Розділ 950: Спогади.
ББам!
Камені та ґрунт розлетілися в усі боки, і місце, де тільки що стояв Лейлін, миттєво перетворилось на гігантську яму.
« Дуже швидко і дуже потужно. Як і очікувалося від захисної істоти, зараженого Силою Воразінь...» - Лейлін байдуже оцінював багатоніжку, стоячи на краю ями.
- Людина, ти спровокував мене! Я, Зелос Третій, замучу вас поплатитися за це! — Закричала гігантська множина. Лица, одна за одною, стали відокремлюватися від його тіла, перетворюючись на дивні людиноподібні фігури.
— Буду чесний. З тобою легше впоратися, ніж з Кошмаром, який майстерно використовує Силу Воображень або блукання Роялем, якого не бере звичайна магія. Лейлін вказав Посохому Червоного Дракона на багатоніжку.
- Спалити душі!
Рук!
З палиці вирвалась могутня драконяча аура. Здається, душа червоного дракона витримала якусь болісну силу на кінчику палиці. Вона почала зменшуватися, аж поки не вичерпалась.
Важка червона енергія виблискувала на кінчику палиці, перетворюючись у верхню частину тіла дорослого червоного дракона.
Рук!
Цей монстр, який з'явився так раптово, досяг Легендарної сили і один лише помахнув його величезних кігтів відправив багатоніжку в політ. Після цього цей легендарний дракон видихнув своє дихання дракона!
*Бам! Бам! Бах!*
Земля постійно тремтіла, і навіть темно-червоний туман в повітрі значно розсіявся. Величезний червоний фантом дракона розсіявся, залишивши після себе гігантські відбиток багатоніжки на землі.
Чудо виглядало дуже жалюгідно, а всі покликані ним істоти в масках були знищені. Навіть броня, яку він носив, здавалась дуже пошкодженою.
— Ой... Як сила звичайного світу може зашкодити Зелосу Третьому? — Багатоногий монстр був розорений навпіл, а його нагрудник розбився в клочику. Його вогняне червоне енергетичне ядро було оголено, але маска на черепі не показувала жодного натяку на страждання. Він продовжував поглинати темно-червоний туман, який відновив його пошкоджену оболонку.
— Звичайно, сила звичайного світу не може завдати шкоди створеним світом Водоглядів, але що коли б я використав Силу Вразливих образ? — Хоча він бачив, що істота швидко одужає, Лейлін не припиняв посміхатися.
— Таємне Заклинання Сили Воображей — Клинок Пустоти!
Якась невідома сила змушувала темно-червоний туман конденсуватися, перетворюючи його в дугу світла.
« Якщо хтось хоче прорватися через перший шар Кошмарного лісу, йому потрібно принести Сібіллі жертву!»
За два роки повільного і копіткого аналізу Лейлін розробив виняткове розуміння верхнього шару Кошмарного Лісу.
— Гігантська множина, стань моєю жертвою! - Темно-червоне лезо світла вилетило з його рук і проскочило крізь оголене червоне ядро монстр.
На поверхні ядра з’явилися величезні тріщини. Роздався хруст, і воно голосно підірвалося, розлітаючись на уламки, як скло.
У вухах Лейліна з’явилися хнікання та крики багатьох скривджених духів, коли розчаровані душі полинули із ран монстра. Ці душі прийняли форму тубільців з лісу, перемішану з кількома відомими піратами.
— Відкрий шлях з душ, жертва Сибілли! — Руки Лейліна блискавично накидали багато рун, коли він почав голосно скандувати стародавні слова.
*Бзза!*
Слой вдушливої енергії прокотився по лісі. Багато душ зібралися разом і стали яскраво освітленим коридором.
- Кров відьми, крило чорного ворона і темна матерія від жертовних обрядів Мантера ... Всі умови були виконані!
З неба почувся звук грому, бо дії Лейліна викликали деяку ланцюгову реакцію. Тілесні блискавки заполонили небо!
*Ка-ча! Вибух!*
Коридор з душ швидко рушив уперед, і на землі утворився великий тунель. Пол почав гуркотіти, як при 8-бального землетрусу.
« У мене вийшло?» — фігура Лейліна з'явилася серед диму і пилу. Він махав рукою, і темно-червоний ураган тут же змів весь пил, відкривши його погляду спустошену картину.
Гігантський багатоногий монстр без кінця списує, разом з масивом заклинань із минулого. Сама земля, здавалося б, розкололася, відкривалася нерозгадано глибоко розщепленою.
« Сила замку була зламана, відкривши прохід в нижні шари», — Лейлін без найменшого коливання стрибнув у щілину. Темрява тут же поглинула його, як ніби він стрибнув у пащу якогось гігантського монстра.
Вітер свистів повз його вух, а у темряві постійно мили флуоресцентні цятки.
« Мої дослідження показують, що спадок Чарівника Кошмарів має три замки. Вислі замки знаходяться ближче до світу Богів ...."
Забобони в Кошмарному лісі були більші, ніж у звичайному світі. Чим глибше ліс, тим більше він заражається Силою Воглядів. У певний момент навіть закони починали перекручуватися.
Лейлін дійшов висновку, що на третьому рівні замку не буде таких конструкцій, як час і простір, щоб це було не просто збором думок та ідей. Врешті-решт, Сила Ворушень не була важкою спотворити простір та час.
"Я мушу хоча б поглянути на залишки цього стародавнього Чарівника Кошмарів."
Бац! Стук!*
Лейлін раптом відчув, що тверда земля дивно себе поводиться. Він застиг на місці.
« Не граніт... а дошки з червоного дерева?» — Лейлін підняв голову, дивлячись на тепле сонячне світло, яке освітлює це приміщення. В повітрі ширяли пилочки, роблячи це місце трохи туманним.
— Маленький Адін! Великий чарівник Пофферт прибув сюди, щоб найняти учня; у тебе має вийти цього разу! — Пані з добрими виразами обличчя стояла перед Лейліном, а за столом сидів її чоловік, попихаючи каву і читаючи газету. Вона дала рудому хлопчику яйце,.
« Що відбувається?» — нахмурився Лейлін, відчувши холодок. Він спробував зреагувати, але виявив, що його енергія повністю вичерпалася. Тепер він був лише примарним спостерігачем, змушений тупо спостерігати за сценою, що розверталася перед ним.
„Мир Воображань! Я у Мірі Ворушень! Це другий рівень замка, з безліччю фантастичних світів!» -- Лейлін раптово зрозумів.
« Це, мабуть, спогади з юного Чарівника Кошмарів...» — Лейлін глянув на маленького хлопчика, який сидить на стільці і поспішає до їдальньої вечері. Його ноги звисали зі стільця, погойдуючись, що виглядало досить забавно.
— Я розумію, мамо! - Він пообіцяв, що швидко доїде.
- Коли я пошлю тебе до чарівника, ти повинен пам'ятати, що тобі завжди треба бути ввічливим! Любий, чому б тобі не сказати йому слова напутності? — дружина подивилась на чоловіка.
Тільки тоді нерухомий чоловік підняв голову, відірвавшись від газети, з подивом дивлячись на сім'ю:
— Да, ти впораєшся!
— Ах, господи, помилуй! Хто-небудь, рятуйте мене, я більше не можу це терпіти. Хіба ти не знаєш, як важливий сьогодні для маленького Аорду? — Дружина, здавалося, стала відчуженою.
— Знаю, знаю! Це просто Пофферт, чи не так? Я колись... — Чоловік середніх років почав згадувати минуле.
— Припини хвалитися пригодами, які, як ти стверджуєш, у тебе були. Незалежно від цього, ти - простий дорожній інспектор... — Ясно, що дружина не вірила жодному слову свого чоловіка.
— Я поел! — Ардін відісув свою тарілку і встав.
— Ой! Почекай ... Молоко! Твоє молоко! — Закричала жінка йому слідом.
Ардін біг дуже швидко, залишивши матір далеко позаду і покидав свій дім.
*Бум!
Несподівано вибухнув, і полум’я запалюючого вогню заповнило всю сцену. Високі уламки вдягнули обличчя Ардина, залишивши на ньому хрестоподібний рану.
Лейліну здавалося, що він дивиться фільм, бо вони нічим не міг допомогти хлопчикові під час цієї трагедії.
« Ні! Якщо я спробую зробити все можливе, я зможу ..."
Полум’я охопило Лейліна, але він не міг вплинути на своє тіло. Примарний фантом Таргарієн з’явився у правій долоні Лейліна, яка була жахливою силою. Він схопив розбите скло.
*Бум!
Він відразу відчув величезну силу, ніби схопився за коготь дракона. Весь світ почав трястися, наче намагаючись прогнати його.
« Навіть якщо це - світ Ворушень, я не можу втручатися в це... Спогади занадто яскраві..." - Лейлін почав думати про цю ситуацію.
...
Невдовзі після цього "земля землетрусу" припинилася, і простір закрутився.
« Гей, малюк! Ти прокинувся? "
Сцена змінилася, коли маленький Адін відкрив очі і потер обличчя. Біль від дотику змусив його зробити глибокий вдих.
« Не дивися, ти тепер спотворений... Хе-хе ... Непогано, ти мені подобаєшся...« Голос говорив з насмішкою, наче в ньому було все зло цього світу ». Він міг змусити з'їхатися від страху будь-кого.
Маленька Ардина підняла голову і побачила лише темряву, яка просто припала до людського тіла.
« »Хюхьюху... Я дам тобі шанс через твого батька. Якщо тобі вдасться вижити, ти станеш учнем Чарівника Кошмарів...« Темність зникла після того, як чорна фігура заговорила і показала зграї голодних сірих вовків, які жадібно дивилися на хлопчика.
Цього разу Лейлін більше не намагався бути самовдоволеним, і тільки холодно спостерігав за битвою маленького Ардина й вовків. Його погляд був байдужим, і в ньому тільки час від часу побувало мерехтіло світло І.І.И. Чипа.
« Це повинен бути маленький світ, близький до світу Водомовності. Крім того, спосіб, яким цей Маг вибирає своїх учнів - досить варварський...» -- Лейлін знав, що у нього самого, коли він був людиною, не було жодного шансу впоратися з цими істотами.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv