Розділ 612 — Арктична Королева
Чорна зоря сягала горизонту, а слава розносився по крижаній небі.
Лейлін час від часу поширював свою силу душі, спостерігаючи за енергетикою інших істот.
"Похоже смерть Арвена викликала якусь ланцюгову реакцію". « Наскільки Лейлін міг засудити, виникали різні руйнування в деяких місцях Лядяного Світу. Багато розумних крижаних істот, таких як Арктичне плем’я, льодові леопарди і навіть морозні дракони почали бунтуватися проти правління Арктичної Королеви.
« Звичайно, але багато рас ніколи не хочуть залишатися під її контролем. Як тільки вона впаде, слід очікувати шалених повстань." — Розмовив Лейлін і водночас торкнувся своєї сумки. Окрім того, що він зробив з Арвеном не лише для лікування своєї психічної нестабільності. Він не викинув жодної частини його тіла, у тому числі й генеалогічного. Все це зараз зберігалося в його сумці.
Існувало ще багато виживших, хто бачив, як Лейлін переміг Арвена, і тому ця новина поширилася дуже швидко. Без тиску з боку істоти Вітреної Зірки, повстання цих рас не було чимось незвичайним.
"Але Арктика королева влаштовувала багато років... у такому швидкому розпаді немає сенсу..." — Очі Лейліна зараз мерехтіли яскравим світлом. Навіть після смерті Арвена, вартові Арктичної Королеви не повинні були так швидко впасти. Все походило на те, що її штаб-квартира дуже швидко розвалилася.
У цей момент Лейлін раптом подумав: « Може, щось сталося у палаці Арктики?»
Це все, що йому приходило на розум. Світлина, що відтворила світло у вигляді Лейліна, летів по горизонту і залишив після себе лише залишене зображення в небі.
Навіть створіння трьох ранг могли лише присідати на землю, коли побачили Лейліна, який мчав у їхньому напрямку. Вони жахалися його швидкості і сміливості...
Льодовий замок лежав у центрі цього світу і коли Лейлін дістався до нього, то побачив, що околиці замку вже дималися.
Багато людей, що об’єдналися расами, згуртували союз і зібрали війська в центральній льодовій долині.
Кілька позосталих вартових очолювали арктичні лицарі, оскільки вони використовували рельєф і фортецю для відбивання. Здавалося, що в найкоротші строки об'єднана армія зможе пробитися у замок.
"Кхе кхе... Смерть Арвена, вся охорона замку виявилася марною". — Лейлін посміхався, спостерігаючи за табором альянса. — Коли вони проб'ють мури замку і встромлять всередину, який же у них буде вираз, коли вони повстріляють Арвену? "
Лейлін перевів свій погляд з поля бою на сам замок.
Він подорожував кілька вартових та інших створінь, які намагалися зупинити його, але жоден з них не зміг навіть затримати на декілька секунд.
Лейлін був збентежений тим, що чим ближче він підбирався до замку, то менше його переслідували. Коли він прибув на місце, вартові вже наважувалися лише здалека дивитися на нього. Здавалося, що в замку їх чекала жахлива небезпека.
« Це місце? Я не відчуваю тут ніякої життєвої сили, тільки сильної поглинання...» - Паря над замком, Лейлін дивився на його пишність, хоча в його очах зараз спостерігалася лише серйозність.
Крижане випромінювання в цьому місці сягала страшної концентрації, у сотні або навіть тисячі разів сильнішого за зовнішній світ. Вона постійно зростала і змінювалася, перетворюючи все навколо.
« Справжнього рівня ранкової Зірки не зможуть вижити тут...» — Випромінювання стало настільки страшним, що для звичайних створінь це місце перетворилося на небезпечне для життя і отруйне!
Однак найбільше Лейліна дивувала не концентрація крижаного випромінювання, а таємничість землі, яка поглинає силу.
Ділянка під замком походила на страхітливу чорну діру, але Лейлін вважав, що вона висмоктує життєву силу звідусіль. І крім цього, ця область постійно розширювалася!
На землі вже лежав тонкий шар білого порошку тих невдах, до кого дісталася ця сила.
Очі Лейліна поросли синім світлом і він мимовільно скрикнув:
— Нет! Замість їхньої життєвої сили, то енергія й крижана природа їхніх родоводів...
Раптом, ніби відчувши присутність Лейліна, весь замок почав тремтіти.
Аура, яку раніше відчував Лейлін, почала пробуджуватись і навіть збільшуватися.
— Ургх... — Над крижаним замком пролунав приглушений жіночий стон.
Над замком почали збиратися великі вітри і сніг, а згодом утворилась статуя гігантської жінки.
На голові жінки лежала корона, а пара очей під крижаними вежами відображала величність. Вона простягнула руку в сторону далекого поля бою.
*** Сині стовпи світла вирвалися з-під землі і, наче прорвавши небо, викинули на всі боки страшні енергетичні коливання.
Очі учасників битви почали наповнюватися сум’яттям і жалем.
- Вітаємо Королеву! Вітаємо Королеву! Вітаємо Королеву!
Один із перших, хто відкинув свою копальню та щита і з великим ентузіазмом попрямував убік до колишньої зони.
Його ноги приморозили і від них почав випромінюватися синій світло. Вони занурилися під землю і розлетілися на шматки.
Варта ніби не помітив цього. Навіть після того, як його ноги застигли, він на руках намагався дістатися до замку. Його рани просто стирчали від морозу.
Мороз продовжував розширюватися, розкриваючи всіх вартових. З їхніх тіл виривався синій світло і поглинається землею, змушуючи їх життєву силу швидко покидати їхні тіла.
Він швидко йшов на свою смерть, наче Арктична Королева була його богинею, заради якої він був готовий пожертвувати всім.
« Це видовище лякає ще більше, ніж ілюзії. Навіть його душа вже не належить йому ...", Лейлін байдуже спостерігав за всім з висоти і мовчки зітхнув.
І це сталося не тільки зі вартовими. Навіть ті, хто противився об’єднанню сил з ентузіазмом відкидали зброю на обличчях і йшли до замку.
Утворювалися численні крижані статуї, а потім розколювалися і перетворились на білий порошок. Проте, навіть це не завадило іншим рухатися до замка.
Очі Лейліна мерехтіли блакитним світлом, а в його базі даних зберігалося багато інформації. Всі зібрані І.І. Чипом дані збиралися перед очима Лейліна.
« Притягнення генеалогічним шляхом? Льодове випромінювання впливає на їхню поведінку!» — Лейлін з серйозним виглядом дивився на те, що відбувається і потирав свої підборіддя. Їхня поведінка була радше такою, як імізорна техніка. Вона нагадувала жахливі наслідки формування протягом тривалого періоду часу. Навіть істоти трьох ранг не могли чинити опору.
— Виглядає як родове жертвоприношення... — Прополол уголос Лейлін. Можливо, Арктична Королева видала різні раси в Леджовому Мірі як худобу і час від часу збирала їх, коли вони виросли.
« Якщо це так, тоді Арктика Королева...». « У очах Лейліна з’явилась сильна блиск, і крижане випромінювання почало засмоктуватися ним.
Здавалося, ніби затремтіла порожнеча, і світ миттєво звернувся в білий-черний колір.
Променистим випромінюванням постійно збільшувався, а мало хто не встиг увійти всередину крижаного замку раптово почав падати з спотвореними від болю обличчя. Навіть внутрішні органи роздмухували і лопалися.
Лейлін вже досяг вершини Чорнкнижника Ранренньої Зірки. Зазвичай він запечатував своє випромінювання, тому куди б він не прямував, не завдаючи шкоди своєму середовищу. Зараз же, коли він звільнив своє випромінювання, крижані істоти трьох рангу почали страждати від сильного болю.
Крижані створіння, які зазнали нестерпного болю, видужали від свого помутніння. З повним жахом обличчя вони підняли голови і пильно дивилися на паровитого Лейліна та велетня жінку. Видавши дивні звуки, вони повертали, і не дивлячись назад, втікали.
Однак вони вже почали спілкуватися з Лейліном. Серед них були два й три види рангів і ті, хто міг усунути шкідливі радіації завдяки своїм здібностям. Лише питання часу, через, скільки саме вони помруть.
Перш ніж їхня життєва сила повністю спалювалася, вони все одно відчували біль і страждали.
Хаос поширювався і далі, поки багато рас не повернулися на свої землі. Хоч би до якої раси вони належали, їм хотілося якомога далі залишити це смертельне місце.
Аж ось на Лейліна з’явилася велетенська жінка. Її очі випромінювали холод, але Лейлін прийняв його.
Він не втручався з самого початку, тому що йому потрібен був час зібрати деяку інформацію і дізнатися, що його ворог робив із енергією. Тепер, коли все було сказано і зроблено, він вирішив не ставати дурнем, дозволяючи його ворогу піднімати свою силу.
Жінка ринула і на її руці утворився крижаний торнадо, який швидко понісся до Лейліна.
Позаду Лейліна виник фантом Великої Кемонської Змії. Порівняно з попередньою, зараз вона стала ще більше і її очі світилися інтелектом, коли вона зашипела на жінку.
*Бум!* Безконечні звукові хвилі зіткнулися з крижаним торнадо і сніг полетів у всі сторони.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv