Бай Цзін байдуже й серйозно нагадала йому: «Відповідно до ставки, ти повинен стати на коліна й назвати мене бабусею».
Колюча голова стиснув зуби від збентеження. У цей момент це було так, ніби невидимий ляпас приземлився на обличчя всіх найманців!
Вони раніше глузували з Бай Цзін, але тепер вони були розчаровані.
Найманці були найбільш чесними та надійними. Обличчя колючої голови було червоним, але він все ще кинув пістолет і підготувався стати на коліна на землі...
Перш ніж його коліна торкнулися піску, Бай Цзін підняла його лікоть й використала силу, щоб підтягнути його.
Потім вона використала кінчик пальців, щоб зачепити пістолет, і точно кинула його в його обійми.
«Не потрібно. Я просто хочу сказати вам, що ви не повинні недооцінювати будь-якого ворога, який щодня стикається з життям і смертю. Така зарозумілість і самовдоволення дуже ймовірно можуть призвести до того, що ви втратите своє життя тут... Я сподіваюся, що ви можете зрозуміти цю логіку й підтримувати свою пильність та смиренність у будь-який час».
Найманці виявили шокуючі вирази після того, як почули ці слова. Їхній вираз і ставлення до Бай Цзін поступово стали шанобливими та переконаними.
Чоу Хай раптом подумав, що жінка, яка могла стояти пліч-о-пліч із Сі Цянем, повинна бути такою!
Його ставлення різко змінилося. Він взяв на себе ініціативу, щоб смиренно запитати: «Ви згадали, що нам потрібно посилити наше навчання. Що саме ми повинні робити?»
Бай Цзін озирнулася навколо навчального майданчика. Вона дуже добре знала, що найманцям неможливо раптово покращити свою фізичну силу за короткий час.
Вона відчула, що в битві з силами Юнь Вейя, окрім найбільш примітивного рукопашного бою, вони можуть покладатися на зброю, щоб придушити їх...
«Відтепер я навчатиму всіх вас керувати вогнепальною зброєю. Вам потрібно вміти користуватися вогнепальною зброєю через два тижні...»
Після того, як Бай Цзін закінчила говорити, Чоу Хай виявив проблемний вираз. Він змусив посміхнутися й пояснив тихим голосом.
«Я боюся, що ви та пан Сі не знаєте багато про Золотий Трикутник. Незліченна кількість найманців була звільнена з військової служби або була вигнана через помилки. Вони створили власні організації й захопили свої території... Обмежені ресурси тут були розділені й очищені ними. У нас недостатньо коштів, й ми ніколи не займалися бізнесом з продажу вогнепальної зброї. Отже, у нас недостатньо вогнепальної зброї. Якби ми це зробили, ми не були б побиті тими хлопцями з Блискавки, коли ми боролися за ресурси. Отже, я боюся, що ми не можемо продовжувати те, що ви плануєте».
Чоу Хай звузив свої темні очі й стиснув кулаки, виявляючи небажаючий вираз.
Бай Цзін зрозуміла їхню проблему й запевнила: «Це нормально, я можу вирішити цю проблему».
Чоу Хай подивився на неї в шоці. Він подумав про багатія Сі Цяня, який залишився в готелі, щоб вмовляти дитину й швидко пояснив їй ситуацію в Золотому Трикутнику.
«Тут організація з торгівлі вогнепальною зброєю «Сатана» продає товари лише людям, які пов'язані з ними. Незнайомці не зможуть придбати жодної вогнепальної зброї».
«Навіть якщо ви попросите кошти в пана Сі, ви не зможете її купити, навіть якщо у вас є гроші...»
Бай Цзін проігнорувала його слова. Своїми гострими очима вона побачила бочку, яку кинули на землю.
Вона підняла її й злегка постукала двічі. Потім вона пройшла прямо до сховища найманців і дістала кілька простих матеріалів та обладнання. Вона закотила рукави й почала їх модифікувати.
Чоу Хай, колюча голова та інші оточили її. Вони дивилися на її рухи в шоці, їхні обличчя були наповнені збентеженням.
Через кілька хвилин Бай Цзін перенесла модифіковану ракетну установку на порожній простір на навчальному майданчику. Вона позичила запальничку в колючої голови й запалила її...
Шух! Бах!
Величезна хмара від вибуху піднялася в повітря. Вм'ятина в землі показала силу вибуху.
Рот Чоу Хая був широко відкритий, й його очі блимали екстазом. Колюча голова невіруюче стиснув себе й пробурмотів: «І... ось як у нас є вогнепальна зброя?!»
...
На віллі родини Бай Фу Хен подзвонив у двері й був доставлений до вітальні дворецьким, чекаючи Бай Юе.
Вони вдвох часто сперечалися, але Бай Юе завжди брала на себе ініціативу, щоб поступитися йому. Однак цього разу Бай Юе не зв'язалася з ним.
Фу Хен не міг не хвилюватися. У нього не було глибоких почуттів до Бай Юе, але коли він подумав про ресурси Бойового відділу, які Бай Юе мала за спиною, він не міг з ними розлучитися.
Він боявся, що Бай Юе зв'яжеться з іншими чоловіками, тому він міг лише взяти на себе ініціативу прийти до родини Бай, щоб вмовляти її.
Бай Юе вийшла зі спальні й сіла поруч із Фу Хеном із зарозумілим виразом. Вона погралася зі своїми свіжо зробленими нігтями й запитала: «Чому ти тут?»
Фу Хен намагався зобразити вибачливу посмішку на обличчі й поклав руку їй на плече, але Бай Юе уникала його й відштовхнула його. Вона жартівливо сказала: «Ти будеш вмовляти мене лише тоді, коли ти думаєш про мене. Але коли ти цього не робиш, твої очі завжди на інших. Не торкайся мене!»
Фу Хен таємно стиснув зуби й ніжно подивився на неї очима квітки персика.
«Крихітко, я був занадто зайнятий нещодавно. Це моя вина! Але я також хочу, щоб родина Фу мала кращий розвиток. Таким чином, коли ти вийдеш за мене заміж, ти не будеш страждати! Я думаю про тебе, крихітко».
Фу Хен поцілував Бай Юе, але вона все ще насупилася. «Я страждаю, слідуючи за тобою зараз! У тебе нічого немає...»
Бай Юе підняла палець і навмисно натякнула на свої порожні суглоби.
Фу Хен зрозумів її натяк і таємно прокляв її за те, що вона марна й кровопивця. Він зробив два глибокі вдихи й сказав: «Я знаю, що торговий центр щойно отримав партію африканських незакріплених діамантів. Чому б мені не взяти тебе, щоб вибрати їх?»
«Поки вони тобі подобаються, я куплю їх для тебе!»