Глава 584 - Зельє Великого Дракона
— Лейлин! — Гілберт і Емма прийшли до вежі Лейліна, поки він думав про все. Їхні очі мерехтіли від радості.
- Що це? Ти цікавишся загартуванням тіла? — Емма відразу визначила зв’язок, оглянувши купу речей на столі.
— Мм. Моя сила душі останнім часом сильно піднялася, і моє тіло не може її контролювати. — Кивнув Лейлін. Зрештою, це не була така вже й таємна інформація.
— Проблема. — кивнув Гілберт і сів. - Ми чорнокнижники маємо перевагу у вигляді підвищеної життєдіяльності через наші гени в родоводі. У цій області ми випереджаємо магів і нам зазвичай варто турбуватися лише про те, як збільшити силу душі. Ми навряд чи знайдемо людину з твоєю проблемою.
Дивовижний темп росту Лейліна досі не міг втекти в голові Гілберта.
Лейлін розсміявся і запитав обох про відомі ним методи загарбання тіла. Але вони обидва знали менше, ніж він і не могли розповісти йому якусь корисну інформацію.
Зрештою Лейлін міг лише запитати:
— Скільки вам відомо про Небесний місто?
- Що? Не кажи мені, що ти збираєшся поїхати туди! — Обидва чорношкірі в шоці захвилювалися і підскочили зі своїх місць.
- Що? В чём проблема? — Посміхнувшись, запитав Лейлін.
Скіпетр Даров, який зберігся в Небесному місті, був скарбом, до якого могли доторкатися тільки Мудреці Небесної Добродітелі. Скіпетр мав здатність збільшувати рівень фізичного тіла на два рівні без будь-яких побічних ефектів. Для цього в нас була велика спокуса.
Два рівні відповідали приблизно 20 одиницям, які живуть. Додавши сюди десять одиниць від Зеля Великого Дракона, його живучість підніметься майже до сотні. Решту він міг поступово збільшити за допомогою Огнене Пера або декількох розрахунків.
Отже, якщо він не міг знайти іншої форми лікування, то повинен був користуватися нею.
Помовчивши хвилину, Емма заговорила:
— Лейлин... Хоча Монарх Неба раніше ніколи не націлився на чорношкірих, ти знаєш ситуацію нашого союзу Чернекників...
З невідомої причини Чорнкнижників відкидали і вважали їх ворогами звичайних магів центрального континенту. Вони навіть одного разу майже мало було повністю не зникли. Незважаючи на зусилля декількох чорнокнижників Сияючої Місяця, більшість темношкірих все ще почувалися в безпеці. Ось чому основна боротьба відбувалася в області Рання Зірки.
Якби Монархи не придушували Чорнкнижників, то такого б не сталося.
У очах Емми Лейлін вважався неперевершеним талановитим, на якого вона сильно сподівалась і який вважав її зятем. Звичайно, вона не хотіла, щоб хтось наражав її на небезпеку.
— Наставник Гілберт, а що ви думаєте? - Лейлін міг тільки всміхнутися, коли звернувся до Гілберта.
— Давай не будемо говорити про Монарха Неба. Небесне місто — це священна земля для магів центрального континенту, яку вважають Дворцем Правди. Там зібрано безліч майстрів високого рангу, ремісники, вчені. Що стосується нововведень і досягнень у заклинанні, прогрес там відбувається щодня!
Згадуючи минуле, Ґілберт почухав затилиць, а його очі світилися.
— Якби ти не став чорнокнижником і стовпом клана Уророс, а якщо б ви хотіли поїхати в подорож по центральному континенті, то я би першим порадив вам відвідати небесне місто.
« У такому разі я мушу бути там! » — сказав він. — З тою людиною, що тужить на обличчі, вимовив Лейлін.
- Добре, тоді тобі треба бути обережним. Тобі краще приховати свою справжню особистість. — Гілберт і Емма переглянулися й усміхнулись. Вони добре розуміли Лейліна. Він був впертим хлопцем, а раз він прийняв рішення, то ніхто не зміг би його переконати. Тепер він просто хотів вислухати їхні пропозиції.
— Я знаю. — Відповів Лейлін, схрестивши руки на грудях.
— Добре, тоді є причина, чому ти повинен йти прямо зараз?
— Ах так, зовсім забув! — Гілберт поплескав себе по чолі і передав Лейлін кристал із записом.
— Після місяця важких битв ми зрештою повернули всі наші території. Це нова намальована нами карта.
Лейлін відіслав свою силу душі в кристал і відразу побачив велику карту перед очима. Для поділу різних територій, що належать різним родинам чорношкірих, використовували різні кольори.
У порівнянні з попередньою картою, більшість змін не змінилася.
У більшості випадків, зменшилися території сімей під впливом Першої ради старійшин і поділені між сім’єю Кривавих Змій та важливішою родиною Фельер.
"У цілому права і переваги Герцогів залишаються незмінними, поки я тримаю в руках території та ресурси, які початково належать Першому Старійшині?"
Усередині Лейлін обмірковував це питання, а зовні кивнув.
— Я думаю все в порядке. Далі будемо судити по цій карті.
Тільки коли Лейлін оголосився з таким перерозподілом, Гілберт і Емма відчули, як з їхнього плечей слетів вантаж. Врешті-решт, Лейлін мав пріоритет над кланою і якщо він через невдоволення покине клан, вони б опинилися з серйозними проблемами.
Лейлін посміхнувся і похитав головою, побачивши реакцію двох « старших уранців Ранньої Зірки ».
...
— Майстер! Я привіз третю партію Коболдів-Чернокніжників і помістив їх у кімнату обмежень. — Танаша вклонилась і відчиталась йому. Ця магія, одягнена в чорну сукню, стала ще більше поважати його і відповідально ставилася до нього. За наказом Лейліна вона схопила і принесла йому велику партію Ковелидів-Чернокніжників.
— Мм, хороша робота. - Похвалив її Лейлін.
Він ліниво лежав на дивані і просто махав правою рукою. На її чолі запалилося демонічне чорне полум'я і залишило на обличчі помітку у вигляді чорної змії.
Шипіння!* Змія оточувала щільний шар чорного туману. Здавалося, що ця змія жива і ось-ось прорветься через тонкий шар шкіри назовні.
— Майстер! — Танаша відразу з тремтінням опустилася на коліна. Вона відчувала жахливу силу в цій відмітці і їй здавалося, що по волі думки Лейліна вона може перетворити її на прах.
- Це мій таємний відбиток, і він буде уявляти мене самого. У ній я також помістив енергію, здатну один раз випустити мою магію. Звичайні Магі Утренней Зірки не зможуть витримати проти неї ... — Лейлін прикрив очі і повільно пояснив їй. Після його слів Танаша була вражена.
— Я обіцяв тобі в замку Зибутих Песків, що коли я отримаю достатньо сили, то не буду боятися відплати і допоможу помститися. - Насправді саме через ці слова Танаша вирішила служити Лейліну.
— Так, Майстер! Просто я ніколи не думала, що цей час прийде так скоро... — Танаша злегка відсахнулася. Темп росту Лейліна набагато перевищував її очікування.
- Сім'я, якій ти хочеш помститися не має Мага Утренней Зірки. Я також розмовляв з їхньою організацією, яка підтримувала їх, і вони не заважатимуть тобі. Тепер ти повинна впоратись і задовольнити свою спрагу. Таємний відбиток, який я щойно тобі залишив - це твій останній засіб!
- Дякую, Майстер! — Заспокоївшись, Танаша схлипнула і її очі наповнилися вологою, коли вона згадала ті часи, як її переслідували як собаку. Ці спогади наче яскраво полум'я палали в її свідомості. Їй навіть довелося йти в пустелю, щоб вижити і позбутися погоні.
— Иди! — Махнув рукою Лейлін і Танаша шанобливо вийшла.
Вийшовши з Магічної Вежі, Танаша відчула ніби в її лобі ховається жахлива сила і очі виблискували злобою:
« Дов, як ти там живеш? Я скоро повернуся..."
Більшість вважала, що Доув і Танаша були добрими друзями, але вони злякалися б злісного виразу на її обличчі.
— З часом глибоко погребована ненависть не розпорошилась, а лише вкоренилася і виросла... — Після того як Танаші пішов, Лейлін потягнувся і вирив щось на зразок пророцтва.
У нього було передчуття, що поїздка Танаші не пройде гладко і буде супроводжувати кров'ю та болем. Страждання, викликані тим, що її змусили покинути свій дім і ховатися заради виживання виявилося достатньо, щоб перетворити Танашу на богиню помсти.
Але його не хвилювала її історія. Хоч би що сталося, Лейлін напевно допоможе Танашу з дуже простого приводу. У нього не було ніяких стосунків з тією сім'єю, в той час як Танаша залишалася його підлагоджена.
Лейлін завжди любив своїх людей. Він дотримувався певних правил і завжди підтримував своїх людей, коли вони ворогували з сторонніми людьми. Якщо б Фрея посміялася зі своїми підпорядкованими, він би підтримував її. Але в разі, якщо обидві посміються, він буде переслідувати найбільші вигоди.
Його особисті переваги лежали в основі його власних правил. Чим ближче зовнішній круг привілеїв був до центру, тим більше пріоритет він отримував.
Що ж сказати про чесність? Справедливості? До таких речей він ставився ...Со сміхом.
- Дух вежі! Розпочати інсталяцію Коболдов-Чернокніжників на основі послідовності для з'ятування крові!
Наприклад, Лейлін став шукати інтереси кольянтів і не вагався жертвувати ними.
[Біп! Перша стадія модуляції, збільшення активності родоводів...] - озвучував голос духу вежі. Тим часом з багатьох клітин вилупилися блакитні крики.
...
Через кілька днів експериментів Лейлін тримав пробірку з пурхно-червоною рідиною. Його обличчя було наповнене:
— Незважаючи на декілька непередбачених моментів, Зельє Великого дракона нарешті готово!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv