Глава 434 - Утеча
Кеша відчула запаморочення. У неї закрутилася голова, і незабаром вона впала в обійми.
— Лей...Лейлін, — здивувалась вона, але вимовила його ім'я.
— Сестра, схоже, ти опинилася в складній ситуації. — Лейлін потертий ніс, і обережно поклав Кешу, дав їй зілля.
- Це очищає зілля, щоб усунути прокляту енергію із твого тіла. Скористайся ним якомога швидше.
- Дякую! — обличчя Кеші засяяло радісною посмішкою. Вона була сильно зворушена, коли загинула.
— Постой! Ну... Чи можеш ти дати і мені таке? « Зелень варварський маг дуже хотів догодити Лейліну і отримати зілля.
— Хм? — Лейлін глянув на Кешу.
- Дай йому зілля. Зрештою ми билися пліч - о - пліч, кивнула Кеш.
У цей момент, незліченні тіні з тріском розлетілися. Чоловік у чорному плащі стояв неушкоджений прямо в центрі розкриваної клітини. Він втупився у очі Лейліну і зревів.
- Здається, це не просто змішане прокляття. Це генне прокляття! - Зрозумівши цей факт, вираз обличчя Лейліна дуже серйозно.
Так зване генне прокляття було вищим проклятням. Воно могло матеріалізуватися, а його лікування вимагало великих зусиль.
Сам Лейлін навчився всього лише кількох видів проклять. І не мав особливої впевненості і знань щодо генних проклять.
- Я подбаю про нього, а ви обидва застосуйтеся зіллями і йдіть звідси якомога швидше! — Голосно вимовив Лейлін.
Як і будь-яке прокляття, він мав обмеження на сферу дії. У чорному плащі генна проклятість чоловіка, мабуть, не дозволила йому опинитися за межами замку Зибучі Пісок. Фактично, він можливо навіть не міг перетнути ілюзорний коридор і опинитися в зовнішньому шарі замку.
Кеша і зелень, варварський маг за кивнули й, відкривши клятви, випили вміст.
« Мені дуже пощастило, що цей генний проклять набув такого вигляду. Я давно хотів вивчити їх!» Очі Лейліна загорілися, наче всередині них танцювали полум'я. Він кинув велику кількість зелень.
Бум!* Спышка. Сталася люта і шалене нефритово-зелене полум'я.
- Дкдмнсклн...
Чоловік у чорному плащі, наче відчував деякі побоювання, зустрівшись з цим полум'ям, пробурмотів якісь слова незрозумілою мовою.
« І.І. Чіп!» відразу ж наказав Лейлін, "Срави його слова з кожною мовою в базі даних!" Але оскільки І.І. Чіп не записав слів чоловіка в чорному, то нічого знайти.
— Побігли! — кричала Кеша. Вона разом з татаньонім варварським магом вибігли з кімнати. Проклята енергія успішно виходила з їхніх тіл особливим зіллям Лейліна.
Коли він побачив, як Лейлін та два інших маги втікають, чоловік відразу загнав і кинувся по них.
*** Величезна кількість нефритово-зеленого полум'я палала на його тілі. Частини одягу відсилалися від його тіла, відкривши блідо-рубку під нею.
Довга огидна рана простягалась від правого плеча. Визирало так, ніби в його тіло впала величезна чорна сороконіжка, зловісне і жахливе видовище.
Лейлін нахмурився, виявивши, що ця жорстока проклята рана була дуже вираженою і глибокою.
— Бежим! Швидко! — Лейлін помахнув мечом Метеора, відсилаючи жахливий яд і промінь блакитного кольору навколо нього.
- Спробуй це! — Зеленокожий варварський маг простягнув блискучий кришталевий шар, який висвітлює чудові та яскраві промені.
— Це кришталева куля для втечі. Принаймні 5 чоловік можуть втекти звідси. З його допомогою ми можемо вибратися звідси! - Зелень варварський маг зустрівся поглядом з Лейліном і пояснив йому все, намагаючись проявити хоч якусь користь.
— Хороша робота! — Очі Лейліна поросли синім світлом, а І.І. Чіп підтвердив автентичність слів мага і його функції.
Він негайно наповнив кришталеву кулю духовною силою і всі троє зникли у спалахі світла.
Чорна тінь пронеслася і опустила свої ножиці в порожній простір.
Усередині ілюзорного коридору стіни наповнювалися різними візерунками квітів та рослин. Багато рослин постійно жили в їхньому середовищі, від проростання до з’ясування.
*Бам! Бам! Бам! а Лейлін та інші опинилися посеред коридору.
— Ладно. Я більше не хочу бачити цю прокляту тварюку. Ми в безпеці, — вигукнув Лейлін і закрив очі.
Почувши його слова, Кеша та зеленьожерий варварський маг із полегшенням зітхали.
— Отже, настав час обговорити, як ми можемо справлятися з ‘ сім’єю ’! — Лейлін звернув увагу на зеленку варварського мага і посміхнувся.
— О, нет! Ви не можете вчинити так зі мною. Я спасав твою компаньйонку! І ми навіть билися пліч-о-пліч! — Зеленьський чарівник підняв руки вгору, благаючи Лейліна відпустити його.
Він не противився, бо його духовна сила вже вичерпалась кілька днів тому, поки він утікав від проклятого монстра. Навіть Лейлін мусив використовувати кришталеву кулю, щоб втекти від неї, оскільки не міг нічого з нею вдіяти.
- Але справа в тому, що ти прийшов сюди, щоб захопити або навіть вбити нас, чи не так? — Лейлін наскрізь бачив обман у його словах. Тому він підняв меч і націлив лезо на мозок зелениного варварського мага.
— З огляду на обставини, які склалися, ти заплатиш відповідну ціну. Цього разу я пробачу твоє життя! — Лейлін розкрив свої справжні наміри.
Почувши і розуміючи, що́ саме сказав Лейлін, Кеша, яка спочатку була незадоволена, врешті - решт звільнилася зі свого емоційного стану.
Але... я не маю інших цінних речей! — Зелень варварський маг збудив полум’я, але сам таємно витягнув рукою дивний браслет.
Лейлін йому не повірив. Як він міг не мати деяких тузами в рукаві, будучи магом?
Хоча обидві сторони були поранені, вони все ще могли зібрати свої сили і провести іншу битву. Однак Лейлін хотів лише компенсації і не прагнув мати протилежного боку, від якого вони неминуче б постраждали.
— Компенсируй все, чи ти хочеш влаштувати битву? — Нестерпно звернувся до нього Лейлін.
— Сестра Кеша, як тільки я отримаю компенсацію, ти отримаєш свою половину, - щойно він вимовив ці слова, Кіш відразу підійшла до Лейліна, показуючи, що підтримує його.
Заради цієї експедиції Кеша витратила величезну кількість ресурсів, а в майбутньому у неї більше не з'явиться можливість повернутися до замку Зибутих Песків. Вона також втратила трьох талановитих помічників, кожен з яких боявся смерті, тому вона хотіла отримати компенсацію за свої втрати.
Побачивши реакцію Кеші, зелень варварського мага гірко посміхнувся, — усі ви, людські чарівники, проникливі і жадібніші за самого диявола!
Він змирився з долею, присів на землю і кинув Лейліну чорний мішечок.
— Иди и взгляни! Всі мої накопичені скарби там!
Лейлін простягнув руку і підібрав мішечок, який на дотик був зшитий зі шкіри тварин.
Магі на Кристичній стадії в заборонених Земля не були такі багаті, як маги інших земель, але цього багатства вистачило, щоб підбадьорити двох чарівників на паровій фазі.
Усередині виявилося так багато цінних матеріалів, що Кеша не змогла втриматися від захопленого скрика.
Лейлін вибрав один з найцінніших матеріалів, у тому числі кілька копій нотаток і потім передав мішечку Кеше.
Кіша з ніжною вдячністю подивилася на Лейліна, а потім почала перебирати коштовні камені всередині мішка. Коли вона нарешті передала мішечок назад зеленню варварському магу, то неозброєним оком побачила його спорожніння. Зеленокожий варварський маг дуже засмутився.
— Ладно. Оскільки ти відкупився, ми підемо.
Лейлін злегка вклонився, а його губи зігнулися в легкій усмішку. Він попрямував прямо коридором з Кешею. Вони зникли за поворотом, залишивши безмовного і розсадженого зеленку варварського мага.
Через кілька днів посеред величезної пустелі, що оточує замок Зибучих Песків, в похмурій і підземній печері.
У повітрі промайнула пара яскраво-червоних променів, і з'явилися дві фігури дядька та племінника - Ноя і Робіна.
- Ви обоє прийшли, Лейлін і я вже давно чекаємо вас.
Куша встала і злилася на паручку, що виникла. Незабаром вона уважно придивилась до Робіна і запитала, що з тобою сталося?
За допомогою своїх здібностей і вивчення ауру, яка витіснила повітря, вона вважала, що Рабен дуже змінився.
— Хм? — Лейлін пильно вдивився у обличчя Робіна.
Зовнішні він ніяк не змінився, він також зачарованим подивом дивився на них, як і раніше, але в області між бровами, Він розглянув незрозумілий чорний символ. Кілька схожих символів покривали весь його лоб.
Ще більше вразило Лейліна, родовід Великої Кемоінської Змії в тілі Робіна.
Якби в його тілі не було досить чистих родоводів, і не існувало б І.І. Він навіть не помічав би, що́ з цими винятковими можливостями.
— Нічого такого. Навпаки, я ніколи так не почувався! — Викрав Робин і витягнув великий шматок м'яса. Він почав їсти його.
Поверхня м'яса покривалася лусочками, а фіолетово-червона кров досі капала з надкусаної ділянки. Очевидно, це м'ясо належало якійсь високоенергетиці.
Робін з задоволенням встромив зуби у м'ясо і через деякий час повністю поїв його, залишивши одну тільки кістку.
Завершивши м’ясо, чорні символи на обличчі Робіна ніби ущільнюються у кольорі.
— Ургх... — Обличчя Ноя стало попільничим, коли він побачив, як Робін пожирає м’ясо. Він відразу відвернувся, не сміяючись дивитися на цей процес.
- А що сталося з тобою? — Раптом запитав Лейлін у Ноя. Лейлін був упевнений, що Робін приохотив рідкісні ресурси в замку Зибучі Пески.
Звичайно, він сам випадково натрапив на дещо, а його власні вигоди виявилися дуже великими. Але удача висвітлювала не одну людину, Лейлін чітко розумів цю теорію.
- Ні, нічого, просто пережив трохи травматичного моменту. Я ще не можу дивитися, як хтось їсть що-небудь...
Ной злегка змахнув своєю рукою. Жахливі спогади з минулої вечері справили на нього незабутнє враження.
- Ной дуже мало пережив у цьому житті, нехай йде. Ми повинні негайно покинути вимірювання Зибучі Пісок. Є заперечення?
Робін, очевидно, здорово думав і не розповідав про пережите в замку Зибучих Песків. У свою чергу Лейлін і Кеша також обережно не пояснювали подробиць.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv