Глава 982: Пастка.
Темний ліс залив небо, перешкоджаючи світлу. На землі лежало багато іскривних гілок, які почорніли сухою корою. Вони наче були руки дияволів та демонів. Це створювало лиховісний і страхітливий ліс.
Це був відомий північний край - місячний ліс. Після створення імперії орків тут оселився Плем’я Чорной Крові. Всі загарбники були відразу ж вбиті.
Тим не менш, чарівник в чорній мантії тепер байдуже брел лісі, а перевертні і мутирові тварини, здавалося, навіть не бачили його, проходячи повз.
« Лісовий Плем’я Чорного Крові... Це було так давно." Лейлін розглядав знайомі місця, а в його уяві яскраво висувалися сцени з часів його служби у Сілвермуні. Однак це була лише крихітна частина його довгого життя, і невдовзі він знову став байдужим.
Пробираючись до печери, Лейлін, здавалося, пройшов через якийсь бар'єр, зникнувши всередині. Потім він почув нетерплячий голос, що збуджував у вуха свого:
— Ты опоздал.
З темряви з’явилися дві фігури. Це були Легенди, з якими він зустрічався раніше, друїд Алегор і Ліліан. Паладін Патрік теж був тут. Дивно, але ці четверо зібралися разом заради спільної місії, наче щось на зразок долі дёргало за ниточки.
- Прошу вибачення... Мені потрібно було часу, щоб підготуватися... — Лайлін, який вибачається за це, відповів: « Ми маємо справу з правдивим богом. Нехай це і аватар, але ми повинні бути готові...
Інші не сперечалися, очевидно, прийнявши його пояснення.
- Якщо з твого боку все готово, справа за Патріком... - Ліліан продовжувала, наче натяк на щось.
Власне, ця група Ледженд планувала вбити Бога Охоти, Малара. Після їхнього секретного збору ми знайшли ще кількох Ледженд, які « прагнуть справедливості ». Вони приєдналися до їхнього плану, в якому заходили багато осіб, яких Лейлін бачив на секретному зборі.
Хоча вони знали, що ці Легенди не мали чистих поглядів, церква Правосуддя і Королева Сільвермуна все ж прийняли їх. Врешті-решт, Алустріель не мав сили повернути своє королівство і вона дуже потребувала допомоги цих могутніх істот.
Що ж сказати про їхні мотиви? Містра і Тир, можливо, знали, що відбувається за ними спиною, але не звертали на це особливої уваги. Врешті-решт, навіть боги повинні були нагородити Легенда, якщо вони працювали на них. Більшість з них дивилися крізь пальці на те, що Легенди прагнули божественності або божественної іскри. Зрештою, ці боги використовували їхню силу для власної вигоди.
Не те, щоб на континенті не було Легенд з божественною силою, немає. Але їхня сила не мала успіху. Навіть через сотні або тисячі років вони не зможуть піднятися до божественності.
Божественність була лише першим кроком на шляху до встановлення правдивого бога. Їм потрібно було розпалити свій божественний вогонь і отримати божественне домен. Це було ще важче. Крім того, з аватарами богів було важко вирішити. Лейліну та інших мали повезти, щоб вони могли отримати хоча б нитку божественності Малара.
У цілому, двоє вищих богів могли бути спокійні навіть коли Лейлін та інші Легенди задумувались проти них. Проте, вони поняття не мали про те, яка жахлива річ увійшла в цю групу, ставши величезною загрозою для їх планів.
— Ладно. Як тільки ми встановимо великий ізолюючий масив, навіть аватар бога втратить частину своєї сили. Пастка встановлена. Тепер, все що нам залишається - чекати поки жертва потрапить в неї ... — Тихо сказала Ліліан.
Боги були дуже сильними. Навіть прості напівбоги були несприйнятливі до заклинань, навіть до таких, як закляття Зупинки Часу Лейліна. Те саме можна сказати і про закляття нижчого рангу. Те, з чим вони зіткнулися зараз, було просто аватарами, але вони все ще тримали сліди могутності богів. Вони були несприйнятливі до заклинань нижче 7-го рангу і, можливо, навіть 9-ого поранення. Вони також мали регенерацію і різні види баффів для своїх тіл.
Навіть зі всіма їхніми пастками і планами, Лейліна та інших чекала зустріч з жахливим монстром на пікі Легендарного рівня!
— У Патрика все в порядке? Ви впевнені, що Малар так розбудиться, щоб ніспослати свого аватара? - Лейлін нахмурився.
Божий аватар був найсильнішою формою на головному матеріальному рівні. Аватари та справжні тіла також були тісно пов'язані, і усунення аватару в деякому ступені призвело до пошкодження справжнього тіла. Він був дуже скептично настроєний, що зможе виманити цю здобич.
« Маларові дуже не пощастило. Легенди, такі нам, прагнуть його сили, але крім нас, навіть Церква Правосуддя ненавидить його...
Малар, як молодший бог в альянсі богів орків, був величезним об’єктом нападу. Навіть якщо Ліліан не буде наполягати на цьому, церква правосуддя і сама вирішила б знищити його.
Спочатку відлякування ворожих богів шляхом бою з їхніми аватарами було дуже поширеним. Лейлін поклав око на божественність Малара, тому він, природно, не вагаючись приєднався до цієї місії. Рафінія була дуже задоволена, думаючи, що Лейлін нарешті відрестався від своїх плібейських інтересів і поумніл, вирішивши приєднатися до могутнього проекту порятунку Півночі.
— Нет проблем. Прямо зараз Племя Чорної Крові повинна проводити легендарну церемонію полювання, щоб догодити Малару... У записах говориться, що цей ритуал дуже важливий для нього. Якщо він буде перерваний, він прийде в лють ... І якщо його послідовники і підлеглі не знайдуть людину, яка зробила це, є велика ймовірність що він пошле на землю свій аватар ... — Ліліан не вагалася, згадуючи ім’я Малара, навіть не намагаючись уникнути цього.
Тепер на їхньому боці було два могутніх бога, яких було цілком достатньо, щоб захистити їх від ледьї Малара. Завдяки цьому він міг потрапити в пастку, нічого не підозрюючи.
Рук!
*Грохот!*
А тим часом лунали гучні звуки і сильні поштовхи. Навіть незважаючи на велику відстань і послаблюючі шари, в печері все одно стояв великий шум. Лейлін та інші відразу здригнулися.
— Почался!
Запанував хаос, коли скрізь почали чути крики перевертнів. Очевидно, Патріку вдалося перервати церемонію, і тепер його переслідували.
— Займіть свої позиції і переконайтеся, що з’єднання добре для всіх може почути мої команди, — очі Ліліан виблискували, коли її тіло перетворилось на маріонетку ґрунту та розсипалося. Її справжнє тіло вже пішло.
- Прийшов час позбутися дисгармонії в темному лісі... - Пробурмотів легендарний друїд Алегор і пішов, а його велике тіло дикого звіра було дуже проворним, як у ельфів на деревах.
« Яке видовище! Здається, Патрік дійсно роздратував ці перевертні» - після того як телепортаційні ворота відкрилися, Лейлін затуманив очі, спостерігаючи за поворотами території. Ці створіння, наче орки, з червоними очима переслідували білу смугу світла.
Рук!
На висоті понад 5 метрів над групою обертів з’явилася чорна мавпоподібна тварина. Його луска давала металевим блиском, а довгі грубі кігті безжалісно розривали все на своєму шляху.
*Свист!*
Здавалося, що повітря розсунулося і вибухнув.
— Хах! Захист Святого Світу! — Людина посеред променя світла раптово повернула назад, створюючи високу стіну за допомогою великого меча, який, здавалося б, був зроблений з кристалу, що випромінював святе світло. Начальство налякало цих гігантських бар’єрів.
*Бум!
Багато слабких обертів було відправлено в політ. За допомогою цієї можливості паладдін мітнувся в бік Лейліну, видихнувши:
— Будьте обережні, вони йдуть...
— Ви змогли заманити навіть легендарного Мисливця. Що ви зробили? — Лейліну було дуже цікаво, як паладину вдалося досягти такого ефекту. Він миттєво впізнав монстра, божевільно переслідуваного паладина. Це був Мисливець, змінений Маларом, вартовий його божественного царства!
На відміну від попередніх монстрів, цей вже став Легендою. Навіть сам Лейліну було б важко з ним впоратися.
— Хе-хе... Я лише вкрав усю легендарну кров, яку назбирало Племя Чорной Крові. І це! — Паладин Патрік кинув йому велику мавпу голову. Очевидно, вона належала легендарному мисливцю.
Побачивши її, перевертні стали ще більш шаленими. Вони зречилися вперед, наче бачили свого смертельного ворога. У будь-якому випадку, так воно і було. Оскільки церемонія була перервана, Малар розлютився і навіть зжер кількох високорангих священиків. Це були люди, які йому раніше дуже подобалися...
Якщо їм не вдасться схопити цих грішників і принести їх у жертву, існувала можливість того, що Малар поставить хрест на них усіх. Зрештою, що сказати про наполовину дикого звіра?
- Якщо ми знищимо всіх цих воїнів, він ймовірно пошле свій аватар, вірно? — Лейлін ввічливо кивнув, а потім без коливань виголосив заклинання.
Вогненні кільця відразу загорілися довкола нього, і небеса в цьому регіоні потемніли. Темних хмари стали червоними, і з них почала складатися лава, немов краплі дощу.
— Легенда, Огняний дощ!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv