Глава 881: Похід на гачок.
Лейлін був спонуканий. Справді, це дуже підбадьорює. У порівнянні з примхливою професією чаклуна, для нього були майже створені таємні мистецтва. Якщо б він міг змінити професію і стати арканістом, його сила напевно зросла.
Він також цікавився спадщиною стародавніх магів, які розуміли закони. Шкода, що більшість книги складали історичні записи. Він знайшов лише кілька речень, в яких згадувалися арканісти.
« Зрілий шлях до влади і обліку досвіду будуть орієнтуватися краще», — г лаза Лейліна засяяли, коли він почав переглядати книгу, сподіваючись знайти якісь підказки щодо арканістів.
Арканісти вирішили проблему відлучення Міра Богів. Хоча вони святкували недовго. Невдовзі вони стали табу і були нестерпними для богів. Усі відомості про них було знищено, і сьогодні Лейлін вперше згадав їх.
За допомогою точного аналізу та дослідження І.І. Чіпа, Лейлін нарешті знайшов місце, яке має хоч якийсь зв'язок з арканістами. Але, як тільки він знайшов місце на карті, вираз його обличчя змінився.
« Я й подумати не міг, що це буде тут." Лейлін швидко запам'ятав цей орієнтир і сховав чорний блокнот.
« Людина, яка написала це, повинна була бути аркаристом. У такому випадку його слова повинні заслуговувати довіри ...."
Арканісти були результатом ретельної праці стародавніх Магів, яку використовували для того, щоб пристосовуватися до Бога. Хоча Лейліну не завадило б розпочати власне дослідження, це було би великою тратою часу. Він не зміг би зайти так далеко, як ті стародавні Маґі. Він мав заволодіти спадщиною арканістів!
« За щасливим випадком, це місце лежить на півночі... Це просто... — Лейлін зітхнув, — думаю, мені доведеться змінити свій розклад. На щастя, у столиці мені більше робити нічого. Вся інформація, доступна чарівникам нижчих рангів, вже давно записана ...."
При цій думці Лейлін вийшов на вулицю і плескнув у долоні:
- Хлопці!
...
Стан Лейліна, як першого сина барона і почесного віконта, зробив його у столиці ніким." Його від'їзд не підняв би шуму ... Звичайно, якщо не вважати тих, хто слідкував за ним.
*Треск!*
Дерев’яна чашка тріснула, і чиста вода хлинулась крізь пальці в кулакі.
- Що? Він нарешті їде? — Лорент все ще був у своєму одязі паладина, хоча тепер він виглядав досить виснаженим і його очі були налиті кров'ю. З того часу, як він вирішив стежити за Лейліном, він переховувався у тіні столиці і чекав на його мету.
На жаль, цей маленький палац був дуже слизьким. Він майже не покидав своєї резиденції, і всі місця, які він відвідував, були подібні до Гільдії Волшебників та суворо охоронялися. Він навіть не покидав столицю, змушуючи паладину скрегітати зубами.
Його мета, здавалося, помітила, що за ним шпигують, і була неймовірно доброзичлива у своїх повсякденних діях, це було просто незаперечно. За ним не спостерігалося жахливих пороків, які мали деякі палаци, і він був майже зразком для всіх вельможних людей.
Поки він не міг знайти доказів злочинів Лейліна, Лорент, очевидно, нічого проти нього не зміг зробити. Коли його терпіння закінчилось, Лорент уже вирішив зробити свій хід і схопити Лейліна!
Але це була його особиста ініціатива. Він не міг напасти на двірника посеред столиці, бо інакше церква помстилася б йому! Хоч Лорент і ненавидів Лейліна, він не збирався помирати разом з ним. Отже, операція все ще відкладалася.
« Коли ти покинеш столицю, у мене з'явиться багато можливостей! Ти, безумовно, будеш покараний за свої злочини!» Він був уособленням справедливості і доброти.
...
Через кілька днів карета повільно виїхала за межі столиці.
Кілька бандитів, які стежили за ним, бачили, як молодий палац сів у карету і негайно відіслав чоловіка повідомити людям, що чекають ззаду.
— Кучка набридливих мух... « Очевидно, що в мене був чоловік на ім’я Лейлін. Його очі були закриті, і він, очевидно, давно вже помітив людей, які слідують за ним.
« Усі послідовники Суверенного Короля Черевоуґодія в Королівстві Дамбрат були зібрані, і тепер ними керує Делія. Віра продовжує поширюватися..." - переконавшись, що його мета потрапилася на гачок, Лейлін задумався над чимось іншим.
За ці два роки він реорганізував дияволопоклонників всього Королівства Дамбрат і з силою Делії, як Диявола насолоди, легко міг їх контролювати.
Коли Лейлін думала про Делію, то пригадав собі розпусниці, яких вона приймала за тих, хто впав. Він повинен був визнати, що вона була дуже полоненою, і знала штовхаючий у насолодах. Дві благородні сестри були зараз на межі того, щоб стати знаменитими, і Лейлін таємно спостерігав за їхніми душами, виявивши, що вони знаходяться всього в кроку від постановки дияволами.
« Здається, я досить добре розбираюсь у здібностях дияволів... Але навіть якщо ці сестри трансформуються, вони стануть звичайними дияволами. Тільки надзвичайно чисті і рішучі душі можуть стати після трансформації ще сильнішими, перетворившись у найстрашніших дияволів."
Лейлін раптом згадав про дівчину-рицарю, а також про священика і паладину Бога правосуддя. Цих душ дуже прагнули дияволи. Чим чистішою була душа, тим більша ймовірність народження з неї легендарного створіння.
« Можливо, вона теж поїде на північ... — Подумал Лейлін і посміхнувся, повертаючись до сцени їх прощання, - До тих пір ..."
Карета повільно виїхала з воріт столиці і по обидва боки від неї утворилися просторні пшеничні поля. Проїхавши повз декілька ранчо, йому все важче було знайти ознаки людської діяльності.
— Пан... — Голос кучера почувся спереду, — відчув я хвилю ворогів поблизу!
Очевидно, він не був звичайним купером. Невідомо, які методи він використовував для приховування потужних електростанцій на своєму тілі.
— Не турбуйся про це. Продовжуй їхати!
Лейлін спокійно посміхнулася: « Моя рука не могла чекати і, нарешті, клюнулась...».
Він також довго терпів цього паладина.
- Битва Зла!
У нього було набагато більше терпіння, ніж очікував Лейлін. Коли карета в’їхала у низький чагарниковий ліс, з боку дороги вистрілив золотий світло у формі півмісяця, мета якого, очевидно, був Лейлін, що сидить на кареті.
Поразка Зла Паладіна палала надзвичайно гаряче і була очищена. Цей заклинання був дуже грізним проти неживого, демона, демонів та іншого зла. Навіть Лейлін не хотів мати його чистої енергії.
З карети застигли могутні магічні промені, і Лейлін розірвав кілька сувоїв закляттям.
— Чарівний бар'єр! Дихання Дракона! Огнений Шар!
Гаряча енергія гарячого полум'я зустрілася з ударом зла в повітрі. В усі сторони вистрілював вогонь і ци, вибухаючись сяючим світлом та жаром. Чарівний захисний шар вже піднявся в повітря, запобігаючи області сканування та передбачень.
Лейлін зайнявся цим протягом останніх двох років. Мало того, що він вивчив нові моделі заклинань, так у нього ще було достатньо багатства і фізичних ресурсів, щоб створити для себе необхідні магічні предмети та сувої.
— Зло буде наказано! Лейлін Фаулен, сьогодні вас видадуть на суд за загибель невинних людей у зовнішніх морях! « Лорент був одягнений в обладунки, а на його почервонілому обличчі яскраво сяяли промені світла.
- Хе-хе ... Паладин? Хіба ви не бачили указ і заяву короля? — Лейлін відтягнув фіранки карети і вийшов. Він, здавалося, дражнив паладина. - Пірати у зовнішніх морях не мають до мене ніякого відношення. Як Божий послідовник правосуддя може міцно триматися своєї справедливості, переступаючи через закон?
Очевидно, коли Лейлін мав над ним абсолютну перевагу, то відразу почервонів.
— Ах ... Це тому, що натовп диявольських набридливих личинок увійдуть в закони ходи, щоб такі злочинці як ви могли піти від покарання! Сьогодні я, Лоренте, закінчу з усіма цими помилками! — Знаючи, що він не зможе перепорожнити Лейліна, Лорент вирішив використати власні методи для захисту своєї справедливості.
Його довгий меч окутав Святе світло, а могутні ци стали ще сильнішими від Зіґфріда. Паладін видавався ще більш бездоганним, коли був окутаний цим світлом. Він створив ще один шар напівпрозорої броні, завершивши на своєму оригінальному металевому щиті.
« Усі ці паладини такі важкі! Мало того, що вони несприйнятливі до багатьох негативних ефектів, так вони ще мають жахливу життєву силу, яка дає їм стійкість проти всіх видів хвороб ...."
— На жаль, я не єдиний твій противник... — Заклинання, яке Лейлін готував довгий час, було запущено, — Утримання Людина II!
Хоча його ворог мав опір до магії, він все ж на мить похитався перед лицем високорангового заклина Лейліна.
Кучер, який стояв осторонь і раптом ступив уперед. У його руці миттєво з'явився чорний кинджал, який дозволив йому прорватися через захисний бар"єр і опинитися прямо перед Лоренсом.
Кінжал, який несе в собі велике прокляття, прорвався через захист Лорента і сформував на його грудях величезну рану.
— Ты... Тіфф Осквернитель! — Лорент відступив, а на його тілі замерзли промені божественних зцілень. Його звичка не помічати простолюдинів призвела до того, що він не звернув уваги на звичайні купри, які дали Тіффу шанс безжалісно його атакувати.
- Ти справді погоджуєшся з ним? Лише за цей злочин тебе можуть спалити на стовпі! — Лорент захоплено подивився на Лейліна, бо нарешті знайшов докази того, що він злочинець.
— Правда? Це можливо лише тоді, коли ви зможете надіслати комусь цю інформацію - Лейлін потиснув плечима.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv