Глава 847: Атака і Охорона.
Здійснювалися хаотичні звуки, і головна частина кораблів почала занурюватися на дно один за одним. Однак Вільям не міг збагнути, як тоне лінгкор Багровий Тигр. Найбільший корабель, що стояв на якорі, був поглинутий безжалісними хвилями.
« Це... Перемога?» - він глибоко задумався і ніяк не міг вирішити загадку: продовжувати йому наземну війну чи ні.
- Що нам тепер робити? — Вільям повернувся і дуже незручно подивився на Боружа.
— Я відчуваю величезну кількість життєвої енергії на острові. Якщо я не помиляюся, він все ще там. Але я не можу дивитися деталі, і в повітрі виють якісь перешкоди, які заважають моєму видунню. У них теж є чарівник... — Заклинання мерехтіло над Боружем, коли він гірко посміхнувся Вільяму і похитав головою.
- Навіщо нам нападати? Ми можемо просто оточити острів. Вони не зможуть піти через втрати своїх кораблів... — запропонував Кроув з лукавим виразом обличчя, як справжній пірат.
- Це досить хороша ідея, але ми повинні взяти до уваги і ще одну річ. Можливо, вони намагаються затримати нас тут, а мене турбує інший флот ... — Хоч би якими відданими були підкуплені пірати, вони не мали значення в порівнянні з вирощеними ними собаками. Вільям знав про це.
Більш того, таких слів як вірність і довіра не було в словнику піратів. Вони були інстинктивними психами, які шукали притулку у сильних!
Через раптове заклинання Зв'язку, вираз обличчя Боружа різко змінився.
— Я щойно отримав новини про те, що Піратська Бухта цього разу дуже рішуча і навіть відправила на нас Волну Пірати. Флот рабів поніс великі втрати, і кілька наших капітанів високого рангу загинули. Є підозра, що за цим стоїть Божа організація Убивства...
— Бог Убивства? Прокляття! — Кожен, хто чув ім’я цього божевільного бога, не міг радіти. Вільяма тремтіло від люті. У той же час він відчув якусь зміну у поглядах двох гігантських капітанів підле себе.
Головна причина, чому родина Луїса могла тероризувати цих піратів, полягала в їхніх величезних військових флотах. Якщо зараз вони втратять надто багато сили, навіть якщо і захоплюють піратів Багрового Тигру, існувала ймовірність того, що ці пірати піднімуть заколот. Звичайні контрмери були марним проти піратів, якщо вони вже зважилися на зраду.
- Пане! Пірати, яких ми посилали, повернулися! — Один з його підчинених крикнув, привівши із собою людей, одягнених у чорні обтягуючі шати.
- Мілорд, це інформація від "Нічної сови"! — Один з них дав їм листа. Вільям злегка кивнув головою в бік, звернувшись до свого сивоволосого палацу взяти лист і ретельно перевірити його.
— Жодних аномалій, — повідомив палац. Потім він передав листа Вільяму, який витратив деякий час на перетравлення прочитаної інформації.
Читаючи, його вираз ставав дедалі приємнішим:
— Вирішено! Ми негайно спускаємося на берег і влаштовуємо засідку на Багрових Тигрів!
« У нього весь цей час був шпигун серед Багроових Тигрів?» - Кроу дивився на нього спокійно, але щось мілило в його очах.
Вільям подивився на Кроув:
— У них близько 500 піратів. Якщо ми зустрінемося з ними обличчям до обличчя, чи впевнений ти, що зможеш винищити їх усіх, капітан Кроу?
— Оскільки ми не володіємо інформацією про Професіоналів, для мене вони всього лише 500 ліпутів! Мої підлеглі зможуть самі з ними розібратися, а злісна усмішка на обличчі Кроу.
Його кровожерний погляд викликав у Вільяма певний страх: « Вони говорять, що більшість тих, хто тримає генея - безумці з дикою кровожливістю... Здається, це правда!»
— Вирішено! Ми разом з капітаном Кроу поведемо кількох людей на берег, а Цітамо буде охороняти це місце! — Уильям. Більшість основних сил Цітамо все одно полягала в прирученій тигровій акулі, тому на суші вони не могли бути для нього корисними.
« Я повинен показати, що є найкращим. Поки Пан Боруж тут, все буде в порядку!» Вільям подивився на невиразне обличчя чарівника підле себе і продовжую підбадьорювати себе.
Дуже швидко елітна команда, яка складається переважно з Чорних Скелетів і декількох охоронців Вільяма та Тигрових Акул, досягла острова.
У загоні було близько чотирьох або п'яти сотень бійців, але з погляду навичок вони були набагато сильніші, ніж пірати Лейліна.
« Вони заснували простий табір і взяли з собою воду та їжу, яких вистачить на кілька місяців. Крім того, вони встановили безліч пасток, більшість з яких - отруйні змії».
Інформатор Вільяма дав йому багато інформації, і він навіть надав приблизну карту.
— Все пройде відмінно, бо у нас є це! « Кровожерна усмішка Кроу розширилася, і він став ще страшнішим.
Виходячи з листа інформатора та даних своїх власних розвідників, вони успішно пройшли через китобійні пастки каньйону і прибули до табору піратів. Дерев'яний паркан був гострим, і перед ним висілися якісь потворні пагоди. Багато очей дивилося на них, час від часу боязко зітхаючи.
...
Ізабель увійшла в центр табору:
— Вороги перетнули каньйон отруйних змій. Я була права - серед нас є килим. І цей шпигун, чорт візьми, як мінімум, середнього рангу!
- Нічого особливого. Ви можете відпочити, - Лейлін махнув рукою, і лідери піратів пішли.
- Ти використовував контроль Особи? — запитала Ізабель. Хоча керівники піратів не були в своєму кращому стані, по ньому не можна було сказати, контролювалися вони чи ні.
— Ні, просто психологічний натяк. І, навіть якщо ви забудете про слоти заклинань, я не маю достатньо сили та духу, щоб контролювати так багато розумних істот - похитав головою Лейлін -- Виживання є першим інстинктом усіх створінь і залишити духовний слід в цьому плані дуже важко. З іншого боку, я можу легко дати їм стійкий натяк, а тим більше ...
- Пане! — Приходив Рональд і з повагою опустився на коліна. - Все готово!
- Чудово! Поздоровляймо їх, а то вони взагалі не підуть у атаку. Лейлін піднявся на вершину форту фортеці з Ізабель і Рональдом, подивившись прямо в очі молодого аристократа біля стін свого табору.
— Це Лейлін Фаулен? Син барона? — Вільям теж дивився на них.
— Так, я перевірив! Це точно він, а не ефект ілюзорного заклинання або маскування. Багроова відьма також там, — підтвердив Боруж.
- Все інше залежить від вас, капітане Кроув! — Уильям глянув на Кроув. Його очі були наповнені бажанням вбивати. Капіляри лопалися в його очах.
- Це не проблема, але Багрова відьма моя! — заричав Кроув. — Чорні Скелети, йдіть за мною!
— Оживлення Мертових! Укріплення Нежиті! Виклик Скелетів!
Кроу використав багато заклинань, утворюючи костяну броню навколо свого тіла. Він був у безпеці. Земля потім почала підніматися, і з-під неї почали виступати невеликі кістки, коли скелети поповзли назовні. Здавалося, що вони піднімалися прямі з пекла, тримаючи в руках іржаві сокири і зламані мечі. Коли вони виїхали з землі, то відразу кинулися до табору.
— Нежить! Це не жити! — табір прийшов в хаос. Якби не ранні приготування Лейліна, це могло б спровокувати повстання.
« Є чутки, що капітан Чорних Скелетів має родовід і може покликати померлих. Схоже, ці чутки реальні!» - незважаючи на те, що ці скелети були низького рангу і не становили собою особливу загрозу, вони стали величезним ударом по впевненості його людей. Лейлін нахмуріл брови, промовляючи кілька заклинань.
— Бешенство! Метель! Енергія Спротив!
Під впливом Скам’янства багато піратів почали викидати, ніби їхні тіла наповнилися величезною силою. Вони відразу схопили луки і почали невтомно стріляти, перетворюючи скелетів на пил.
« Ці закляття... Тепер ми переконалися, що це він." Вільям кивнув головою, відчуваючи себе трохи засмучений. Хоча його опоненти добре знали заклинання, проте з самого початку битви він нічим не відрізнявся від безглуздих і прокручених власників родоводу.
« Добре. Ми можемо завершити війну, якщо зловимо його, але ми можемо навіть використати його для шантажування барона Джонаса, щоб той віддав нам технології отримання рибної нитки і рафінованого цукру." Вільям був дуже ревним до Лейлінового прибутку і рикнув:
- Я дам 1000 монет тому, хто зможе захопити цього чарівника. Ви можете робити все, що захочете, з захопленими жінками!
Всі пірати приохотилися, сподіваючись отримати великі нагороди, і шалено кинулися до паркану.
— Наші пірати занадто погані, вони не отримають багато сил навіть під ефектами заклинань. Мій заклинання обмежений у часі та об'ємі, Лейлін сильно розсміявся, дивлячись на піратів, які почали відступати. Вони з Ізабель залишили лінію фронту і прибули в зал.
- Приготуйся йти! — Лейлін сигналізував рукою, і Рональд почав прибирати перешкоди для того, щоб відкрити прохід у кутку залу. Це був прохід, який Лейлін зробив прибудові табору і про його існування було відомо лише трьом людям. Рональд дізнався про це тільки сьогодні.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv