Глава 747: Знову Світ Ворушень.
— Колебанія душі, визначення родоводів і перевірка особистості - проходите! — Голос з боку кам’яного боввана був механічним.
Коли Лейлін відчув, що його тіло не рухається так швидко, як раніше, то посміхнувся. З прихованою силою душі, родоводом і особливо - з Еґніс, ненавмисно його захисна перевірка особистості, ймовірно, вже нічого б не змогла виявити, оскільки підроблену інформацію про нього було введено у базу даних. Навіть якщо б його знову оглянули, це було б неефективно.
— Хіба ви не закінчили перевірку? Хіба ви не повинні зникнути звідси? — Томас спокійно подивився на дещо розгублену групу охоронців.
— Маленька Софія! Усі ці охоронці належать сім'ї Стюард. Якщо зустрінеш їх у Святему місті, - не лякайся, і просто назвь їм моє ім'я, — люб"язно запропонував Томас.
Лейлін непомітно закочував очі. Він знав, що якби не Белінда та її сестра, Томас не став би так гаряче кидатися вперед і захищати його.
— Ник, с тобою все в порядке? — Белінда та її сестра увійшли в маленький дворик і побачили, наскільки малий був його будинок і кімната, змощували свої брови. — Ти хотів би переїхати і жити з нами?
- У цьому немає необхідності!
- У цьому немає необхідності!
Лейлін і Томас відповіли майже одночасно, а Ляйлін, побачивши загрозливе вираження в очах Томаса, посміхнувся. Він посміхнувся і відповів Белінді:
- Цей будинок дуже хороший. І, крім того, Юний Пан Томас дозволяє мені жити тут абсолютно безкоштовно, а такий шанс дуже рідко можна зустріти в Святому Місті ... Чесно кажучи, ставши вільним громадянином Святого Міста, навіть всього лише на 10 років, я не можу просити у нього чогось більшого...
Лейлін навмисно підкреслив останні кілька слів, аби Томас зрозумів, що він поступився йому і тому кивнув головою.
Белінда подивилась на Лейліна. Очевидно, Лейлін не поводився б так само.
— Но... Брат Ник! Як ти можеш тут жити? Софії так тривожно на серці... — Софія потягла Лейліна за рукав.
— Добре, добре! Ви обидві, не повертайтеся сюди більше і не доставте мені неприємностей, Лейліну не хвилювався, повільно виштовхуючи Белінду та Софію за двері. Потім він закрив двері прямо перед їхніми обличчями.
Чудово. Ти добре впорався, - як тільки двері були закриті, він почув секретне повідомлення Томаса, але разом з тим він чув інші новини.
Відразу після цього зовні донісся високомірний і гордий голос Томаса:
— Більше не турбуйтеся про цього Ніка. Дивіться! Ви бачили, як він ставиться до вас? Маленька Софі, я можу запропонувати тобі пограти на скульптурі Святої Матері?
Коли їхні голоси стали віддаленішими, Лейлін сміявся і похитав головою.
— Іноді, коли ви не хочете проблем, проблеми самі вас знаходять! Чи я був надто вражений, коли ми подорожували з ними? Він хотів, щоб увесь світ забув його і дозволив йому спокійно фермерувати у своєму саду.
Але тепер це виглядало так...
...
Настав ніч, і пурпурний ореол Місяця сповз на місто. Усередині святого міста не було шуму, і навіть всі місця, наповнені святим світлом, потьмяніли.
Провівши цілий день за обшуком, охоронці знайшли більше десятка нещасних людей без документів і кинули їх в рів, і, коли вони повністю розчинилися, а їхні кістки зникли, вулиці занурились у пустельну атмосферу.
"Активнувати відбиток генеалогією!"
У маленькому дворику біля клумби Лейлін дивився на свою праву руку. На його зап'ястку було десять маленьких відбитків білої змії.
Це, звичайно ж, були сліди родоводів, які він зробив через родовід диявольської Змія Алебастра.
*Шш*
Його погляд на татуювання духовного звіра з’явився в його очах, що значно полегшило контроль Лейліна над відбитком родоводу.
"Сила духовного звіра може протистояти пригніченню і навіть максимізувати ефект відбитку?!" - на обличчі Лейліна з'явилася усмішка, і незабаром він побачив, як татуювання на його руці швидко зникає.
[Біп! Носій використав відбиток родоводи диявольської Змія Алебастра! Ініціюю зв'язок з Світом Ворушень!]
Диявольські Змії Алебастри мали можливість подорожувати у світ Водоглядів. Лейлін здобув цю здатність завдяки відбитку генеалогічного матеріалу.
Але він все ще сумнівався в цьому. Зрештою, він одержав це від тисячолітньої жінки під час свого минулого приєднання до світу Водоглядів. У результаті, коли його справжня душа приєдналася до страшного і страхітливого світу, Лейлін не наважувався увійти в нього. Замість цього він спробував зібрати, для початку, трохи сили Воодонесіння.
*Шш*
Повітря, здавалося, мерехтіло і деформувався, наче Лейлін опинився посеред нестерпної жари, і темно-червона сила Водоспалення без кінця почала падати, занурившись у грунт клумби.
Здається, Зелене Насіння мудрості потішило її й втягнуло силу Воодонесіння. Воно навіть пустило маленькі зелені паростки і, здавалося, наповнилось диханням життя.
Темно-червона сила Воозбіріння була схожа на туман, що оточує маленький паростки. Туман постійно поглинався ним, здавалося, ставши для нього джерелом поживних речовин.
У цей момент почувся звук, схожий на лопнулу тетиву. Було чути тривожний голос, і сила Воогляду раптово зникла.
- Що відбувається? Я використав відбиток родоводи, щоб витягнути силу Водозбору, але її так мало... ця кількість не схожа на минулі історії, коли я використовував її ... Тільки не кажи мені ... - Вираз Лейліна відразу ж став похмурим.
[Біп! Вооглядна сила швидко зменшується, коли досягає нижчої точки.
- Ось бо невдача! Подумати тільки, у неї була ще й ця необ’єктивна і оманлива характеристика... — Лейліну було тільки гірко сміятися.
Хоча сила Воогляду могла бути схожа на силу Закону, вона була повна невизначеностей. Тепер вона знизилася, коли наступила найвища точка до нижчої. Її могутність тепер дуже поступалася силі генеалогічного походження.
- Я відчуваю це! Весь світ Вражань ніби застиг, а вся сила Воодоспраніння у ньому зникла! - З серйозним виразом вигукнув Лейлін. Він міг багато чого відчувати через свій родовід і духовну звірину диявольського Змія Алебастра.
Мало того, що Вообрачення досягла найбільшої сили своєї фази, так навіть сам Світ Возражень занурився в тишу, а це означає: якщо він захоче витягнути силу тяжіння, йому потрібно буде витратити ще більше енергії, ніж раніше. Навіть її вплив буде значно нижчий!
« Як і очікувалось, моє минуле рішення не покладатися на силу Воотримання було правильним. Така невизначена поведінка зазвичай використовується, щоб обманювати людей...», Лейлін похитав головою, в той же час раптом з'ясувавши, - не дивно, що сила, вивільнена Володаркою Змей сьогодні, була настільки мізерною! Вона, здавалося, була приблизно однією силою з піднятих слоном Велзевула. Так, значить це все було через те, що сила Вообрачення знизилася до нижчої точки і зменшує її силу.
Слабкість сили Воозброєння була для Лейліна і благословенням, і прокляттям. Найкращим було те, що Володар Змій не міг безконтрольно використовувати силу Возображення. Це можна порівняти з відсінням рук.
« Якщо це так, то сила Водоспаду в нижчій фазі перемішує її недоліки! - Лейлін погладив підборіддя, - Крім того, у мене є запаси Сили Хаоса і дуже багато відбитків родоводів. Я можу дозволити собі використовувати їх трохи, і я все ще зможу завершити свій план."
З точки зору Лейліна, якщо один відбиток лінії раніше міг викликати більше десяти одиниць Вообрачення, то тепер його вистачило тільки для того, щоб отримати трохи більше 1. Для тих, хто в основному покладався на силу Воогляду, такі жахливі зміни могли стати справжнім кошмаром!
Коли сила Воогляду послаблювалася, то навіть Божі створіння могли тільки ввійти в світ Возражень або ж залізти на дно й чекати безсилля, поки силу тяжіння не відновиться.
Але Лейлін залишив усе це на свої відбитки родоводів, бо навіть якщо він витратить їх багато, то міг легко компенсувати це.
У будь-якому разі, він зібрав багато родоводів з родини Белінди і цього вистачало для підтримки його споживання, але це не було б так, якби родовід диявольської Змія Алебастра обмежувалась однією лише сім'єю Беллінди.
« Коли ви думаєте про проблему, проблема приходить!» - нахмурившись зітхнув Лейлін. Змахом правої руки, з’явився вихр енергетичних частинок і пронісся по клумбі.
Незважаючи на те, що він вже готувався до цього, енергетична аура від її повідомлень могла вирватись назовні, а Лейлін не міг залишити такої великої витоки.
Через мить з місячного світла вийшла казкова фігурка.
— Ник! - Вона дивилася на Лейліна зі складним виразом на обличчі.
У неї були довгі золотисто-білі волосся, сяючи під місячним світлом яскравим блиском, і аліє очі, які були так само гарні, як рубини. Вона вважалася втіленням самої краси, і в неї була дивна приваблива сила.
— Ти все-таки прийшла, Лейлін привіталася з дівчиною і не повертала голови.
- Ти ж знав про це, я відсилала тобі повідомлення!
Белінда пішла прямо до Лейліна і подивилася на нього своїми чудовими очима, які були позбавлені стриманості:
- Я знаю, що сторони могли завдати тобі неприємності, тому таємно прийшла сюди. Про це ніхто не знає. Томас, цей огидний хлопець, дав на тебе?
Варто сказати, що Белінда була дуже розумною дівчиною, адже вона все-таки була старшим жерцем очей Суда, і людиною, яка безжалісно мстил власної сім'ї. Як вона могла не бути підступною? Переміни в Лейліні були занадто очевидні, будь-хто міг побачити різницю.
— Навіть якщо й дав, що з того? - Лейлін безпорадно роздав руками. - Хіба у нас є інший вибір, поки ми в Святому Місті?
- Я вб'ю його! — Белінда випустила вбивчу ауру, ні краплі не прикидаючись.
- А що потім? Потім ти будеш розшукуваним у Святому Місті злочинцем, і втечеш в інший кінець світу? Як це по-дитськи! — Охолонь отрізав Лейлін.
— Ну і що? — Белінда прикусила губу, а її очі виблискували. - Навіть якщо я не вб'ю його, ми можемо просто з'їхати від нього, стати найманцями і виконувати місії. Ми зможемо і далі жити у Святому Місті ...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv