Розділ 517 — Вбивство ринків
— Чому температура так швидко піднімається? - Старий відразу ж дістав через пазухи чорну тетрадь. Мало того, що тетрадка нагрівалася, але і її поверхня виблискувала чорним струмом.
З раптовим підвищенням температури тетрадки, старий насилу скривдив обличчя і відкинув її в сторону.
Коли старенький чоловік залагодив контакт з тетрадкою, то відразу ошпарився. На ній почали з’являтися білі пухирі.
Навіть з урахуванням фізичного тіла старого і його заклинання він отримав таке поранення!
*Вууо...*
« Всемогутній Вользевул, ти цар пекла, який панує над гріхами і контролює прожорливість. Бажання всього столу лежить у твоїх руках...
Привид став більш щільним, коли заклинання почало звучати посеред гробниці.
Лейлін уже стикнувся з такою ситуацією в минулому, тому відразу почав нервувати. Що ж до старого та його внука, то вони сховалися в куті з жалем.
Чорний промінь світла вилетів з тетраді, а привид проковтнувся всередину руни в руках предка.
Коли світло розсіялося, наче виконане завдання, тетрадка перетворилася на попіл прямо на їхніх очах.
Кам’яна руна засвітилася, а світло почало вливатися у тіло мага Утреної Зірки.
Подібно до блискавиці, сяйво поширилось по всьому тілу і труп мага Ранньої Зірки відкрив очі. Він знову спустився у цей світ!
- Я...я ... я Ікеїл? Або Гордіс?
— Нет! Я Вельзевул! Верховний Цар Прожорливості, Веззевул!
Спочатку очі мага видавалися загубленими, але невдовзі вони спалахнули. Від нього поширилась аура області Утреней Зірки, і старий з онуком впали на землю.
« Ранкова зоря! Це предок Утренней Зорі!" Старий вже від захоплення хотів щось сказати, коли безжалісне світло півхнув з тіла трупа.
Проблиск червоного світла пронісся крізь тіло старого, і він тут же без сліду зник.
— Ммм. Досить хороший доповнення! І схоже, що він теж прямий потомок трупа старого! — Червоне світіння в очах трупа Утреней Зірки посилилося. Він погладив свій живіт і кинув погляд на хлопчика.
-Ах... - яка сталася в мить сцена відразу ж залишила його на порозі втрати свідомості. Він відкрив рот і намагався щось сказати, але міг тільки пробурмотати деякі беззв'язкові слова, а його тіло застигло від страху.
Його погляд не затримався надовго, натомість він підняв очі і пильно дивився на нього.
Эх... Лейлін вийшов з тіні в стіні.
— Маг Утренней Зори? Ти ж та дитина, яку я бачив раніше! — Слова, які вилетіли з уст трупа, переповнювали подив і глибоку ненависть.
— Справді, проекція клона Вельзевула. Це я. — Лейлін великодушно зізнався.
Лейлін не міг заперечувати очевидні факти, бо його робота була в нього на руках. І зараз він хотів побачити все, що тільки-но сталося.
У стародавні часи клон Вельзевула помер, залишивши по собі руну черевогідя у спробі захопитися в різні місця Міра Магів.
Звичайно, внаслідок цього з’явилися сильні руни череворідої форми і потім пробуджували апетит. Вони також могли просуватися вище своїх кордонів, але крім засвоєння силою ненажерливості вони ставали потенційними тілами для самого Вельзевула!
Маг, похований у гробі, по щасливому випадковості дістав останки. І після свого власного прориву в області Утренней Зірки, він швидше за все помітив щось неправильне, тому запечатав і ізолював себе від Вельзевула.
На жаль, тетрадка, яку він постійно носив із собою, з часом зіпсувалася і їй навіть почали довіряти фрагменти духів.
Через довгий час його онук, зачарований тетрадкою, хотів відкрити труну і звільнити клон.
— Несподівано. Ти навіть зумів прорватися і стати Магом Утренней Зірки!
Маг, яким оволодів Вельзевул, виглядав дуже владним. Кожне його слово наповнювалося аурою, і позаду нього з’явився величезний демон, який смутно нагадував короля пекла.
- Як ти збираєшся компенсувати мої колишні втрати? — Дивно виявилося факт, що клон вирішив не вбити його, а натякнув йому на урегулювання образи.
Лейлін заплутався. Підійшовши до клона, він подивився йому прямо в очі і запитав: « Ти мене за дурня тримаєш?
Як тільки слова вилетіли з його рота, клон відразу змінився в кольорі, але Лейлін продовжив, — що ти збираєшся зробити? Ти навіть не клон, а фрагмент духу, якому вдалося створити тут проекцію. Крім того, Масив сутності цього Мага Утренней Зірки пішов за його душею і повернувся в астральний простір. Хоча його організм був забруднений силою прожорливості, з твоєю нинішньою залежністю від цього тіла, скільки сил ранкової зірки ти зможеш проявити?
Жвавість! *** Усе довкола оточила темрява і відокремлювала їх від зовнішнього світу. Срібне сяйво заполонило все небо. Довкола виблискували лише зірки.
Сфера Утренней Зірки опустилася на навколишнє середовище! Коли клонська сфера зіткнулась із сферою Лейліна, вона відразу розпорошилась.
У результаті вираз обличчя клона різко змінився, а Лейлін зітхнув з полегшенням.
Його припущення виявились правдивими.
Звичайно, він міг би зупинити старого раніше, але не був впевнений, що зможе миттєво придушити його всередині гробниці. Стиль Лейліна мав вибір і порятунок від кількох проблем.
Зрештою, він недавно дуже розлютився на Вельзевула й без сумніву не міг відпустити його і дозволити йому будувати свої плани.
Хоча перед ним була лише проекція слона, Лейлін зробив би помилку, якби не звернув на нього уваги. Вельзевул міг просто піти і почати відновлювати свої сили, з часом стати очевидною загрозою Лейліну.
Лейлін не хотів такого результату і тому не міг його відпустити. Найліпший вихід був у повному знищенні цього слона, поки він ще був настільки слабким.
— Ты... — На обличчі клона Велзевула спалахнула лють, а пряди волосся встали дибки, показуючи який гнів він зараз зносив до Лейліна.
— Прощай. — Лейлін махнув рукою, незважаючи на його гнів. Жахлива енергія почала формуватися в його долоні, формуючи червону полум’я, яке згодом перетворилось на величезного палаючого змія навколо труни.
Під жахливою температурою полум’я, кам'яний трун тут же розсипався в попіл, а Лейлін байдуже дивився на весь процес.
У повітрі з’явилися чорні пульсації, які поглиналися вогнем. Коли полум’я згасло, Лейлін побачив посеред диму клон Вельзевула, який широко розкривав рот поглинає залишки вогню.
Ще дивнішим виявилося той факт, що коли він поглинав полум’я, його аура посилювалась.
- Пожиральна здатність! Чи твоє розуміння сили ожиріння досягло рівня закону? — Лейлін не здригнувся, похлопався в долоні. І навіть коли кінцевий результат досягне такого розуміння, він не зміниться.
— Але шкода, що твоя основа надто крихка. Скільки енергії ти зможеш поглинути? — Слова Лейліна настільки розлютили Вельзевула, що його обличчя було сильно спотворене від люті.
Будь-який маг міг поглинати енергію в обмежених кількостях. Оскільки Масива Сущості Утренней Зірки не мала, очевидно, що він міг поглинути стільки енергії. Лейлін зосередився на цьому нестатку і безжалісно накинувся.
Лейлін був у вигідному стані, оскільки слон Велзевула перебував у ослабленому стані. У майбутньому він міг би зазнати шкоди від такої можливості.
* Бум!* Бурне полум’я, наче велетенська хвиля, поглинуло собі клон Вельзевула. Він вагався, бо не наважувався ще більше поглинати полум’я. На поверхні його тіла з’явилися чорні щупальця, якими він обернувся.
При контакті з ало-червоним полум'ям чорні щупальця почали розчинятися. Протидіяючи одні одним, обидві атаки поступово послаблювали свою силу.
— Пожирення Костей!
Наввиразливі чорні зуби відділилися від чорних щупалець, ніби розтанули в порожньому місці і оточили Лейліна. Проте він блокував їх червоним щитом, на поверхні якого була чорна Велика Кемоінська Змія.
- Хехе, скільки ж атак ти ще зможеш витримати?
Величезні чорні зуби стикалися з поверхнею щита, залишаючи на ньому глибокі борозни і висікши іскри. З боку здавалося, що Лейлін слідував якомусь плану.
— Ты... — Розкручений чорними щупальцями, клон Вельзевула встиг вимовити лише одне слово перед тим, як опинитися посеред червоного полум’я...
- Це... що відбувається?
Хлопчик, який до цього моменту лежав на землі, підняв очі і побачив наслідки інтенсивної битви. Нарешті, він побачив мага з копної чорної волосся, що ширяв в повітрі посеред зірок.
Він йшов на Божий спуск з неба, який використав червоне полум’я і спалював дивного створіння в кам'яних трунах.
Через довгий час спалахи світла зірок почали згасати. Обличчя мага виглядало втомленим, але сповнене захопленням.
- Тебе звуть Блу? — Він усміхнувся, щоб захистити себе від іншого видрукунку.
Лейлін, очевидно, не хотів тримати у себе свідомість іншої істоти. Для того щоб мати справу з живими істотами 7 і вище рангів, потрібно було покрити себе шарами хитрих схем.
Однак ці відбитки черевородного матеріалу дуже зацікавили Лейліна, особливо ті, що містилися в них.
Сила законів! У них містився ключ до 6 і 7 рангів. Тільки з огляду на певну силу законів, можна просуватися у область вище освітленої Зарі. Отже, Лейлін не виявляв ввічливості і продовжував досліджувати відбитки Вельзевула.
Хоча в наш час ранг дуже низький, незабаром він напевно почне контакт з вищими ранами.
— Да, сэр. Я Блу.
Блу шанобливо вклонився Магу Утренней Зірки. Подібно кожен маг центрального континенту мав справу з Лейліном.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv