Глава 622 — Втеча і пробудження
« Моя мета? » — роздумував Лейлін, стоячи на сцені. Хоча Ісус був у центрі уваги тисяч людей, його думки все ще блукали.
« Невже це нормальне і мирне життя? Так! З часом, грошима і люблячою дружиною, хто буде сумніватися? "
« Чому? Чому я все ще відчуваю себе трохи обуреним у глибині свого серця?» — Якщо все так, то добре. Але якщо є шлях, який веде до вічного життя, і я не спробую йти ним, як би я зміг зіткнутися з самим собою? "
« Вечість? Вічість! Так, я прагну за всім і отримати вічне життя. Це моя мета."
Зіниці Лейліна відразу наповнилися рішучістю. Схопивши руку Керол, він м'яко сказав:
— Сестричка Кэрол...
Саме в цей момент, спалахнув інтенсивний вибух, луною поширився навколо і все довкола поглинуто багровим полум'ям. Натовп кричав і розходився в сторони, коли чорна бронована машина безглуздо забиралась всередину кампуса, зупиняючись перед сценою.
Багато фігур у сталевій броні встрибнули зсередини. Очевидно, вони добре підготувалися.
« Вільна броня? І ядерні лазерні гармати?» - Коли Лейлін дивився на металевий скелет і на дивні оформлені стовбури зброї, то був шокований.
- Схопити її! — Ці люди, які бронювали, навіть не звертали уваги на бігових студентів, наче всі вони були мурашиними в їхніх очах. Вони стояли прямо перед центром сцени з холодними виразами в очах. У їхньому відношенні зневага, яка розвивалася все життя через багато років кривавої війни.
« Керол! Їхня мета - Керол!» — З подивом зрозумів Лейлін.
— Братишка Лейлін! — Дівчина кричала, тримаючи Лейліна за руку. Враховуючи, що вона була знаменитістю, природно у неї було кілька охоронців, які раніше були спалені лазерами дотла. Навіть не встигши витягнути свою зброю, вони перетворилися на попіл.
В одну мить крики натовпу стали більш гучними. Ці озброєні воїни виглядали, як сталеві гори. Усі перешкоди, з якими вони зіткнулися на своєму шляху, чи то меблі, або навіть людське життя, все безжалісно знищувалося.
« Ці люди... Вони точно не прості солдати або найманці ...». — Глаза Лейліна звузилися і кожен м'яз на його тілі напружився. І все ж в той момент, коли він подивився на Керол поруч з ним, її наповнене страхом обличчя, якщо вона ось-ось вже впаде на підлогу, він раптом побіг.
— Бежим! — Кричав він, тягнувши її за собою. Через натовп, він успішно повів її зі сцени і попрямував у напрямку навчального корпусу.
—Схопіть її, хлопчисько можна вбити! - Людина, мабуть їхній лідер, дав указ. Лейлін відразу побачив, як на нього попрямувало багато лазерних гармат.
— Пригнись! - Він раптом різко збив Керол на голову, змушуючи її припасти до землі.
Усюди спалахнуло сліпуче сяйво і лазерні промені. Коли вони підняли голови, сцена перед ним вже перетворилася на рівну землю. Перед ним навіть впала зламана, засмагла рука.
— Лейлин! — Очі Керол побіліли, її нігті впилися у руку Лейліна і викликали кровотечу.
— Я знаю! Біжи! - З невідомої причини Лейлін почувався дуже привабливим до таких кривавих сцен і не відчував жодного дискомфорту. Він все ще міг спокійно думати про цю ситуацію.
«Цель ворога Керол... якщо я кину її в такий критичний момент, то це дасть мені можливість вижити! » — поглянув на Керол. — Але ми сусіди й закохані. Я побіжу з нею, але якщо ми не зможемо відірватися від ворога, мені доведеться тільки здатися ...."
Незважаючи на погані думки Лейліна, його обличчя випалило рішуче. Він схопив Керол за руку і побіг. На розі, він повернув голову в сторону входу, де товпилося багато студентів і не сміливо дивитися на солдатів. Зараз вони походили на якихось монстрів.
Він мигцем побачив Серію з гарними очима світлим волоссям і маленьку дівчинку поруч із нею.
« Хм... Серей і Гейл обидві тут. Я не можу бігти туди, інакше там всіх застрелять. — Він відразу ж відвернувся від входу, куди всі студенти втекли, і з силою схопився за руку Керол.
*Бум! Бум! Бум!* В небо поїхало велика кількість плоті. Через Лейліна та Керол, які приваблюють полум'я ворога, люди були миттєво вбиті.
Після бомбардування з лазерних гармат усі студенти все більше запакували і піддалися божевіллям. Під час обстрілу лазерних гармат студенти бігали ще в більш хаотичному порядку, що перешкоджає ворогові розпізнати свою ціль.
І завдяки такому прикринню Лейлін успішно вивів Керол і втік у навчальний блок.
- Залишайся тут! Не тікай! —Лейлін запнув Керол у роздягальню, а сам вибрав інший вентиляційний канал для себе і заліз в нього.
« Тіт мусить бути інший вихід. Я повинен втекти через цей канал, але якщо Керол потрапить ...". — Очі Лейлін світилися від мілини думок. Його стосунки з Керол складалися тільки зі фрагментованих спогадів. Хоча Серій і Ґейл сказали, що Керол була його дівчиною, Лейлін все ще відчував сильне відчуття відокремленості до неї. Вага цих "чутів повністю розсіявся" в його серце під час їхнього втечі. Іншими словами, це не було для нього жодної вартості.
Після цього їй доведеться покладатися на власну удачу. Якщо її схоплять, Лейлін не збирався рятувати її, оскільки зараз сумнівався у всьому.
Крім того, очевидно ворог хотів захопити Керол живою і не дбав про чужих життя. Лейлін, звичайно, не збирався ризикувати заради неї. Керол мала шанс вижити, попавши в руки ворога, але у його випадку гра закінчиться. Таким чином він, природно, знав, що робити.
— Очепіть периметр! Я бачив, як вони вбігли до будинку, але не виходили! — Почувся гучний голос під час бігу. Кроки були важкими і з кожним кроком його серце билося, немов до нього наближалися ноги самої смерті.
- Захистіть кожну кімнату. Не пропустіть жодного кута! — Знову почувся холодний голос ворога.
Тепер Лейлін міг лише гірко усміхатися і молитися. Як він і дівчинка могли втекти від такої еліти? Йому вдалося потрапити сюди лише завдяки пушковому м'яса у вигляді студентів. Якби він залишив сховок, то став би підсадою.
Вони також були в школі! Щось подібне буде відбуватися, поки вони не витерплять певний час. Але, звичайно ж, органи влади можуть зробити певні кроки.
Секунди тикали, шум доносився з усіх боків і все ближче й ближче піднімались до роздягальні. Через них Лейлін почав трохи задихатися.
« Проклятье! Уряд марний, я більше ніколи не проголосую за них!» - гнівно лаявся про себе Лейлін.
У цю мить двері роздягальні жорстоко відчинилися, і багато людей вторглися всередину. Звуки метушились лише мить, а за ними почувся тривожний крик дівчини. Коли Лейлін зрозумів, що Керол вже була завойована ворогом, серце зупинилося. Його тіло почало повільно рухатися назад, вже готове відступити в будь - який час.
- А інший студент? Куди він пішов? — Запитав один з людей.
— Я не скажу! — Упрямо відповіла Керол, але її граційний голос вторив, і це змусило Лейліна скрутити очі. У відповідь прозвучало два кришталики.
— Ти говориш це, ти підтверджуєш що він поруч. Але у нас більше немає часу! Пошли! — Це здорова людина, яка махала рукою і забрала Керол з собою.
Через жалюзі Лейлін побачив, як військовий персонал кинув металевий блискучий предмет на землю.
Лейлін вирубався. — Проклятье! Фугасна магнітна граната!» — Все його тіло раптом рушило назад, і він почав відчайдушно відповзати.
Свиня несподівано загордилася, а потім з’явилось багато полум'я. Звукова хвиля викликала сильну кровотечу з вух і носа Лейліна.
Слепо запившись ногою, Лейлін впав у велику купу пилу і сміття.
— Наконец-то вибрався! — Лейлін глибоко вдихнув і похлопав себе по грудях. Але коли він оглянувся, його вираз змінився.
Десятки солдатів у сталевій бронетехні йшли з дівчиною в буксирі. Коли вони побачили Лейліна, на їхніх обличчях з’явилася несподіванка.
— Братишка Лейлін, я знала, що ти повернешся за мною! — Бодро закричала Керол, яка супроводжувалась солдатами.
— Я... — Безмовно закотив очі Лейлін. Людина думає, що Бог має право.
— Ми зустрілися знову, сопляк. А ти досить везуч! — Чоловік у сталевій масці вийшов вперед, а його очі сяяли з покрученим червоним сяйвом:
- Вбити його! — Він подивився на Лейліна, наче дивився на шматок сміття.
Потім засліплена Керол щось зрозуміла і відразу почала благати:
— Нет! Відпустіть Лейліна! Я піду з вами!
Однак виявилося, що вона не могла навіть злегка змінити відношення цих чоловіків, і сліпучо білий світло вистрілив з гармати. У Лейліна потемніло в очах.
Раптом час зупинилося, і голос ехолокацією пролунав з нізвідки:
"Межу Керол і самим собою, кого ти вибереш?" Путаниця виникла в очах Лейліна.
- Звичайно, я вибираю ... — Лейлін глянув на Керол, обличчя якої замерзло в паніці.
« Ні, ти ідіот!» — На його думку з'явився намек. - "Я нарешті повернув частину моїх спогадів... намагалися обдурити мене і підписати контракт?» - Час розвалився на шматки, а багато лазерів вистрілили в нього ще раз...
—Пламя! — Ще раз Лейлін прочитав стародавню мову Байрона. Тільки на цей раз, коли рунічний звук вилетів з його уст, саме простір здавалося запульсувалося. Велика кількість невідомої енергії зібралася разом і об’єдналась, що призвело до дивовижного перетворення.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv