Оскільки ковзанів було лише дві пари, Чі Тонг і Су Ян каталися на льоду, а решта зібралися біля крижаного водоспаду, готуючись до змагання зі скелелазіння.
Су Ян покатався на ковзанах із Чі Тонгом деякий час, а потім вони поступово наблизилися до водоспаду, щоб подивитися на змагання.
Першими змагалися Сюй Юньчжань і Ґу Фейді.
Навички легкості у них були приблизно однакові, але після того, як Ґу Фейді прорвався в "Каноні Повернення", його внутрішня сила стала значно глибшою, ніж у Сюй Юньчжаня. Його кинджал глибоко врізався в лід, забезпечуючи йому більш стійку точку опори.
Ґу Фейді, безсумнівно, переміг.
Вони обидва спустилися з водоспаду, використовуючи кинджали для уповільнення, і обмінялися ударами кулаків, легко посміявшись над результатом.
Одразу після цього Пу Ліньюнь кинула виклик Фан Сі.
Обидва вони тренувалися під керівництвом Старшої Сестри Лі та вивчали легкі й спритні бойові мистецтва. Хоча внутрішня сила Пу Ліньюнь була трохи більшою, ніж у Фан Сі, його техніка легкості була тоншою, ніж у неї. При такому балансі сил було важко передбачити, хто переможе без фактичного бою.
Фан Сі, звичайно, не боявся виклику Пу Ліньюнь і охоче погодився.
Озброєні кинджалами, вони приготувалися біля підніжжя водоспаду. За сигналом Сюй Юньчжаня, який був суддею, вони миттєво злетіли в повітря.
Лезо, оповите внутрішньою силою, врізалося в крижаний водоспад. Їхні тіла були подібні до ластівок, що граються в небі, надзвичайно спритно перевертаючись і стрибаючи, швидко витягуючи кинджал із льоду і глибоко встромляючи його вище.
За мить дві фігури, одна жовта, інша зелена, стрімко піднялися до центру водоспаду.
«"Техніка Висячої Бабки" Клану Зеленого Завісу, хоч і поступається "Кроку, що плекає квіти" Демонічної Секти, справді є надзвичайно рідкісною технікою легкості».
Сюй Юньчжань, дивлячись угору на двох, що були високо над ними, посміхнувся: «Не дивно, що "Ластівка, що Б'є Вітер" Павільйону Парячих Хмар досі не здобула слави у світі бойових мистецтв».
Ґу Фейді кивнув: «Справді. Однак наш Павільйон Парячих Хмар зосереджується на розвитку внутрішньої сили і йде чистим, праведним шляхом, тому ми не приділяємо особливої уваги технікам легкості. "Ластівка, що Б'є Вітер", скоріше, є бойовим мистецтвом пересування, створеним для прямого протистояння, а не технікою легкості».
Сюй Юньчжань сказав: «Ліньюнь, слідуючи за Старшою Сестрою Лі, навчилася багатьох нових речей. Її "Ластівка, що Б'є Вітер" виглядає набагато красивіше, ніж твоя».
Ґу Фейді сказав: «Бойові мистецтва ніколи не бувають статичними. Якщо вона зможе знайти спосіб змінити "Ластівку, що Б'є Вітер" так, щоб вона краще підходила їй, мій батько буде дуже задоволений».
Поки вони розмовляли, двоє учасників змагання вже майже досягли вершини водоспаду.
Пу Ліньюнь, будучи жінкою, була від природи трохи слабшою за чоловіка, і почала трохи відставати. Побачивши, що ситуація несприятлива, вона неохоче стиснула губи, встромила кинджал у лід, перекинулася і, наступивши на його руків'я, витягнула м'який батіг із пояса, ляснула ним по щиколотці Фан Сі, намагаючись стягнути його вниз.
«Ліньюнь! Небезпечно!» — Сюй Юньчжань негайно використав внутрішню силу і голосно крикнув: «Як ти можеш так чинити!»
Фан Сі втратив рівновагу, але відреагував надзвичайно швидко. Він різко висмикнув кинджал, перевернувся і встромив лезо в крижаний водоспад під собою. Легко торкнувшись носком, він міцно став на нього.
«Нічого страшного», — він посміхнувся і жестом показав униз, до підніжжя водоспаду, — «Я можу впоратися з цією ситуацією!»
Сказавши це, він відскочив назад і схопив Пу Ліньюнь за щиколотку, яка збиралася злетіти вгору, потягнувши її назад на нижній рівень.
На крижаному водоспаді стирчали два кинджали, один вище, інший нижче. Леза були в льоду, а руків'я стирчали назовні.
Хоча це були лише дві надзвичайно вузькі точки опори, Пу Ліньюнь і Фан Сі, використовуючи їх, почали обмінюватися ударами на вершині крижаного водоспаду. Це змусило глядачів унизу тремтіти від страху, але й викликало їхнє захоплення.
Пу Ліньюнь і Фан Сі були надзвичайно легкими та спритними. Вони легко торкалися носками руків'їв, а їхній одяг майорів під час рухів. Вони чіплялися один за одного, не бажаючи дозволити супернику дістатися вершини першим, але також використовували тіло іншого як точку опори, щоб отримати імпульс для стрибка вгору.
На якусь мить жовта і яскраво-зелена фігури стали схожі на двох птахів, що б'ються в повітрі.
Це був надзвичайно видовищний поєдинок, набагато захоплюючіший, ніж змагання на рівному Тренувальному Полі.
Навіть Су Ян змушений був зупинити ковзання і з захопленням дивився, як двоє танцюють між двома кинджалами, що висіли в повітрі. Хоча вони танцювали на руків'ях, це було не менш небезпечно, ніж танцювати на лезах.
Якусь мить Пу Ліньюнь і Фан Сі билися на рівних.
Пу Ліньюнь, дивлячись на підлу усмішку Фан Сі, раптом примружила очі. Її нога трохи сковзнула, ніби вона не втрималася на руків'ї, і вона стрімко почала падати вниз.
Сюй Юньчжань і Ґу Фейді підсвідомо кинулися вперед, щоб врятувати її.
Але Фан Сі був швидшим.
— Він зачепився ногою за руків'я нижнього кинджала, звисаючи догори ногами, і схопив Пу Ліньюнь за зап'ястя, яке вона відчайдушно тягнула вгору, стабілізуючи її в повітрі.
Пу Ліньюнь підняла голову і побачила, як вираз жаху на обличчі Фан Сі поступово розслабився, перетворившись на полегшену посмішку.
«Ти мене налякала до смерті», — сказав він.
Пу Ліньюнь хитро скривила губи і підморгнула Фан Сі.
Не встиг Фан Сі відреагувати, як Пу Ліньюнь, використовуючи силу, з якою він її тягнув, перекинулася вгору, обкрутила м'який батіг навколо руків'я кинджала, що стирчав вище, і, ледь відштовхнувшись носком від крижаного водоспаду, ступила на руків'я того кинджала, а потім вистрибнула на вершину водоспаду.
Вона висунула голову з вершини водоспаду, подивилася на Фан Сі, який щойно повернувся на кинджал, і засміялася: «Ти попався на гачок! Приймаєш поразку чи ні?»
Фан Сі безпорадно присів, де стояв, і сказав: «Добре, ти виграла».
Пу Ліньюнь сказала: «Звісно, я виграла. А виграла — то маю отримати приз!»
Фан Сі підняв брову і запитав: «Що ти хочеш?»
Пу Ліньюнь підперла щоку і зиркнула вниз на Су Яна, який стояв на льоду Ставка Нефритового Дзеркала, і сказала: «Я хочу, щоб ти навчив мене крижаних розваг!»
Фан Сі посміхнувся: «Це легко».
Вони уклали угоду, а потім спустилися з водоспаду.
Фан Сі пішов до Чі Тонга, щоб домовитися про повернення ковзанів для Пу Ліньюнь, але Чі Тонг не погодився. Саме тоді Су Ян підійшов і, почувши розмову, віддав свої ковзани.
«Побачивши, як ви піднімаєтеся на водоспад, я теж захотів спробувати», — посміхнувся він. — «Я не можу зганьбити "Крок, що плекає квіти"».
Сказавши це, він витягнув кинджал із пояса, прокрутив його між пальцями і, повернувшись, подивився на Ґу Фейді: «Змагатимемося?»
Ґу Фейді мовчав деякий час, потім також витягнув кинджал і став поруч із Су Яном.
Сюй Юньчжань підняв брову і сказав: «Я буду суддею».
За сигналом Су Ян використав "Крок, що плекає квіти" і злетів у повітря, встромляючи кинджал у крижаний водоспад. Він перекинувся і швидко наблизився до вершини водоспаду. Ґу Фейді не відставав від нього. Його майстерність у бойових мистецтвах компенсувала різницю в техніці легкості. Вони йшли майже врівень, і ніхто не мав явної переваги.
Кинджал витягувався з льоду, здіймаючи невелику хмару крижаної крихти.
Лезо знову важко врізалося в крижаний шар. За допомогою внутрішньої сили воно входило в лід, ніби різало тофу, і миттєво зникало.
Лід видав ледь чутний тріск, наче по ньому почала поширюватися тріщина.
Фігура Ґу Фейді раптом завмерла.
Він відчув ненормальне тремтіння, що передалося йому в долоню, дуже коротке, але дуже виразне.
«Су Ян, зачекай...»
Він різко підняв голову, намагаючись зупинити Су Яна.
Су Ян встромив кинджал у лід і здивовано озирнувся на Ґу Фейді.
Саме в цю мить!
У крижаному водоспаді раптово пролунав гучний тріск, і тріщини, що йшли зсередини, майже миттєво охопили основу всього крижаного водоспаду — місце, де раніше змагалися Пу Ліньюнь і Фан Сі.
Очі Су Яна раптово розширилися. Він міцно стиснув руків'я кинджала, не знаючи, як реагувати.
Крижаний водоспад відколовся біля основи. Ціла семи- чи восьмиметрова брила льоду з гуркотом обрушилася на Ставок Нефритового Дзеркала!
Сюй Юньчжань і Чі Тонг, що стояли біля підніжжя водоспаду, підсвідомо використали техніку легкості, намагаючись втекти, але не встигали за швидкістю падіння величезних крижаних брил.
Водоспад ударився об лід. Крижаний шар, який здавався надзвичайно товстим, під таким ударом став крихким, як сухе листя, і миттєво розколовся на незліченну кількість уламків.
Крижана вода, що колола тіло, вирвалася крізь щілини, падаючи на лід і роблячи його ще слизькішим.
«Брате—!»
Вдалині Пу Ліньюнь, яка вчилася крижаних розваг у Фан Сі, закричала і кинулася вперед.
Фан Сі схопив її за зап'ястя, намагаючись утримати.
Але тріщини на льоду швидко поширювалися. Обидва вони стояли на крижаному шарі, що раптово розколовся і нахилився, втратили рівновагу і впали в крижаний ставок.
Пу Ліньюнь погано плавала, а на її ногах були важкі ковзани. Вона не могла спливти і лише міцно схопилася за Фан Сі.
Фан Сі стиснув зуби і, не зважаючи ні на що, міцно обійняв Пу Ліньюнь ззаду, пливучи з нею до берега Ставка Нефритового Дзеркала. Лише коли вони нарешті ступили на твердий мілкий берег, він зітхнув з полегшенням і допоміг Пу Ліньюнь крок за кроком вийти на сушу.
«Брате...» — Пу Ліньюнь отямилася від шоку, повернулася і голосно крикнула вдалину: «Брате! Старший Брат—!»
У цей момент у ставку, що був під водоспадом, панував повний хаос.
Навіть незважаючи на те, що всі юнаки володіли бойовими мистецтвами, перед обличчям нещадної сили природи їхні можливості були вкрай обмежені. Їм вистачило всіх сил лише на те, щоб захистити себе від ударів крижаних уламків.
Коли Су Ян падав із висоти водоспаду, він збирався використати "Крок, що плекає квіти", щоб допомогти Ґу Фейді. Вони деякий час трималися один за одного в повітрі, намагаючись сповільнити падіння, але, зрештою, коли вони впали у воду, то втратили один одного через надто сильний удар.
Вода в ставку була крижаною, змішаною з великими й малими крижаними уламками, і піднімала з дна уламки каміння та мул, через що було майже неможливо щось розрізнити.
Су Ян насилу розплющив очі в брудній воді й поплив до найближчої людської фігури. Ця людина була поранена, і кров уже почала розтікатися у воді. Він не зважав на те, хто це, схопив людину за руку і потягнув на поверхню. Тільки коли він, напружуючи останні сили, витягнув людину на мілководдя, Су Ян зрозумів, що врятував майже непритомного Сюй Юньчжаня.
Сіра постать вирвалася з води поруч із ним, хитаючись, тягнучи за собою Чі Тонга до берега.
Фан Сі підійшов, щоб допомогти обом, і здивовано запитав: «Ло Інь? Як ти тут опинився!»
Ло Інь міцно тримав непритомного Чі Тонга в обіймах, його зуби стукали від холоду, і він не міг говорити.
Пу Ліньюнь збиралася взяти Сюй Юньчжаня від Су Яна, але раптом її обличчя змінилося.
— «Де Старший Брат?!»