Розділ 526 - Випромінювання
« Зараз руїни здаються поруч, але насправді... Він тільки виявив вхід, але не може досягти своєї мети якщо не зможе правильно зайти.
Інші маги, які прибули після нього, опинилися в тій же ситуації.
Зрештою, навряд чи вони зможуть знайти потомка організації Алого Півмісяця, тому Лейлін та інші маги не шукали правильного шляху для входу.
Оскільки всі вони були Магами Утренней Зірки, питання часу, коли вони зможуть знайти вхід.
Однак закони простору виявилися могутніми й таємничими. Поки що Лейлін тільки міг намагатися вижити, але йому потрібно було розробити план, за яким він зможе перетнути цей просторий прохід. Інші Магі Утренней Зірки також зіткнулися з цією дилемою.
Отже, Лейлін мав певний вид переваг перед іншими магами.
Саме тому Сібелем скористався з - під контролю і викликав у нього руїн Алого півмісяця. Хоча у них і було домовленість про розподіл здобичі, вони не обговорювали все в деталях. Щодо питання, хто і що з них отримає, то це визначалося тими, які першим знайшли конкретну річ.
Блукання в просторому проході йшло на прогулянку посеред космічного простору, різні туманні форми витали всюди. Час від часу з’являлися навіть срібні простори, а деколи й турбулентності.
Ніті сумнівного чорного матеріалу формували дивні бутони, від яких відчувалися небезпечні коливання.
Пройшовши вже давно, Лейлін оступився і відчув, ніби падає з висоти. У той же момент його відвідало ще дивніше відчуття, ніби він піднімався.
Після того як Лейлін відчув, що її невагомість минула, він опинився посеред маленького саду. Чорні бутони, які він бачив раніше, росли в клумах, а деякі з них формувалися навіть паркани. У кутку навіть висіла дерев’яна дошка з вже зниклими словами.
"Цвети наповнить аура злоби і небезпеки..." - пробурмотів про себе Лейлін. И.И. Чип обшукував базу даних, але не знайшов жодної інформації про ці рослини.
Раптом чорні бутони задрижали і розцвели, показуючи всередині них малінові піски.
*Стук! Стук! Стук!* Подібно до ланцюгової реакції, чорні квіти розцвели і сад миттєво наповнився чорними пелюстками в повітрі, а від червоних пестиків Лейлін відчув загрозу як від справжніх змій.
Слабке відчуття проклять змусило Лейліна хмуритися.
« Це! Це захист від вторгнення? Чи... це попередження?» - Лейлін посміхнувся і його зіниці стали вертикальними, засвітившись червоним світлом.
У наступну мить з його тіла вирвалося люте випромінювання.
Лейлін випускав випромінювання Чорнокнижника Ранренньої Зірки від лінії Великої Кімонінської Змії. Зазвичай Лейлін придушував його, але тепер він звільнив його на волю і таким чином спричинив величезні зміни.
На щастя, п’ятиколірний флуоресцентне світло освітлювало весь сад.
Повітря покрилося туманом, сцена вислизнула. Після поширення випромінювання все затвердилося, але слабкий запах іржавих речовин наповнив повітря.
Вихідні кольори в саду також змінилися через випромінювання, залишаючи тільки чорний і білий. Все оточення стало нагадувати собою чорно-білу фотографію.
Роздався звук появи тріщин і в куті саду з'явився невеликий розлом. Він поширився по всьому сірому саду, залишаючи скрізь тріщини.
І потім пролунав низький і різкий шум, нагадуючи падіння пляшки. Весь сад розколовся, обнаживши темну порожнечу, заповнену просторовими штормами.
Шторм ревели, пожираючи собою всі розломи.
Срібні шторми продовжували завдавати шкоди саду протягом декількох хвилин, перш ніж знову з’явилися руїни.
Чорні бутони зникли, залишивши після себе кілька зав’язаних пелюстків. Довкола з’явилася атмосфера, яка обрушувалася.
З дивною спалахом зіниці Лейліна стали звичайними.
Раптова зміна середовища вимагала жертв, і у нього не залишалося іншого вибору, крім як скористатися своїм випромінюванням для збереження свого привілею в часі.
Мага Утреної Зірки мали достатньо сили, щоб вплинути на багато форм. Крім того, Лейлін був не звичайним магом, а чернеком з давніх родоводів! Об'єднавши свої сили з силою родоводи Великої Кемоінської Змії, сила його випромінювання була набагато більша, ніж і притягувала екстравагантних істот.
Лейлін мовчазно дивився у певну точку в просторі. У тому місці духовна свідомість або навіть кілька поступово наближалися до нього! Хоча вони були невидимі, Лейлін чітко відчував їхню силу.
« Що за речі, які походять з вищого виміру? Чи площина Алого Півмісяця?» - перед очима Лейліна сяяла подив.
«Чужак! Чому ти сюди приїхав?» - В розумі Лейліна виникла сила душі. Голос належав старій людині, але перемішувався з великою кількістю риків інших істот.
« Щоб знайти правду!» - впевнено відповів Лейлін, даючи двозначну відповідь.
« Істину? Її переслідували навіть члени Алого Півмісяця. Ти прийшов не в те місце..." - зітхнув голос.
« Я прийшов куди потрібно. П'ять стародавніх чорнокнижників буде відсилкою для мене і збереже мені багато часу ...!» - Сила душі чинила опір невідомому існуванні.
Він відчував, що у цієї істоти не було нормального тіла. Це була куля світла, яка висвітлювала дивну силу. Можливо, ця істота приховувала своє справжнє тіло у вищій площині.
Але навіть після зіткнення з силою душі Лейліна, воля істоти здавалась - « Будь ласка, стежку Нерозумних поглядів. Він приведе тебе до твоїх відповідей..."
Коли голос зник, почулися звуки переміщень і в кутку саду з'явився новий коридор. Пол коридору складався з сірого каменю, вкритий чорними плямами.
Проканирувавши простір своєю силою душі, у голові Лейліна з’явився образ шляху Недоумань. Упевнившись, що у проході не було небезпеки, Лейлін вклонився порожньо і ступив у прохід.
Звуки кроків. Чорний сад зник з поля зору в той момент, коли його нога ступила на кам'яну підлогу. Все, що залишилося позаду виявилося довгим зітханням.
...
- Душевний Кнут!
Масивні енергетичні хвилі пронеслися повітрям і десятки болотяних монстрів затремтіли. Їх ніби катували якісь невидимі кнути і через деякий час вони падали на підлогу, наповнених страхом очима.
— Милорд! Здається, що ми опинилися в Затворному Лабіринті й у захисній пастці Алого півмісяця! — повідомив Пол Кибелю. Хоча вони обидва були на одному ранзі і з'являлися Маґами Ранньої Зірки, їх сили знаходилися в різних рівнях, а отже мали різні статуси.
— Це Лабіринт Нараку 2 типу, лабіринт, який любили ці стародавні чорнокнижки. Має бути приблизно дев'ять рівнів і на кожному є свої ключі та загадки. Ми повинні прорватися крізь кожен або ж ми ніколи не доберемося до кінця...
Кібель кивнув. Очевидно, він знав про все. Поруч з ним був лише Пол, а решта чорнокнижників із духовного кола і Пристани Волків Ветра вже пропали, але кілька невідомих Магів Утренней зірки спостерігали зі сторони.
— Цього разу наша черга. Згідно з нашою угодою, ти йдеш наступним. — Кибель підняв кілька зелених перлин з трупами монстрів, поки розмовляв із тими Магами Утренней Зірки.
Звісно! — Відказав лідер чарівників з крижаними очима. Цей маг з золотим головям не відчував страху навіть перед Кібелем.
Коли Пол дивився на це, то гірко усміхався.
Раптова поява руїн Алого півмісяця просто зруйнувала більшість їхніх планів. Біля входу стояло кілька загадкових заклинань, залишених стародавніми темношкірими людьми. Пол почувався пригніченим через роз'єднаність. Якби не Кібель, він би вже загинув тут.
Зрештою, колись вони були смертельними ворогами.
Пол мовчки зітхав і навіть щупальця на його голові, здавалося, викликали знеохочення.
Він опинився у безпеці завдяки Кібелю, але не зміг би отримати жодної користі. Забудьте про ті Маґи Утреней Зірки, навіть сам Кібель залишить його ні з чим.
Порівняно з його смиренністю, маги по - іншому поводилися істерично.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv