Розділ 729: Стародавнє родове дзеркало.
Паніка, яка супроводжує крики « Дявол Алебастр », поширилася як чума і обкутала все місто. Мешканці міста тепер шумили не так сильно, а дехто навіть тремтів від страху і ховався у своїх домах.
« Схоже, що сім'я Белінди не має доброї репутації», - Лейлін увійшов у місто, яке вже переповнилося панікою і мовчки похитав головою. Цей паніка він, однак, не так вже і сильно здивувався.
Ці люди були трохи сильніші від звичайних людей, тоді як у сім’ї Белінди був чистокровний Змій Алебастр 5 рангу. Велика різниця в силі призвела до дисбалансу влади, і ця ситуація може дуже здивувати Лейлін, якщо б тут ставилися добре.
- Скажіть, де знаходиться Долина Білої Річки? — Очі Лейліна стали червоними, коли він підійшов до трясущого від страху пари.
— О, високошвидкісний майстер, я не знаю подібної долини в цьому місці! - Селянин, тремтячи, нарешті зміг відповісти.
« Оу? Так. - Лейлін раптом здогадався. База диявольських Змеїв Алебастрів, можливо, і знаходилася десь поблизу, але вона була ретельно прихована від очей звичайних людей.
« Моя мета повинна бути тут, коли ми виходимо з нашого місця. Проте, я відчуваю якесь втручання і не можу визначити її точне місце" - думав про себе Лейлін. Ця могутня сім'я мала мати багато заклинань, які ховали і блокували їх від виявлення ззовні.
Навіть просте випромінювання, яке вони непритомно випускали, могло накопичуватися і з часом воно може привести до містичних змін навколишнього середовища. Тільки, через незрозумілу йому причини, ці істоти, які виглядали як люди з лусчастими лобами, опиралися високому енергетичному випромінювання, яке було навіть вище, ніж у низькоранських магів, що дало їм можливість виживати і приносити плід. Можливо, сім’я диявольських Змеїв Алебастрів відправила їх сюди для експлуатації та розваг.
« Коли вона поруч, я обов'язково знайду її!» - під благоговійним поглядом селянина тіло Лейліна почало розпливатися. У мить він з'явився над містом і його джерело душі Півмісяця звільнив сили душі на повну силу.
Він негайно виявив кожного мешканця, кожну зміну рельєфу, навіть кожної жук і мікроба в тріщинках міста. Сила його душі розширювалася, а слідом за нею і радіус його почуттів.
« Відчуття вершини влади, контролю над чим завгодно... Воно може викликати відчуття сп'яніння!» - Лейлін почувався Богом, коли він дивився вниз на місто. Тепер він знав місцевість, як свою долоню. Він відчував себе п'яним від такої сили.
« Я зможу прагнути вічності! » - людей, які не мали сил, чекали незліченні тортури і страждання. Лейлін зміг би досягти мети свого життя, якби повністю мав свободу і безсмертя.
"Мм, знайшов!"
Лейлін спустився вниз у спалаху світла, і подивився на Софію, яку очевидно щось турбувало:
— Софія, ми збираємося знайти твою сестру. Якщо ми зіткнемося з якоюсь небезпекою, то знайдемо десь укриття і посховаємося. Не хвилюйся, добре?
— Добре, брате, — покірно кивнула Софія.
У момент, коли Софія і Лейлін пішли, з тіні вийшла чорна фігура, яка прийняла образ Ляйлина. Він повернувся і, одягнувши великий чорний плащ, зник у ранковому світлі.
Оскільки він збирався зробити деякі жахливі вчинки, Лейлін вирішив скористатися цим методом і таємно використав свій теневий слон, який відправив супроводжувати Софію. Він був готовий тихо зробити свій крок.
"Свобода Софії, ймовірно, не викличе у Белінди ніяких підозр і особливо..." - очі Лейліна блищали від мілинів в його голові.
...
Коли він пройшов туман ворушень, перед Лейліном з’явилася маленька біла долина. « Ні. Тут так мало людей... Я думав, що сім'я Белінди буде величезною, але тут набереться лише кілька десятків людей. І близько половини з них - напівкровки, або мають ще невиявлену родовідну...».
Довкола нього з’явилася безліч звивистих стежок, які постійно мерехтіли силою уяви. Глибше розташовувались близько збудовані будівлі. Тут жила сім’я Белінди.
Хоча в долині жило лише кілька людей, тут вирувало життя. Інколи звучали шипіння і звуки бою великих змій.
Він міг бачити майже все, що відбувалося в долині. У різних напрямках було кілька диявольських Зміїв Алебастрів, розміром з маленькі пагорби.
Велика битва перетворила королівський палац у глибини долини в руїни. Покрита кров’ю Белінда маніякачно смикалася в повітрі, тримаючись за стародавнє дзеркало. На її руках навіть виднілося кілька великих слідів від кігтів. Вона, очевидно, дорого поплатилася за це дзеркало.
Немолодий чоловік з коротким срібним волоссям і багряними зіниці, що стоїть перед нею, здавалося, готовий був спарати її повністю, а його очі наповнилися нестерпною злобою. Вразливі коливання п’яти ранг витікали з його тіла, і навіть довколишній простір затряснувся. Проте, навіть при цьому здавалося, що він намагався стримуватись і не завдавати нікому непотрібної шкоди.
« Може бути, що вища потомка Володарі Змії може приймати людську форму? » — не дуже здивувався Лейлін. Хоча Велика Кемоінська Змія не мала такої здатності, це не означало, що вона має бути у диявольській змії Алебастра 5 рангу. Крім того, Володаря Змії та зміїна була гуманоїдами. Отже, навіть нащадки великого правителя змій не мали б жодних проблем з людським виглядом, якщо б вони були достатньо сильними генеалогією.
Деякі завдання значно легше виконувалися в людському середовищі, а не у вигляді гігантської змії. Адже використання енергії було набагато нижчим за будь - яке інше. Саме так з’являлися напівкровки, змішані з людьми. Інакше, з тілом таких гігантських змій, навіть їхні змішані нащадки залишалися б монстрами на вершині гори.
— Белінда, ти не тільки наважилася повернутися, але й запалила найбільший скарб нашої сім'ї! — Чоловік середнього віку з сріблястим коротким волоссям. Ярність в його очах, здавалося, могла спопелити Белінду дотла.
— У день викрадення Софії я вже посилив оборону, але не сподівався, що ти підкупиш навіть Лізу і таємно дістанеш ключі від секретної кімнати ... Ти навіть наважилася забрати стільки зміїних квітів!
Белінда, з іншого боку, безтурботно сміялася:
- Я не підкупала її. Вона здала тебе за власним бажанням, мій бідний, дурний батько.
— Своїми огидними методами з перенесення потомства, ти намагався отримати користь від Володарки Змії, ніж давно викликав увесь гнів у нашої сім’ї... Я тільки запалила вогонь! — Белінда спостерігала за стародавнім дзеркалом у своїх руках, а в очах її витріщила ненависть - я могла б зробити це задовго до того, як пішла з дому. Однак Суд навчив мене дотримуватися порядку, а не свідомо йти помстою. Але тепер все змінилося. Тепер мене ніхто не стримує ...
— Віддай мені стародавнє дзеркало, і я зроблю вигляд, що нічого з цього не сталося. В іншому випадку, постраждаєш не тільки ти, але і твоя сестра Софія ... Так само, як і твоя мати!
Великий фантом різко з'явився за його спиною, а роздратований вой змусив навіть навколишній червоний туман стати більш концентрованим. Лейліну навіть здалося, що він знову почав занурюватись у світ Воглядань.
Ха-ха ... Мама? — Дурний сміх Белінди, зрештою став холодним, — ти не маєш права говорити про неї!
Останні слова людини з сріблястим волоссям наче спровокували її, і альовий світло вирвався з її рук, коли стародавнє дзеркало закрипело, не втримав тиску.
- Не смій! — вираз обличчя чоловіка відразу змінився, і він зробив свій крок. Появилась страшна червона рука, мчався до Белінде, а разом з рукою з'явилася велика кількість темно-червоних струмень, які почали тягнутись до дзеркала в її руках.
— Ха-ха... Ти жалюгідний. Вже надто пізно! - З неї вирвалося чорне світло, яке утворився на її тілі чорний захисний шар.
*Ляз! Лязг!*
На стародавньому дзеркалі в її руках з'явилися розповзуті чорні тріщини, після чого воно вибухнуло.
*Бум!
У цей момент велика червона рука відкинула Белінду назад, а чорна броня на її тілі розлетілася на шматки. Вона плювалася кров’ю, але продовжувала дивитися на людину і голосно сміятися.
— Нет! — Викрилось ричання, і в давнину дзеркало перетворилося на велику чорну діру з середини якої лунали жіночі крики.
Дух за духом почав з’являтися і перетворюватися на різні фігури, які зрештою розвіялися. Все, що залишилося після них - звук далекого плачу, а незабаром і саме старе дзеркало зовсім зникло.
- Ти хоч розумієш, що ти накоїла? — Психіатри обличчя людини задержались. — Ще одне століття... Ще одне століття, - і я б зміг очистити родоводу нашої сім'ї, щоб вона увійшла в ряди чистокровних! Це все твоя провина!
Безформна сила вирвалася назовні, і Белінда полетіла прямо до чоловіка. Втративши старе дзеркало, він більше не мав причин залишати його живим. Белінда, навіть використовуй вона всю свою силу, ніяк не могла протистояти його могутньою силою п'ятого рангу.
Навіть не беручи до уваги виснаження від крадіжки дзеркала, один лише пошук і переслідування забрали в неї багато сил.
Безформний гігантський звір у небі розтуляв рот і зомкнув пащу.
Хруст!*
Велика частина тіла та кісток Білінди зникла, і вона випустила тихі кряхти.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv