Глава 818: Пірати.
- Работоргівля, хе-хе... — Захихиал Лейлин. Хоча бізнес Маркіза Луїса був зосереджений на работоргівлі, Лейлін не вірив у те, що Балтійські архіпелаги проникли в торгівлю цукром та іншими речами.
Він добре знав, що коли йому вдасться сформувати канал поставок, то його прибуток буде величезним! Це викличе велику заздрість та ненависть, і це напевно призведе до конфлікту з Маркісом Луїсом.
Але, навіть якщо він і не заглиблювався в ці два дуже прибуткових бізнеси, він у будь-якому випадку не збирався ігнорувати острів сім'ї Фаулен. Який сенс намагатися ладити з ними?
Поки він розмовляв з Джейкобом, група рабів рухалася по пляжу під наглядом його солдатів, а також возили їжу та інші приналежні речі.
— Джейкобе, підемо і подивимось.
- Молодий пане! — Солдати поклонилися, а раби опустили голови і покірно подивилися на свого майбутнього господаря.
- Це ... Тубільці з островів зовнішнього моря? — Лейлін знав, що більшість рабів, якими торгували у зовнішніх морях, були корінні. Насправді, найкращі з них одразу відправляли на материк. Перевезення рабів з материка в зовнішній морі було дуже дорогим, і работорговці не хотіли платити за такі речі.
Усі тубільці були низькорослі, майже досягши рівня плечей Лейліна. На більшості з них не було абсолютно ніякого одягу, і Лейлін міг бачити їх тонкі кінцівки та загорілу шкіру. Вони нагадували йому шимпанзе.
— Молодий пане, тут 20 рабів. При тому, що троє з них теслі і ще двоє - мулярі, вони обійшлися нам у 321 золоту монету... « Ці муляри та теслі, мабуть, не коштували і половини озвученої ціни.
— Ммм... — кивнув Лейлін. Навіть ця невелика сума змусила його витратити частину своєї недавньої прибутку. Покладатися на рабів, щоб побудувати бізнес, було нереалістичною мрією.
— Ваша мета буде побудувати табір. Звичайно, з огорожою Лейлін не розумів мови тубільців, але це не було проблемою для чарівників. Розуміння мов розв’язувало проблему. Хоча заклинання, яке було низькорівне, не могло зрозуміти мови демонів, богів і будь - яких інших вищих істот, цього вистачило для того, щоб вивчити мову аборигенів.
Почувши слова Лейліна, група рабів стала неспокійною.
— Тихо! — Лейлін кленув пальцем, і з його руки вистрілив промінь блискавки.
Побачивши цю блискавку, багато аборигенів присіли або навіть повставали на коліна, наче сталося щось грандіозне.
— Заклинання 0 ранга: Привласнення Молній!
- Як бачите, я чарівник, який володіє величезною силою. Ці озброєні солдати продовжуватимуть стежити за вами, так що навіть не думайте про втечу, інакше ви всі будете повішені. З іншого боку, якщо ви працюватимете і вчасно виконаєте своє завдання, я награбую вас і навіть звільню від рабства, — руки Лейліна перекрутилися й зробили його справжнім Богом у очах рабів.
По суті, чарівники були рідкістю у Мірі Богів. Можливо, навіть Маркіза Луїса їх не мала. Ця незвичайна сила була найкращим способом залякати цих тубільців, щоб змусити їх повірити, що він був духом стихії або поклонятися йому як Богові.
У цей момент натовп рабів заволодів. Один з них, що визирав досить старий, підповз до ніг Лейліна і поцілував землю біля його ніг:
— О, могутня істота, яка володіє блискавками! Нунукер готовий слухати ваші вказівки і слухатися ваших наказів!
Чудово! Нунукере, тепер ти керуватимеш цими рабами.
Оскільки вони звикли до работоргівлі, Лейлін сподівався такої реакції. Хоч би що там було, перші люди отримають нагороду.
Нунукер підібрався, але знову і знов продовжував лізти:
- Шановний пане! Нунукер, безумовно, буде добре ними керувати!
— Скажи їм, що ті, хто наполегливо працюватиме, отримають чорний хліб і рибний суп.
Зробивши це, Лейлін повернувся до своєї кімнати. Він просто мав дати своїм рабам загальне уявлення, а решту вони вже мали зробити самі. Він залишив Джейкобу решту.
Перш за все раби будували кілька простих і грубих будинків. Вони стали тимчасовими резиденціями, оскільки вони будували їх за планами Лейліна, які вправляли кожен дюйм землі.
Настав вечір. Коли раби напивалися чорним хлібом, рибою і супом з морських водоростей, то заснули. В їхніх очах Лейлін був хорошим господарем, якого було дуже важко знайти, оскільки він не тільки мав надзвичайну силу, але й був досить добрим і міг дозволити їм добре харчуватися.
Деякі солдати патрулювали поблизу будинку рабів, час від часу міняючись місцями. Хоча було малоймовірно, що раби захочуть втекти, Джейкоб все ж організував їхню охорону.
Цієї глибокої, тихої ночі солдати літали біля вогнища. Вони виглядали млявими, а їх повіки могли в будь-який момент закритися. Жоден з них не помітив, що їхній молодий пан їх покинув.
Політ! Тіло Лейліна змивало в повітря, летівши зі швидкістю 60 футів за секунду. Він швидко покинув околиці табору.
- Я нарешті можу літати, але як же це повільно!
Після того як Лейлін досяг три ранги, він знову отримав можливість літати. Але такої швидкості було недостатньо, щоб догодити йому.
По суті, чарівники літати мали не тільки здатність швидко покидати поле бою у важких ситуаціях, але й стати на небі богами смерті. Оскільки більшість військ не мала можливості відбиватися від повітряних атак, чарівники могли ширяти в повітрі і кидати закляття зверху, як нічний кошмар!
Під яскравим білим сяйвом поверхня моря була прозорою і блискучою, змиваючи холодну ауру. Глибоке море було повно небезпек, і численні морські монстри виходили на нічне полювання.
Чорний піратський корабель все ще стояв на якорі на поверхні моря. На палубі, наче чекають чогось, стояла фехтовальниця з чорним довгим мечем, одягнена в обтягувачі озброєння.
*Свист!*
Темна тінь повільно з’явилася на горизонті, а поступово стала людською.
— Кузина Ізабель, Робин Гуд! — Лейлін приземлився на палубу і привітався з ними.
Чому ти так довго тут добирався? - Прочинила Ізабель, хоча у виразі її обличчя не було сліду незадоволення.
- Молодий пане! — На відміну від неї, Робін Гуд був більш поважним. Зрештою чарівник, який міг літати, мав величезну руйнівну силу на морі. Робін Гуд дуже добре це розумів.
У більшості випадків такі чарівники могли позбуватися противників на своєму шляху, ще до того, як кораблі встигали вилаштовуватися для атаки.
- Зберіть всіх моряків на палубі! — Уеліл Лейлин. Невдовзі всі моряки зібралися на палубі за його наказом. Серед них були і охоронці родини Фаулен, хоча більшість з них - Чорні Тигри.
Але тепер єдиним, що залишилося в їхньому погляді, був страх, а їх самих було менше. Лейлін озирнувся перед собою, і Ізабель впустила голову фарбою. Робін Гуд пояснив:
- Молодий пан, щоб усмирати піратів, в нас не було іншого вибору, окрім як вбити кілька людей...
Лейлін подивився на Ізабель, але нічого не зробив уголос. Все, що йому було потрібно - щоб ці пірати були слухняними.
Лейлін просканували натовп, а потім сказав:
- Я зібрав вас усіх, бо планую створити приватний рейдерський флот!
Здавалося, що вони вже знали про це. Вони прийняли правду спокійно, а очі Робіна Гуда та деяких інших навіть почерпнули від бажання.
Серед них було кілька дійсно добрих людей, які супроводжували барона Джонаса на безплідний острів, коли той тільки починав розширювати територію. У той час його товариші, мабуть, займалися різними речами, у тому числі й грали в піратство.
Лейлін планував перевезти сім’ї охоронців до свого табору. Це дало б йому змогу стежити за ними і контролювати поширення новин. Хоча це не можна було довго приховувати від барона, коли все вже буде зроблено, той більше не зміг би втрутитися і щось змінити.
Що стосується рабів-пірів, то вірність, справедливість і тому подібне не зрівняються для них із прагненням грошей. До того часу, коли Лейлін здобуде перемогу і вестиме їх до багатства, вони не будуть заперечувати, навіть якщо їхній командир буде демоном!
Звичайно, його підлеглі були стандартизованим збродом, і Лейліну терміново потрібна була перемога, щоб стимулювати їх.
« Я повинен зберегти свою репутацію і замаскувати цей корабель Чорного Тигра. Принаймні, його потрібно буде трохи переробити." - Лейлін топнув по палубі.
- У майбутньому не звіть мене молодим паном. Звете мене капітаном або сиром, це зрозуміло? — Повелел Лейлин. Хоча це було жахливо, але в таких титулах не існувало нічого поганого у піратстві. Однак йому все ще треба було підтримувати свою репутацію. Він не міг робити такі речі відкритою.
Якби Лейліна вбили під час рейди, барон не зміг би відкрито помститися і максимум, що він міг зробити - діяти таємно.
— Да. Капітане! — Умри вгледів Робин Гуд.
— Добре! Підняти якір! Поднять паруса! Давайте розграбуємо все!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv