Глава 867: Замок Голумвуд.
— Дякую, Лей! — Незабаром пролунав голос Рафінії.
Дівчина-рицарь не була дурою. Вона знала, що якби не Лейлін, вони б давно померли від огрівів і збили в їхніх животах. Очевидно, їй не хотілося такої смерті, і лише думка про це лякала її.
Усі ці книжки про авантюристів були брехнею! Немає ніяких романтичних героїв і красивого принцесу! Швидше, довкола одні злодії і бандити, а також вугри, які їдять людей живою!
— Итак... Тепер, коли всі твої фантазії впали ти все одно протримаєш свої пригоди? — запитав Лейлін з цікавістю.
Звісно. Це мій шлях як лицаря! - Голос дівчини був сповнений рішучості. — Поки я можу це витримати, то буду боротися зі злом. Завдяки моїй роботі світ знову стане прекрасним!
— Ээе...
Лейлін мовчазно закочував очі. Ця тендітна дівчинка, здавалося, не показувала жодних ознак повернення до реальності.
- Що у тебе з обличчям?
— Нічого, я просто подумав, що ти дуже підходиш для того, щоб стати паладином божественного правосуддя. Серйозно!
...
На щастя, Богиня удачі зрештою виявила до них милосердя і дозволила їм покинути цей регіон.
Якщо б цього не сталося, тоді Лейліна оточила б вігри, він би просто кинув усіх і втік. Крім того, усі вони — включаючи коня Ника — стали б ласощами для огра.
« Чи всі вони збилися через смерть командира?» — по дорозі він зіткнувся з кількома роз'єднаними членами торгових груп, і навіть із декількома злодіями та іншим.
Шкода, але навіть Рафінія навчилася загартовувати свою рішучість. Високорангова дівчина-рицарь, відновивши частину своєї сили, не потребувала великої енергії, щоб подбати про цих людей.
Усе це продовжувалося до дня, коли Лейлін з’явився в оточенні чорних мурів.
— Ми прибули, це Замок Глувуд. Пройшовши через це місце, ми дістанемося центральних рівнин Королівства Дамбрат - території, якою керують люди, що безпосередньо підкорялися королю, — і Рафінія зійшла з радості. Гера і Ялані усміхнулися, ніби вантаж впав з їхнього плечей.
Вони пройшли тільки половину шляху своєї довгої подорожі, але випробуваного ними виснаження і жаху було більш ніж достатньо, щоб залишити їх у страху.
— Стійте! Зупиніть візку для огляду! « Побачивши, що біля міських воріт група дивно вбраних мандрівників, охоронці відразу зупинили їх.
« Оу? Ці солдати здаються досить сильними. І вони професіонали, які вже бачили кров".
Лейлін спостерігав за тим, як Гера виходить уперед і домовився з ними. З його досвідом він, очевидно, міг зрозуміти, що ці охоронці були сильнішими за звичайних. Вони могли навіть бути людьми, які відповідають за групи Професіоналів.
Він відчував, як десятки елітних лучників ховаються в тіні і направляють свою зброю, змушуючи його триматися насторожі.
« Щоб навіть дати мені відчуття небезпеки... Ці лучники повинні мати таке спорядження, як зачаровані стріли. Дороге задоволення...» — Лейлін непомітно мітнув погляд на верхню частину міського муру, а потім продовжував безтурботно дивитися на Гера та інших.
Перевіривши докази того, що вони були найманцями і двореанами, солдат середнього рангу, який, здавалося, був лідером, попрямував до них.
- Останнім часом у замку Ґлумвуд відбулися жахливі події. Не затримуйтеся, якщо у вас немає тут справ.
- Дякую за добрі наміри. Офіцере, це через вугри? — У очах Гери з'явився на цікавості.
— Огри? Їм далеко до справжніх дияволів. - Солдат середнього рангу посміхнувся, але не став уточнити. Тільки коли пройшов повз Лейліна та інших найманців, він попередив їх - не створюйте нам проблем, інакше...
Його погроза відразу обурила Рафінію. Лейлін і Старий Пем. З іншого боку, раніше ми стикалися з такими ситуаціями. Вони потиснули руки у відповідь, хоча не знали чи вони слухатимуться цієї поради.
- Хмф... -лідер не сперечався через це з Герою, яка виглядала розчарована. Він махав рукою, — ідіть!
« Сила цього легіону не поступається племенам вігри...» — Лейлін повісив голову, а його очі замерзли у роздумах.
« Похоже, влада королівства і солдати - справжні козири людської раси в Мірі Богів. Усім цим нижчим групам найманців просто не порівнятися з ними." Лейлін, нарешті, зміг побачити ауру солдатів, у яких було стільки ж гострих мечів, скільки дерев в лісі, і стільки же копій, як шипів на кущі. У них навіть могла бути підтримка чарівників і священиків. У цього офіцера середнього рангу була аура, яка дуже схожа на воїна високого ранги. Більшість найманців не могли порівнятися з тими, хто пройшов через багато бітів і побачив кров.
« Смуга за його словами, тут безумовно щось сталося...» - пустельні вулиці і жорстка охорона в місті змусили Лейліна нахмуритися
- Ми плануємо відпочити тут якийсь час. Нам також доведеться купити карету і найняти ще кількох найманців ... — Гера сказала, коли вони знайшли таверну, то виглядали дуже втомленою.
Рафінія, очевидно, схвалювала цей план. Зрештою, хоч вони й були тяжкою працею, то таки прибули до людського міста і не терпіли собі відпочити. Для благородної леді не було нічого жахливішого, ніж бруд. Шкода, що у дорозі в ній не було недоліків, особливо це стосується найманців. Те, що ця бідна дівчина все ще не знепритомніла, показало їй рішучість, яку вона прибила, навчаючи лицарства.
Пем сприйняв це добре. Він уже хотів швидко обміняти вуха в огра на винагороду, а також купити нову порцію роми.
- Добре, побачимося тут через три дні.
Лейлін обережно кивнув. Тепер він більше цікавився подіями, які відбулися в замку Ґлумвуд.
— Стой, Лей! Твій друг потребує твоєї допомоги! Мої рани потребують зцілення від священика ... — Коли настав час розійтися, Старий Пем міцно схопив Лейліна за плече і подивився на нього очима, що блимали від сліз.
Коли Лейлін побачив його стан, він не знайшов іншого виходу, окрім того, що закинув старого Пема зі зламаною ногою себе на плече. Хоч би як там було, карлик поклонявся Богові Воїнів і його церква була далеко від Гільдії Наїків.
— Божеовний заклинання - Вицілення незначних ран! — Святе світло пойшло з рук священика в церкві Воїнів, і рана на стегнах Пема швидко загоїлась. На її місці з’явився новий шар ніжної плоті.
— С вас 5 крон! — Священик виглядав побожним, але загинав ціну. Більшість церков існували тільки завдяки грошам, які отримували за зцілення ран своїх послідовників.
Щоб будувати свої екстравагантні церкви, їм потрібні були гроші. Що ще важливіше - їм потрібно було заманювати віруючих більш щедрими умовами, ніж у інших. Старий Пем, який зазвичай був скупим і з радістю заплатив священику без вагань. Тільки після того, як вони покинули церкву, на його обличчі з’явилося жаль.
— Якби наш замовник не хотів поїхати в наступні кілька днів, Старий Пем скоріше знайшов би лекаря або чарівника. Чорт забирай, 5 крон! Скільки пляшок рому я міг купити ... О, могутній Бог, Старий Пем сказав це не навмисне ...
Старий Пем продовжував бурмотіти:
— Нет! Це повинно бути включено в плату, яку ми отримаємо від нашого замовника. Ти ж підтримаєш мене, так?
Лейлін прикидається, що нічого не чує, крокуючи до входу в Гільдію Наемників разом з двомарфами. Старий Пем нетерпляче обміняв вуха огра, щоб компенсувати свої втрати, а Лейлін відправився в зал місій.
Цей зал був набагато меншим, ніж у місті Емон. У ньому сиділо кілька найманців, і їм явно не вистачало ні якості, ні кількості.
Ця дивна атмосфера стала зрозумілою після того, як Лейлін подивився на список місій на дошці оголошень.
« Місія високого класу: відстежити сліди послідовників Диявола. Ця місія надзвичайно небезпечна. Будь ласка, ретельно все обдумайте, перш ніж вибирати її."
« Місія високого класу: досліджувати ритуал бога зла в будинку лорда Вокдо".
« Місія високого класу: розслідувати причину смерті барона Фейлена».
Багато місії високого класу висіли, не дивлячись чудово. Шкода, що небагато найманців наважувалися взяти їх на себе.
« Цікаво. Диявол?» - усмішка раптово з'явилася на губах Лейліна. Коли він згадав незвичну мобілізацію військ, а також стурбований погляд на обличчя офіцера середнього рангу, все встало на свої місця.
Замок Глумувуд перебував у такому дивному стані через діяльність послідовників Диявола. Ці місії були дуже складними, і зазвичай їх залишали в церкві та національній армії. Тож не дивно, що найманців це цікавило.
Однак відсутність інтересу не означало, що Лейліна теж його не матиме. Йому завжди було цікаво все, що пов'язано з пеклом і дияволами в цьому світі. Вельзевула гарантував йому цілковиту інформацію щодо цього питання, але теорія і реальність — дві різні речі.
« На його спогадах існує дев’ять рівнів пекла. У кожного з них є свої правителі, а також кілька загальних регіонів ... Бути в змозі подолати обмеження вимірювання і досягти головного матеріального рівня, щоб поширити свою віру ... Це те, що під силу тільки правителю з таким же рангом, як він ..."
Найсильніший Суверенний Король Черевоугодія, Вельзевул, був таким же сильним як Маг, який розумів закони. Принаймні, він був сильнішим за менших богів.
Не дивно, що сліди дияволів привели місто до стану інтенсивної бойової готовності.
Сцена, яку насіння душі проігнорувало на початку, знову з'явилася перед його очима.
« Цікаво, як цей маленький хлопець тепер поживає? Він отримав силу насінню душі з мого основного тіла. Якщо йому вдасться пристосуватися до неї, він повинен бути досить сильним ...."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv