Глава 952: Подарунок.
Перед Лейліном стояло важливе рішення. На одній чаші ваги був рай, а на іншій - пекло. Він міг проникнути на третій рівень острова, щоб знайти там спадщину Короля Кошмарів. Але наслідки такого проникнення в таємниці могли бути жахливими.
Звичайно, Лейлін не знав про що думав цей король. Можливо, він хотів поділитися своїми спогадами з іншими Маґами і вбити тих, хто бажав отримати його спадщину.
« Найважливіше... Всі методи виявлення марні. Я поняття не маю, що чекає мене в кінці шляху...» - віскі Лейліна почали покалувати.
Він був досить консервативною людиною. Хоча він і наважився на безліч небезпек, він робив тільки те, в успіхі чого був упевнений на 70-80%. Ця неоднозначна ситуація з ймовірністю успіху 50 на 50 змусила його засміятися.
« Я ненавиджу такі складні для розуміння речі, як удача. Це вбиває мене..." - скаржився Лейлін. Його удача була непоганою, але він ненавидів покладатися на щось типу волі небес.
Однак тепер вибір не залежав від нього. Його спогади почали руйнуватися, і незабаром вони мали впливати на нього. Вони не втягнули б його в інший цикл, а швидше закрутили б і розмолили у порошок.
« Що ж мені робити? Вибрати навмання? З такою ймовірністю...» - Лейлін почав нервувати. Це було досить нове відчуття, і він отримував від цього трохи задоволення.
« Слева... Я відчуваю зліва від себе велику кількість хаотичних ідей і координат. Це має бути третій рівень!» - після довгих роздумів Лейлін нарешті стиснув зуби і прийняв рішення.
*Свист!*
У цей момент, однак, якийсь звук пролунав в його тілі, змусивши його різко змінитися в обличчі. Він швидко подивився вниз і виявив, що це виходить з його сумки.
« Це та сама річ!»
Срібне світло спалахнуло, і перед Лейліном з’явився стародавній сувій зі шкіри. П'ятна свіжа кров все ще виднілася на ньому, і перед ним почало викриватися все: звук, світло, навіть зруйнований час та простір.
« Це... Сила викривлення! Мощь Искаженный Тени! — Лейлин пробурмотів. - Як стародавні Магі, чи навіть союзники, Іскаджена Тень продовжує відвідувати Короля Кошмарів? "
Безмежна сила викривлення набула форми і впливала на дві темно-червоні композиції, які почали змочуватися та змішуватися під дією цієї енергії.
Бзз! Бзза!*
Після того, як світло розсілося, два шляхи перетворилися в один, створюючи просторові ворота ще більше. На них мерехтіли криваво-червоні руни Сили Возражень.
« Якій підступний Король Кошмарів. Він навіть зробив це! "
У Лейліна тепер немає вибору. Він потер ніс і похмуро глянув на сувій, перш ніж видалити його сок долой.
Поверхня сувою тепер була дуже м’якою. Він стиснувся під пальцями Лейліна, більше не маючи колишньої сили. Він став схожий на звичайний магічний сувій. Однак він не вагався недооцінювати цю річ.
« Цей сувій має силу Тіні, а навіть свідомість всередині? » — зауважив Лейлін міг тільки потиснути плечима і прийняти це.
Зрештою, це тіло було лише клоном. У гіршому випадку він міг відмовитися від нього, навіть якщо це завдав би серйозної шкоди його головному тілу. Оскільки він мав достатньо сил, щоб захистити себе, то звичайно ж не боявся б і йому вистачило мужності спробувати все!
« Незалежно від того, чого ти хочеш від мене, тобі доведеться спершу допомогти мені! » — виблискували очі Лейліна, коли він поклав сувій у ворота.
Третій рівень острова Кошмарів.
« Як і очікувалось... Тут ще гірше забруднення Силою Ворушень. У цього місця є тільки чисті наміри...» - Лейлін виявився не в змозі відчувати своє тіло. Тепер він міг існувати лише в якості найбільш фундаментальної форми своєї душі і свідомості.
Він був оточений безмежним всесвітом, наповненим почуттям невагомості. Лейлін був тепер самотнім човном у розбурханому морі.
Колом не було жодного натяку на інших істот; тільки небуття. Лейлін не мав жодних сумнівів, що залишиться таким доти, доки світ буде існувати, якщо, звичайно, не зробить перший крок.
Втративши своє тіло, він почав повільно відчувати час. Він поняття не мав, пройшли вже секунди або десятки тисяч років. Все, що він відчував - це те, яке поступово зникає відчуття власного "я".
« Ні, цьому не бути! Я повинен триматися. Коли зникне моє почуття власної гідності, зникне і моя справжня душа...» - Лейлін раптово відчув приплив сил, а його сила волі взяла під контроль всі його думки. Його тіло раптом стиснуло і стало розгадковим.
« Ха... Як же побудований цей третій рівень захисту? Розбіжність навіть суті ідей Магів...» - повернувши своє власне відчуття "я", Лейлін перелякано подивився на свої руки, які почали формуватися з нуля.
- Це загублені землі... А також місце, де Король Кошмарів втратив самого себе... - Кілька чорних пір'я впала поруч з Лейліном, і він виявив чорну ворону, що « летів » до нього.
У цій порожньо не діяли всі концепції, а ця ворона була чимось дуже дивним. Що здивувало Лейліна ще сильніше, так це те, що вона могла вільно пересуватися в цій порожньо.
— Ми знову зустрілися, містере! - Чорна ворона розчухала дзьобом своє пір'я і радісно привітала його.
— Ми вже зустрічалися? — Недоумно запитав Лейлін.
— Хм. Для мене це тільки станеться в майбутньому, але для вас це вже було у минулому. Моя майбутня форма - одноока сова, — тараувала крука.
— Одноока сова! - Лейлін відразу згадав, як після того, коли він просувався на п'ятий ранг, його вразило прокляття Миру байок. Уві сні він отримав подарунок від сови, яка дозволила йому спілкуватися з Силою Воглядів.
- Вибачте, але можу я дізнатися хто ви? — Лейлін поставив запитання, яке його цікавило.
— Я? Я просто багато понять. Я буду існувати доти, доки існує світ Ворушень...
У Лейліна було відчуття, що ця ворона або сова, чи будь-що, бреше йому; але він не почав зосереджуватися на цьому.
- Ви кажете, що це місце, де Король Кошмарів втратив почуття власного "я"? Що це означає? Він впав? Хто це зробив?
- Поки сам Король Кошмарів не захоче померти, ніхто не зможе цього зробити. Однак тут він відмовився від свого самосвідомого розуміння. Це означає, що він повністю помер, не залишивши навіть фрагменту своєї справжньої душі... « Здавалося, що крук був добре обізнаний з подіями стародавніх часів.
« Якщо він відмовився від свого власного "я" чи це не означає, що вчинив самогубство? Отже, коли Король Кошмарів вторгся в світ Богов, він вже був сповнений рішучості померти?" - Лейлін відчув, що король Кохав Адін помер задовго до цього. Після кривавої битви в кишеньковому вимірі Адін, який продовжував існувати, вже був лише ходячим шматком тіла.
Але він був занадто сильний, до такої міри, що навіть не міг вбити себе. Саме тому він звернувся до богів?
« Як і очікувалось... Високорангові Магі переважно мають проблеми з психикою. Це виявилося занадто важко для Короля Кошмарів. Я не зможу уразити його в майбутньому."
Приклад Лейліна подав нам добрий приклад.
Справжній Маг піку 8-го ранга ніколи не помре, якщо сам того не захоче. Так було і з спотвореною тінню. Вона померла десятки тисяч років тому, але все ще могла створювати йому неприємності. Король Кошмарів був готовий померти, і тому він помер по-справжньому ...
- Ну що ж ... Маг, скажіть мені, з якими намірами ви прибули сюди! - ворона розкрила дзьоб, дивлячись на нього своїми лукавими чорними очима-бусинками.
— Я... — Лейлін стиснув зуби, але він відповів: « Я сподіваюся отримати спадщину короля Кошмарів. Принаймні, я хочу знайти спосіб уникнути ослаблення Сила Воглядань!
— Потич Силу Воображей? Кар-кар ... Це не дуже просто. Ви впевнені, що хочете цього? — запитала ворона.
« Я абсолютно впевнений у цьому, — серйозно відповів Лейлін, чиї очі були сповнені рішучості шукати правду. У них не було ні натяку на страх смерті.
— Кар, добре! Я бачу на вас тінь Аордина..." - ворона закрутилася, і її тіло почало змінюватися.
*Свист!*
Вона раптово розбухла, перетворившись з птаха у величезного злого дракона і чорну смолу. Його дзьоб відчинився, обкриваючи гострі зуби, як у акули.
*Ка-ча!*
Криваво-червона блискавиця вдарила прямо в лоб цього, перетворившись у криваве третє око!
— Це... це... — Така величезна зміна приголомшила Лейліна.
- Прийми це! Це подарунок від Міра Водовір’я! — дивний чорний дракон завивав, і криваве третє око перетворилося на промінь світла, зникнувши у лобі Лейліна.
Агонія!
У очах Лейліна потемніло, коли він відчув, що його розриває і знепритомнів. У ньому з’явилося багато сил Водії, наче цунамі, повністю занурюючи тіло величезним багровим коконом.
Коли річка Міра Воображень ослабла, багровий кокон зник. Тільки чорна ворона все ще була поруч.
— Старий друг... Допомагаючи вам цього разу, я віддала всі свої борги... - Пробурмотала ворона, і її тіло почало ставати все менш матеріальним, остаточно зникнувши в безмежному нестачах.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv