Глава 752: Успішний ріст.
- Блін! Щелк!*
Велика двоголова щура розірвала, і пару її гострих кігтів окутав жовте світло. Велика рана утворилась на грудях Бенні, але для Ента, яка не мала слабких місць або навіть плоті та крові, це аж ніяк не було подібне до кровопролиття.
Навпаки, на обличчі Бенні не було навіть сліду болю. Замість цього, з його грудей зіпсувався зелене світло, і його рана миттєво почала затягуватися. Навіть велетенські кігті опинилися в пастці, розпаливши лють великим щурам.
— Переплетення! — Зелені ліани, подібні до найстрашніших кандалів, поповзли від руки Бенні і скручуються навколо гігантського щура.
« Можливі регенераційні здібності і така фізична сила... Чи може він бути Ентом Вічності, згадки про яке зустрічались з давніх часів?» - Белінда спостерігала за битвою двох монстрів і, використовуючи цей рідкісний випадок, стиснувши зуби, почала бігти. Тим часом, таємничі почуття, які вона відчувала до Лейліна стали ще сильнішими...
Гул! Гул!*
Жахливі землетруси сіяли хаос біля Озера півмісяця, всюди піднімаючи пил. Посередині хмари пилу можна було побачити дві боїсті фігури. Дерев’яні руки і лози літали в усіх напрямках, супроводжуючись жахливим хрустком.
Ент, очевидно не міг бути гігантським щурем гідним противником, але завдяки його характеристикам він зміг виграти багато часу для того, щоб Белінди змогла втекти. До того часу, коли гігантський щур переможе його, їй залишиться тільки люто ревіти на купу деревної стружки.
Дехто ще спостерігав в цей момент за полем бою з темряви.
- Ця клята стара щуря. Привела сюди цілу зграя. Я хочу, щоб вона померла! - Еґніс з ненавистю подивилася на гігантську двоголову щура, а в її очах читався сильний гнів. Кілька солдатів, що за нею йшли, могли тільки покірно погодитись.
« На щастя, Белінда в порядку», - Еґніс похлесалася по грудях з задумом у очах. Вона, очевидно, переживала за те, що Белінда сама вирушила на цю місію, тому вирішила таємно йти за нею. Якби Ента не прийшла, вона б не змогла втриматися від того, щоб сама порозумітися.
— Ник здається досить цікавим! Чи є якісь сторонні методи заклику і його козир?
Хоча у світі Чистилища основними системами були жертви та духовні звірі, існували й інші способи до дій. Тут навіть були маги, отже заклик такого Ента не був надто здивований Еґніс. У ліпшому випадку вона вважала, що він успадкував деякі порівняно незрозумілі здібності.
— Але цей Ент, якого вона випадково викликала, має силу на деякий час затримати навіть прожорливого звіра 5 ранг..., — Еґніс прала свій підборіддя, - Я повинна попередити Томаса і змусити його припинити свої плани щодо Ніка. Я повинна з'ясувати його походження та біографію, адже він може бути тим, хто подає нам величезний сюрприз".
Проте Еґніс не знала, що коли він розкриє правдиву особистість Лейліна, то не здивується. Навпаки, вона зазнає жаху.
— Да, мэм! — Один з охоронців відразу вклонився і пішов геть.
- Тепер ти, огидна стара щуря. Як смієш ти шкодити моїй чарівної Белінде? Я розрву твої кістки і використовую твою мозокову рідину як соус! - Велика і жахлива триголова змія раптово з'явилася за її спиною, в той момент, коли вона попрямувала до двоголового щура.
Інші солдати обмінялися поглядами. Зрештою, незважаючи на їхнє небажання, вони мусили йти за своїм лідером і рухатися вперед. Масового бою було не уникнути...
Еґнес трохи злякалася, коли побачила маленьку частину сили Лейліна. План помсти Томаса було призупинено, і він отримав ще трохи цінного часу.
Проте бої ставали тільки інтенсивнішими, і ситуація міста ставала дедалі безнадійною.
Для того щоб стримати хвилю диких тварин, Святе місто декілька разів залагоджувало їх. Навіть сама Володарка Змей відправила клона, але перед лицем величезної армії пожадливих звірів Велзевула вони не змогли досягти значних результатів. Декілька її клонів було знищено. Кровогубна смерть людей змусила святе місто опинитися в дуже скрутній ситуації.
Через кілька місяців після кількох спроб зіткнення з хвилями тварин лінія фронту перемістилася до кордону Святого Міста. Міські мури і Тріумфальна арка, яка раніше була наповнена святим світлом, тепер перетворилися в останню лінію оборони для зміїних істот.
До того ж, у порівнянні з поширенням черевогідії, армія пожадливих звірів тепер керувалася самим Вельзевулом. Навіть Володарка Змії не могла б справитися з нею.
Можна сказати, що Святе Місто зараз було в безнадійному стані надзвичайного стану на грані життя або смерті.
У Святому Місті жило багато мешканців, і вони часто чули крізь сон рев голодних звірів. У них не було іншого вибору, окрім як внести свій вклад у оборону Святого Міста.
— Я вже багато разів вам казав! Це власність сім'ї Стюард, і я Гість молодого майстра Томаса. Якщо ви не отримаєте його згоди, Ви не маєте права щось тут оглядати. Провалюй! — Лейлін грубо послав патрулюваючу групу вартових, які намагалися оглянути його будинок.
Навіть у сім’ї Стюард, Лейлін не мав іншого вибору, окрім як ризикнути і психологічно натиснути на них, і тільки після цього патрульні офіцери покірно пішли.
Відіслав їх геть, Лейлін криво посміхнувся:
— Уже четвертий раз за місяць? Кожного разу вони здаються все більш нахабними. Схоже, чутки про те, що дикі звірі ось-ось прорвуться у Святому Місто, широко поширилися ...
Він підійшов до клумбі. Маленьке зелене дерево вже досить високе. Воно було повністю смарагдово-зеленим, як бездоганний витвір мистецтва.
Навіть при зкритті його магічними формами, ця дивна картина привернула увагу інших. Якби Лейлін не проводив більшість свого часу поруч з клумбою, можливо, міг би виникнути хтось достатньо нахабний, щоб увійти і вкрасти його скарб.
— Кристал св. Світла, який відправила Белінда, здається, дуже впливає на Древо мудрість! Кхм - Лейлін оцінив розміри маленького Дерева мудрості, і задовільно кивнув. Навіть коли він кашляв, надія в його серці лише зростала.
« У минулому я мусив ввічливо поклонятися Томасу, приховуючи свою справжню силу. Так я виграв для себе два роки, і цього було достатньо, щоб ця рослина успішно росла. Доля на моїй стороні!" - очі Лейліна палали пристрастю.
З того часу, як він дізнався, що Кристал Св. Світла є корисним для маленького Дерева мудрості, він таємно вчинив кілька злочинів, щоб роздобути велику кількість кристалів і таким чином прискорювати його ріст.
Лейлін завжди виявляв обережність і не залишав слідів за собою. Оскільки все святе місто лежало на військовій ситуації, то зусилля вартових вистежити злочинців були набагато слабшими, ніж звичайно. Завдяки маскуванню він міг легко займатися своїми справами і замітати сліди.
Зрештою, хто б запідозрив стареньку жінку на межі смерті?
Так, протягом двох років Змеїна майже позбавила Лейліну життєвої сили. Навіть за допомогою методів преображення обличчя, його лобі та ладони все одно з’явилися багато зморшок.
« І. І. - Чип, скільки у мене залишилося часу?
[Біп! Збирання даних про силу Носителя... Будую модель! Експеримент завершено. Розраховуючи час до смерті: 34 дні 12 годин 23 хвилини 32 секунди, - слухняно видав свій звіт І.І. Чіп.
« Чуть більше місяця? Менше, ніж я очікував. Це тому, що я напружився минулого разу? "
*Кхм кХм*
Лейлін знову почав сильно кашляти, а його хустка покрилася алою кров’ю.
« Відторгнення також стає все більш серйозним», - Лейлін різко посміхнувся і відкинув окрівлену хустинку в сторону.
Тепер його тіло вже було дуже ослаблене.
Перелякана частина Зміїного Прокля полягала в тому, щоб він був смертельним для всіх нащадків і темношкірих людей, які використовували родоводи Владивичі Змей. Лейліну вдалося так довго триматися, що вже не було підстав для цього.
Ров!
*Ау!*
Гул!*
Стук!*
Гучний рів, барвисте полум'я і крик багатьох змійних істот лунали з усіх боків. Земля постійно тремтіла під ними. Було очевидно, що пожадливі звіри почали атакувати мури Святого Міста.
Володаря Змій і Вельзевул ще не діяли, і, здавалося, прийшли до якогось недбалого договору, переклавши відповідальність за перемогу на своїх підлеглих. Таким чином, ці напади тривали кілька разів на день і після них залишалося багато жертв.
Вони вважали, що завдяки підтримці і захисту Лейлін багато сусідів прийшли до нього й благали про допомогу. Але Лейлін немилосердно відкидав їх усіх.
— Нет! Я не хочу, щоб тато йшов! Будь ласка, не відсилайте мене на поле бою! Я не хочу вмирати! — Чув шум з вулиць. Стони і крики нещасних душ різали вуха Лейліна.
« Який безлад, — похитав Лейлін головою і повернувся на свій шезлонг у напівдремі заплющивши очі.
— Дідусю Ник, ми прийшли в гості!
*Бум!
Двері відчинилися, і Софія увійшла всередину разом з Беліндою. У очах Софії з’являється почуття смутку. За життям Лейліна вона зрозуміла, що йому залишилось недовго. Навіть у Белінди більше не залишилося відмовок, і вона часто приходила до нього в гості.
- Гей, ви прийшли! — Усмішка Лейліна була схожа на усмішку одинокого старого, доброго і привітного, який дивиться на маленьких дітей, що відвідували його.
Полуразрушений двір був таким же, як і раніше, просто поруч з зеленим деревом Лейлін встановив круглий стіл та шезлонг. Він майже не відходив. На дерев'яному круглому столі стояв порцеляновий чайник, від якого йшов пар.
— Підходьте, спробуйте мій новий чай. Лейлін виглядав дуже дружелюбним, роблячи по чашці зеленого чаю для Белінди і Софії.
- О, який аромат! — взяв чашку чаю, Софія досить усміхнулася.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv