Розділ 305 - Попутник
Голос молодого чоловіка був рішучим. Його кулаки стиснулися, а обличчя почервоніло. Слабкі промені світла випромінювали його тіло.
- Такий впертий. Ти впевнений, що не повернеш свої слова? Як тільки ти підеш до східної столиці, я швидше всього, більше не буду тебе навчати.
На обличчі Лейліна з’явилася умилка.
- Великий Рицар не таке вже й досягнення. Можливо, у сім'ї Дженні є дюжина таких. Не думаймо про небезпеку, яка може позбавити тебе життя. Що ти плануєш робити, коли вона повернеться? Стати капітаном деяких охоронців в родині Аргуз? Або може бути ще гірше, найманцем?
- Ти думав про все це? — запитав Лейлін.
Баелін зблід, але його голос звучав рівно, - я все це знаю і розумію! Але ... але якщо я не відправлю Дженні назад, моє серце ніколи не зможе заспокоїтися. Я точно впевнений в цьому...
Чудово. Ти можеш йти, але ніколи не повертатися.
Лейлін дивився на цю іграшку, переповнену праведністю, і видав ультиматум, перш ніж повернутися до себе в кімнату.
*Бум!
Двері зачинилися, залишивши Баеліна мовчки стояти посеред вулиці.
— Дякую Баелін! — У цей момент маленька холодна ручка лягає в долоню Баеліна.
— Дже... Дженни, ты... - Баелін почав заїкатися, коли побачив її.
Палець одночасно крижаною і ароматним, легко на губи Баеліна.
- Тобі не варто більше нічого говорити.
Дженні пробурмотіла, а потім поклала голову на плечі Баеліна.
« Коли я була маленькою, мені найбільше подобалося присмирятися до тіла мого батька і класти голову на його груди. Тепер, чи можеш ти позичити мені свої плечі на деякий час?
— Ко-звичайно. Мені буде приємно... — Баелін просто стояв у заціпененні, а його ніздрі дихали запахом волосся Дженні. Він не смів поворухнути навіть м'язом.
...
Ніч минула, і Баелін подивився на своє ліжко, а також на сліди вологості на своїх плечах, перш ніж криво посміхнутися.
— Давайте відправлятися.
Він орендував міні-повізку, в якій перевозили товари. Баелін одягнувся в міцний одяг, як і візник. Що стосується Дженні та Джеймса, то вони сховалися в купі возівки.
На чотирьох сторонах воза горіли смолоскипи, трохи різне оточення темряви.
— Не турбуйтеся. Вони не зможуть вас розкрити. — Баелін з усіх сил намагався потішити їх.
Що стосується Джеймса і Дженні, вони могли тільки дивитися один на одного та кричати.
Поки стан Лорда Маркіза погіршувався, Джеймс і Дженні могли тільки трохи відпочити, а потім продовжити свою подорож.
Їх наймали раніше авантюристи і найманці були вбиті у минулій сутичці. Це попередило інших, що хтось заважає Дженні та її групі. Більше не було дурнів, які намагалися стати мужніми захисниками.
До того ж навіть барон, який втратив своїх лицарів і більшість війська - елітніх воїнів, відчував глибоке каяття. Тепер він дивився на Дженні, як на бога чуми.
Чим швидше піде Дженні, людина, яка ніби магнітом притягує до себе небезпеку, тим краще. У будь-якому випадку, було б краще, якби не відбувалося інцидентів в районі, за яким він доглядав, щоб він міг трохи розслабитися.
Таке ставлення стало ще очевиднішим, коли він отримав анонімний лист зі східної столиці. У ньому говорилося про відмову від пропозиції Дженні з боку аудієнції.
У цій феодальній країні його область походила на, свого роду, маленьке незалежне королівство. Побачивши поведінку барона, ніхто з мешканців не надав підтримки Дженні.
Тому, щоб дістати цю міні-візуму, Баеліну довелося заплатити втричі більше.
Продавець навіть наголосив, що продає її саме Баеліну. Він не хотів мати ніяких торгових відносин з Джені.
У них просто не було впевненості, що Баелін зможе завершити цю угоду.
Але що ще вони могли зробити, аби захистити себе?
Дженні з Джеймсом були збентежені, коли бачили магазини зі зброєю і смолоскипами. Що стосується Баеліна, то він виглядав ще гірше.
Тим не менш, він стиснув свої зуби і подивився на Дженні, яка сиділа позаду нього, перш ніж клацнути батогом.
*Пa!*
Конний екіпаж тронувся, вивозячи трьох пасажирів з міста.
— Погодите минутку, могу я с вами поїхати?
Коли місто за Баеліном поступово зменшилося, і коли його нерішучість вже досягла піку, він почув голос, який здавався манною небесної для його вих.
— Бо...босс!
Баелін протертий очі і подивився на Лейліна в чорних одязі з невеликим рикзачком на плечі. Його очі відразу наповнилися хвилюванням, полегшенням та багатьма іншими емоціями.
— Лорд Лейлин! Ми дуже вдячні вам за те, що ви вирішили поїхати з нами!
У цей момент, Дженні та Джеймс вискочили з вузького відсіку воза і посміхнулися, немов з їх плечей впала важка ноша.
Вони вважають, що якби до них приєднався цей таємничий пан, то чого ж їм слід було турбуватися?
Було очевидно, що Дженні та Джеймс були дуже раді, хоч би як вони намагалися приховати це.
Вони змусили цього таємничого чоловіка Лейліна поїхати разом з ними. Навіть після повернення в східній регіон, притягання Лейліна до їх схемі є надзвичайно корисним дією!
Щодо цих схем, Лейлін не мав жодного уявлення про це і вже давно розгадав їхній намір. Однак він не висловив цього явно і дозволив Баеліну супроводжувати його в возі.
З могутнім експертом на борту, решта троє в одну мить відчули полегшення.
Вони відкинули все, що можна було використовувати для маскування і також змінили інтер'єр возів, щоб здавалося, ніби вони перевозили пасажирів замість товарів. Їм більше не потрібно було втиснутись у невеликий простір перевезення вантажів протягом усього подорожі.
Тук!*
Колеса кінного екіпажу крутилися, коли два коні з усіх сил скакали вперед.
— Пане Лейлін, чому ви вирішили піти з нами до східної столиці?
Баелін підняв погляд на Лейліна, який лежав поруч і відпочивав.
- Звичайно ж це через тебе, ідіоте! Як я можу заспокоїтись, відпустивши тебе?
Лейлін розплющив очі і байдуже відповів.
— Бо-босс, я так зворушений... - Баелін захлибався від сліз.
- Якби ти подумав, що я скажу щось подібне ти серйозно помиляєшся! — Наступні слова Лейліна змусили Баеліна зазнати шоку.
- Бізнес у Сверкаючих Молотах не процвітає. Я хотів відвідати східну столицю і знайти підхоже місце для роботи та відкрити філіал. Оскільки ти зібрався поїхати туди, я теж вирішив виїхати.
— Ні, ви напевно обманюєте мене! Ви повинні бути тут, тому що турбуєтеся про мене, правда?
Баелін виглядав ніби ось-ось розчавиться.
- Просто думай про це як хочеш.
Лейлін мовчки дивився на цього хлопця, який став занадто егоїстичним.
Він говорив байдуже і прийняв до своїх одягів, ніби збирався вдрімати.
Однак у своєму серці він поставив запитання: « І.І. Чіп, покажи мені мої поточні характеристики."
[Біп! Лейлін Фельер. Чорнкнижник 2 ранга. Родоловна: Гігантська Кемонська Змія. Сила: 21.1, Ловкість: 14.4; Життєдайність: 27.9; духовна сила — 77 (104,3), Магічна сила: 78 (Маґічна енергія синхронізована з духовною силою). Стан: Море свідомості розтрощено. Частина духовної сили кристалізована.
Упродовж цих двох років Лейлін постійно вживав зілля для лікування своїх поранень. На даний момент майже всі травми його тіла відновилися.
Однак повне зцілення його моря свідомості та духовної сили виявилося дуже повільним процесом, і Лейлін почав втрачати терпіння.
Тому, коли він зазнав емоційних поривів від свого генеалогічного походження, то вирішив податися до східної столиці й знайти спосіб пришвидшити процес.
Після зникнення мітки мага 3 ранги, Елрика, він тепер міг вивільнити частину своєї духовної сили і підняти свою силу до рівня піку чарівника 1 ранга.
На південному узбережжі чи в Замеречній зоні маги могли б бути такими ж сильними, як побажати. Поки вони не зустрінуться з магами 2 ранги, то здебільшого були тиранами!
Хоча в Сумеречній зоні існувало досить високорівневий технік медитації, однак існують відмінності у силі порівняно із південним узбережжям.
Лейлін, який також тренувався за допомогою високорівної техніки медитації дуже чітко розумів ці відмінності.
Високорівні технології медитації, що передаються від стародавніх магів, могли допомогти чарівнику стати сильнішими з кожним поргом із усіма видами дивовижних сил, яких вони натрапили на їх шляху, але все ж таки мали деякі очевидні недоліки.
Тренуючись до певного моменту, звичайні смертні ресурси ставали для них непотрібними, і тільки химерні речі або предмети з інших світів могли допомогти їм збільшити прогрес їх техніки медитації. Інакше в певний момент часу вони застрягнуть у розвитку.
У стародавні часи маги запанували над світом і збирали величезну кількість ресурсів. Крім того, зв'язок між Сумеречною зоною і зовнішнім світом все ще існував, тому проблема з часом вирішиться. Але проблема полягала в тому, що ця похмура зона втратила ресурси інших світів і навіть втратила зв’язок із самим підземним світом!
Деякі високорівні технології медитації були надзвичайно жорсткими, коли справа досягала певних матеріалів і крім того, їх не можна було замінити.
Отже, хоча прогрес місцевих магів був набагато вищим від того, що на південному узбережжі, з обох боків його було майже стільки ж.
Щодо магів 3 ранги, Лейлін думав, що їх було менше, ніж на південному узбережжі.
Зрештою, чим більше магів ставали рангами, тим рідкіснішим був матеріал. Це сильно вплинуло на магів, які користуються високорівними технологіями медитації.
Багато магів використовували більшу частину свого життя і досі не могли пробитися через перший рівень медитації та не бажали прийняти свою долю. Вони дуже шкодували про це під час своєї смерті!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv