Глава 595 - Аудієнція
- Хмф! Вважай, що тобі пощастило! — Стюарт з обуренням подивився на Лейліна і зник у язиках полум’я.
Чого ми чекаємо? Пошли! — Лейлін розгладив складки на своєму одязі і попрямував далі.
— Т... ты...
— Вам вдалося вистояти атаку Лорда Стюарта? Але ж він Маг Сіяючої Місяця! Стоп, що він щойно сказав? П'ять зірок? Ви досягли п'яти зірок? — Запитав Боффель заїкаючись, тремтячим пальцем вказуючи на Лейліна.
Для п’яти зірок Лейліна це було важливим. На цілому центральному континенті існувало близько тридцяти таких магів, і Лейлін став одним з них. Він став одним з тих, хто стояв на вершині!
Більше того, він зміг протистояти атакі Мага Сіячої Місяця? Чим більше Боффель дивився на Лейліна, тим частіше вважав, що цей хлопець був таким же потворним генієм, як і Вейрс.
"Малик Вейрс, здається, у тебе з'явився суперник". — Боффель розсміявся і попрямував за Лейліном. Дивлячись на Лейліна, він почувався безпорадним і загубленим.
- Давайте швидше прийдемо туди, нам не потрібно змушувати чекати Його Величність. — Произнес Лейлін.
Стюарт уже зрозумів причину поведінки. Той навмисно намагався зловити Лейліна зненацька. Ідеальна ситуація полягала в тому, щоб він зміг його захопити, і навіть якщо йому це й не вдалося, він завжди міг посіяти зерна недовір’я між Лейліном та Монархом Неба. Якщо насіння зрештою проросте, Лейлін буде знищене.
Звичайно, Лейлін все ще терпів. Хоча Стюарт уже став мертвим у його очах, жодна з цих думок не вплинула на нього.
— О! Точно, ми не повинні змушувати Його Величність чекати! — Боффель, здається, вийшов зі свого ступору.
Пройшовши сад, вони зіткнулися з цукеркою тендітних і складних будівель.
Зелені виноградні лози щільно обвивали мармурові стовпи, але вони були скануванням І.І. Чіпа виявив, що в будівлях закладено дивний ланцюг заклинань.
« Ціла низка формцій?» — здивувався Лейлін. — А як щодо формації? - Він згадав про деякі з таких припущень, коли читав книжки в бібліотеці.
— Верно! За чутками, в цьому і полягає необмежене переміщення без будь-якого джерела енергії!
« Мудреці небесного міста об’єднали зусилля й удосконалювали гіпотезу і створили джерело енергії, завдяки якому Дрейфуючий Сад може вічно плавати над містом. — Пояснил Боффель.
— На жаль, ця система все ще не доведена. Наприклад, зараз вона споживає 9826 магічних кристалів на місяць, а також ми ще не придумали як розширити систему, щоб вона могла охопити все місто.
що ця система може підтримувати на плаву Дрейфуючі Сади протягом усього місяця! — Лейлін відкрито захоплювався.
А що сказати про використання системи для всього міста? Якщо б вони досягли успіху, то весь континент був би наповнений містами плавних міст і безсумнівно небесне місто не було індивідуальним.
Лейлін стримав своє захоплення і увійшов у палац, залишивши Боффеля на самоті. Він дійсно хотів взяти з собою Боффеля, але той добровільно відмовився.
Перед ним стояла біла нефритова двері заввишки щонайменше 10 метрів. Вона відчувала божественність і гідність. Лейлін одразу подумав, що він прибув у палац велетня.
« Жодних слідів заклинань чи обмежень?» — Очі Лейліна виблискували синім світлом, коли він просканував гігантські двері і статуї всередині.
« Чи можу я виявити щось створене Магом Ссвітливої Зарі? Чи, може, такі речі просто не потрібні магу з такою силою?» - Лейлін вірив в останнє припущення, але таємно сподівався на перше.
« Але...» — він розгладив складки на рукавах і вирішив штовхнув двері.
Двері відчинилися і розкрила Лейліну простору майданчик з стуком зачинилася за ним.
« Це ж...?» — незважаючи на якийсь приголомшення, Лейлін оглядав великий зал. Дві бічні стіни вішали різними картинами і здебільшого зображали війни людей проти інших рас, у тому числі демонів. Чим глибше він занурився в зал, тим абстрактнішими ставали картини, які поступово перетворювалися лише на зображення незрозумілих смуг.
Прямо навпроти Лейлін стояла величезна статуя. Статуя малювала чоловіка з шістьма парою крил, що виходив із печери разом зі своїми ангелами й дівчатами.
Вся статуя була викарбувана з такою деталізацією, що Лейлін навіть відчував в ній ару життя. Особливо від очей, зроблені з чорного перла. Здавалося, що вони шевельнули і зосередилися на Лейліні.
— Лейлин Фельер! — Роздався голос у залі.
— А? - Лейлін повернув голову до статуї. Очі тій були прикуті до Лейліна і йому здавалося, що він... посміхалася?
Статуя несподівано зрушилася і вийшла з оболонки, зірючи гіпс на стіні.
Весь зал ожив з пробудженням статуї чоловіка, і створюючи ніби окрему ділянку.
- Ласкаво просимо! — Лейлін знав про його особистість. Різниця у їх статусах була очевидною, навіть якщо перед ним і стояло лише втілення Монарха Неба, він все одно повинен був виявляти таку повагу. Його етикет був не тільки ідеальним, але й його вираз обличчя кричав про смиренність.
Лейлін не заперечував поклонитися тому, кому він в даний момент не міг чинити опір. Крім того, Монарх Неба стояв на вищих сходинках у пошуках правди і був доброю моделлю для наслідування Лейліна.
— Лейлин! Ти хороший хлопець, і я прошу вибачення за вчинки Стюарта. — Винесла статуя м'яким голосом.
У той самий час Лейлін відчув себе дуже захопленим, оскільки помітив, що Монарх Неба дивиться на його сережку та рукавички.
— Ваша мета — поліпшити своє життя за допомогою Скіпетра Дарів? Якщо так, то я можу просто зараз здійснити твоє бажання! — Неквапно вимовила статуя.
Тим не менш, у Лейліна були інші плани:
- Ні, Ваша Величність. Тільки мудрий чоловік Небесної Добродітелі може мати зв'язок зі Скипетром Дарів, і це традиція небесного міста. Я не хочу порушувати цю традицію, тому заповню її власними силами!
“... ”
Його відповідь була несподіваною для боввана, і він відчував приховану силу свого тіла. Він нічого не показав на своєму виразі, але І.І. Чіп вже почав свою діяльність.
У минулому Лейлін боявся відкрити його таємниці. Але тепер ми йдемо вперед. Чіпа, якщо йому не вдасться обманути Монарха Неба, він міг просто відмовитися від життя.
Статуя могла точно знати лише те, що розкрив сам Лейлін.
Його сила зникла і стало очевидним, що Монарх Неба не виявив нічого незвичайного.
- Ти гарний, дуже хороший. - Голос із статуї озвучувався.
- Ваша Величність. Я готовий запропонувати вам координати Міра Лави! — Лейлін відразу ж взяв на себе ініціативу, відчувши бажання статуї піти і запропонував свій подарунок. Перстень з інформацією про координати тут же полетіло до статуї.
— Хмм? — Дванадцять крилата статуя зреагувала, і її уста почувся голос: - Лейлін, думаю ти усвідомлюєш цінність подібних світів. Раз ти пропонуєш такий скарб, значить тобі щось потрібно?
— Ваша Величносте, я лише сподіваюся, що небесне місто залишиться нейтральним, коли спалахне конфлікт між кланом Уророс і Моління Юпітера. - Смирно вимовив Лейлін.
- Залишатися нейтральним? — Лейлін відчував, як статуя перевіряла його рукам, і він почув від неї бажання відповісти:
— Ладно.
...
— Милорд! Пан Лейлін хоче вас бачити. — У кімнаті Верса з'явився фантом і повідомив останньому.
— Лейлин? — Вейрс підняв своє роздратоване обличчя і з подивом запитав:
— Лейлин? Чи ж він не має аудієнції з Його Величністю? Він вже закінчив? І чому він спершу вирішив відвідати мене?
Навіть якщо він і був приголомшений, Вейрс все ж віддав наказ:
- Запроси е... ні, я зустріну його сам.
Лейлін не ходив довкола кущів і зайшов відразу ж кинув бомбу в Вейрса:
- Вейрсе, ти не хочеш піти проти Стюарта?
- Що? — Усмішка застигла на обличчі Вейрса, — Ти збожеволів? Чому я повинен йти проти Мага Сияючого Місяця моєї власної організації?
— Да? Тоді чому я відчуваю, що ти чимось незадоволений? Більше того... — Лейлін посміхнувся і вказав пальцем в сторону. Там з'явився синій екран.
На екрані було показано двох людей, які розмовляли з чоловіком і один виявився злим старим Стюартом. Його очі горіли ненавистю:
- Ти збрехав мені! Цей Лейлін, очевидно, був чорнокнижником п’яти зірок! Мені доведеться пожертвувати набагато більшим, якщо я хочу протистояти йому. Зегне краще приготувати мені винагороду!
Перед ним стояв темний Маг Утренней Зірки, який шанобливо кланявся йому.
— Лорд Зеґна сказав, що лорд Стюарт вже багато років дружить з ним і безперечно допоможе йому. Крім того, наш план повісити всю провину на Вейрса майже вдався, чи не так?
Вейрс зазнав шоку від чорнокнижника Лейліна, але вираз його обличчя потрохи стало ще більше, поки він слухав розмову.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv