«Тобі доведеться покрити збитки лабораторії відповідно до зазначених цін... В іншому випадку, записи з цих номерів будуть опубліковані на першій сторінці завтрашніх газет...»
Бай Цзін чекала відповіді з розслабленим виразом обличчя. Кінчики її пальців тримали папір, і Бай Гуанцай не мав іншого вибору.
Він був злий, але не наважувався йти проти Бай Цзін. Він взяв деталі й подивився на захмарну ціну. Його серце боліло, коли він переказував гроші. Йому хотілося розірвати її на шматки, він люто дивився на її спину, коли вона поверталася до своєї кімнати. Він зірвав свій гнів на Ці Мей та Бай Юе, постійно лаючись.
...
У центрі міста, у квартирі на жвавій вулиці.
Сі Цянь отримав інформацію про рахунок із банку й був безпорадний.
Він дістав відповідну інформацію про Бай Цзін і розкидав її на журнальному столику. Очі Сі Цяня трохи потьмяніли, коли він використав проєкційний екран, щоб здійснити відеодзвінок...
«Директоре Сі? Які у вас інструкції?»
Ці Луань був у халаті. Його легковажний тон змусив Сі Цяня насупитися. Він запитав: «Що мені робити, якщо є жінка, яка вважає мене бідним?»
«Пф!»
Ці Луань ледь не виплюнув келих червоного вина. Він нахилився ближче до камери, сповнений цікавості та пліток.
«Справді є щось подібне? Яка жінка настільки сліпа?»
Сі Цянь нетерпляче хотів покласти слухавку. У той момент, коли його палець торкнувся кнопки виклику, інша сторона поспішно благала: «Стривай, у мене є ідея!»
Сі Цянь кинув своє тіло на диван і чекав, як екзаменатор.
Ці Луань не кліпав цілу пів хвилини. Зображення було таким, ніби стався збій сигналу. Його мозок швидко аналізував ситуацію, і він клацнув пальцями.
«Витрачай гроші!»
Його відповідь змусила Сі Цяня стиснути тонкі губи, шкодуючи, що він звернувся до нього за порадою.
«Тільки довівши свою фінансову спроможність, ти зможеш змусити її змінити свою думку про тебе! Прикраси, сукні, сумки... усім жінкам це сподобається!»
Сі Цянь замовк і повозився зі своїм телефоном. Через кілька секунд Ці Луань отримав довгий список покупок і втратив дар мови.
«Піди й допоможи мені купити все, якомога швидше», — наказав Сі Цянь і повісив слухавку, перш ніж той відмовився.
Ці Луань закричав: «Директоре Сі, ви подзвонили лише для того, щоб змусити мене бігати по справах?»
Але Сі Цянь не відповів на його слова й вже поклав слухавку.
...
Під час зміни пір року тіло Бай Ченя ставало все слабшим і слабшим. Він відмовлявся від лікувальних ліків. Бай Цзін залишалася поруч із ним, щоб піклуватися про нього. Вона знаходила час, щоб бігати між лабораторією та віллою. Вона не спала всю ніч, щоб покращити ліки, і виглядала виснаженою. Професор Дун не міг цього витримати, тому хотів допомогти, але вона відмовила йому.
«Чи можете ви допомогти мені знайти мутовану орхідею?»
Бай Цзін повідомила йому про своє прохання і навіть намалювала малюнок.
«Якщо у вас будуть якісь новини, будь ласка, негайно зв'яжіться зі мною».
Професор Дун негайно зв'язався з другом і сказав їй йти додому й чекати.
Наступного ранку Бай Цзін пішла на кухню й побачила Бай Гуанцая, який сидів за обіднім столом. Він із гордим обличчям поплескав Бай Юе по руці.
«Чудово! Як і очікувалося від моєї доньки. У неї такий високий бал на вступному іспиті до аспірантури. З твоїми результатами ти можеш легко обрати наукового керівника. До кого ти хочеш подати заявку?»
«Я подаю заявку до професора Дуна. Він на вершині медичної галузі. У майбутньому він також зможе допомогти батькові та компанії».
Бай Юе звикла робити йому приємне. Ці Мей гордо подивилася на Бай Цзін і прикинулася невимушеною.
«Чим Цзін Цзін була зайнята останнім часом? Якщо вона не зацікавлена в аспірантурі, чому б тобі не знайти роботу якнайшвидше? Сидіти вдома щодня — теж не вихід...»
«Замість того, щоб наосліп розробляти ліки, чому б нам не почекати, поки Сяо Юе повернеться після навчання у професора Дуна і не дозволити їй це зробити? Принаймні ми можемо заощадити деякі непотрібні витрати».
Ці Мей, здавалося, лагідно вмовляла його, але кожне слово змушувало Бай Гуанцая не стримувати свій гнів. Він сильно грюкнув по обідньому столу і сказав: «Ви двоє брат і сестра — збирачі боргів! Ви нічого не можете зробити, і вам все одно потрібно витрачати гроші, щоб утримувати себе! Ви просто їсте дармовий хліб, але все одно маєте нахабство поводитися так, ніби вам хтось винен!
Просто дивлячись на тебе, я втрачаю апетит!»
Бай Гуанцай подумав про кількох генеральних директорів і натякнув: «Через кілька днів ти відвідаєш кілька вечерь.
Хвороба Бай Ченя вимагає грошей. Ти повинна придумати спосіб принести користь родині Бай, чи не так?» — продовжив Бай Гуанцай.
Бай Цзін підняла очі й поставила порцелянову миску. Її погляд пробігся по ньому та Ці Мей.
«Ти хочеш звести рахунки, чи не так? Тоді чому б нам не поговорити про те, куди поділася спадщина, залишена моєю матір'ю, пані Сун Няньці?»
Вираз обличчя Бай Гуанцая змінився.
Звідки вона знає?
Він зустрівся поглядом з Бай Цзін, яка могла бачити правду. Він винувато відвів очі, але вперто сказав: «Яка спадщина? Немає нічого подібного!»
«Усі ці роки компанія родини Бай була в мінусі. Скільки з твого марнотратства походило зі спадщини моєї матері, можна чітко підрахувати...»
Бай Цзін сперлася руками на обідній стіл і нахилилася вперед. Вона подивилася на бліде обличчя та тремтячі губи Бай Гуанцая.
«Тобі краще придумати спосіб надолужити це. Їж стільки, скільки можеш, і виблюй стільки, скільки можеш.
Не думай, що тобі це зійде з рук!» — сказала Бай Цзін, кинувши погляд на Ці Мей.
Вона повільно зведе ці рахунки з родиною Бай!