Глава 858: Заказник.
Ворота відкрилися, і величезна група торговців покинула місто Емон. У каравані, що складався з п’яти середніх і десятків менших груп, розходились всілякі прапори. Серед них було незліченне число вільних торговців.
Група була своєрідним « ім'ям раси» Бога. Люди, гноми, дварфи, напіврослики, півельфа і безліч інших напівкровок змішувалися в цьому натовпі, що було для Лейліна просто вибухом мозку.
Серед найманців було багато Професіоналів, але не було жодного головного командира, тому всі люди безладно змішувалися і нічого було не розібрати. Мимо Лейліна промчались кілька дварфів, які сиділи верхи на вепрах. Він втратив дар мови.
« Рах існує набагато більше, ніж типів піратів, якими я керую... Професіонали - це повний хаос."
Завдяки цим найманцям Лейлін почав краще розуміти Бога.
Лейлін також зміг роздивитися кілька низькорангових власників родоводів, від найвідоміших воїнів, злодіїв, грабіжників і найманців до лицарів вищого рангу, стрільців та лучників. Їх приставили до цих великих груп найманців і наймали торговими групами середнього рангу.
Що стосується слабкої групи, частиною якої був Лейлін, її найняла невелика торгова група просто тому, що не мала іншого вибору. Їх переривчастий маршрут і відсутність можливості кинути товар було тільки малою долею проблеми; жахливі штрафи за порушення контракту були достатньо, щоб зробити їх сім'ї банкрутами.
У цьому світі боги - божества могли послати своїх священиків і паладинів до оплату, а навіть король не наважився б відмовити їм. Ваукін з її церквою Богатства, дуже любила робити це, і її оцінки звичайно були дуже високими.
Отже, під загрозою банкрутства в цих торговців не залишалося іншого вибору, окрім того, як змусити себе піти по дорозі, заблокованому грами.
Але вони не були дурнями. Вони розмістили декілька великих місій і змогли набрати достатньо найманців та помічників, щоб сформувати величезний караван. Вони мали достатньо сил, щоб захистити себе.
Але Лейлін мав деякі сумніви щодо сили цих низькораних Професій. Їм призначено було стати гарматним м'ясом!
- Я довіряю вам свою долю і долю моєї сестри! - Перш ніж вони пішли в дорогу, замовники прийшли до них особисто. Це були дві двором’яні сестри.
Ха-ха ... Не хвилюйтеся... Ік ... Ці кляті ігри помруть, коли зустрінуться з Старим Пемом! - лідер цієї маленької групи, принаймні його ім'я, дав заявникам обіцянку, вдаривши себе в груди. Цього ікаючого дварфа з червоним носом звали Пем. Він був досвідченим стрільцем, хоча приклад рушниці на його талії вже був покритий іржавицею. Лейлін відчував, що ця зброя зараз була просто металобрухтом, який міг бути корисним тільки у якості молотка в ближній бою.
Лейлін навіть не зміг запам'ятати всіх своїх "товарів по команді".
"Кроме того, що у стрілка Пема є ще злодій-полірлик, людина-крапник і я, воїн. Вони дійсно найгірші з гірших. Ми зустрілися тільки вчора, через службовця Гільдії Наемників ... Ці сестри явно були їм обдурені ...."
Лейлін ніколи не сподівався, що зіткнеться у світі Богів з такими шахрайськими організаціями - одноденками, створеними для того, щоб обманювати клієнтів. Однак він мав намір нічого змінити.
« Вони хотіли обманути людей, частину комісії яку ви заплатили, і принесли вам 10-го рангу чарівника. Ви дійсно отримали величезні переваги! "» - подумав він.
У цей момент благородна пані в кінській візці зітхнула, зрозумівши, що викопала собі яму.
— Все... — Завіски в кареті були віддерті, відкривши куточок красивого обличчя. Вона виглядала приблизно на 25 або 26 років і здавалася більш зрілою, ніж більшість молодих жінок. Але в її череві була одна сумна і сумніваність.
— Щоб забезпечити безпеку цієї поїздки, я спеціально запросила авантюристку! Вона - високоранго лицаря, і я впевнена, що ви з нею поїдете! — Дворянка виглядала вибачливою, але людина, яка платила гроші, була тут головним. Пем пробурмотів щось собі під ніс, але погодився.
« Нова авантюристка? Та ще й лицар високого рангу. Це ... - У Лейліна раптово з'явилося погане передчуття.
- Вибачте за запізнення, сестра Гера! — Чорний бойовий кінь промчався через міські брами, як блискавиця, і лицар на коні заговорив ніжним жіночим голосом.
— Рафиния! - Гера, яка сиділа в кінському візку ніжно посміхнулася, що змусило Старого Пема та інших очепеніти.
Дівчина-рицарь швидко наблизилася до карети і повернулася, щоб сльозити з коня, показав натовпу своє обличчя, з яким Лейлін був знайомий.
— Сестра Гера! — Рафінія з ентузіазмом потягнулася до руки Гери, а потім подивилась на найманців поблизу.
— Усім привіт! Я Рафінія, і ми разом підемо в подорож ... ах ...
Рафінія різко зупинилася на півслові, випустивши очі:
- Лей, ти мене обдурив!
Непроханий голос молодої дівчини, як і її зовнішність, викликав у людей неправильне уявлення. Дварф Пем дав Лейліну позитивний погляд, в той час як лучник-людина зависло скинула його поглядом.
— Не обманював я тебе. Я ж не винен, що у тебе погано з орієнтацією! — Лейлін торкнувся носа і закочував очі, не знаючи, як розмовляти з цією агресивною дівчиною.
- У кого, ти сказав, погана орієнтація? — Рафінія була схожа на котена, якому поставили хвіст. Вона спалахнула.
- Ви що, знайомі? Так навіть краще! Йди сюди, Рафінія. Розкажи мені про те, що сталося вчора ... — Гера вирішила стати посередником, і це свідчить про її тактовність.
— Но... — Лейлін подивився на руки Гери. Вони були грубими, а навіть покриті мозолями. Вони були дуже схожі на руки служниць в садибі Лейліна, і її одяг теж була досить простий, з злегка побілілі країв. Очевидно, вона була не з родини аристократів, але найняла Лейліна та інших людей, називаючись ім’ям дворику.
« Яка людина народжується простолюдиною? Чи, може, вона має ще більш складну особистість? Чи вона отримала Рафінію тільки через її великий статус? Вона досить прониклива. Лейлін спостерігав, як Рафінія сіла в карету і з неї почали час від часу доноситися звуки сміху. Він похитав головою.
Він не дискримінував Геру. Кожен метод добрий, коли на карту поставлено життя. Поки це йому не завадило, він не розкривав би її змови.
— Цк! Лей, подивися на цього бойового коня! Він навіть вищий за нас. Тримаю парі, що цей кінь коштує щонайменше 200 золотих крон!
Старий Пем тепер був понижений до нюху і виглядав похмуро. Він тимчасово піклувався про коней Рафінії за її призначенням. Вид карлика, який веде великого коня, був досить веселим, хоча й не усвідомлював цього. Він продовжував ласувати чорним коням, бормоча:
— Жаль... Як шкода... Подивіться, як вона зніяковіла над цим чудовим конем! Колір її вовни і садини змусили б торговців кіньми знизити ціну ...
але навіть не взяла з собою кохання, коли поїхала в подорож. Те, що вона не померла від голоду вже досить добре ... — Лейлін розсміявся, поплескав Пема по плечу, що отримав схвалення чоловіка.
— Ммм, ммм, — продовжував кивати Пем, - Я не хвалюся, але батько мого батька колись був конюхом глави міста. Він навіть міг виростити кращих бойових коників з божественними генеалогами, поки вони не стали вгодними і здоровими ...
- Лейлін втратив дар мови, хитаючи головою. Дварфи, як правило, любили хвалитися тим, хто любив випити.
У цей момент з вікна вилетіла золота крона і вдарила Пема по голові:
— Позаботьтесь о этому коні, і вона ваша!
Золоті промені засяяли в очах Пема, і він навіть не розсердився:
- Жодних проблем! Стара Пем допоможе вам подбати про цей скарб, шановна леді!
« Недосвідчена» - так оцінив Рафінію Лейлін. Її коні були прикуті до багатьох очей, і тепер вони побачили золоту крону, яку вона так недбало кинула, ці очі наповнилися жадібністю та злобою.
Навіть злодій-полурослик і людина-крапник помінялися в обличчі, і це не зулило нічого хорошого.
Всі вони були найманцями, яким довелося об'єднатися. Чому вони довіряють одне одному? На небезпечних дорогах вони могли легко стати розбійниками і бандитами.
« Навіть якщо Рафінія буде лицарем ранги 10, вона не зможе уникнути змов проти себе», - Лейлін уже міг передбачити долю цих трьох благородних дам.
« Грім - це найкраще прикриття. Поки хтось буде обережним, він зможе звалити всю провину на дияволів. Зрештою, чи вони справді боротимуться з цими грами? Лейлін озирнувся. Майже всі торгові групи збиралися в дорогу, хоча люди, відповідальні за декілька середніх груп, не збираються йти, наче чекають якихось важливих людей.
« Чи могли вони об'єднатися і найняти високорангового Професіонала?» - як тільки Лейлін подумав про це, з міста Емон прибула елітна команда. Її лідером був чоловік середніх років у сяючих доспехах, з рішучим виразом обличчя. Його очі сяяли, визираючи з-під густих бровей.
На вітрі він розвівся блідий прапор із зображенням орла.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv