб його мучити.
Інакше чому всі події, що стосувалися його, завжди мали непередбачувані зміни?!