Глава 754: Великий Вор Доде.
За межами Святого Міста ось-ось мала початися велика війна. Лейлін також опинився в критичній ситуації.
Охоронець з косими очима і похмурим обличчям доставив Томасу:
— Юный Вистер! Наші люди з прибережного відділу надіслали новини. Там немає жодної інформації про Ніка, він ніби з повітря. Крім того, ми зв'язалися з іншими чистокровними кланами диявольських Змеїв Алебастрів, і ніхто з них також не знає Ніка, але можливо він належить якомусь віддаленому клану цієї гілки...
— Ви не змогли визначити його походження? Тоді ви можете заарештувати його за звинувачення у шпигунстві. Негайно вирушай до нього! — Томас погладив підборіддя, і в його очах з’явився загрозливий блиск.
А що сказати про більш широкої картини? Він м'яко посміхнувся. Томас ніколи б не так далекоглядним!
« Так, сер », — відразу ж прийняв наказ розкоситий вартовий. Якби палац, Мумбас, був тут, він міг би відмовити Томаса. Однак цей охоронець, очевидно, не збирався цього робити і навіть підлив масла у вогонь.
Адже дрібній рибці на зразок нього хотілося тільки скористатися всіма можливостями, щоб піднятися вище. А що сказати про загальну ситуацію — ви знаєте, як він ставився до неї? Це було смішно.
Відряд агресивного будинку прибув Лейліна, тихо штовхаючи двері.
— Ник, тебе арештовують за підозрою в шпигунстві! — Томас підняв голову з безтурботною посмішкою на обличчі, ніби вже бачив панічний вираз Лейліна.
« О? Він справді стримувався до цих пір, і це, схоже, було діло рук Еґніс."
Тільки, як виявилося, реакція Лейліна перевершила всі сподівання Томаса. Почувши голос Томаса, він несподівано не виявив жодного страху.
"У чому справа?" - жахливе передчуття раптом охопило серце Томаса. Він відчував деякий жаль і відчув, що зробив щось вкрай дурне.
— Схопити его! - Але розкосий солдат поруч з Томасом не був розумним. Коли Лейлін побачив, як він виглядав тепер і не задумуючись дав наказ.
Кілька солдатів відразу кинулися вперед, і в повітря полетіли іскри. Послідовники Святого Міста були, звичайно, видатними. Мінімальною вимогою для потрапляння до гарнізону було 3 ранг, а капітани мали силу Мага 4 порги.
Лейлін напівлежа сидів на дивані. Не рухаючись пальцем навіть, він виплюнув лише одне слово:
- Знищити.
У повітрі повис звук чогось розбитого, наче кристали падали на підлогу з великої висоти. Кошоокий солдат разом з охоронцями, що йшли попереду, був знищений чорним газом і від них не залишилось навіть душі.
- Ця сила ... і чорний руйнівний газ ... Ти, мабуть, той самий злодій, який вкрав так багато Кристаллів Святого Світу, великий злодюжка Доде! Томас принаймні мав таку інформацію. Його зуби почали стукати від страху.
Великий злодій Доде! Це було нове піднесене ім'я у Святому Місті, і йому потрібно зробити лише одну річ щоб спровокувати жахливу небезпечну ситуацію. У суворому охороні Святого Міста він насмілювався викрасти весь запас Кристалів Св. Світу, і навіть вбити кількох найсильніших охоронців!
Головний козир Доде полягав у цьому чорному руйнівному газі! Томас вважав, що тільки з цими військовими досягненнями ім’я Доде могло поширитись на всі сім континентів.
Дії Доде явно ображали сім’ю Стюрард, яка охороняла святе місто. Навіть сестра Томаса Еґніс поклялася затримати злодія, але вона так і не знайшла підказки.
Томас ніколи навіть не думав, що цим страшним злодієм Доде виявиться Нік, який, як не парадоксально, ховався весь цей час у його власному будинку! Дивна різниця між Додом і Ніком викликала в Томаса відчуття, ніби все це не могло бути правдою.
- Ти великий злодій Доде, тоді чому... — Томас панічно зробив кілька кроків назад, відчуваючи себе зовсім приниженим.
Він вже зрозумів, що коли Лейлін почав так легко терпіти його образи і поступився йому сестер, він фактично використовував його як щита. Тоді він був дуже задоволений собою, але насправді його просто обдурили.
- Ти дійсно ... Насмілювався так зі мною поводитися ... присягаюся, я обов'язково відімщу тобі! - Звичайно, на обличчі Томаса все ще було перелякане і принижений вираз. На його руці було надето кільце з величезною червоною перлиною, яке таємно випромінювало невідомі енергетичні пульсації.
— Чи ти знаєш, чому я так відкрито діяв сьогодні і не вагаючись виявив себе? — Помовч покажи Лейлін. Здавалося, ніби він взагалі не відчував прихованих дій Томаса, і до цих пір продовжував лежати на дивані.
— Я... Я не знаю, — відповів Томас, притулившись до стіни. Він дуже боявся, що, якщо він відійде ще на кілька кроків, Лейлін буде переслідувати його.
У своєму серці він вигукував: « Так, так! Саме так, перш ніж зловити свою жертву ти хочеш її трохи принизити? Ладно, давай! Дай мені ще трохи часу. Коли прийде підкріплення моєї сім'ї, я поверну тобі це приниження в стократому розмірі!"
- Може ти думаєш, що я так поводжуся, тому що Я спіймав свою здобич, і спочатку хочу трохи принизити тебе перш ніж вб'ю? — Раптом байдуже запитав Лейлін. Він зробив це глузливим тоном, а його яскраві очі немов бачили дії Томаса наскрізь.
— Ні, як я можу так думати? — Томас знав, що сміх тепер буде важче, ніж плакати. Відчуття, що його бачили наскрізь, змусило його серце трохи стиснутися.
Лейлін не турбувався про Томаса, а дивився на Тріумфальну Арку Святого Міста.
Коли Томас почав підозрювати щось недобре, почався сильний землетрус і він мало не впав.
З сильним гуркотом, гучний звук почав виходити з боку міських воріт. У місті лютий хаос почався, коли крики безлічі диких звірів і звуки бойні
Ти знаєш, чому я не відреагував на твоє маленьке таємне діло раніше? — Лейлін стояв і висміював Томаса, який з тривогою стискав руки. Обличчя Томаса відразу ж зблідло, наче з нього витікала вся кров.
- Це все тому, що ... Стюартова родина, як і все святе місто, стануть історією після сьогоднішнього вечора. Так навіщо мені турбуватися про твої крики про допомогу?
— Как... Як це можливо? Наш Святий Місто знаходиться під заступництвом Матріарха! — Хрипло прокричав Томас, а його голос був дуже слабким, наче він подорожував пустелею і вмирав від спраги.
Зі свистливим звуком з рукавів Томаса вилетіла два чорних кинджали, прямуючи в бік Лейліна.
Хоча Томас був плейбоєм, як член клана Еґніс і власник чистого генеалогічного родоводу шість рангів, навіть якщо він не практикувався, то все одно мав силу Вітренньої Зірки.
Кінжалі-близнюки Томаса, які були темно-червоного кольору і віддавали темним блиском, випромінювали енергетичне пульсації, що не вражало високосортному магічному обладнанні.
*Свист!*
В одну мить кинджали вже досягли очей Лейліна, і він навіть міг бачити злу усмішку Томаса.
З гуркотом з’явилося безліч іскри, а незабаром у кімнаті нависла жахлива сила. Томас навіть відчув, що кинджали немов зіткнулися зі сталлю, не в змозі просунутися ні на дюйм далі.
- Як це можливо? — обличчя Томаса в одну мить змінилося. Його ніби відправили в політ після удару головою об поїзд. Його груди були повністю розчавлена, а з його рота вирвалося велика кількість крові з обломками кісток.
Томас впав на підлогу, як мертва собака, і, здавалося, втратив більшу частину своєї бойової сили. Але його зіниці різко розширилися, ніби він побачив щось незбагненне.
- Кінжалі досить гарні. Шкода, що я не можу їх використовувати - зітхнув Лейлін, дивлячись на спіймані кинджали у своїх руках.
Могутнє магічне спорядження, яке мітнув у нього Томас, було їм без труднощів спіймано і не вдалося нанести йому жодного врука.
Але причина не в цьому. Він був здивований, виявивши, що в кинджалах, які кинулися до рук Лейліна, почали з'являтися фантоми крихітних змій, намагаючись укусити його.
Роздалося шипіння, і з'явилося кілька струмок білого диму, які змусили Лейліна поморщувати брови та відкинути кинджали подалі.
Після того як два кинджали врізалися у землю, на руках Лейліна з’явилися дві сліди опіків.
— Мої кинджали - дорогоцінна реліквія моєї родини, вони отримали благословення Матріарха! Як ти посмів ... Ха-ха ... Ха-ха ... Ти точно труп! Через ці кинджали всемогутня Свята Мати обов'язково дізнається про тебе. Ти точно труп! Ха-ха... — Томас почав дико сміятися.
- Що? Боюся, що вона не матиме часу турбуватись про мене — похитав головою Лейлін.
- Що відбувається? - Томас зрозумів, що щось не так, коли звуки бойових дій біля міських воріт поступово послабилися і почали поширюватися всередині міста. У відповідь можна було почути лише моторошні перелякані крики.
- Ти все ще не знаєш? Міські ворота впали! Пожадливі тварини пробили собі шлях, і тепер Володарі Змії варто думати не про моє вбивство, а про те, як впоратися з Вельзевулом, — Лейлін зарозуміло подивився на Томаса, але його очі були сповнені жалістю.
— Оскільки сім’я Стюард повна сміття на зразок тебе, не дивно, що ви не могли врятувати святе місто.
...
Незадовго до цього.
Після того, як вона попрощалася з Беліндою, вираз обличчя Еґніс стало твердим і рішучим.
— Як зараз справи? — Вона запитала, як тільки добралася до міського муру.
— Підготовка закінчена, дисциплінарний корпус відправлено. З огляду на реакцію тварин, наші шанси на успіх дуже високі, - повідомив їй чоловік-змія, схожий на секретаря.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv