Глава 1031: Взятка.
- Решту платиш сам! Хіба я не нагородив тебе величезними багатствами? — Ваальзефон склав руки за спину і пішов, роблячи вигляд, що зацікавився якимось тілом на ринку.
Запах різних видів пряного м’яса доносився з боку ринку. Ваальзефон із задоволенням наспівував дитячі пісні, щоб скорочувати час.
« Не давати своїм підданим багатствам — це позбавляти їх сили... Не давати їм шансу - означає не дозволяти їм просуватися... Якщо у вашого підлеглого буде багатство і шанс на просування, ваша голова незабаром стане прикрашати його стіни ...."
« З’являється тенденція повністю контролювати своїх підлеглих...» — Лейлін глянув на жалюгідний маленький камінь душі у своїй руці і хіхкнув.
На жаль, все, що він сказав - брехня. Хоч Дияволи охороняли Залізну Башню й були довіреними помічниками Вельзевула, їхня відданість не була непохитною, особливо коли їхній начальник був такий слабкий.
Дис був схожий на його власний задній двір, а гвардія була, як сито з безліччю отворів. Чому? Через головний матеріальний рівень. Лейлін вже підтримав послідовників Велзевула з головної матеріальної установи, деякі з яких таємно повернулися до Баатора.
Крім того, з його авторитетом і Законом Пожиранія ні один диявол не запідозрив би нічого, навіть удаючись він самим Вельзевулом.
« Вальзефон тут не єдиний. Багато організацій працюють навколо, тому я не можу створювати надто багато шуму...» - Лейлін зітхнув і увійшов у розкішну резиденцію біля Залізної вежі.
Перед ним з'явився диявол Яма і низько вклонився:
- Пане!
— Ммм. Великі зміни вже близько. Візьми усіх підлеглих, які вірні мені, і йди. Нехай Джек зробить те, про що ми домовлялися.
- Повелитель охорони, Володарю Діса! — Диявол Ями притиснув праву руку до грудей і вклонився, з повним благоговінням та лестощами очима.
— Кэсйе Диса. Мені подобається це ім'я. Азлак... - Лейлін розсміявся.
Саме так. Диявол Ями, який стояв перед Лейліном, був довіреним помічником Вельзевула, котрий керував його армією. Він був вищим дияволом, відповідальним за охорону Залізної Вежі, і звали його Азлок! Коли він побачив Закон Пожиранія Лейліна і його контроль над Дісом, Азлак миттєво схилився. Він не вагався зрадив Вельзевула.
Але навіть Азлак не знав, куди пропав Вельзевул. Володар Черевоуґодія навіть не зв’язався з цим дияволом перед його зникненням. Було очевидно, що Вельзевул ніколи не довіряв йому. Або, можливо, слово « віра» було занадто надуманим, щоб використовувати його відносно дияволів...
Темний дим обкутав небо, і Залізне місто висвітлювалось тільки пекельним вогнем. Групи просіків та Лемурів, керовані демонами, модифікували місто так, щоб воно відповідало Другому Колосу Ада і виконували ремонтні роботи. Ходили чутки, що місто, за наказом Вельзевула, буде розширюватися.
Тут не існувало такого поняття, як захід сонця чи схід, а дияволи Діса використовували для обліку часу спеціальними приладами. Однак їм не потрібно було відпочинку. Багато з них могли працювати без втоми, поки мали можливість отримувати душу.
— Пора. Ходімо! — Ваальзефон глянув на багрові кишенькові годинники і підштовхнув Лейліна до Залізної Башни.
Довкола Залізної вежі було багато палаців. Усі вони виглядали велично і гарно. Однак більшість з них не знали, де вони були.
Зникнення Вельзевула стало величезним ударом для Диса, навіть якщо його не помітили молодші дияволи. Стихі дияволи або були повні амбіцій до влади, або в страху відходили. Лише один легіон продовжував виконувати свої обов’язки. Низький диявол спостерігав за кожним, хто намагався наблизитися до Залізної Башни незалежно від того звідки він прибув.
— Заходите с заходу. Сьогодні Джек охороняє цю сторону, — "Лейціан" провів Ваальзефона глибше в місто. Здавалося, маршрут був йому знайомий. Зрештою вони добралися до сталевого посту, який був червоним від пекельного вогню.
Побачивши його, Лейлін крикнув:
- Привіт, Джеку. Подивися, хто прийшов!
« »Запобігання телепортації, виявлені Невидимістю і протимодемонією. Плюс заклинання, що посилюють захист охоронців і наділяють їх стійкістю до магії... - В очах Ваальзефона з'явився благоговійний страх і на мить на нервозність, - такий рівень захисту ... Щоб потрапити сюди, навіть нам, членам Темної Вісімки, довелося б послати тут всі свої легіони, і чекати результат місяця, а то й два...
— Лейциан? — Голос почувся хрипкий, і перед Лейліном та Ваальзефоном з’явився великий диявол. Він був гігантським і тупшим, з огидними пухлинами по всій шкірі та лусці. Його опуклі очі робили його схожим на жабу, і його відповідний рот показував щільний ряд гострих зубів
Це була пікова форма вищого диявола, Паєльрірон. Його перевершували лише Дияволи Ями і Володаря Ада.
— Ага! Ти виглядаєш все таким же сильним, як і раніше! Итак... Наша угода все ще в силі? — Лейлін передав йому велику кількість каменів душі.
Звісно! Тисяча джинглів в обмін на можливість увійти у Залізну Башню. Я завжди чесний! — Сказав величезний Паєльєрон гучним голосом, ніж змусив Ваальзефона нахмуритися. Було б жахливо, якби інші дияволи знайшли їх.
Неначе зауважив його занепокоєння, гігантський Паеліряйон дико розсміявся:
- Не хвилюйтеся. Ніхто тут не насмілювався проговоритися, якщо тільки він не хоче бути ув'язненим в темницю і покараним вічним голодом...
Підземелля боялися всі дияволи Другого Колоу Ада. Голод, наприклад, використовувався для тих, хто зробив помилки. Під впливом Закону Черевоуґодія ті, хто був покараний, ставали нестерпними голодом і ніщо вже не могло насити їх. Вони поступово ставали такими божевільними, що зрештою хотіли з’їсти самих себе!
Хоча Вельзевул прийняв закон, згідно з яким ті, хто зможе витримати сім днів голоду, будуть прощені без помилок, які вони зробили, і досі нікому не вдавалося так довго залишатися. Більшість дияволів Діса воліли б знову перетворитися на потворних Нупперибо, ніж понести це покарання; такий жах викликав.
Почувши, що сказав їхній начальник, інші дияволи відразу захотіли зашити собі роти і закопати голови в пісок.
— Добре! Мені подобається твій підхід! — Ваальзефон задоволений кивнув, готуючись увійти за Лейліном.
— Зачекайте! — Але він несподівано зупинився. Після того як Лейлін увійшов, Джек відразу перешкодив Ваальзефону йти далі. — Одна тисяча за одну можливість. Один вже увійшов всередину, значить умови контракту виконані!
- Що ти хочеш цим сказати? — брови Ваальзефона загрозливі нахмурилися.
— Вам потрібно заплатити додаткову суму! — Джек вказав на Ваальзефона.
— То якщо він не ввійде, я зможу зайти замість нього? — Ваальзефон нахмурився. Він не хотів нападати тут на когось, особливо, якщо це могло видати його особистість.
— Ке-ке... Приношу свої вибачення, але ні! — Джек якось дивно посміхнувся. Диявол швидко підняв свою зброю, націливши її на Ваальзефон.
- Ти, чортів Рогатий диявол, мені, правда, варто було перетворити тебе в Нупперибо. Як ти міг підписати контракт з такою кількістю лазів, якими можу скористатися дияволи... — Ваальзефон злив переляканого Лейліна поглядом, — ти заплатиш цю тисячу джинглів!
- Вибачте, мілорде, але у мене їх немає... - Голос Лейціана звучить так, ніби він ось-ось розголоситься, що розсердило Ваальзефону ще більше.
- Ти шматок лайна! - Він виглядав дуже похмурим, діставаючи камінь душі. — На, візьми, ти, жадібний диявол!
Величезний Паєлінон схрестив руки на грудях, безстрашно відповівши:
- Вибачте, але ціна змінилася. Це коштуватиме вам дві тисячі джинглів. Крім того, ваше приниження завдала мені духовної шкоди, так що з вас ще сотня!
- Чорт забирай, прокляття! Якщо я доберуся до тебе, я обов'язково понижу тебе до Нупперибо і поставлю десять років збирати гній у Гніячу Ямі ... Хоча груди Ваальзефона захиталися, він все ж передав Джеку джингли.
- Мої вибачення...
Бальзефон не міг навіть розсердитися, дивлячись на Лейліна. Зрештою, якщо він вб'є його або знизить до Нупперибо, чи не будуть всі його попередні зусилля даремні?
Врешті-решт, він був вищим дияволом, і його можна було використовувати в якості пушкового м'яса при дослідженні башти. Так було вирішено пе Ваальзефон.
Зрештою вони підійшли до Залізної Башни, минувши постового. Логово Вельзевула було таким високим, що досягало хмар. Вежі були оповиті тьмяним світлом, яке переливалося і змінювало вигляд.
— Трон Диса... Ось я і прийшов! — Ваальзефон впився поглядом у п’єдестал, не приховуючи своїх амбіцій, і швидко потягнув Лейліна за собою.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv