Глава 855: Емон.
Емон - портове місто біля узбережжя Королівства Дамбрат, яке має добру репутацію серед десяти тисяч мешканців. Вночі тут ніколи не гасне світло, і місто виглядає дуже квітучим.
Але через Наплив Піратів у зовнішніх морях, особливо після розграбування Балтійського архіпелагу, морська торгівля тут на деякий час припинилася. Багато дрібних торговців навіть покінчили життя самогубством через банкрутство, що призвело до подальшого зниження добробуту міста.
Так продовжувалось до дня, коли молодий чоловік прибув у сірий одяг до міських воріт.
— Вступний взнос - мідна монетка! — Оскільки вони стояли на варті досить довго, обидва охоронці стали дуже проникливими. Усвідомивши, що цей хлопець ліпше не зв’язаний з ним, вони не почали йому допомагати. Він заплатив їм монету і увійшов у місто Емон.
Дороги міста були пустельними, і всюди патрулювали охоронці. Оскільки це був морський порт, теоретично існувала ймовірність на нього наступити пірати, а ці боязких аристократів і двірців так боялися дурних піратів, що не постаралися посилити безпеку міста. Більшість з них, мабуть, вже були сховані в глибині континенту.
« Мені, напевно, потрібно відправитися в гільдію найманців», - знайшовши заїжджий двір, молодий чоловік зняв капюшон, обнаживши виєні волосся, сліпі як золото і гарне обличчя.
Очевидно, це був Лейлін. Після того як він подав Ернестові різноманітні матеріали, що викликали у нього запаморочення від екстазу і почав будувати вежі чарівника, Лейлін відкрито залишив острів Фаулен, відправивши корабель на континент.
Звичайно, це було в ім’я подорожей і навчання, що включало у звичайний курс підготовки чарівників. Нині він мав рекомендаційний лист від Ернеста, який дозволив би йому деякий час навчатися в столичній Гільдії Волшебників.
Лейлін планував цю подорож вже давно, адже Ернесту більше не було чого його навчати. І коли він отримав Мешок Накопленій Боружа, то вже міг легко просуватися. 10 кубічних метрів простору було достатньо, щоб вміщати його намети, пайки та предмети першої необхідності.
Потрапивши на берег, Лейлін зник як крапля води в потоці людей. Зараз ситуація була досить делікатною, і він не хотів створювати ніяких проблем.
У такий час подорожі були досить нелегким завданням. Якщо б він не мав доказів про свободу громадянства з ратуші або інших подібних документів, то вважав би його втікачем раба чи найманим фермером. Решту свого життя він провів би у в’язниці або банкрутстві.
Звичайно, якщо б він показав свої документи про його добре знане походження, то всі міста відчинили б для нього двері. Але він не був настільки дурним, щоб зробити подібне.
Якщо б він став найманцем, то міг би вільно пересуватися по більшості районів, хоча в цьому випадку охоронці пильно стежили б за ним. Найменники, які порушували порядок, були однією з головних проблем для працівників безпеки.
Гільдія Наїмників була в Ґільдії Воїнів, і для вступу до неї потрібно було бути Професіоналом.
Звичайно, це не було занадто важко. Якби він багато років тренувався, вмів користуватися кількома видами зброї і мав за спиною певний досвід, то легко міг би відповідати бійцю 1 ранга
Лейлін увійшов у Гільдію Воїнів, які охороняли двох здорових воїнів. Здалеку виднілися святині богів воїнів і війни. У Гільдії було навіть кілька священиків, які контролювали всі справи. Вони були відповідальні за зцілення поранень, але не безкоштовно.
Гільдія Воїнів керувала деякими важливими особами. Без їхньої підтримки, як на поверхні, так і з тіні, вони не мали б шансів поширитися по всьому континенту. Оскільки воїни були найбільш досвідченими фахівцями у багатьох расах, одне з них не вимагало великого таланту.
- Ви тут вперше? — Побачивши Лейліна, покоївка привітала його з дивним виразом на обличчі.
Зрештою, більшість вояків були м’язистими і дуже незвичним видовищем для них було бачити тут таких людей як Лейлін.
— Да. Я хотів би подати заявку на випробування воїнів! — Хоча Гільдія Чарівників була для нього більш підхожою, і коли б він був чарівником, то здобув би більше поваги, Лейлін вирішив прибути сюди, щоб триматися подалі від неприємностей. Він не хотів цього. Він навіть не планував використати рекомендаційного листа, який отримав від Ернеста.
— Будь ласка, пройдемо зі мною! — Лиліна проводила покоївку на другий поверх гільдії. Тут було багато маленьких рингів, де воїни боролися один з одним. Хоча вони й використовували дерев’яні мечі, але були потрібні поранення.
У такі моменти священики були дуже корисними.
- Спершу вам потрібно зареєструватися. Можна мені дізнатися, який тест ви хочете пройти?
Як би побоювався, щоб у гостя не залишилося питань, покоївка з ентузіазмом пояснила йому:
- Наші тести проводяться на різних рівнях сили. Вам потрібно буде боротися з такими ворогами, як ранка або два суперники нижчої рани протягом певного періоду часу, щоб пройти тест і часто бувають поранені...
- Дякую за добрі наміри. Я зроблю все, що зможу, — Лейлін підійшов до прилавок і вніс свої дані у реєстраційні форми.
— Давайте подивимося. Вас звати Лей, вам 18 і ви хочете пройти тест на воїна 5 ранга? — За прилавком сидів сухий старий. Він підняв окуляри і уважно озирнувся Лейліна. — Молодик, не тиснути надто сильно на себе. Воїн 5 ранга вже може використовувати свою ци, а деякі навіть можуть застосовувати бойові прийоми. Ви могли б спробувати 3 ранг...
- Що? Ви вибрали тест 5 ранга? — Вона виглядала здивованою, а її крик привабливих людей - і вони почали спостерігати за ними.
- Чому ви мене не послухали? - Вовчінка топнула ногою, а на її щоках з'явився симпатичний рум’янець.
— Я вже прийняв рішення. Я зроблю це, нахмурившись відповів Лейлін. Хоча він і додав собі віку, це все одно шокувало інших.
Звичайно, все було не так вже погано. Це було набагато краще, ніж визнати, що він 16-річний чарівник 10 рангу. Потім він кивнув:
прийміть цю заявку.
— 10 мідних монет - це ціна, коли Лейлін заплатив, старий безпорадно зітхнув. Ех, молодь...
- Цікаво! Я давно не бачив такої цікавої дитини! Дозволь мені бути його противником! « Відразу після цього здоровий чоловік вийшов на дві голови вище від інших, розштовхуючи натовп. Верхня частина його тіла була голою, а м'язи - тверді, як граніт. На його обличчі було кілька червоноватих шрамів, що робило його ще небезпечнішим.
— Це Костолом, Фафнир. Цей хлопець опинився в скрутному становищі!
— Ходить чутки, що він дикий чоловік, який любить тиснути і ламати кістки своїх противників Чому раптом вирішив вийти проти цього хлопця?
— Я думаю, все справа в жінці. Він дуже давно цікавиться Ніною!
Почувши ж се, почервоніла зволожуваннє як буря:
— Фафнир, що ти робиш?
- Нічого особливого. Я воїн п'ять ранг; що незвичного в тому, що я хочу бути іспитатором? Чи я не правий? — Фафнир дивився на Лейліна з злорадною ухмилкою на обличчі.
- А як щодо цього? — Він перевів погляд на старого у прилавка.
— Ти можеш відмовитися від цього тесту і повернутися завтра, — зітхнув старий. Він, напевно, не хотів бачити, як цей молодий хлопець зазнає нищівної поразки.
Лейлін заціпенів. Він не очікував зустріти таку вульгарну людину.
— Все в порядке, я справлюсь.
Чекати до завтра? У нього не було стільки часу.
— Чудово, справа ваша. Я більше не буду про вас турбуватися! — Таке безтурботне ставлення довело Ніна до гніву і втечі. Тим часом, з боку Фафніра почувся хрусткий костяк пальців.
- Хлопче, ти мертвий. Я хочу стиснути і розбити всі кістки твого тіла. Сподіваюся, тобі буде досить боляче, і ти почнеш звати свою матусю... — Прагнучи спровокувати його, Фафнір подивився на Лейліна і пафосно провів пальцем своєму по горлу.
— Не хвилюйся. Хіба поблизу немає священика? Я сподіваюся тільки, що ти приніс досить грошей ... — Лейлін розмив плечі і взяв довгий дерев’яний меч для випробувань.
Оскільки він був дерев’яний, руки його були дуже легкі. Однак на клині був шар металу, який змушували його здаватися міцнішим.
Обидва повільно вийшли на ринг, і суддя підняв праву руку вгору:
— Готовы? Почали!
- Знищ його, Костолом!
- Ми за тебе. Тримайся! Інші ж почали висміювати його, а дехто почав робити ставки на те, скільки ударів зможе витримати Лейлін.
Ніна знову з’явилася в залі, із тривогою спостерігаючи за центром рингу.
- Хлопче, покайся в пеклі! — Крикнув Фафнир і кинувся до Лейліна.
Ця швидкість і техніка були далекі від можливостей Джейкоба, тож Лейлін міг тільки похитати головою. Однак він мав приховувати свою силу, тому дозволив собі лише привернутися « на волосок » і махати мечем у бік плеча противника.
- Досить витрачати мій час! У мене багато справ! - слабкий шар ци почав виходити з тіла Лейліна.
— Це ци! Цей хлопець вже активував ци! — Викрикували глядачі.
- Фафнір відразу змінив своє ставлення до Лейліна і почав випромінювати світло. Противник, який вже активував свою ци, не можна було перемогти так просто.
— Бойова Техніка: Дроблення Костей! - Він прискорився, кинувшись до Лейліна.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv