Розділ 749: Зелена листя.
Невелика внутрішній двір, в якому царював мир і тиша весь останній рік, останнім часом стали все частіше й більше відвідувати охоронці, і це сталося через приховану ворожість Томаса.
- Може, він скоро затягнеться сюди і влаштує мені сварки? — Лейлін зітхнув, — сказав він. — Це було дуже важко, особливо у цей критичний момент...
Незабаром Лейлін закрив очі: « У цій ситуації, навіть якщо я не буду чинити опір і присягаюся, Томас ніколи мені не повірить. Зрештою, я вже багато разів робив це, і просити Софію прикидатися теж не хочеться. З її інтелектом рано чи пізно правда розкриється.
Якщо тільки я не візьму контроль над її свідомістю, але це вимагатиме від мене надто багато... Або я міг би відправити її в ліжко Томаса? Ні, Белінда, напевно, зійде з розуму. У такій реакції не буде нічого дивного, але якщо вона притягне Еґніс, то проблем виникне набагато більше, ніж з одним цим ідіотом Томасом...
Через мить Лейлін вже повністю обдумав усі наслідки цієї ситуації і зрозумів, що в нього не залишилося іншого вибору, крім як втекти.
Але це неможливо! Коли Лейлін ввійшов у Святе місто і посадив це Насіння мудрості, він не зробив жодного кроку за межі свого подвір’я.
Врешті-решт, тут було те, що тримав владу над його життям або смертю; хіба він міг відволіктися на щось інше? Крім того, якщо він залишить свій будинок занадто довго, він не був впевнений, що зможе продовжувати ховатися у Святому Місті, поки навколо кишать всі ці щури.
« Мені не можна виявляти слабкість... Здається, я можу лише показати свою силу!» Іноді розумна демонстрація сили виявилась найкращим рішенням.
Тим не менш, після цього він безсумнівно зіткнеться з контратакою Томаса, але Лейлін був упевнений, що йому знадобиться зовсім небагато часу перш ніж його план вийде успіхом.
« Це період сумнівів, я думаю, ще можна отримати деякі вигоди!» - очі Лейліна виступили рішучістю.
— Ке-ке ... Софія, почекай хвилинку! — Обміркувавши свій план, Лейлін відразу покликав Софію.
— Брат Ник, тобі що-небудь потрібно? — Софія підскочила і підійшла до Лейліна, принісши з собою аромат юної леді, змішаній зі життєвою силою юнацького віку.
Невдовзі після цього можна було помітити попереджувальні погляди вартових.
— О! У мене є дещо, що ти повинна передати своїй сестрі! — Лейлін посміхнувся Софії, не помічаючи попереджувальних поглядів охоронців.
- Що це? Це смачно? Жарне м’ясо, яке брат Нік зробив минулого разу було таким смачним! — очі Софії загорілись.
— Ти не вживаєш цього продукту, маленький чоловік, Лейлін похитав головою і посміхнувся. Він ніколи не думав, що його кулінові навики з минулого світу матимуть поклонників в іншому світі — це захисний амулет! Віднеси його своїй сестрі! Можливо, він допоможе їй в її місії.
Не треба говорити, що місія, за яку можна отримати Кристал Св. Світу, буде мати надзвичайно високу складність. Просто покладаючись на силу Белінди, враховуючи те, що вона була 4 ранги, навіть якщо б вона заручилася підтримкою Еґнес і сім'ї Стюард, це завдання все одно залишалося надзвичайно небезпечним.
Тим не менш, в його нинішній ситуації, він не був здатний відправитися на цю місію, тому йому залишалось тільки довірити її Софії і вірити, що незалежно від того, наскільки нав'язливою вона була, вона зможе впоратися з цим, щоб не стягнути на свою сестру неприємності.
— Ладно. Софія обов'язково віднесе їй цю річ, - Софіа стиснула його в кулачку і кивнула головою.
— Я вірю в тебе, Лейлін відразу ж пішов на клумби і зірвав один листочок з маленького смарагдно-зеленого дерева.
— Ось, допоможи мені передати це твоїй сестрі - темно-зелений лист слабо поблискував, і очі Софії втратили її склад розуму.
— Я зрозуміла, - Софія прибрала листок, наче він був якимось дорогоцінним і навіть її очі стали більш витонченими.
Виявилося, що коли він торкався листка на такий короткий час, то вже трохи змінилася. Це перевершило всі очікування Лейліна.
— Пойдёмте. Або ви хочете, щоб брат Томас накричав на вас? — Софія кинула погляд на тих охоронців, які дивилися на неї, як тигри, що захищають свою здобич, і негайно вийшла назовні, немов висканна принцеса.
Вартові переглянулися і сумно повісили голови, подавши за Софією, як охоронники, що захищають свою принцесу.
« Эффэкт настільки хороший? Вона просто злегка доторкнулася до нього!» - зіниці Лейліна звузилися, коли він подивився на маленьке зелене дерево в клумбі.
« Втеча від Древового дерева надзвичайно незбагненна. Вони можуть забезпечити таке велике просвітлення і мудрість! "
« Ні! Софія часто приходила сюди, так що, можливо, воно вже впливало на неї. Знаючи, що це місце може принести їй велику користь, вона не вагаючись послухалася Белінду!» - Лейлін раптом зрозумів причину, по якій Софі так рвалася наставляти його, і тепер йому стало здаватися, ніби в її попередній доброзичливості була лише частка правди. Вона могла порушити наказ своєї сестри тільки через великий тяги до мудрості.
« Це добре, це додає мені впевненості в моєму плані!» - Лейлін стиснув кулаки.
...
У той же час, недалеко від його подвір'я стояв Томас з похмурим виразом на обличчі.
— Вот повія! — Побачивши Софію, яка виходить з подвір’я Лейліна щасливою посмішкою на обличчі, Томас став дуже похмурим.
- Цей Нік насмілювався ігнорувати моє попередження і продовжити зустрічатися з Софією!
*Бум!
Томас вдарив кулаком по сусідній стіні, і на його пальці обсипалася штукатурка.
— Приготуйтеся до його візиту! Я хочу навчити цього Ніка! Схоже, в цьому році я був занадто поблажливий до нього ...
- Як накажете, Юний Пан! — Двоє чоловіків поруч з ним були капітанами гарнізону, але шанобливо приклонялися йому.
До того ж уважно вивчайте його походження і силу! — додав Томас.
Хоча він і був закоханий в Софію, він не міг втратити голову від цієї любові. Він був нащадком впливової сім'ї і знав, що обмеження в силі обмежені. У результаті, якщо він і був готовий напасти на Ніка, йому слід було спершу якомога більше дізнатися про нього.
Але, враховуючи його вплив на спадкоємця сім'ї Стюард, він легко міг розчавити Лейліна як мурашку, якщо підтвердиться що Лейлен не належав до якоїсь могутньої родини. Тим не менш, він вирішив ретельно його дослідити, на всяк випадок.
« Розчарована диявольська Змія Алебастра! Навіть якщо в тобі, як говорять, є Біле диявольське благородство, я все одно відправлю тебе до пекла!
Томас подивився на внутрішній двір Лейліна, і в його очах спалахнуло холодне світло.
...
— Сестра! Сестра! — Софія кинулася в руки Белінди і почала поводитись, як розпещена дівчинка, але зустріла тільки крижаний вираз на обличчі Білд.
— Ти знову ходила до Ника? Хіба я не казала тобі не робити цього, щоб ти не принесла йому багато неприємностей? Чому ти ніколи мене не слухаєш?
Білінда рідко так суворо відчитувала її.
— Но... Я хотіла піти! — Софія відчувала образу. Вона стирила пальці і сказала: « Я почуваюсь комфортно й щасливою в домі брата Ніка.
— О? Що він з тобою зробив? - Вираз обличчя Белінди раптово став неспокійним, і навіть суглоби її пальців почали клацати.
- Це зовсім не те, що ти подумала! Просто мені так добре від його ароматного дерева! - Обличчя Софії почервоніло.
"Любиме дерево Ника?" - Белінда похитала головою і відчула, що занадто багато думала.
Белінда не могла зрозуміти, чому Нік ставився до цього дерева як до цінного скарбу, і через це вона вже з багатьма проконсультувалася, почавши ставитися до нього як на якусь демонську річ, яка може зачаровувати серце людини.
Вона відчувала себе кілька мимовільної через його постійної уваги до цього дерева, настільки ретельного, що іноді він навіть забув про себе.
— Ах да! Брат Нік попросив мене передати це тобі. Він сказав, що це буде дуже корисно для сестри під час її завдання! — З деякою неохоче Софія, все-таки, дала лист Белінде.
- Що це? Це заспокійливий амулет? - Коли лист торкнувся її долоні, Белінда не відчула жодних сильних відчуттів. Коли вона не замерзала від листка, то лише полегшила свій спокій.
« Це просто заспокійливий амулет? Здається, від нього немає нічого сенсу! Навіщо він мені його дав?»
— Нет! Софія відчуває, що цей лист буде дуже корисним для сестри, так що ти повинна взяти його! — Але, як не дивно, на обличчі Софії виявилася сильна рішучість, коли вона говорила з сестрою.
— Добре, ладно! Я дійсно не можу впоратися з вами обома... — На обличчі Белінди з’явилася тепла усмішка, коли вона щасливо прибрала аркуш і погладила Софію.
Через мить її обличчя змінилося: « Щось не так!»
Вона оглянула Софію з ніг до голови і сказала:
- Софія, чому я відчуваю, що ти стала розумнішою...
Через нещасний випадок в її дитинстві, інтелектуали зупинився на рівні дитини, але сьогодні її промова була дуже впорядкованою, що виявилося для Белінди дивним сюрпризом.
— Правда? Я завжди була дуже розумною, мабуть сестра погано себе почуває, — Софія солодко посміхнулася, але в глибині її очей спалахнуло лукаві вогники.
« Що? Може, стрес перед завтрашньою місією занадто тиснути на мене. Він зводить мене з розуму?»
— Белинда! - У цей момент інша фігура покликала її, з виразом шаленої люті.
- Чому ти взялася за цю місію? Хіба ви не знаєте, що озеро Полема стало небезпечною зоною диких звірів? - запитала Еґніс.
Вона все ще не зняла свою броню, заплямовану кров'ю ... Як лідер, Еґніс майже щодня проводила у боях з дикими звірами.
— Я піду першою! — Побачивши цю ситуацію, Софія висунула язик і блискавично витягла за двері.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv