Цієї ночі Су Ян знову не спав.
Відтоді як він потрапив у цей світ, за винятком перших трьох днів, коли він був у ступорі й швидко засинав, втопивши своє горе у вині, протягом двох ночей після від'їзду з Демонічної Секти він не міг заснути до світанку, і лише тоді міг трохи подрімати.
Тихі ночі найлегше викликають багато думок. Навіть така безтурботна людина, як Су Ян, не могла не відчувати впливу після такої незрозумілої й кардинальної зміни.
До того ж, через умови стародавнього світу, всі лягали спати із заходом сонця, не пізніше, ніж о 21:00. У сучасному світі нічне життя лише починалося в цей час, і Су Яну було цілком нормально бути не звичним до цього.
Він також розумів, що цієї незвички не вдасться позбутися швидко.
Слухаючи хропіння Фан Сі на іншому кінці ліжка, Су Ян у темряві перевернувся, дістав із вузлика тонку брошуру і тихо вийшов із кімнати.
На подвір'ї фермерського будинку було тихо. Старий біля дверей уже пішов відпочивати. Здавалося, що в усьому світі він залишився один наодинці з яскравим місяцем у небі.
Сьогодні ніч була безхмарною, майже повний місяць, і світло було досить хорошим. Су Ян, користуючись місячним сяйвом, розгорнув «Метод Меча Квітучого Лотоса» і уважно розглядав ієрогліфи та ілюстрації.
Хоча це перевтілення закинуло його в тіло Святого Сина Демонічної Секти з винятковими здібностями, це не означало, що він міг тепер розслабитися і жити безтурботно.
Навпаки, саме тому, що він став Святим Сином Демонічної Секти, і він ясно усвідомлював, що його чекає багато бойових сцен у подальшому сюжеті, він мусив працювати ще наполегливіше, щоб якнайшвидше опанувати всі бойові мистецтва, якими мав володіти Святий Син, і досягти його належного рівня майстерності.
Інакше він міг загинути в якомусь дивному місці, не дійшовши й до середини сюжету.
У цьому світі не було законів, а інші не знали про його походження і не стали б робити йому поблажок. Він міг покладатися лише на себе, щоб вижити у цьому світі та докласти всіх зусиль для підтримки правильного розвитку сюжету.
Можливо, лише так він зможе повернутися у реальний світ, завершивши цю історію.
Су Ян багато разів переглянув перші сторінки «Методу Меча Квітучого Лотоса», детально запам'ятовуючи описані в ньому рухи внутрішньої сили та послідовність ударів мечем.
Потім він заткнув брошуру за пояс і зняв із пояса м'який меч.
Ширина леза цього меча становила лише близько двох сантиметрів. Він був надзвичайно тонким, але дуже гнучким. Під час змахування лезо вигиналося, і він був більше схожий на гнучкий батіг, аніж на гостру зброю.
Су Ян ніколи не займався бойовими мистецтвами.
Максимум, що він робив, це кілька разів виконував нескладні рухи, підказані хореографом бойових сцен на знімальному майданчику.
Але він займався танцями.
Він став популярним інтернет-зіркою завдяки участі в танцювальному шоу талантів.
На зйомках «Ворога» Су Ян був єдиним серед молодих акторів, хто не користувався послугами дублера для бойових сцен. Це стало можливим завдяки його танцювальній підготовці. Тоді знімальна група навіть використала це як перевагу для дуже позитивного піару.
На щастя, бойові техніки Демонічної Секти виглядали дуже витончено та граціозно. Навіть не маючи навичок бойових мистецтв, Су Ян, завдяки своїй танцювальній підготовці, міг відчути деяку їхню суть.
Використовуючи місячне світло, Су Ян послідовно виконав рухи з перших сторінок «Методу Меча Квітучого Лотоса», повторивши їх кілька разів. Коли рухи стали плавними, він спробував додати циркуляцію внутрішньої сили, намагаючись поєднати їх.
Однак бойові мистецтва, особливо у вигаданих світах, сильно відрізнялися від танців.
Су Ян тренувався довго, поки не спітнів. Він продовжував доти, поки місяць не почав схилятися до заходу, і доки небо не стало темнішим, ніж опівночі. Але він так і не зміг опанувати координацію між циркуляцією внутрішньої сили та рухами бойової техніки.
Надзвичайна фізична втома та глибока пригніченість нахлинули на Су Яна, викликаючи сильне роздратування і бажання виплеснути емоції.
Він зупинився, опустив голову і подивився на м'який меч у руці, і раптом згадав свій танець «П'яний, що опускає батіг», який він виконував на конкурсі.
Кінчик меча опустився, вказуючи на землю.
Раптом Су Ян різко підскочив і, слідуючи ритму у своєму серці, описав м'яким мечем ідеальну дугу.
Він напівзаплющив очі, його кроки були легкими, талія гнучкою. Він танцював під дедалі чорнішим покровом ночі та сяйвом Вранішньої зірки на небі у порожньому дворі фермерського будинку.
Він не використовував внутрішню силу, покладаючись лише на чисту фізичну міць, щоб із надзвичайною вибуховою силою продемонструвати поєднання м'якості та жорсткості.
Цей короткий танець почався і закінчився в тиші.
Су Ян, злегка захекавшись, нахилився, підняв «Метод Меча Квітучого Лотоса», який впав під час танцю, заткнув його за пояс, зібрав волосся, що розпустилося, і поволі з тонким мечем повернувся до своєї кімнати.
Двері безшумно зачинилися, і на світі знову запанувала тиша.
На сході ледь помітно проступила сіро-блакитна смуга.
...
Через щілину в незачиненому вікні Ґу Фейді довго дивився на розтоптаний пил у дворі, перш ніж опустити очі й повернутися.
Через мить він відчинив двері й вийшов на подвір'я, щоб розпочати свої щоденні ранкові тренування.
...
На ліжку в іншій кімнаті старий, що сидів нерухомо, наче в медитації, повільно розплющив очі й пробурмотів: «Цього року серед молоді дійсно є багато хороших паростків...»
...
Почало світати.
Сюй Юньчжань і Пу Ліньюнь також встали й приєдналися до Ґу Фейді для спільних тренувань.
Імовірно, розбуджені їхнім шумом, багато молодих героїв, які ночували у фермерському будинку, також почали вставати і виходити у двір для простих щоденних вправ.
Коли зійшло сонце, той самий старий повільно вийшов із будинку.
Він не привітався з юними героями, що були на подвір'ї, а просто сів назад на шезлонг за воротами фермерського будинку і заплющив очі, насолоджуючись спокоєм.
Нарешті, коли на подвір'ї зібралося близько двадцяти людей, зі стежки спустився чоловік середнього віку з лагідним обличчям і зупинився біля воріт.
«Старійшино Ці», — шанобливо вклонився чоловік середнього віку старому на шезлонгу. — «Ви виявили вчора ввечері серед цієї молоді хороші паростки?»
Старий, навіть не розплющивши очей, байдуже сказав: «Ті, хто прийшов на подвір'я, щоб тренуватися до цього часу, досить старанні. Веди їх».
Чоловік середнього віку, почувши це, підняв голову, оглянув двір і усміхнувся: «Ого, цього разу справді багато хороших паростків».
Сказавши це, він зайшов на подвір'я фермерського будинку і голосно оголосив: «Ті, хто почав тренуватися сьогодні до початку години Чень [з 7 до 9 ранку], можуть йти збирати речі і слідувати за мною на гору».
Юнаки у дворі, які вже слухали розмову чоловіка середнього віку зі старим, поступово припинили тренування. Почувши це оголошення, на їхніх обличчях з'явилося збудження. Вони один за одним підходили, щоб вклонитися і привітати чоловіка, а потім повернулися до своїх кімнат збирати речі.
Раптом один із молодих героїв усміхнувся: «До речі, чому не видно того демона з Демонічної Секти?»
Інший одразу ж погодився: «Ходять чутки, що люди з Демонічної Секти ліниві та неорганізовані. Він, мабуть, звик до пісень і танців і, ймовірно, прокинеться лише після обіду!»
Ще один сказав, сяючи: «Яка шкода, яка шкода! Цей зарозумілий Святий Син Демонічної Секти, хто б міг подумати, що він провалить випробування на цьому етапі? Ха-ха-ха...»
«Я ж казав, що Малий Нефритовий Павільйон не дивиться лише на талант. Якщо ти не старанний, немає сенсу приходити сюди, щоб просто байдикувати!»
«Ти маєш рацію, брате!»
Пу Ліньюнь, почувши, що всі засуджують Су Яна, нарешті знайшла нагоду висловитися. Вона глузливо посміхнулася і сказала Ґу Фейді: «Старший Брате, цей демон із Демонічної Секти такий лінивий, це справжня трата його таланту. Його майбутні досягнення точно не зрівняються з твоїми! Хм, і він ще насмілюється...»
«Ліньюнь, припини», — Ґу Фейді опустив повіки, його руки мимоволі стиснулися в кулаки.
Він стиснув губи і тихо сказав: «Ми не маємо права судити того... кого ми не можемо бачити постійно».
Пу Ліньюнь була вражена: «Старший Брате?»
Ґу Фейді сказав: «Багато говорити — це недобре, не обговорюймо людей за їхньою спиною. Ходімо».
Пу Ліньюнь була трохи незадоволена, але все ж послухалася, замовкла і, слідуючи за Ґу Фейді, вийшла з фермерського будинку, зупинившись біля чоловіка середнього віку.
Ґу Фейді деякий час стояв поруч із чоловіком середнього віку, не відводячи погляду, але зрештою не втримався, щоб не подивитися на двері однієї з бічних кімнат фермерського будинку.
Побачивши, що двері все ще не відчиняються, його обличчя трохи змінилося. Він повернувся і подивився на чоловіка середнього віку, його губи злегка ворушилися, наче він вагався, чи варто щось сказати.
Однак, зрештою, він нічого не сказав, лише сильніше стиснув кулаки.
...
Су Яна розбудив Фан Сі, який тряс його.
Він розплющив очі, відчуваючи сонливість, і лише через деякий час усвідомив, що вже повністю розвиднілося.
«Святий Сину! Вибачте!» — Фан Сі дивився на нього з розгубленим обличчям, постійно вибачаючись. — «Це все моя провина! Я встав рано, щоб тренуватися, і побачив, що ви так солодко спите, що не наважився вас розбудити. Але хто ж знав... що це, виявляється, було випробування...»
Почувши слова Фан Сі, Су Ян різко підскочив з ліжка. Не встигаючи поправити одяг, він відчинив двері і подивився на подвір'я фермерського будинку.
У цей час чоловік середнього віку вже перерахував молодих героїв, що прокинулися рано для тренувань, і готувався вирушати.
На подвір'ї залишилися ще деякі герої, які прокинулися пізно, і всі вони били себе в груди, виглядали засмученими.
Дивно, але коли всі побачили Су Яна, який стояв у дверях, неохайний і здивований, їхні обличчя, незалежно від того, чи були вони самовдоволені, чи засмучені, миттєво набули виразу неймовірного, мовчазного зловтіхи.
«Святий Сину...» — нерішуче покликав Фан Сі.
Погляд Су Яна пробіг по обличчях присутніх у дворі й нарешті зупинився на Ґу Фейді, чий вираз обличчя було важко розгледіти здалеку.
Лише одного погляду було достатньо, щоб його внутрішнє занепокоєння раптом вщухло.
Так, що б там не було, поки Ґу Фейді може потрапити до Малого Нефритового Павільйону, сюжет не сильно відхилиться від курсу. У наступних сценах все одно не було спільних сцен із Ґу Фейді, тож, чи його виключать тут, чи на наступному етапі, це не мало великої різниці.
Крім того, він сам винен, що не попередив Фан Сі вчора ввечері, тож тепер пожинає плоди.
Подумавши про це, Су Ян, криво спершись на одвірок, вигнув губи в лінивій усмішці і запитав Фан Сі: «Ти встиг?»
Фан Сі ніяково кивнув.
Су Ян махнув підборіддям: «Тоді чого ж ти чекаєш? Я так втомився, повернуся в кімнату, щоб ще поспати...»
Сказавши це, він справді повернувся і зайшов у кімнату без жодного жалю, чим викликав приголомшення у всіх присутніх на подвір'ї та за його межами.