«Не бреши мені! Ти, мабуть, вкрала це з кабінету професора Дуна!»
Бай Юе вказала на обличчя Бай Цзін. Вона не могла мислити раціонально. Вона забула, що Бай Цзін, яка не була студенткою Університету А, не зможе пробратися в лабораторію професора.
Бай Чень був шокований. Він обійняв руку Бай Цзін.
Бай Цзін холодно подивилася на Бай Юе: «Ти можеш зателефонувати професору Дуну, щоб перевірити...
Але якщо виявиться, що все це твій наклеп і підозра, ти повинна стати на коліна й вибачитися перед Ченем!»
Очі Бай Цзін були яскравими та чистими. Ці Мей завагалася й хотіла зупинити її, але Бай Юе, здавалося, чекала цього моменту. Вона набрала номер професора Дуна й увімкнула гучномовець.
«Алло? Професоре Дун, це Бай Юе. Ви загубили орхідею, яку сьогодні відправили до вашого кабінету?»
«Я дізналася, що Бай Цзін її вкрала. Якщо ви хочете викликати поліцію, я можу вам допомогти...»
Раптовий дзвінок Бай Юе збентежив професора Дуна, але він швидко зрозумів, що відбувається. Він пояснив: «Я шукав мутовану орхідею для дослідження Бай Цзін. Я попросив її забрати орхідею. Є проблема?»
У вітальні настала мертва тиша!
Бай Цзін глузливо скривила губи. Вона підняла очі й глянула на підлогу, жестом показуючи Бай Юе стати на коліна.
Як Бай Юе могла це прийняти?
Вона кричала в телефон: «Професоре Дун! Не дайте себе обдурити Бай Цзін. Вона не студентка-медик. Вона не знає, як розробляти ліки! Вона сміття. Вона навіть не вміє писати дисертацію. Це марно, щоб давати їй ту орхідею. Не вірте її брехні...»
Бай Юе хотіла сказати щось ще, але раптом відчула різкий біль у колінах, змусив її впасти на коліна!
«Бай Цзін! Ти стерва!»
Вона намагалася підвестися, але Бай Цзін натиснула їй на плече, зробивши неможливим для неї рух!
Ці Мей хотіла допомогти, але вона боялася погляду Бай Цзін. Вона штовхнула Бай Гуанцая й хотіла, щоб він вийшов вперед.
Професор Дун слухав стукіт у телефоні й швидко подумав про безлад у лабораторії. Він пробурмотів: «Ця жорстока дівчина, мабуть, знову когось вчить... Такому старому, як я, краще не підслуховувати й не втручатися!»
Невдовзі він винувато поклав слухавку. Потім він зосередився на вивченні реконструкції клітин та плану лікування лімфоми.
«Хе-хе! Бай Цзін, ти справді безсоромна!»
«Ти спочатку спокусила Ці Луаня, а тепер взялася за професора Дуна. Тобі справді байдуже на вік! Поки це вигідно для тебе, ти будеш спати з ними, чи не так?»
Бай Юе стояла на колінах на землі й обурливо лаялася. Ці брудні слова змусили Бай Цзін насупитися й швидко закрити вуха Бай Ченя, щоб він їх не почув.
«Не смій лаяти сестру!»
Бай Чень сердито вирвався з руки Бай Цзін і схопив Бай Юе. Він сильно вкусив її за палець...
«Ти що собака? Який маленький байстрюк! Хіба у тебе немає матері, щоб навчити тебе! Я...»
Очі Бай Юе налилися кров'ю, коли вона нерозсудливо кричала!
Бай Чень був настільки наляканий, що не міг перестати тремтіти. Бай Цзін нахилилася й підняла Бай Ченя, повертаючись до спальні на другому поверсі. Вона одягла навушники Бай Ченю й ніжно вмовила його лягти.
«Сестра скоро повернеться. Просто сприймай це як кошмар. Усе буде добре, коли ти прокинешся».
Через дві хвилині вона повернулася до вітальні й дала Бай Юе сильного ляпаса!
«Хто ти така, щоб бити Юе? Чи залишилася ще якась справедливість?» — закричала Ці Мей і спробувала відштовхнути Бай Цзін, як мегера.
Однак, щойно Ці Мей ступила вперед, вона почула, як Бай Цзін холодно сказала: «Якщо хтось наблизиться до мене, я вдарю її також! Не буде милосердя!»
«Мамо!»
Побачивши, що Ці Мей зупинилася, Бай Юе розширила очі від недовіри.
Бай Цзін потягнула Бай Юе за волосся й притиснула її голову до журнального столика. Вона витягла ніж із фруктової тарілки й щосили встромила його серед безперервних криків!
Хрясь!
Гострий ніж глибоко встромився в дерев'яний журнальний столик.
Ноги Бай Юе ослабли, а у вухах задзвеніло від страху. Вона відкрила очі й побачила лезо, яке було прямо перед нею. Вона злякалася й сказала: «Ти божевільна!»
«Так, це правда».
Бай Цзін витягла лезо й торкнулася гострого леза пальцями. Вона підняла очі й сказала Бай Гуанцаю: «Віддай спадщину Сун Няньці, і я піду з Бай Ченем... Жити з вами, покидьками, огидно!»
Бай Гуанцай похитав своєю важкою головою, коли почув про спадщину: «Це неможливо!»
«Спробуй тоді! Клянуся, якщо ти не віддаси все, ніхто не житиме спокійним життям!»
Бай Цзін не хотіла підтримувати поверхневу гармонію з ними, тому вона прямо поставила їм ультиматум.