Глава 1133: Небесний Зал.
— Небесний Зал, колись керований Всебогом, був місцем, в якому вирішувалися всі конфлікти. Він був відомий як Палац тисяч Богів, місце де боги зустрічались, щоб обговорити важливі питання з іншими богами, перш ніж представити свою справу на суд Всебог. Після цього бога, про якого йшла мова, або підвищили, чи виключали. Під сяйвом Всебога безліч дрібних світів могли безперебійно функціонувати... Однак тепер Всемогутній Бог глибоко заснув. Це місце відійшло від свого оригінального призначення і втратило весь колишній престиж, ставши місцем, де боги збираються просто поговорити, — Амберлі, здавалося, подумала про минуле.
— Тепер боги розділилися на табори, кожен з яких будує свої підступні плани і швидко збагачується багатством та силою. Вони поклали око на трон Всебога, - її голос став тихіше.
Двері небесного Залу загуділи гімнами богів і законом простору-часу. Амберлі підійшовши до них, зробила жест рукою і відчинила йому руку.
Священний Світ з гідністю і силою засяяв зсередини Небесного Залу.
« Відлучає Міра Богів, їх всебог... Отже, він спав у Небесному Залі ..." "Лелін відразу впізнав цю ауру. Вона була схожа на ту, що він відчув у Мірі Магів.
Здавалося, що всебог був самим світом богів. Навіть якщо він просто приєднався до світу Маґів, коли та була в глибокому сні, то не міг помилитися. Здавалося, Лейлін відчував потяг до Воле Міра і бажання підкоритися їй.
« Це дійсно все бог. Тиск від нього такий лякає, незважаючи на те що глибоко спить... Якщо б не хрещення, яке я пройшов під час переїзду, і не моя сутність Мага, цей тиск був би ще більшим.
— Пройдіть крізь двері, і ваш Зал на небі підтвердить ваше божество.
Амберлі увійшла в зал першої. Коли Лейлін пішов слідом, він відчув на собі багато очевидних поглядів. Божественні риси приховували в собі ворожість, ненависть, цікавість, байдужість та багато інших емоцій. Погляди Вищих богів, зокрема, могли миттєво знищити істоту з легендарною силою.
Тим не менш, Лейлін тепер був одним з них, і він прибув сюди лише у вигляді аватара. Йому нічого було боятися, тому він легкою ходою увійшов у небесний Зал.
*Бум!
У цю мить воля, яка володіє зміною часу, заглянула в його душу. Якби він колись не народився у світі богів, то його особистість була б розкрита. Але попри це Лейліну довелося відчайдушно захищати свої секрети, через що світло І.І. Чіпа не міг зупинитись.
« Остаточне підтвердження моєї особистості, так? Як суворо...» - Лейлін непомітно посміхнувся, зовнішній вигляд абсолютно спокійний. Небесний Зал загрохотів, і з-під землі виріс новий божественний п'єдестал. Лейлін пройшла перевірку, яка підтвердила його народження у світі богів.
Тільки після того, як жахливий « огляд» закінчився, Лейлін спокійно обвів небесний Зал поглядом. Велетенські енергетичні хвилі виходили від постаментів золотими сидіннями, несучи в собі сліди Сили Проходження. Лейлін міг з першого погляду розповісти про кожну особу.
Вишукані боги, Середньовічні боги... Добрі, Нейтральні, злі та Хаотичні боги... Їх седалища були розміщені в залі хаотично, але це було мальовниче видовище, яке, здавалося, все ж підкорялося якомусь порядку. Висші боги вішали спереду, і їхні п'єдестали були більш ніж у десять разів більше, ніж пьедістали Молодших богів. Крім того, боги однієї і тієї ж «групування» (добро, зло) сиділи разом.
Він, як звичайний Джуніор Бога, піднявся ззаду. Серед тих, хто ставився до « злої групи ». А Амберлі був на пристойній відстані, поруч з « Хаотичною груповістю ». Від неї відштовхувалась сила Середнього бога, відмовляючись від нього місця Молодших богів.
Вона послала Лейліну повідомлення відразу ж, як тільки він сів на своє місце:
« Як ви бачите, тут діють закони Всебога. Навіть Вислі боги нічого не можуть з цим вдіяти... Крім того, зазвичай ми залишаємо тут свої аватари, щоб в разі чого вільно зв'язатися один з одним».
Лейлін зрозумів краще. Він мигцем подивився на Тіра та Містру, які стосуються « доброго» і "найтрального" табору з великою ворожістю скеровуючої його поглядом.
Звичайно, Лейлін їх не боявся. Зрештою, сам Всебог встановив у цьому місці свої закони, і навіть якщо його аватар помре, не станеться нічого страшного.
« Отже, як тільки всебог занурився в сон, небесний Зал втратив своє оригінальне призначення і перетворився на місце для суперечок та дискусій? » — сказав Лейлін погладив підборіддя, відчуваючи на себе пристойні погляди інших дияволів.
Більшість « злісних» богів глузливо дивилися на Лейліна, ніби їм не терпілося дізнатися, що ж з ним станеться, коли він зіткнеться із гнівом двох Вищих богів. Вони інстинктивно будували один проти одного змови, а він не брав участі в них, так що було нормально, що вони зраджували його.
У погляді одного з тих, хто дивився на нього із сарказмом, був заметений страх; це бог Лейлін добре знав. Він зустрів цей погляд, а це був Аватар Куртулмака Бога Коболдів. Його божественне сяйво було дуже тьмяним: ймовірно, це був наслідок переміщення його божественного царства.
Куртулмак, як член того ж « Лаґера», сидів поруч з Лейліном. Але його місце лежало позаду Лейліна, можливо через те, що він був нижчий від Бога.
Лейлін усміхнувся, зустрівши шанобливий і рабопоклонний погляд цього Бога Коболдов, але в глибині душі він не відчував до нього нічого, крім презирства. Бог Коболдів зараз дуже боявся його, але якщо трапиться так, що Лейлін загине, цей бог буде першим, хто маніакально відриває від нього тіло величезний шматок тіла.
На жаль, Лейлін ніколи не дасть йому такого шансу. Куртулмаку призначено було жити в його тіні все своє життя.
Через те, що тут були заборонені сварки і присутні тільки аватари, атмосфера в Небесному Залі була максимально розслабленою. Крім того, у кутах залу деякі боги розмовляли з людьми.
« Це добре місце для розмов...»
Погляд Лейліна пронісся повз богів, зупинившись на центрі залу. У цьому місці був встановлений масивний трон, призначений для Лідера Богів. Він, здавалося, об'єднував всіх богів, наче був центром світу.
Прозорість Лейліна підказала йому, що могутня істота на троні зараз перебувала в глибокому сні. Випромінення законів від цього трону було дуже помітним, подібно як це буває у світі Магів. Довкола трону все більше й більше стояв шар кристалів Сили, що утворює гору Сили Проходження.
« Це... Кристал Міра!» — Лейлін відразу впізнав цей кристал. Проте, він здавався кращим за кристал Шар і був здатний захистити свого власника, а не просто надрукувати. Усередині трону, запечатаного в Крісталл Міра, природно, спав Всебог.
Кристал Світу були в десятки тисяч разів могутніші за Сила Проходження, і навіть Висніші боги, об'єднавши всі свої сили не могли розбити їх. Саме такий неймовірний рівень захисту і дозволив Всебогу об'єднати богів та протриматися в цьому дні.
« Так само, як і... — Лейлін глянув на місця Висих богів перед собою і посміхнувся, — Воля Міра, очевидно, запечатав себе, щоб захиститися від цих вишуканих богів... Схоже, він зрозумів, що перебуває в скрутному становищі і вирішив впасти у сплячку ...."
Це було щось подібне до цього. Тепер, коли Боги - Вислі боги стояли на вершині світу, було цілком природно, що деякі з них хотіли зробити останній крок для того, щоб стати новим Всебогом. Це бажання тільки посилювалось тим, що теперішній Воля Міра спала. Єдиною причиною, чому Всебог все ще був живий, було те, що його захищав Кристал Світу, а Вислі боги постійно перешкоджали один одному.
« Справді, за часів Давньої завершальної війни Волі Міра і Маґів були наймогутнішими істотами. Дивлячись на нього зараз, я думаю, що Волі Міра знаходилися або в області 9-го рангу, або зовсім поруч, у кроку від безсмертя ...."
Навіть Лейлін, з його божественним поглядом, міг роздивитися крізь Кристал Міра тільки сяйву світла, не в змозі побачити самого Всебогого. Закони навколо кристалу, здавалося, приносили користь всім богам, через що вони і залишили тут свої аватари.
Це було схоже на ситуацію з Маґами, які дотримувалися законів у морі Сили проходження. З народженням богів з Силою Проходження збільшувалося в межах Небесного Залу, і це полегшувало їм створення більшої божественної сили.
Лейлін помітив кілька тихих аватарів, деякі з яких навіть скам’яніли. Вони, мабуть, були в процесі постилення деяких законів і, можливо, всього на крок від підвищення рангу.
« Я повинен придумати спосіб, як зробити напад проти нього до початку стародавньої війни...» — Лейлін з благоговінням подивився на королівський трон Всебога. Навіть вишукані боги, які спеціалізуються на пророцтвах, ніколи не розкриють його справжніх намірів.
« Мені, мабуть, потрібно використовувати амбіції цих Богів. Це не така вже погана ідея... - думки Лейліна були блискавкою, і він за кілька секунд придумав план, який, ймовірно, матиме успіх.
Боги, що мріяли заволодіти троном, повинні були тільки роздмухати полум’я і після того отримати найвищі вигоди, доклавши для цього мінімальних зусиль. Найкращий спосіб вимотати богів - це штовхнути їх з чолами перед початком останньої війни.
« Незалежно від того, наскільки ви тепер великі та могутні, що станеться з вами, коли всебог повернеться? Той, хто не стане безсмертним - просто мурашка..." очі Лейліна виражали холодну байдужість коли він обвів небесний Зал поглядом. Коли стародавня війна відновиться, скільки з них виживе?
Раптом у Лейліні з’явилася цікавість. Він залишив свій аватар у Небесному Залі, переключивши більшість своєї уваги на своє головне тіло в божественному царстві.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv