Розділ 1120: знищення.
Про Циріку було багато чуток, але найпопулярнішим було те, що колись він був таким же смертним. Він випадково натрапив на спадщину грішного бога і впалив у божественність. Це спонукало багатьох смертних людей палко поклонятися йому.
Однак багато з цих віруючих і самі були готові отримати такий спадок. Якщо б їм видавався такий шанс, вони охоче вкрали би його удачу.
Оскільки Цирік був простим смертним, величезний стрибок сили разом з божественністю і силою його домену мав побічні ефекти. Він став егоїстичним, упередженим і трохи божевільним.
Саме через це в минулому Цирік не зміг би відреагувати на Полу бога, що сходить з тим же доменом, як і він. Але тепер він зовсім збожеволів.
Тато подивився на статую, оповиту темно-червоною енергією, і занепокоєння його обличчя стало ще помітнішим. Забралося деякий час, щоб він нарешті прийняв рішення:
— Меррик!
— Господь перебуває в стані замішання... Я думаю, що це пов'язано з впливом Книги Цірика - голос єпископа був надзвичайно хрипким. Перед початком розмови він запечатав церкву.
Меррік впав на коліна, ледве почувши цю новину; холодний піт застроївся по його тілу. Він думав, що тато збирався змусити його замовкнути. Зрештою, богохульство було повною неповагою і докором!
Однак сьогодні вдача була на стороні Мерріка. Тато не збирався вбивати його і спокійно продовжував:
« Наш Господь, можливо, нещодавно прочитав книжку « Книгу Цирика », тому ми не відповідаємо на наші молитви. Священні укази також не видавалися...
Меррік кивнув головою на знак згоди: насправді, він вже давно це підозрював. « Книга Цірика» була божественною зброєю, створена самим Цирку, і містила в собі силу, яка могла б збити навіть самих богів. Будь - яке створіння, що подивилося на Книгу Цірика, повірило б в брехню, ніби Цирік був єдиним справжнім Істинним богом у світі!
Покійний Бог Ворів був власником цієї книги. Він не встояв перед нею і з жалем загинув, дозволивши Цирку викрасти більшість своєї божественної сили. Але сила обману в цій книзі була настільки великою, що навіть сам Цирик впав у заціпеніння після її читання.
Усе це було не більш, ніж припущенням, але в той же час воно було цілком логічним. Батько тепер думав, що він нарешті розібрався в цій ситуації.
- Можу я тобі довіряти, Меррік?
Звісно! Я готовий віддати своє життя за Господа; все, що маю! — На обличчі Мерріка з’явилася ревність. Він, безумовно, був фанатиком.
Чудово. Я доручаю тобі завдання, — тремтячими руками Папа передав Мерріку древній том.
- Це книга Істини. Наша церква витратила велику кількість ресурсів, щоб отримати її від церкви Істини. Батько пильно подивився на Мерріка і обхопив його руками за плечі - Меріку. Як улюбленець Господа, ти бачив його справжню форму частіше всіх інших. Мені потрібно, щоб ти передав цю книгу Господу і змусив Його подивитися на неї.
Коли Цирік з’їхав із розуму, він пропускав навіть слова Папи. Але були й інші поклонники, яких Господь слухав, як - от Муррік. Колишній злетів по ієрархії церкви, ставши могутнім примарним злодієм. Водночас це зміцнило його віру в Цирика. Папа думав, що його Господь, швидше за все, подивиться на Книгу Істини, якщо її вручить йому Меррік.
- Майбутнє церкви тепер у твоїх руках! — Мерріка з плечей підбадьорив папу. - Як тільки наш Господь прокинеться, ці прокляті фальшиві боги залишаться в річці падаючих підземного світу, знесені на вічні муки.
— Будьте впевнені, ваша Святість. Навіть якщо мені доведеться пожертвувати своїм життям, я виконаю цю місію! - Меррік обіцяв. Він ніби знайшов своє покликання в цей момент, і таємнича сила раптово окутала його тіло.
...
У Древесному замку.
Честер Поттер з усіх сил намагався протистояти блискавиці сили походження. Його божественний вогонь погас і, здавалося, ось-ось готовий був згаснути.
Але крапля золота вже застигла, і руни закону злились разом, наче плетучи щось всередині себе. Ця краплина майже вирвалася з енергетичної кулі.
„Шість вимог для того, щоб стати справжнім богом: божественний вогонь, божественне іскри, Божа сила, божественного домену, божественної природи й благочестивого царства. Честер має три з шести. Все, чого йому зараз не вистачає - це домен, сутність і божественне царство...» -- Лейлін продовжував спостерігати за цією ділянкою коли світло І.І.Чіпа спалахнула в його очах, зберігаючи цінну інформацію про експеримент.
Насправді, якби Честер Поттер зміг отримати свій божественний домен сьогодні, то вже став би справжнім богом. Створення Божого царства було ретельним процесом, і без спеціальної шестиплемінної будови церкви зайняло б кілька століть. Таким чином, світ вважав істот з божественним вогнем як Глибоким, а тих, хто мав божественні домени, - як істинних богів.
Тільки правдиві боги мали право на створення божественного царства за допомогою душ своїх послідовників.
— Лорд Честер Поттер... Ми молимося, щоб увесь світ був у ваших руках, а ваш трон височів над хмарами... — Молитви ставали дедалі спокійнішими і слабшими.
Честер Поттер зревів, і його божественний вогонь спалахнув майже сформувавши енергетичну кулю, яка представляє його божественним доменом.
« Щоб пришвидшити поширення законів, використовувати силу віри... Так є ситуація в Мірі Богів... — Лейлін зітхнув. Цей процес був набагато швидшим, ніж звичайно, але він мав і свої недоліки. Крім того, один закон може використовуватись лише одним суб'єктом. Інші боги Домена Резні миттєво стануть ворогами Честера...
Рук!
Коли Малар побачив, що Честер має можливість досягти успіху, то негайно вжив заходів. Він розв'язав свій могутній Домен Резні, загартований часом. Навіть якщо Малар був звірем, то стільки років він ліпше зрозумів Резні, ніж Честер Поттер.
*Бам! Гуркот! Бум!*
Блискавка походження почала розсіюватися, але вона повернулася. Цього разу на блискавки з’явилися багрові смуги, які несуть у собі Силу Різні.
« Це Блискавка Резні, атака Малара...» — Лейлін зітхнув, побачивши цю сцену. Честер програє, якщо інші не допоможуть йому. Фальшивий бог просто не міг протистояти силі правдивого бога, навіть наймолодшого.
Малар хотів показати свій Закон Убивств і вкрасти його, але зараз дуже багато богів пильно стежили за цією територією, тому він вирішив негайно атакувати.
Лейлін відчував, що кілька могутніх божественних свідомості слідкують за цим місцем, вдивляючись серед них кількох знайомих аур. Фальшиві боги зібралися тут, приховуючи свою присутність. У цей момент ніхто з них не зважився б розкрити себе, щоб врятувати Честера.
Відчаїння з'явилося на обличчі Честера, коли він побачив багрову блискавку, і його божественний вогонь померк.
— Честер Поттер!
— Честер Поттер!
— Честер Поттер! Ми завжди будемо з нашим Господом!
Мстових душ на землі стало ще більше, і вони простягнули свої закривавлені руки, хапаючись за Честера Поттера.
Ці божевільні душ мали достатньо ненависті, щоб змусити Полу бога пащу. З часом їхня сила перетворилась на вир, який пожирав Честер Поттера.
— Аргх... Нееет...
Маніакальний рів відчаю вирвався з уст Честера Поттера. Духи відволокли його від божественної іскри, а ще далі - від божественного домену. Зрештою, багрова блискавка вдарила в краплю золота.
*Грохот!*
Блискавка вдарила, і золотий бар’єр, який захищав Божу іскри, розсівся. Темно-золоте полум'я всередині затремтіло.
*Грохот!*
Честер Поттер втратив силует, і його справжнє тіло стало вразливим до блискавки. Мстиві духи навколо нього перетворилися на пил, коли вона вдарила.
— Честер Поттер! Йдемо з нами!
— Пойдём с нами...
Хоча вони були знищені блискавкою, на цих обличчях мстивих духів не було жодного сліду болю. Навпаки, вони раділи.
Як тільки блискавка зруйнувала його тіло, душа Честера стала вразливою, блеклою і дуже слабкою.
— Пойдём с нами... — мстиві духи застояли, і їхні обгорнутих руки забрали цю душу у підземний світ.
— Аргх... Нееет... — Останній сумний сттон Честера Поттера змусив здригнутися навіть богів. Він стане одним з цих мстивих душних підземного світу, назавжди залишаючись в найтемніших його глибинах. Десятки тисяч душ будуть терзати його і харчуватися ним до кінця часів...
Раптом по території пронісся сильна буря, і зловісні хмари розпорошилися, залишивши на землі Шліффа та інших віруючих з недовір’ям перед ними.
— Мой Господь... Честер Поттер... — Пробурмотів Шліфф і відразу розридався. Інші люди також знеохочували себе від горя, а дехто навіть хотів покінчити життя самогубством.
Тих, хто вижив, нічого доброго не чекало. Переконуючись, що Фальшивий бог упав, паладини та лицарі Хельма рушили вперед убивати цих фанатиків.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv