Глава 874: справжнє ім'я.
Після довгих роздумів Тім все-таки дав команду:
— Впусти его!
Він зустрів Лейліна з урочистим і трагічним виразом на обличчі і був вражений, побачивши перед собою обличчя юнака.
— Ось ми і зустрілися, Віконт Тім. Це перший раз. Але в минулому ми вже мали багато роботи. Я Лейлін Фаулен. Радий знайомству.
— Убирайтесь, ви всі! — Тім грубо прогнав своїх підлеглих, люто зачинивши за ними двері і закривши вікна. Лейлін навіть був достатньо уважним, щоб додати магічний захисний екран.
- Я вже зробив все, як ти просив. Чому ти тут? — Він з лютістю запитав Тім, але Лейлін все ще міг бачити страх і слабкість, які ховаються під його жорстким та не поступливим виразом.
— Не ображайся, ладно? Зрештою, нам було так приємно працювати разом, чи не так, Віконт Тім? — Так сказав Лейлін з легкою посмішкою.
- Ти, чортів бандит, абсолютний дикун ... що я повідомлю про тебе королю і церкві?
- З чого б мені боятися? — Лейлін розсміявся, а потім прошепотів прямо біля вуха Тіма. — Зрештою, старого марказа вбив ти, а не я!
Як тільки ці слова вийшли з уст Лейліна, Тім негайно зійшов на своє сидіння і гірко заплакав, наче йому вирвали хребет:
- Це ви, хлопці, мене змусили...
- Ніхто тебе не змушував. Якби ти зізнався у всьому старому маркузу, ви обидва змогли б втекти ще до прибуття піратів ... — До того ж, тобі не потрібно змушувати себе виглядати жалюгідним переді мною. Тобі варто найняти нового вчителя з акторського мистецтва.
Холодний погляд Лейліна дав Тіму зрозуміти, що чарівник бачить його наскрізь.
— Якщо це так, то чому ти прийшов і шукав мене? — Тім витягнув серветку, щоб витерти сльози з обличчя. Він миттєво заспокоївся, і вираз обличчя його став похмурим.
Ха-ха ... Добре! Ось це я розумію - людина, з яким хочеться вести переговори! — Лейлін плескнув у долоні. - Звичайно, як і минулого разу. Угода!
— Сделка? Кажи! — Тім не був навіть наполовину таким боязким, як мить тому.
— Я допоможу тобі отримати титул і територію, а ти покладеш край усім підозрам про мене, — був дуже прямим. Тім був ключовою людиною в його плані зняття з нього підозр. Врешті-решт, якщо навіть його жертва заявлятиме про невинність Лейліна, хіба у когось можуть залишитися сумніви?
— Покласти край усім підозрам? Цк-цк ... Здається, Божа судова група завдала вам проблем! — Тім скинув руки на грудях.
— Зовсім небагато, але ти можеш забути про торгівлю. У мене є багато інших варіантів, просто вони трохи більш цікаві. Але у тебе вибору немає. Єдина людина в імперській столиці, яка може підтримати тебе у отриманні двору — це я! — Лейлін виглядав досить загадково.
— Я мушу побачити, на що ти здатний, — відповів Тім. Зрештою, голова родини Фаулен був лише дрібним бароном, і Тім не вірив, що його вплив може поширюватися за межі зовнішніх морів.
— Скоро побачиш! — Нечутно посміхнувшись, Лейлін встав, щоб піти.
Настав час використати диявольську мережу. Лейлін довго блукав по імперській столиці, наче просто прогулюючись і нарешті дістався до розважального клубу.
- Молодий пан, ми ще закриті ... — Немовлюже сказав швейцар. Лейлін оглянув околиці. Це місце було дуже помітним, вулиці були переповнені розважальними закладами імперської столиці. Колом було багато аналогічних будівель, але вулиці були досить пустельними. Зрештою, не кожен палац був настільки занятий, щоб приходити сюди грати вдень.
— Я знаю... — Лейлін простягнув швейцару праву руку. У центрі його долоні з'явився дивний магічний візерунок: колюча троянда. Колір її пелюсток постійно змінювався з плином часу.
Обличчя швейцара різко змінилося, коли він побачив цей знак:
- Йдіть за мною! - Сказав він, коли його аура змінилася, а млявий погляд різко сягнув. Блискуче оглядаючись навколо, він відкрив вхідні двері і впустив Лейліна.
Рожеві завіси зустрічали його скрізь, коли він увійшов всередину. У повітрі стояв сильний аромат духів, а по підлозі були розкидані пляшки вина і надушні носові хустинки. Вишукані руки і гладеньке стегно часто визирали з дверних проем. У цьому місці панувала екзотична атмосфера.
Швейцар привів Лейліна в найдовший кут клубу у таємну приватну кімнату.
— Дозвольте мені зустрітися з відповідальною людиною! — Лейлін більше не турбувався приховувати свою особистість. Його очі стали криваво-червоними, і він випускав сліди аури диявола.
— Да, сэр! — Швейцар, який проводив церемонію виключно для послідовників Диявола, шанобливо відступив. Він навіть, здавалося, тремтів, чітко відчуюча ауру потужного диявола, випромінену Лейліном.
Бос прибув швидко. Зухвалість цієї дівчини спонукала Лейліна усміхнутися.
— О! Гарний молодий пане, ви шукали мене? - Сказав розслаблений голос. Потім Лейлін побачив чарівної леді, яка вступила у приватний номер.
Вона була одягнена в темно-червоне вечірнє плаття, що обнажнює її білі плечі. Її очі блищили, коли вона квикливо увійшла в кімнату. З ніжним дотиком її правої ноги, двері до кімнати повільно зачинилися. Коли вона зачинила двері, високий розріз на її сукню обнажив її гладке стегно, а також її красиві маленькі ніжки і нігті на ногах, пофарбовані соком нарциса.
Здавалося, що під її розкішним одягом нічого не було, і все його тіло випромінювало незрівнянну аура.
« Редача істота!» — це була перша думка Лейліну. Вона була ще більш привабливою, ніж ця дівчина-лица мадам Тіллен, з якою він зустрічався раніше. Вона була вимерлою істотою, яка могла звести чоловіків з розуму.
- Це я! — Лейлін оглянув її з ніг до голови, не думаючи про манеру. Її чисті боси ноги на килимі були особливо привабливими і граціозними. Але його слова змусило її в долі секунди змінитися в обличчі. — Як і слід було сподіватися від високорангового Диявола задоволення, яке прикрашає ліжку чоловіків...
— Диявол задоволений? Ви жартуєте, молодий чоловік? — Красива дама сором'язливо прикрила рот, і навіть трохи побледеніла. Це була природна реакція нормальної людини, яка чула про Диявола.
- Не треба цього прикидатися. Оскільки мені відомо про це місце, це означає, що я вже знаю про тебе все, в тому числі і твою реальну особистість... — Легкий рух руки Лейліна розвинувся магічний бар'єр. Теннева божественна сила раптово виходила з його тіла.
— Божественна сила Господа!
Ця підробка божественної сили змусила привабливу даму викрикнути від здивування. Завіса її маскування була пробита, розкриваючи справжню форму. Її кохана усмішка збереглася на її обличчі, але зрочці вона стала бордовою. Її фіолетове волосся було короновані кривим рігом, характерним для дияволів, і вона виглядала обачно та чарівно. Її ноги перетворилися в пару роздвоєних копит.
На її тілі з'явився шар дивного фіолетового руну. Вони були як татуювання на шкірі, але в них було дивне чарівність. Хоча тепер з одного погляду можна було визнати диявола, вона стала навіть привабливішою, ніж раніше.
— Так ви - те божество, що з'явилося в замку Ґлумвуд! Кукулькан.
Диявол дивився на Лейліна стримано, з очевидним страхом на її змінену особу. Як священик, що відповідає за все Королівство Дамбрат, вона, звичайно, звернула увагу на появу Лейліна. Прихоплені Замка Ґлумувуд не сміли нічого приховувати від неї.
Якщо не піклуватися про витрат, вона могла швидко отримувати новини з усього королівства.
— Так, це я! — Лейлін тримав руки за спиною, і здавався вельми загадковим. Його божественна сила стримувала Диявола проти нього.
- Ви тут, щоб заманити мене на свій бік? Хе-хе ... Як шкода, але без наказу пана я не буду вам підкорятися. Диявол з радістю спостерігала за Лейліном. Як диявол високого рангу, вона особисто бачила Вельзевулом, і знала, що він було абсолютно неможливим, щоб дарував свою божественність іншим Дияволам.
Леді Делія! Або, можливо, я повинен називати тебе ... Аделіус Додокроу Менфакел Анконіна ... — Лейлін розпочав низку складних і складнозованих складів. Коли Диявол це почув, вона відразу зуміла.
— Как... Як ви дізналися? — вираз її обличчя різко змінився. У приватному номері знову з’явилася могутня магічна сила, подібна до великого заклинання.
Причина, по якій Леді Делія була так стривожена, було те, що Лейлін вимовив її ПРАВИННЕ ІМ’Я. Правдиве ім’я Диявола!
Дияволи високого рівня мали унікальні правдиві імена, і це був їхній найбільший секрет. Це мало таке велике значення, як їхнє життя! Після того як ім’я буде оповіщено, навіть звичайні чарівники зможуть легко заточувати їх, поневолити або почати командувати ними!
Як Суверенний Король Черевоуґодія, котрий контролює її, було цілком природно, що Вельзевул знав справжнє ім’я цього Диявола і міг у будь - який час накласти на неї смертельні чари. Це була найбільша форма контролю, яку він мав.
Лейлін позбавив Вельзевула всього, що він мав, і отримав з спогадів Велзовілу справжні імена всіх дияволів, які знаходяться під його контролем. Саме на цей козир він завжди чекав.
— Зачем? Хочеш вдарити мене? — Лейлін слабо усміхнувся. Руна, яка зображає справжнє ім'я Леді Делії, вже прикрасила його долонею. Його жахлива божественна сила була, як злий дракон, готовий за будь-яку секунду рознести руну вдребезглі.
— Нет! Не роби цього! — Диявол захитався і схилився. - Я готова слухатися ваших наказів, пане!
Як Диявол, вона звичайно дорожила своїм життям. Що стосується вірності і моральних принципів - вони вже давно пішли на корм собакам.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv