Розділ 699 - Созерець
— Називач! « Лідер мерфлолків мимовільно закричав, а його очі тепер тримали слід благоговіння до Лейліна. Тим не менш, він не був здивований. Виходячи з того, що зробив Лейлін, було видно, ніби він не звичайна людина.
— Ми люди з торгової компанії Еден. Якщо ви не заперечуєте, то можете піднятися на наш корабель і трохи відпочити. Вважаю, інші будуть раді поспілкуватися з Називачем... — Благовейно заговорив лідер “Мерфролов".
Це стало причиною того, чому Лейлін показав свою силу. У первісному світі, коли з'являються відкриття, гріх має бути за лаштунками. Закон джунглів використовувався максимально.
Якби він не показав трохи своєї сили, то його б просто пограбували, а потім кинули на дно моря.
Тільки розкішний матеріал його одеж міг стати причиною його смерті.
У той момент, коли він показав свою таємничу силу, ставлення до нього відразу змінилося.
Не переконавшись у силі Лейліна та його походження, торгова компанія Еден не посміялася б покласти на нього руку.
- Дуже дякую! — Лейлін висловив свою вдячність і свідомо відмовився від підведений містик, замість цього полетів на палубу.
Ляйлін був здивований дивною поведінкою членів екіпажу.
Кілька моряків поруч з ним все виглядало дуже дивно. Вони виглядали також, як і мерфолки, яких Лейлін бачив раніше, але вони використовували хвости в якості ніг. Вони носили одяг робітників і, очевидно, не мали тут високого статусу.
Окрім моряків-мерфлуків, Лейлін побачив ще один вид істот.
Це була людина в супроводі мерфолка, яка, очевидно, мав вищий статус. Але їхній зовнішній вигляд повністю відрізнявся від звичайної людини і виглядав як дуже велике око. Око мав розмір в 1 дециметр, а навколо нього звисало велика кількість щипців, що формують щось на зразок кінцівок.
Вигляд-мудрий, він був дуже схожий на Созерцята, яких Лейлін бачив у грі в своєму попередньому світі.
« Гаразд! Хоча я вже давно здогадався, що цей світ не буде складатися з людей, але це дуже рідкісна...».
Лейлін посміхнувся у своєму розумі. Можливо, через адаптацію до навколишнього середовища або з якоїсь іншої причини, зустрічалися різні племена, але всі вони були схожі на людей. Чотири кінцівки тулуба стали найпоширенішою будовою усіх живих істот, а проживають тут принаймні одна чи дві раси.
Як і мерфолки, яких він зустрів під час перебування у воді, використовували хвости для плавання. Але ноги миттєво перетворилися на людські, як тільки вони виходили на берег.
Небагато людей, таких як Созерцник, були зовсім відмінними.
Лейлін вже назвав його ‘ тим, хто спостерігає за Світом Чистилища ’. Саме такі створіння стояли на чолі і поневолювали людей.
- Шановний наглядач, будь ласка, прийміть мою повагу. Я Ґейгер Гуруно Ахде.
Один з бджолоїдок піднявся, і Лейлін раптово відчув духовні нитки. Ввечері вітання виглядали досить добре.
- Вітаю. « Очевидно, Лейлін мав глибше розуміння використання духовної сили і легко зреагував на це.
Однак він був здивований дивним фактом, що цей доглядач використовував духовну силу для спілкування з мозком.
« Можливо, їх зовнішній вигляд свого роду маскування, тому що вони високоінтелектуальні істоти! » — кинув Лейлін.
— Ви, мабуть, з континенту Герафа? Тільки там живуть люди!
Гігантське око Созератора вперто дивився на Лейлін, він навіть бачив перевернуте зображення себе в його очах. Через деякий час Созерець вислав духовну силу, яка містила інформацію.
але я мушу тримати своє походження у таємниці. Я обіцяв своєму Вчителю, що перш ніж я отримаю якусь знаменитість я не розповім свою історію! « Він правильно відповів Лейлін, але це лише спонукало спостерігача стати більш похмурим і шанобливим до нього.
— Ваш наставник, мабуть, чудовий наглядач! — Стати відомим дуже важко, навіть якщо тільки на одному континенті. Щоб це зробити, він має бути надзвичайно сильним Наглядачем.
— Ммм! Він дійсно старійшина, гідний поваги, повний мудрості і рішучості...
Нотка ностальгії спалахнула в очах Лейліна, але потім він запитав у Созерцача:
— Я зустрічався з деякими неприємностями на морі і плавав на поверхні протягом тривалого часу. Можу я дізнатися, де я зараз перебуваю?
— О, це кінець маршруту судноплавства на континенті Хаїль. Ви підійшли так близько, але все ж потрапили в неприємності, і я можу тільки сказати, що вам та вашому кораблю дуже не пощастило...
Созерцаль говорив без злих задумів. Багато щупальців, помітивши ковзання його язика, заволодівали довкола. — О, мої вибачення! Я не спеціально це сказав. Просто в океані надто багато бурь і лютих звірів, тому що тут немає ні правил ні законів. Навіть Золотий Флот не може сказати, що вони будуть у безпеці доти, доки не доберуться до порту і не стануть на суші.
« Розумію, — махнув рукою Лейлін, але його слова натякали на смуток і страх. — Я устал. Чи можу я отримати номер і відпочити? Також, будь ласка, пошліть мене до найближчого порту. Я готовий заплатити за це ...
Під час розмови Лейлін проникливо зрозумів, що хтось постійно спостерігав за ним з тіні. Це повинен бути наглядач, якого він побачив раніше.
Їхня сила була не поганою і знаходилась на пікі 3 ранги. Вони також мали кілька потужних магічних артефакцій і унікальні магічні предмети.
« Схоже, це захисник чи власник цього флоту, який володіє тільки силою 3 ранги?»
З поправками І. І. Чіпа його аура також вагалася в 3-му ранзі. Через маску його зовнішній вигляд був досить екстравагантним.
— Це... « Созерцаль, здавалося, завагався, але відразу передав духовну силу і змінив свої слова.
— Без проблем! Ми планували зробити зупинку в сусідньому Порту Еліас, ви можете вийти там. На нашому кораблі ви наш найпочесніший гість, тому будь ласка, не згадуйте нічого про плате...
Око, який нібито виявляв свою повагу...
— Ладно. — Лейлін кивнув, і під наглядом мерфолка, скликаного спостерігачем, спустився у трюм корабля.
— Милорд, ось ваша кімната. Якщо вам щось потрібно, будь ласка, повідомте нам!
Мерфолк смиренно опустив голову, і як тільки Лейлін увійшов до кімнати, залишив її.
« Непогано!» — оглянув Лейлін. Це був вищий рівень корабля. Крім того, важливі працівники могли б навіть очолити мерців.
Світло-сині мушлі і червоні коралові прикраси прикрашали приміщення, роблячи його красивим.
Всередині кімнати було щось на зразок ліжка, яка була покрита хутром якогось невідомого створіння. Одного погляду вистачало, щоб зрозуміти його лагідність і великодушність.
Але Лейліна більше привабила велика голуба перлина в центрі кімнати.
При скануванні І.І. Чіпа, перлина ніби дихала, всмоктувала мутний повітря у кімнаті і виробляла невідомі зміни. Завдяки цьому в кімнаті не було запаху риби, який був характерний іншим приміщенням на кораблі.
« І. І. Чіп, сканируй!» — Приказав Лейлін.
[Біп! Завдання поставлене. Починаю сканування.] — Послуховано відповів І.І. Чіп, і відразу після цього, в усі кути направилися енергетичні коливання, які не пропускають ні міліметра.
[Сканування завершено! Не знайдено підозрілих предметів чи шпигунських заклинань.] — відповів І.І. Чіп.
« Добре, схоже, вони не застосовували якісь трюки. Мені просто потрібен ще один захисний шар, щоб я міг заспокоїтися." — З кінчика його пальця вискочила синя руна і швидко зникла в стіні.
В мить ока, блищаючий синій світловий шар поширився від місця входження руни і швидко зник.
[Збережна і попереджувальна форма] встановлені. Активація комплексного контролю. Продовжую здійснювати виявлення.]
Як тільки І. І. Чіп відправив інформацію, Лейлін нарешті зміг повністю розслабитися.
— Ха... — Він просто на м'яке ліжко і зітхнув. — « Принаймні, я зміг відновити мої рухи перед тим як вони знайшли мене, інакше все стало б важче».
« Після одужання інші травми не такі вже й погані. Я навіть можу використовувати предмети ...".
При цій думці долоню Лейліна доторкнулася талії. Сталася срібна спалах, а на долоні з'явилося темно-червоне обличчя.
З досягненнями Лейліна як гросмейстера в області зілля, а також великою кількістю ресурсів для Альянса Чорнокнижників і Імператорського міста Дюз, що раніше належала Монарху Пилуна Пламені, він давно заготовив величезну кількість зелених рівнів грозейстера, які постійно тримав при собі, щоб впоратися з будь-яким непередбаченим становищем.
Подорож у Чистилища була найголовнішою, тому природно, що він приніс усе з собою.
"З моєю живучістю і рангом чорнокнижника, високоранго зілля ймовірно не оведуть великого ефекту якщо не виявляться стародавніми..."
Темно-червоне зілля не було приємним і навіть мав пряний смак, який жалив його ніс. Але, навіть не встрахувавши, Лейлін випив його.
Зельє спрацювало швидко. Спочатку обличчя Лейліна почервоніло, а потім по всьому його тілу розчавився тріскаючий звук ніби всі його кістки ламалися. У той же час він цив, як квітуча рослина.
Лейлін вже не мав слабкості, користуючись кількома зіллями.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv