Глава 1155: Мітка.
- Дуже напружена битва! — Тультантар літав у порожньому просторі над Орочними Ракінами, схований між просторами простору і за межами досяжності потужними блискавками. Він був подібний до міцної гори, яка мала незбагненну силу.
[Біп! Тультантар прихований Плетіння Теней, встановлено рівень захисту A1...]
Чорна сітка, розстелена навколо Нетеріла, повільно зникла і перепліталася з Плетінням. Вона негайно зкрила ауру міста, зробивши її необробленою, незалежно від того, наскільки близько він наблизиться до поля бою.
— Запускай план, — байдуже наказав Лейлін, вдивляючись у далечінь крижаним поглядом.
Раніше він ризикував своїм аватаром, відволікаючи Малара та богів орків, щоб допомогти Містрі й Тиру розібратися з ними. Однак його наміри не мали завдавати орків проблем. Зрештою, вони належали до однієї « групи» і були йому ближче, ніж Тир з Містроєм.
Однак, він був „злим" богом. Єдиною, що його цікавило, була його власна вигода, і заради неї він, не вагаючись, зрадив би кого завгодно. А коли у битву були втягнуті Вислі боги, це було найбільш підхожою можливістю для його виконання планів.
[Біп! Завдання поставлено, відслідковую ціль... Ціль знайдено!] — повідомив І. І. Чіп, передавши Лейліну великий потік інформації. "Маячок" - це червоний колір світла, який він помістив у червону пляму, що активується і дозволило І.І. Чипу виконати свою місію.
[Біп! Ціль підтверджена! Захист Царства проб'є. Починаю телепортацію.
МСпустошливий ураган охопило Тультантар і раптово засяяв, коли місто пронеслось крізь порожнечу, як гострий меч.
*Бзза!*
Тультантар зник у світлі, коли він з’явився в Орочих Рівкінах над величним золотим палацом.
Тут було багато орків-пропитувачів, які благають дивної статуї. Вони були налякані появою Тультантера і почали люто ревіти.
[Вторинні гармати включені].
Єдиною відповіддю на їхній гнів були крижані слова І. І. Чипа. Багато гармат на вершині Тультантара вистрілили промені світла, знищивши навіть святих духів. Темна павутиння розповзся по небу, заперши простір, перш ніж залпи вогню срівнювали палац з землею.
На місці палацу виглядало справжнє тіло бога, одягненого у вільні чорні шати і оточеного чорно-золотою світла. Тускла енергія окутала його тіло. Понісши величезні втрати божественної енергії і будучи насильно вирваним з сну, він люто загнав на Лейліна.
— Кукулькан! И ТУЛЬТАНТАР! — Його голос переповнив лють, змішану з подивом і страхом. Він ніяк не був готовий побачити тут Літаючий місто.
« Мій дядько дуже допоміг, — каже Лейлін. — Він подивився на одинокого Юртруса очима хижака, який дивився на свою здобич.
Малар ніколи не був його метою. Ця мавпа була всього лиш дикою звіриною, яка мала бути частиною Закону Резні; вона не заслуговувала його уваги через те, що єдиним Богом Різані був Цірик.
Ні, його справжньою метою був Бог смерті — Йортрус. Різанина і смерть чудово доповнили один одного, кожен з них міг підтримувати верховного бога. Вони чудово співпрацювали, об'єднавши свої сили. Вони могли добре служити Лейліну як головний козир.
У той час на острові Дебанкс багато смертей, спричинених чумою, дозволили Лейліну доторкнутися до Закону смерті. Але тоді він не міг повністю зрозуміти її.
Але це був світ богів, а він - Маг! Навіщо йому повільно розуміти закон, якщо він може просто вбити бога і забрати його накопичення?
У світі було багато Богів смерті, і найбільшим з них був Келемвор — Всевишній Бог смерті. Але зараз він був занадто могутнім противником для Лейліна, а в інші пантеоні було багато інших простих цілей. Ліліа впав на Пртрус, тому що він був значно слабшим за інших, бо був лише Малшим богом. Справитися з богом орків було набагато легше, ніж із богами інших пантеонів.
Що ще важливіше, тепер орки були зайняті війною! Ніхто не міг знайти кращого шансу, щоб завдати удару! Лейлін був би дуже засмучений, якби не скористався такою чудовою нагодою. Саме тому він організував усю цю заваруху.
Щоб досягти своєї мети, Лейлін використав Малара. Він прикидався, що потрапив у пастку Малара в Луному Лесі і використовував свій аватар як приманки та слив своє місце Містрі й Тиру щоб вони могли разом знищити всіх богів орків. Весь цей процес був дуже небезпечним. Якби не пара козирів у його рукаві, його аватар вже давно загинув би від рук Містри і Тира.
Однак усі його ризики не пройшли безслідно. Орки зазнали великих втрат, а Груумш був змушений втягнутися у божественну війну і зовсім забув про безпеку. Юртруса зараз ніхто не захищав, так що це було найкращий час, щоб завдати удару.
У самий розпал битви Лейліну вдалося причепити на Юртрусі «чок», який пізніше дозволив Леттові мерехтіти в царство Юртруса і вбити його.
Оскільки Тультантар вже був використаний проти Секола, боги були готові до зустрічі з Висшим богом із містом Нетерила. Вони сховали свої справжні тіла, і не допускали миттєвої телепортації в їхні божественні царства. Якби Лейлін не готувався до цього, то повинен був би увійти в божественне царство Юртруса і знайти його сам. До часу, коли І.І. Чип виконав би свою сканування, Груумш вже прийшов би Юртрусу на допомогу.
Але все пройшло гладко. Його план закінчився, і Лейлін вже був готовий насолоджуватися своїми військовими трофеями.
- Що ти намагаєшся зробити? Це Рівнини Орків. Моє божество дуже близько до Груумшу. Він може негайно послати сюди своїх слонів... — Золоте обличчя Юртруса виражало збентеження, що було надзвичайно рідкісною емоцією для бога.
Все це було плодами праці Лейліна. Кілька аватів Юртруса були вбиті Містрой і Тиром, що нанесло йому достатніх уронів, щоб він міг поринути в сон. Хоча зараз він відчув небезпеку і прокинутися, було б чудом, якби раптом зміг використати 60% своєї сили проти Лейліна з Тультантаром.
— Юртрус... Іменем Бога Резні, я оголошую тебе мертвим ... — фантом могутнього крилатого змія з’явився за спиною Лейліна, розтягнувши свої демонічні крильця і покривши ними половину божественного царства Юртруса. Нависла похмура темрява над Йортрусом, пожерши його повністю.
Очі змія не виражали нічого, окрім байдужості і спраги, що спонукало Юртруса відчути розпач.
...
*Грохот!*
Могутня блискавиця раптово зупинилася в божественному царстві Груумша, і він здригнувся від люті.
- Що сталося? — Містра і Тир здивовано подивилися вперед, спостерігаючи за дивним видовищем, що розгортаються перед ними.
— Юртрус... Проклятий паразит, нікчема, пекельний виродок, як ти смієш... — ревел Груумш, але вже було надто пізно. Боже царство на Равенинах Оркве померкло, покинувши цю ділянку і сівши в порожнечу, а потім провалився у темряву. Просити Юртруса заглушили пекельні муки, і вони раптово померли. А його священики в інших площинах побачили, що відтепер вони були відрізані від закляття свого бога.
Це могло означати лише одне: Бог смерті, який є Богом родючості... Юртрус... Він впав!
- Це Бог Резні! Містра і Тир швидко зрозуміли, що сталося, але нічого не могли змінити. Війська Орків замушувалися лише на мить, перш ніж атакувати з новою силою; ще більш люто, як раніше!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv