Глава 473 — Банкет і запрошення
Стародавній Замок Кривавої Змії переповнився численними містичними явищами, які навіть нинішня господиня Фрея не могла пояснити.
В результаті, побачивши темно-червону архітектуру цього замку, Лейлін відразу оцінив його.
« Такий давній замок — це справді подібний до того, в якому живе маг. Мій замок не йде ні в яке порівняння.", зітхаючи, подумав Лейлін.
За чутками до будівництва замку приклав руку предок родини Фреї, який має силу Мага Утренней Зірки. Звичайно, що замок Лейліна не був подібний до замку Фреї.
Проте Лейлін мав впевненість, що як тільки він стане Магом Утренней Зірки, йому вже не знадобиться багато часу, щоб його замок Оникса приобрив подібну ауру, як у Давневого замку Кревой Змеї. Замок Оникса стане справді стародавнім замком.
Багато карет стояв на площі перед замком, а також безліч магічних істот.
У головні ворота заходило велика кількість гостей, а вся територія здавалась оживленою. Часто гості зупинялися і вітались.
Мало хто приходив сюди наодинці, тому Лейлін відразу привернув до себе увагу.
На щастя, раніше він отримав трохи слави і багато членів клана вже знали його в обличчя. Навіть ті, хто ще не бачив його раніше, чули деяку інформацію і природно ніхто не висміював її.
— Лейлин! Ось ти де! « Після того як вони потопали якийсь час біля воріт, Фрея вдягнулася у платтямку гламурного одягу і нарешті побачила Лейліна й підійшла привітати його.
Незважаючи на те, що вони давно не бачилися, її обличчя все також виглядало дитячим, і, незважаючи на її могутність, вона досі виглядала як маленька дівчинка, яка сильно контрастувала з її зрілою та звабливою фігурою.
« Я не хотіла, щоб хтось назвав мене просто по імені? Я вже так близько тобі? але дозволив їй взяти себе за руку і провести в замок.
Очевидно, що її дії були сигналом до наступного кроку.
Лейлін добре розумів, що у своєму серці Фрея не відмовлялася від намірів звабити його. Їй завжди подобалося показувати, наскільки близькими були між ними стосунки.
Однак він з радістю використовував цю ситуацію. Показуючи, що він пов'язаний з Фреєю, тим самим він позбув себе від уваги інших темношкірих, які мають до нього хоч якісь наміри.
Тільки Міранда мала мужність боротися за чоловіка. Але, будучи приборканою Лейліном, Міранда почала поводитися більш струнко.
що ти сьогодні прийшов. Я сподіваюся, ти не відмовишся мені і зустрінешся зі мною після банку для приватної розмови про нашого наставника! — Він прошепотів йому на вухо Фрея, перш ніж злегка обійняти його і поїхати розважати інших гостей.
Сьогодні вона була головною героїнєю події. До неї до замку приходило багато високорангих чорнокнижників. Звичайно, вона супроводжувала не тільки Лейліна.
"Наставника?" почухав макушку Лейлін.
Очевидно, Фрея зацікавилася чутками про сліди світу Чистилища. Але вона теж переживала, а передбачливість відрізняла її від інших темношкірих.
Лейлін потиснув плечима, знайшов вільний кут і почав спокійно насолоджуватися делікатесами.
Банкет, організований благородною сім'єю з тисячолітньої історії, природно пропонував розкішну їжу, яка перевершила всі очікування Лейліна.
— Хаха! Лейлін, тобі подобається проводити час на самоті? Хіба ти не хочеш потанцювати? — Провівши деякий час на дивані, до Лейліна підійшла знайома фігурка.
Аура, яка вилучена від тіла Робіна, стала похмурою, а мітка на його лобі тепер займає майже все його обличчя. Коли Лейлін побачив її, у неї з'явилося погане передчуття.
Тепер він з усмішкою дивився на Лейліна, тримаючи кришталеву чашу винограду. З другого боку, багато темношкірих чоловіків вдягнулися у відкриті сукні й кидали на його бік кокетливі погляди.
— Старший Робин! — усміхнувся і кивнув Лейлін,
- Я не ці речі зацікавлююся...
- Ти так не говорив, коли раніше розважався з Мірандою... — Робін посміхнувся йому, похитав головою і сів поруч з ним.
Очевидно, він почав розмову про чорнокнигу для того, щоб почати з ним розмову.
- Твоя аура... достигла тієї міри, коли навіть я вже не можу її розгледіти. — Робін оглянув Лейліна і, розсміявшись, тихо заговорив з ним, але його очі забили.
Так само по спині Лейліна пронісся холодом. Жадібність, яку він добре приховував, викликала у нього занепокоєння.
- Старший Робін, закінчуй жартувати. Просто я недавно навчився кілька потужних заклинань... — Посміхнувся у відповідь Лейлін. Звичайні маги не могли роздивитися його ауру через маскування, але Робін зумів, що і нагальмувало його.
— Чому я не бачу Ноя? — Лейлін поспішив перевести розмову в інше русло.
— Він... — В очах Робіна мила,
— Він зробив важливий крок перед тим, як просувається в парову стадію, тому й залишився вдома.
- Тоді я заздалегідь вітаю старшого... - Хоча Лейлін посміхнувся, все ж він розумів, що Робін щось приховує.
Робін деякий час замовк і знову запросив Лейліна,
- Ми всі отримали користь під час минулої експедиції. Нещодавно я отримав нову інформацію. Що думаєш? Тобі цікаво? Цього разу я готовий запропонувати тобі 40 відсотків здобичі!
— Нова подорож? Куди тепер? — Здавалося, що Лейлін зацікавився, бо трохи приїхав до Робіна.
- Давній кишеньковий вимір. Я можу впевнено заявити, що там зберігаються записи Мага Утренней Зірки і, можливо, навіть ще одні руїни організації Забутих Песків! — Робін продовжував інтригувати Лейліна.
- Забуті Пески? « Очі Лейліна загорілися, але в його серці лунали тривожні дзвінки.
Після довгих роздумів, він нарешті відповів:
але нещодавно я провів надзвичайно важливий експеримент, тому боюся що ще довго не зможу вийти назовні...
У той момент, коли він закінчив говорити, то відчув озноб, ніби на нього дивився дикий звір.
— Эх, жаль... — Робін зітхнув, встав і пішов.
Але Лейлін відчув лють, яку намагався стримати Рабен, і ще деякі темні відчуття, які він не міг описати.
« Що за жахлива людина». Лейлін зітхнув з полегшенням, коли Робін йшов.
Лейлін почав підозрювати, що Рабен дуже відрізнявся від того позитивного і пристрасного чоловіка, якого зустрів біля входу в Уланоборос.
Тим не менш, навіть якщо б йому запропонував і колишній Робін, він би все одно відмовився. Тепер йому нічого не потрібно. Оскільки ситуація ззовні почала втягуватися у хаос, то подорож йшла на зустріч зі своєю смертю.
До того ж Лейлін не почувався безпечно, коли був з ‘ новим Робіном ’.
Банкети, організовані елітним палацом, були дуже нудними, принаймні в очах Лейліна. Еліта любила влещувати один одному і виставляти напоказ своє багатство, а потім, врешті-решт, пити одне з одним.
Багато симпатичних чоловіків і жінок навіть були біля стінок, а пізніше пробували з банку в спеціальних приміщеннях. За чутками, ті приміщення мали достатню звукоізоляцію, і навіть якщо б всередині почали відбуватися вибухи, ніхто не почув би голосу зсередини цих приміщень. Тому люди, які були всередині будинків, робили все, чого бажали і не турбувалися про те, що їх почують сторонні.
Лейлін раніше показав силу водної стадії, а також Маркіза Клана Уророс. Багато магесів, звичайно, підходили і фліртували з ним. Навіть коли він намагався втекти в кут, йому ледве вдавалося сховатися від запряжних запрошень з усіх боків.
Зазвичай Лейлін не відмовлявся від таких ігор, але сьогодні його запросила Фрея. Зовнішній вигляд Робіна також сильно його турбував, тому він відчував явний намір.
Тільки коли м’язи Лейліна втомилися від підтримки постійною усмішкою на обличчі, величний бенкет зрештою був оголошений завершеним.
Свято було заплановане для вищого двору. Нізкорангові чорнокнижки і підчинені зазвичай цілий тиждень відпочивали після таких свят. Клан Фреї також забезпечував їх білим хлібом і річками рами.
За зовнішніми ознаками, це свято не проводилося в родині Фреї вже давно, тому вони вирішили так голосно відсвяткувати.
Лейлін не турбувався про це. Коли банкет закінчився під наглядом покоївки, він подався в глибини Стародавнього замку Кривавої Змії.
Матеріали, з яких спочатку будувався замок, сильно змінилися через отримане випромінювання багатьох магів, що в ньому живуть.
Стіни фарбувалися в темно-червоний колір, а цей колір був дуже подібний до кольору м'язів. Вони навіть мали дещо еластичність.
На підлозі можна було побачити широку червону доріжку, в середині якої з’являлися роти і ковтали сміття.
У замку не було жодної звичайної людини. За винятком низькорангих покоївок, одна з яких зараз вела Лейліна, інші були рабами інших рас.
- Ховлини? — Лейлін з шоком втупився на групу людей, які поклонилися йому карликових істот. Цей вид двох видів мав тоючі тіла, але довгі вуха.
— Да, сэр. Хівліни не тільки довго живуть. Вони також видатні садівники і кухарі. Вони можуть працювати з різною інтенсивністю, до того ж мають сильний опір.
Покоївка представила хівлів Лейліну.
— Звичайно, я чув, що благородні сім’ї використовують рабів, — кивнув Лейлін.
Насправді, під час будівництва замку Онесса він уже думав купити рабів, але знайти таких слуг було досить нелегко. Тільки серед таких благородних сімей, як родина Фреї, можна було зустріти так багато рабів ховлінів.
— Пані чекає на вас всередині, — з повагою показала до дверей горіхового дерева і стала поруч. Лейлін поправив одяг і увійшов всередину.
Привіт! Ти, напевно, ще не бачив мою кімнату, вірно? — Фрея вдягалася у довге вільне плаття. Її обличчя залишалося таким же дитячим, як і раніше.
— Да. Твоя величезна колекція книг просто шокує. - Лейлін кивнув головою і зробив вигляд, що не помічає її спроб спокусити його.
Він добре знав, що може і чого не в стані собі дозволити. Такі дівчата як Міранда могли в будь-який момент зайнятися з ним сексом. Але такі дівчата, як Фрея, ставилися до цього по-іншому.
Лейлін знав напевно, що якщо він не візьме на себе відповідальність за вчинені дії, то його обов'язково буде шукати Кривава Герцогиня!
У очах Фреї мало не розчарувалася, але вона відповіла: « Якщо ти хочеш, то можеш поливати будь - яку з цих книжок.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv