Глава 102: Повне розчарування.
Автор або влада в Бааторі, прямо кажучи, були права на Силу Проходження Баторіа. Таким чином, це мало на першому місці і було основою ієрархії дияволів.
Вісім Архід’явів ділили більшу частину цієї влади між собою. Вони мали жорсткий контроль над дияволами, що знаходяться нижче себе, і навіть могли вирішити, які Дияволи піднімуть або впадуть у рангу. Через це, без схвалення низькорогові дияволи просто не могли просунутися вгору.
Кожен з них мав право володарювати, маючи абсолютне право на їхнє життя. Це було очевидно з того, Лейлін міг робити на головному економічному рівні все що хотів, використовуючи спогади Велзевула. Він легко подбав про церкву Черевоуґодія.
Диявольське суспільство було подібне до бюрократії. Їм було важко отримати статус, і неможливо було просунутися в ранзі, не виштовхнувши вниз когось іншого. Через це піднесення вищого диявола принижувало якогось іншого Диявола в ранзі. Кожен новоспечений вищий диявол отримував разом з « заборгованістю» десятки ворогів, які мітять на його місце. Тут була настільки серйозна конкуренція, що їх навіть було шкода.
Зникнення Владики пекла було безпрецедентною справою в Бааторі, яку ще ніколи не чули від часів стародавнього Заката Бога. Тепер Дияволи Ями, злі дияволи і навіть могутніші Диявола, які були вірні Вельзевулу, виявили, що втратили свій могутній фон. Що ж вони зробили?
Ці люди втратили розум, коли почали просуватися до найвищого рангу в Бааторі. У такі неспокійні часи Асмодей та шість інших Архідяволів об'єдналися і занурили Дис у ще більший хаос. Це і призвело до того, що багато дияволів зараз покидали Діс.
Якщо порівняти дев’ять кругів Ада з регіоном давнини, то він був лише формальним імператором. Решта сім Архіідявлів мали власні землі, правили королями з власними військами і генералами, Дияволом Ямою та іншими вищими дияволами.
Імператор прагнув більшої влади, але всі ці королі теж хотіли розширити свої території. Генерали під їхнім початком працювали дуже старанно, сподіваючись отримати шанс на «повіння ». Дехто навіть мріяв постити свого господаря. Заговори були поширені всюди, і останнім сміявся тут самий амбіційний. Нагорода? Найбільший авторитет в Дев'яти Колох Ада.
Зникнення Вельзевула можна було прирівняти до втрати короля. Незліченні дії після цього були лише верхівкою айсберга. Тож Лейлін був обережним.
« Другий кігті пекла вже панує. Хоча Вельзевул все ще стоїть біля влади, багато людей почали відчувати його слабкість.
Лейлін дивився на дияволів, прогулюючись Бронзовою Цитаделі, в якій кипило життя. Він зупинився перед черепом демона, немов милуючись цінним трофеєм війни.
« Дяволи думають, що це змова. Підчинені Вельзевула стверджують, що їх лідер не такий слабкий, як видають чутки і він просто ховається у темному кутку, очікуючи моменту, коли за ним прийдуть всі. Кажуть, він разом схопить їх усіх... Дуже багато володарів пекла вдавалися до таких хитрощів від самого початку появи диявольської раси. Навіть сам Асмодей колись використовував подібну стратегію, і це викликало великий ефект."
Інші чутки кажуть, що Вельзевула схопив і ув'язнив інший володар, отримавши його енергію... Ці дияволи дійсно дуже винахідливі...
« Я вкрав більшу частину його Закону Черевородія і майже всю божественність та Божу силу. Зараз він однозначно перебуває в глибокому сні, і незалежно від того, що відбувається у зовнішньому світі, йому буде важко прокинутися."
Саме Лейлін довів Вельзевула до його теперішнього стану, так що ніхто не міг знати правду краще, ніж він сам.
Коли Лейлін багато пам’ятає про свої почуття, то, звичайно ж, думав, наскільки важкою була така травма. Вельзевул просто не міг повернутися до свого стану, якби він тільки, звичайно, не переміг його тіло Чернекника і не пожер його взамін. Слабкий лорд був здобичі, якої прагнули його підлеглі.
« Існує багато таємних лозунів і скарбів, приготовлених спеціально для таких випадків. Вони розкидані по всьому Баатору, а також в інших рівнях...» - Лейлін був похмурий. Через їхню хитрість, здатність Диявола створювати системи безпеки не міг порівнятися ніхто.
« Схоже, він зробив те, що хтось може захопити його спогадами. Ймовірність того, що він використовує ці логіки є дуже незначна і там можуть бути пастки... — Хоч би як там було, я мушу йти в Діс!
Лейлін знайде Володаря Черевоугодії і поглине все, що у нього є. Це принесе найліпшу можливість для просування його головного тіла, а від такої можливості він ніколи б не відмовився.
« Авторит серед дияволів і доступ до Волі світу. Як цікаво! »
Прозорість Мага в поєднанні з виявленням Сили проходження Леґендарного Арканістка дозволили Лейліну щось відчути. Хоча в Бааторі була величезна кількість сили світового Проходу, тут не було абсолютної волі. Цілком можливо, що Воля Міра, яка контролювала цю Силу проходу була поділена на вісім частин, кожна з яких перейшла до Лордів кожного кола пекла вище першого.
Лейлін тепер мав доступ до більшої кількості сил Вельзевула, які дали йому владу над Силою світового Проходження. Він міг принижувати або просувати будь - яких Диявола Ями і Всевишнього диявола. Він також мав право вбивати дияволів, які підкорялися іншим лордам. Такі були правила походження Баатора, з ними не можна було боротися або намагатися змінити.
« Дяволи занадто жалюгідні в порівнянні з демонами. Вони потребують схвалення своїх лордів, щоб просуватися вперед, що також витрачає багато енергії їх душ. Висхідні посади вже давно зайняті, і їм залишається тільки сподіватися на удачу та очікування підходящої можливості, щоб піднятися."
Лейлін раптом відчув вдячність за те, що переродився не в пеклі. Однак, подумавши, він зрозумів, що влада Вельзевула не стримувала його. Він міг швидко просуватися як диявол, і спокійно дістатися до вищих постів. Це ОН буде контролювати інших, а не навпаки.
« Коли я вб’ю Вельзевула і відніму останні частини його закону та влади, то негайно стану Володарем Диса» — зрозумів він. Він також знав, що через хаос на головному економічному рівні і його велику владу в Бааторі, багато хто все ще вірили, ніби Вельзевул досі стоїть у владі. Цей страх захищав сплячого Архіідьвола, не дозволяючи іншим убити його аж до цього дня. Це здавалося досить іронічним.
« Авторитет, що надає доступ до Сіле Світового Проходу Баатора...» — Лейлін закрив очі. З тих пір, як він прибув сюди, він відчував себе з цим місцем єдиним цілим. Здавалося, ніби сам світ відповідав на його дихання, і його сила готова був виконати його накази в будь-який момент, щоб вирватися і дозволити йому домінувати над усіма іншими.
Звичайно, він не міг використати це як йому заманеться. Адже інакше його чекали б нездійснені наслідки. Однак Лейлін уже підрахував, що сила, яку він міг зібрати з силою цього авторитету, була більше ніж та, яка йому належала, коли віддав Древом мудрості, щоб розбудити Волю Міро Чистилища.
« Навіть звичайний диявол зможе без обмежень використовувати силу Мага законів... Це схоже на богів. Коли помирає людина, яка отримує божественність, вона може перестрибнути через усі стадії і відразу стати могутньою істотою Бога в світі, Лейлін раптом зрозумів, як працює таєрархія дияволів: Найлагідніші, посередні й Висушені дияволи, а також Дияволи Ями... Це все є відображенням того, скільки авторитету вони мають у цьому світі. Тим не менш, Лорди мають реальний доступ до Сіле Проходження Баатора, а те, що отримують всі інші, - це лише дрібний бонус від лордів, яким вони служать. Через це дияволам так важко просуватися по ієрархії, і тому виникла хибна думка, що лорди Баатора можуть дарувати та забирати життя за власним бажанням.
Зрозуміти все це, здавалося, розсіялася велика частина туману і дозволила Лейліну побачити правду про Дев’ять Кругом Ада: « Aсмодей та інші шість архідяволів хочуть заволодіти владою Вельзевула! »
Тепер, коли він знав їхні справжні цілі, Лейліну було б набагато легше зупинити їх. Він міг пов’язати це з іншими запитаннями: « Тоді Авернус теж має бути Лорд... Де він?»
Вона мала бути такою ж, як і Вельзевул. Йому б не було важко зайняти його місце.
« Може бути, що тут є занадто багато могутніх дияволів або ж існування двох справжніх богів і їхніх божественних царств спричиняє розділення влади... У цьому випадку, тут можуть бути і дияволи-відгої, яким не було місця в ієрархії."
Маючи владу над Силою Проходження Баатора, навіть частковий диявол міг отримати повну незалежність. Він міг просуватися без схвалення вищого лорда! Очевидно, вісім лордів ніколи не дозволять існувати такому дияволу.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv