Ночі на початку четвертого місячного місяця були холодніші, ніж дні. У кімнаті полум'я мерехтіло.
Цзян Нінбао сиділа перед мідним дзеркалом, розглядаючи відображення красивої жінки в ньому. У руці вона тримала гребінь з персикового дерева і неуважно розчісувала свої чорні, як смола, волосся, яке доставляло пояс.
Батьки щасливо повернулися додому, і її усмішка не спала з уст.
Раптом за її спиною з'явилася висока, струнка фігурка, від якої виходив свіжий аромат після омивання. З’явилися сильні руки і почали ніжно розчісувати її шовкове волосся.
— Нінбао, Се Ці щойно розповів одну новину. Чоловіка Ціня звати Дін спокійно, але її стан дуже небезпечний. Він промовив: « Дну гогуна тихо пропускають пряди волосся Нінбао крізь пальці ».
Цзян Нінбао з подивом обернулася і зустрілась поглядом із глибоким очима Діна гогуна:
— Ян Шуцин нанесла удар?
— Ммм. Принц Цінь знає про це і навіть допоміг їй замістити сліди.
Дін гогун опустив гребінь і, поки Нінбао перебувала в захопленні, раптово підхопив її на руки, великими кроками попрямував до гумного ліжка, вклав його на ліжко, а потім ліг сам та обняв її.
Цзян Нінбао встромилася у його міцний, твердий груди і зітхала.
- Принц Цінь зовсім збожеволів! Його дружина носить його дитину. Самиця тигра не їсть власних малят, а він у жодному випадку вбиває свою дитину! — У її голосі було чути легке збудження і гнів.
Принц Цінь - покидьок!
Дин гогун безсердечно сказав:
— Дитина, мабуть, народиться живим і здоровим, але мати може вбити лише дитину.
Цзян Нінбао оцепеніла і здригнулася, наче від холоду. Пружка Принца Ціня змогла виносити немовля всі десять місяців — її хватка і розум були на високому рівні.
Вона не вірила, що ця жінка була готова до пологів з усією ретельністю. Але їй важко встояти, коли двоє людей хочуть її смерті і одна — головна героїня, а інша - власний чоловік, принц Цінь.
Поки удача Ян Шуцин ще не витрачена, дружина принца Ціня, всього лише другорядний персонаж, звичайно ж, стане пушеним м'ясом.
— Коли жінка народжує, вона переходить ворота смерті. Крім того, щоб бути готовим до такої праці, то необхідно ще більше остерігатися чужих хитрощів. Нелегка жіноча частка, несхвально зітихнула Цзян Нінбао. — Особливо тоді, коли чоловік не є надійним опором.
Жінки з відомих і багатих родин у давнину народжувалися в набагато важчих умовах, ніж жінки сьогодні.
Стільки інтригів і хитрощів.
— У Ян Шуцин фальшиву вагітність. Якщо дружина принца Ціня помре, а серце Принца Циня буде на стороні Ян Шуцин, хто тоді викриє обман? Я подумала, що навіть якщо правда спливе, принцу Ціню буде все одно. Цяньжун теж носить його дитя. Можливо, він ще й допоможе Ян Шуцин все приховати, — продовжувала Цзян Нінбао і чим більше вона говорила, тим сильніше хмурилася.
- Це можливо.
Блискавка свічок віддзеркалювала обличчя Діна гогуни — чудове, але важкозрозуміле. Він тихо проговорив:
— Нінбао, Ян-цефей - це дивна жінка. Я вже посилав своїх вартових, щоб її вбити, але щоразу їй вдавалося уникнути небезпеки і мої люди мало не постраждали, ризикуючи розкритися.
Взагалі-то Дін гогун не хотів говорити про це, але ця Ян Шуцин була незвичною. Вона завжди таємно покушувала на життя Нінбао, і тепер, коли Аньюань Хоу зрікся її, настав час закінчити його.
Але вже двічі збувалися промашки.
- Вдень я їздив до храму Ціншуй, і старший монах сказав, що у Ян-цефей велика вдача. Хоча останнім часом ця жінка зазнала багато успіху, вона не повинна померти за своєю смертю. Якщо ти будеш з нею стикатись, будь обережним — вона нелегка сторона.
У голосі Дін гогуна звучала тривога. Ненависть Ян-цефей до Нінбао була дуже великою, і це виглядало величезною прихованою загрозою. Усунення кореня було неможливим, і його треба було лише остерігатися.
Цзян Нінбао була шокована. Вона й не знала, що Дін гогун кілька разів намагався забрати життя головного героїні. Однак це було неважко зрозуміти.
Ян Шуцин була головною героїнєю.
Вона теж була не з тих, хто мав померти молодим. У кількох їх сутичках вона, до речі, навіть здержувала верх, так що Ян Шуцин буде важко з нею впоратися.
- Гоген, не хвилюйтеся, моє життя не так легко відняти, і Ян Шуцин не зможе цього зробити. Кожного разу, коли ми сходилися, я не опинялася в програші. Не вірите, запитайте у старшого монаха, — Цзян Нінбао міцно стиснула велику руку свого чоловіка в долоні і підняла йому голову й зачарувалася.
Брови Дин гогуна зрушилися. Він подумки перебрав усі випадки зіткнення Нінбао з Ян-цефей, переконався, що його дружина ніколи не опинялася в програші, і на його мужній обличчі вперше з'явився вираз легкого подиву.
Тепер він міг бути трохи спокійніше.
Він глянув на водяний годинник у кімнаті і, побачивши час вже пізніше, притиснув дружину до себе... Усю ніч палала пристрасть, і не можна описати всю ту ніжність та нудоту словами.
***
Наступного дня небо було ясним, а повітря — прозорим і веснаневе світло трулося усюди.
Дин гогун відвіз Цзян Нінбао та обох малюків до особняка Цезіан, а сам вирушив у західний табір за містом. Тепер Дин гогун передав більшу частину державних справ імператору Цянь Юаню, тому він став набагато вільнішим і час додався.
Цзян Цінь також мав їхати до Академії Ханьлінь, тому у величезному особняку Цезієн залишалося лише двоє панів - Цзеан Нанхуа і Ян-ши.
Цзян Нінбао прибула з двома малими дітьми і процесією зі слуг та охорони. Батьки були дуже щасливі. Вчора їм не довелосянячити онуків, а сьогодні вони вирішили з радістю настішитися.
У барвистому саду сонячні промені заливали ціле подвір’я. Посередині розставили кілька низьких диванчиків і квадратних їдальнь, а на столах поставили чай та пригощання. Цзян Нінбао поклала двох синів, одягнених у дуже святкові шати, на м’які дивани з пухнастим шерстяним покривалом, але її батьки взяли своїх малюків і почали весело забавлятися з ними.
Хлопчики не виносили довгих забав, вони часто плакали і батьки ніжно їх потішали.
Цзян Нінбао, посміхаючись, дивилася на цю картину, і в неї було тепло та затишно.
Один з слуг особняка поспішно доніс:
— Пане, пані, прибула стара пані з родини Цзян.
Усмішка Цзян Нінбао на мить застигла. Старша пані Цзян все ж поскаржилася. Вона щойно чула від батьків, що вони відвідували її вчора. Що їй тепер потрібно? Чи не прийшла вона з яким-небудь проханням?
Очевидно, не одна Цзян Нінбао так думала. Цзян Наньхуа і Ян-ші переглянулися, також відчувши, що візит старшої пані не простий. Цзян Наньхуа кинув погляд на свою дочку, і в його серці з’явилося почуття непевності.
— Нинбао, не хочеш вийти? Бабуся, напевно, зараз стане просити про щось досить неналежне.
Цзян Нінбао похитала головою:
- Ні, я теж хочу знати чому прийшла бабуся.
В очах Ян-ши мигонула тривога. Вона опустила малюка, якого тримала на руках, на низький диван, і, згадавши про вчора не дуже приємної зустрічі, застигла в вибагливій позі.
Цзян Нінбао: «...»
Цзян Наньхуа: «...»
Через деякий час, достатньо, щоб випити чашку чаю, старша пані Цзян у супроводі служниці Хунсин увійшла в сад. Коли вона побачила другого сина з дружиною ще й четверту внучку на подвір’ї, то мітила похмурий погляд.
- Бабусю, сідайте ось сюди. Це свіжий весняний чай цього року, спробуйте.
Цзян Нінбао піднялася, зустріла старшу пані Цезіан, посадила її і сама налила чай — ні в церемоніях, ні у честі вона нікому не поступалася. Цзян Наньхуа і Ян-ши люб'язно кивнули.
Їхня донька була найліпшою.
Старша пані Цзян кинула складний погляд на двох білошкірих, уставлених карапузьк на диванчику, потім на нелюбиму Ян-ші, повільно присіла і відпивала чай, налитою четвертою внучкою. Насправді чай був відмінний, але вона не пробувала такого доброго чаю кілька днів.
- Мамо, навіщо ви самі скаржилися? — запитав Цзян Наньхуа.
Він все ще звично називав старшу пані Цзян матушкою, адже він назвав її так кілька десятиліть, а назвати її "тетушкою" не повернувся б.
- Наньхуа, це не для сторонніх вух. Спочатку забирай з собою слугу, — сказала старша пані Цзян, окинувши очі рабів і годувальниць.
Серце Ян-ши стисалося. Цзян Наньхуа гірко посміхнувся про себе, ось він і настав, цей час. Якщо він не помилявся у своїх здогадах, цього разу названа мати, здається, вимагатиме чогось важливого. Він змахнув рукою, відслав слуг зі двору.
Навіть Гунсіна була відіслана старшою пані Цзян.
Цзян Нінбао з легкою посмішкою сиділа на місці і спокійно потягувала чай. Вона не могла зрозуміти, чому скаржилася старша пані.
На всіх подвір’ях залишились лише старша пані Цзян, подружня пара і Жезан Нінбао.
Атмосфера злегка накачалася.
— Наньхуа, колись я пішла на великий ризик і дала тобі чисте походження, дав вам багате та мирне життя. Дунмін, звичайно, перед тобою винен, він навіть поїв на твоє життя. І коли я дізналася, що він захотів твоє життя і життя Ян-ши, я промочала.
Старша пані Цзян випила ковток чаю, пильно подивилася на Цісень Нанхуа і не переходячи прямо до справи та не пояснюючи мети свого візиту, заговорила про минуле.
— Усі люди грішні. Ти мій племінник, єдина плоть і кров моєї молодшої сестри. Але Дунмін - мій син, єдиний син. Резіденція Чаннін-бо належить йому. Я дуже вдячна тобі за те велике багатство і майно, яке ти придбав для будинку. Але я не дозволю, щоб мій рідний син заплатив за тебе життям.
Старша пані Цзян говорила чітко і дуже жорстоко.
Так, вона була несправедливою, але не заперечувала заслуги Цзян Наньхуа. Однак рідна кров є народною. Вона також добре ставилась до свого названого сина, оскільки дала йому хороше походження і розкішне життя.
Цзян Наньхуа з повагою і серйозним видом відповів:
— Син безмежно вдячний вам, матусю. Син не забуде вашої великої доброти.
Ян-ши підтиснула губи і замовкла.
Цзян Нінбао зітхнула про себе. По правді кажучи, родина Цзян була досить добре пов’язана з її батьком. З дитинства вона знала, що старша пані не скаржилася на другу гілку, але це стосувалося тільки її матері та брата.
Якби не найстарша пані Цзян, за тих обставин батько міг би й зовсім вижити.
« Але через твою милість мій син втратив титул, — сказав старший пан Цзян раптово став крижаним і в ньому заворушилась образа.
Колись покійний бо підняв наложницю і принизив законну дружину. Вона мусила не тільки виховувати свого сина, але й доглядати за сином своєї сестри. Вона не хотіла пам’ятати, як важко їй було тоді жити. Але син сестри зрештою позбавив її сина титулу і посади при дворі.
Навіть коли її син першим пішов на вбивство, спадковий титул з покоління в рід загубився і найстарша пані все одно почала ненавидіти. Вона ненавиділа сім'ю Цзян Наньхуа, зненавидила покійну Чжан-ши, і саму себе.
— Це моя вина! — Цзян Наньхуа не оправдувався і не зненавидів старшої пані за те, що вона перенесла свій гнів на нього.
Якби його старший брат не був єдиним законним спадкоємцем церкви Чаннін-бо, він би так ніколи і не вчинив з розбійниками за те, щоб його вбити.
Обличчя старшої пані Цзян трохи пом'якшилося, але погляд її, пильно спрямований на Цісень Нанхуа і Нінґбао, батька з дочкою, залишався важким та похмурим.
« Чесній людині нема чого говорити обиньками, я не буду ходити навколо.
— Перегляньте справу твого старшого брата, спростуйте звинувачення в тому, що він вчинив з розбійниками вбивство і відновите його титул.
https://literna.net/uk/books/119-vii-ti-zamizh-za-batka-holovnoho-heroya-zaversheno