Глава 1018: Телепортація.
Атаки Лейліна ставали все жорстокіше, наче він був засліплений вбивством. Він збирався перемогти їх у їхньому ж власному західний, демонструючи свою силу на атакуючих і залякуваючи тим самим інших. Він в основному виявляв свою повну силу.
Це була повна сила Полу бога! Підтримка нескінченного потоку віри і емоцій в поєднанні з досвідом Мага напів-7-го рангу, дала Лейліну таку бойову силу, яку він сам здивувався.
Він голими руками розірвав двох гігантських туманних істот і раптово підстрибнув. Як тільки він торкнувся землі, то назрів Джеффріса, який марно намагався втекти.
Після удару Повного розриву, Копію і срібне намисто на шиї Джеффріса розсипалися вдребезги. За ними пішла його мантія, чоботи...
— Як Леменда, ти все ще зберіг якусь гідність - безучно оцінив Лейлін, приховуючи меч Мага, який формується в його руках. Цей меч, сформований з його духовної сили, тепер був порівняний із божественною зброєю.
— Спасите нашого союзника! — Кілька священиків, одягнених у шати церкви Хельма, перелякалися і швидко наклали священний щит Джеффріса.
— Не заважай! — Лейлін злегка нахмурився, красиво рубаючи по повітряу мечом Мага.
*Свист!*
Два священики потрапили під удар, і багато захисних заклинань на їхніх тілах розірвалися на частини. Хоча їхня спроба допомогти виявилася марною, і вони втратили двох союзників, їм таки вдалося дозволити Джефрісу відступити трохи далі.
- Я захоплююся тобою, але ти не можеш змінити свою віру... — Лейлін швидко нагнав його. У його очах була жалість. Меча в його руках вдарив вперед, розбивши останній шар захисту.
— Хе-хе... Я не думав, що ти опинишся таким сильним... Кхм-кxм... Яка ганьба. Я ніколи більше не побачу славетного весняного цвіту Соловейки північного моря... — Джеффріс отримав серйозні поранення, втративши можливість втекти. Почувши слова Лейліна, він повільно закрив очі і чекав смерті.
— Вибачте, Джеффріс Лейлін Фаулен.
— Зена... Нет, Миледи! — Джеффрис втупився на « Зену ».
Золота Жрица спочатку була налякана до смерті і просто лягала десь у кутку. Їй пощастило не бути втягненою у цю битву, але виглядала вона заціпеніла і бліда.
Тепер, кожне її рух було наповнене абсолютною гідністю і впевненістю. Вона навіть не була Легендою; тіло Зені не могло володіти таким божественним блиском, і вона не могла врятувати Джеффріса.
Єдиною поясненням цьому було те, що вона була одержима якоюсь могутньою істотою. Цілком природно, що священик міг дозволити собі заволодіти своїм розумом і тілом.
— Приємно познайомитися, леді Ваукін! — Лейлін граціозно вклонився, а потім з легкою стяв голову ще двох священиків церкви Хельма. Така жорстокість і самовладання були дуже суперечливими.
- Прошу вибачення... Ти був дитиною, до якої я добре ставилася, але у мене вже була угода з Містрой, тому я повинна грати за правилами... — Ваукін почала говорити до Джеффріса спокійно і відверто, — розповідає вона. — Це була лише спільна угода. Я можу запевнити тебе, що твоя територія не постраждає, але тільки якщо ти переживеш це і завоюєш славу правдивого бога...
На той час, як було сказано останнє слово, Ваукін вже вивела Джеффріса з долини. Золота дуга швидко покинула тіло Зені, сформуючи образ елегантної жінки у золотій мантії. Було видно тільки половину її тіла.
Зеноа була кинута на поле бою, бо вона була « судді » для своєї богині. Вона знову зблідла і впала в кому. Цей інцидент, цілком ймовірно, скоротить тривалість її життя.
— Божественна здатність: Простісно-Вчасне Сдвіг! — Ванкін була фігурою, вказуючи пальцем на Лейліна під час вибуху у повітрі.
Лейлін відчув, як все навколо нього заверталося. На той час, коли він згадав про це, то зрозумів, що майже покинув долину. Десятки велетенських звірів дивилися на нього з туману, як на здобич.
« Не піддавайся перехідному богу, і такі таємничі здібності... — Загибель губ Лейліна в усмішку, — що вона сказала наприкінці — це знак доброї волі чи погроз? Принаймні, я можу бути впевнений, що вона вступила у змову проти мене тільки через угоду з Містроєм. Після цього вони більше нічого один одному не повинні ...."
« Тоді я маю лише трьох справжніх ворогів», — хоча люди з церкви Богатства пішли, сильні істоти, що боялися раптової люті Лейліна, вже перегрупувались.
— Ха-ха... Вам призначено померти тут! — Очі Бенедикта налилися кров'ю, ніби він був божевільним гравцем, який не впав три дні.
— Оу? Ви так впевнені, що зможете мене перемогти? — Лейлін кинув погляд на Бенедикта, який виглядав так, ніби у нього були козирі в рукаві.
« Полудоги - це майже вершина сил головного матеріального рівня. Нікому не впоратися з ним, якщо тільки сюди не потонуть справжні тіла богів. Інший варіант — це періодичний напад кількох аватарів, що становив групу Ледженд. Але ціна надто висока. Залишається лише один спосіб..."
Навіть вищі боги повинні були додержуватись правил миру Бога. Аватари були не дуже сильні на головному економічному рівні, і єдине, що могло б змінити ситуацію, це їх число. Однак втратити заради вбивства Лейліна кілька аватарів або високорангових Легенд — надто немудро. Коли б між ними не було такої ворожості, яку можна розв’язати тільки смертю, то вони не стали б так далеко заходити.
— Второпали! — Почувши радісний голос Бенедикта, в околиці швидко розвіявся туман і розгорнувся перед Лейліном величезну чотирикутну магічну форму.
Бзз! Бзза!*
Сірі стовпи світла піднімалися в небо один за одним, утворюючи жахливу клітинку, яка всередині себе була надрукована Лейліном. Бенедикт використовував кристалічне ядро, щоб контролювати його.
« Ети коливання... Схоже, це дійсно...» - очі Лейліна виблискували, і він вказав прямо на Бенедикта.
— Наказ Закону, Смерть!
— Уходи! — Почали кричати священики.
Якби він відпустив свій кристал, то певно мав би шанс вижити. Але він нічого не зробив. Здавалося, він готовий був померти, продовжую передавати енергію зі свого тіла в ядро.
*Взрів!*
Його труп впав на землю, і сірі колони зменшилися, перетворившись у форму заклинання Друкування телепортації. Фігура Лейліна зникла в ній у спалахі світла.
— Бенедикт... — Кілька паладонів оточили Бенедикта, який більше не дихав. У його губах була ледь помітна приємна усмішка.
- Ви отримаєте світло. Нехай ваша душа буде в Божому царстві... — Сказавши декілька сумних слів, всі інші присутні зібрались і почали молитися за Бенедикта.
— Ми можемо померти вічно, і це вже не так. Однак справедливість завжди повинна перемогти! — Паладин, який зламав руку в бійці з Лейліном, зітхнув. Його слова відразу отримали схвалення церкви Гельма, тоді як священики Містри мовчали.
У цей момент сивовола жриця раптом вигукнула:
— Нет!
- Що сталося? - Посади негайно встрелилися.
— У божественному царстві нашої Пані немає слідів його присутності! Фальшивий бог не був втягнений туди!
Через сильне придушення головного матеріального рівня розрив між Аватарами і Полу богами був мінімальним, і вони були майже на рівних. Але на зовнішніх рівнях все було по - іншому. Коли тут Аватар наймолодшого бога не дуже відрізнявся від Аватара вищого божка, то між ними була просто неймовірна прірва!
У божественних царствах це було ще більш очевидним. Хоч би в яке божество потрапив Лейлін, його єдиною долею була смерть, оскільки він зустрівся б з правдивими тілами богів на їхній території.
У цьому і входив їхній план. Оскільки вона була найвищим богом, а також тим, хто все це спланував, телепортація мала перенести Лейліна в божественне царство Містри. Ось чому її було так важко активувати.
Однак, незважаючи на успіх у формах заклинання, це не принесло бажаних результатів. Люди навколо Бенедикта стали похмурими і сумними, переглядаючи одні одних та дивлячись на трупи землі. Це була найбільша іронія.
...
Два бога стояли у величезних просторах плеча до плеч. Будь то просторова турбулентність або витіснення чотирьох елементів, перед ними все автоматично розсіюється, утворюючи безпечну зону. Така сила натякала на те, що вони були принаймні Аватарами вищих богів! До речі, Лейлін був знайомий з цими двома.
Один з них був схожий на старого ветерана без правої руки і очей. Інша була молода дівчина, схожа на чарівницю з силою Плетіння в тілі. Це Містра і Тир, Богиня Плетіння та Бог правосуддя!
Через досить багато часу Містра відкрила очі і заговорила:
— Телепортація була порушена. Він не досяг мого божественного царства.
- Я перевірив тут все, включаючи розломи простору. Тир відповів без слідів міста Плавучего.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv