Розділ 512 — Походження родоводу
- Звичайно, ми сподіваємося що ти сформулюєш з нами угоду. Ми хочемо разом розібратися і розібратись з Молені Юпітера...
Філіп перервав його, - З твоїм нинішнім статусом Герцога, ти можеш представляти інтереси всього клана Уророс.
- Мені треба подумати... аби поховати всіх тих, хто впав. « Коли питання торкалося справи, Лейлін вирішив піти геть.
Пол подумки проклинав Філліпа за те, що той надто поквапив події. Лейлін ще не побачив явних привілеїв. Він просто продовжував посміхатися, хоча це йому було важко.
- Герцог Лейлін ти повинен бути це ще не знаєш, вірно? Ми, Чорнкнижки Утренней Зірки, влаштовуємо зустрічі і обмінюємося інформацією. Іноді ми навіть організовуємо торговельні збори...
- Цей збір призначений тільки для Чернеток Утреней Зірки. Для того щоб відвідувати їх, потрібні поради. У наступній зустрічі братимуть участь кілька старійшин духовного Круго й Пристановища Волків Ветра. Як на нього вирішити це питання?
— Збори? — Ясно, що збір зацікавився Лейліною.
Більше того він не турбувався про те, що якщо він на деякий час залишить території Клана Уророс, то з ним щось трапиться.
Чесно кажучи, на даний момент безпека клана Уророс залежала від нього. Поки з ним все буде гаразд, штаб-квартира буде добре укріплена, навіть якщо його не буде поруч. Якщо з ним щось станеться, вороги відразу скидають весь клан із землею.
Фактично, якщо він непомітно вислизне з штаб-квартири і не буде ніким виявлений, то вороги клану зазна́ють великого тиску.
Додумавши до цього моменту, Лейлін відповів, звичайно. Коли прийде час, будь ласка повідомте мені.
Почувши ствердну відповідь Лейліна, Пол зітхнув з полегшенням і розсміявся у відповіді, - я впевнений, що наші товариші дуже захочуть побачити когось із молоді на зразок тебе.
Здавалося, що такий збір був нечисленним і організовував сугубо для чорношкірих.
Коли Лейлін побачив його вираз, то кивнув всередині. Він чекав на цей збір.
Оскільки Пол і Філіп досягли згоди, у них більше не було причин залишатися тут. Вони відразу піднялися і поспішили піти.
Оскільки вони так поспішали, Лейлін подумав, що для їхніх організацій духовні кола і Пристани Волків Ветра настали тяжкі часи. Через безліч факторів вони б не затримувалися ніде надовго, якби не церемонія Лейліна.
- Ми багаті! — Стоячи в коридорі очі Паркера виблискували, коли він дивився на зміст облікової книги, — Прості подарунки від багатьох організацій еквівалентні прибутку з безліччю феодалів...
- Але все завдяки тому, що ви успішно прорвалися в Утреній Зорі. І багато організацій скористалися шансом налагодити з вами добрі стосунки...
Хоча Лейлін був спокійний, як стародавній крижинець, він таки радів, просто тримаючи такі подарунки в руках. У той же час він отримував більше розуміння статусу Мака Вітрені Зірки та почестей, які вони мали на центральному континенті.
Зруйнована сила таємного мистецтва Мага Утренней Зірки виявилася занадто високою. Якщо Маг Утренней Зірки опустить усі обмеження і буде діяти за своїм бажанням, то все центральне континентське місто могло докорінно змінитись. Магі Сяючої Місяця і Маґи Розсвітної Зарі після звільнення своїх сил шкодували про скоєне.
Внаслідок цього, коли з’являвся новий Маг Утренней Зірки, кожен висловлював свою добру волю і намагався завести добрі стосунки. Великі організації вже звикли до таких дій.
"Як тільки я вступив у цю область, все змінилося..."
Лейлін зітхав всередині себе, але його погляд став більш напруженим: « Як зміниться картина, коли я досягну рівня Сяючої Місяця чи Світної Зарі? »
В його очах, ранг Утренней Зірки був далеко не межа. Його метою було досягти вершини сили, і він не звертав уваги на такі речі як кандалов родоводом, що вже багато століть турбувала темношкірих.
Звісно ж, він міг упустити свою думку під час розробки стратегії, але завжди вибудовував потрібну тактику. Тому він послав Паркера і наказав йому сховати всі подарунки. Отримавши важливі та потрібні речі, Лейлін повернувся в лабораторію.
Тепер він став найвищою владою в Клані Уророс і міг мобілізувати всі ресурси. Теперішня лабораторія, в якій він працював, була кращою, і в ній зазвичай був Гілберт.
І це ще не все. Усі скарби Клана Уророса були в його руках, а багатства цієї організації за тисячі років викликали заздрість навіть у такого багатого чоловіка як Лейлін.
Перше, що він зробив, так це вирізав усі астральні камені і поклав їх у свій просторовий мішок.
Хоча клан Оакхарт погодився побудувати йому астральні ворота, все ж він мав кілька каменів у резерві. Врешті-решт, для дослідження астральних врат потрібно було багато астрольних каменів, тому їх так високо цінували. Вони завжди були ресурсами стратегічного класу.
— Бип! Ідентифікація особи! Ласкаво просимо герцог Лейлін Фельер!
Пройшовши через систему перевірки аури і численні дезінфікаційні процедури, Лейлін нарешті опинився в кімнаті здавалося б відлитою з кристалів.
Напівпрозорі кристали випромінювали чудове світло, і всі приміщення виглядали бездоганно.
Дивлячись на дані І.І. Чіпа, Лейлін мовчазно зітхав: "Хота сила установки різна, і відрізняється від дезінфекцій та пилу, вона може досягти подібного ефекту!"
Така ситуація надзвичайно сильно походила на стерильні лабораторії в його попередньому житті. Стародавні маги також не були дурнями, тому хіба могли вони не помітити, що дія від мікробів та інших організмів могла впливати на дослідження? Навіть без технологічних методів, вони могли досягти подібних результатів.
Усередині великого скляного контейнера в центрі лабораторії був обломок меча, занурений у зелену рідину. Усередині був той самий клинок, який містив у собі генеалогічну лінію Сонця і просунуту техніку медитації Крило сонця. Багато прозорих бульбашок з’являлися у відчинках леза, і тільки ділянки золотої крові яскраво сяяли всередині контейнера.
Він вже переписав усю інформацію про Крила Сонця, і єдина цінність якої він ще не видобутав була в дійсності крові.
Золотиста кров нагадувала тепле світло, оскільки її світіння на лезуванні поступово збільшувалось.
« Як і очікувалося від крові, що залишилася з 6 ранг. Навіть якщо вся її життєва сутність і загублена, невелика симуляція зовнішнього середовища дозволить їй відновити свої інстинкти...»
Лейлін постійно хвалив її у своєму серці. Стародавня дитина Сонця була особою на шостому пікі і істотою, яка могла тільки дивитися вгору. Тільки краплина крові могла розмножуватись, щоб зародити життя.
Якщо б він розмістив свою духовну тавро всередині, то, безумовно, стародавня всемогутня істота змогла б відродитися завдяки лише одній краплині крові. Родовід Сонця був занадто жахливим!
Звичайно, багато ремісників центрального континенту підтверджували, що кров на мечі вже давно втратила свою життєву сутність і ніхто не зміг би її простимулити. І тепер, коли Лейлін побачив « дихання », реакція була лише інстинктом, а не справжнім відродженням.
Якби генеалогічну дитячу гору Сонця можна було б використовувати, то цей стародавній меч не пішов би з аукціону Лазурної Гори за такою низькою ціною. Навіть якби Король Лазурної Гори мусив би пограбувати Сиріла, він без вагання скористався б якою-небудь силою, щоб зберегти родовід у себе.
А втім, оскільки Лейлін вже був експертом родоводів і проводив усі дослідження в замку Зибучих Песків та з огляду на надзвичайні здібності І.І. Чіпа, мотивація інстинктів генеалогічного роду не була для нього недосяжною справою.
Тепер він дивився на обломок меча всередині скляного контейнера, і йому стало приємно бачити його обличчя. Я можу почати другий етап.
Він отримав і переглянув усі дані про експерименти в замку Зибучих Песків, і найбільш повністю розумів, якими технологіями користувалися у давню епоху. У той час стародавні чарівники мали багато способів, як відновити родоводи.
У даний момент, через брак сил він не міг показати всі свої навички. Багато з тих методів вимагали вмілого поводження з силою душі, і раніше він тільки даремно витратив свій час. Але тепер проблема зникла.
- Павутина Душі! — Нитка чорної сили душі вилетіла з брови Лейліна і, створюючи сітківку, зникла в зеленій рідині. З тонкої мережі вирвалося кілька рун з незрозумілими функціями.
Серце, немов би не вплинуло на обломок меча і проникла прямо в лезо. Однак, золота кров заманилася нею і збиралася на нитях цієї павутини.
Через кілька хвилин уся кров, яка міститься в обломі меча, зібралась на павутинні і стала золотою.
*Гул!* Коли остання нитка золотого світла покинула меч, метал відразу розчинився у зеленій рідини не залишивши жодних слідів.
« Момент був зроблений з найпростіших матеріалів. Лише завдяки тому, що у нього народилося дитя Сонця, він зміг проіснувати понад десять тисяч років. Коли я видалив всю кров, він просто розсипався".
Очі Лейлін весь час сяяли. Він тепер зосередив всю свою увагу на павутинні душі, і, маніпулюючи золотою мережею, перенаправив її в інший великий експериментальний басейн.
Велика кількість риби висихала з жовтого басейну морди і, розкривши роти, видалила напівпрозорі бульбашки.
Ці істоти висмоктували генеалогічну лінію і були рідкісною формою родових істот. У цій лабораторії збереглися всі резерви цих істот клану Уророс.
— Лети! Лейлін направив її прямо до центру басейну. Золота рідина падала вниз і поглиналася істотами в басейні, кожна з яких намагалася урвати здобич один від одного.
Вода всюди розбризкувалася, а Лейлін немигатим поглядом спостерігав за змінами істот.
З шлуків істот почали з’являтися золоті нитки. Потім їхні очі закривалися, а вони починали спокійно плавати в басейні.
Лейлін похитав головою, але не зупиняв експеримент.
*Гул!* Коли остання нитка золотого світла покинула меч, метал відразу розчинився у зеленій рідини не залишивши жодних слідів.
« Момент був зроблений з найпростіших матеріалів. Лише завдяки тому, що у нього народилося дитя Сонця, він зміг проіснувати понад десять тисяч років. Коли я видалив всю кров, він просто розсипався".
Очі Лейлін весь час сяяли. Він тепер зосередив всю свою увагу на павутинні душі, і, маніпулюючи золотою мережею, перенаправив її в інший великий експериментальний басейн.
Велика кількість риби висихала з жовтого басейну морди і, розкривши роти, видалила напівпрозорі бульбашки.
Ці істоти висмоктували генеалогічну лінію і були рідкісною формою родових істот. У цій лабораторії збереглися всі резерви цих істот клану Уророс.
— Лети! Лейлін направив її прямо до центру басейну. Золота рідина падала вниз і поглиналася істотами в басейні, кожна з яких намагалася урвати здобич один від одного.
Вода всюди розбризкувалася, а Лейлін немигатим поглядом спостерігав за змінами істот.
З шлуків істот почали з’являтися золоті нитки. Потім їхні очі закривалися, а вони починали спокійно плавати в басейні.
Лейлін похитав головою, але не зупиняв експеримент.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv