Розділ 196 - знайомиться
— Я підписав контракт під свідченням очей Суду, пообіцявши не робити нічого, що може пошкодити Садам Четрих Сезонів. Якщо я повернуся до цієї угоди, то піднесуся суду...
Це найбільше турбувало Лейліна.
Якщо у нього буде вибір, то він не хотів би шкодити Садам Четрих Сезонів, оскільки від самого початку добре ставився до них.
— Це легко вирішити. Ось рішення: Крилья Гадкових Птиц. До тих пір, поки у тебе вони є, ти зможеш анулювати контакт з Садами Четрих Сезонів.
Гігант кинув пляшку з сірим розчином Лейліну.
— У тебе навіть є давно загублені предмети! — Лейлін зловив пляшку і дозволив І.І. Чіпу провести ретельний аналіз. Результати змусили його відпочити від подиву.
З такою підготовкою можна було сказати, що він вже давно готувався до цього.
- Хе хе...але не моя, але належить босу, що стоїть позаду мене. Він спеціально віддав мені цю суміш зі своєї колекції, щоб я передав її тобі.
Гігант нічого не вимагав взамін, а прямо відповів Лейліну, що змусило його трохи налякатися.
— Отже, яка твоя відповідь?
- Визнання сили інших є інстинктом усіх темних магів. Спочатку мені потрібно перевірити твою силу, - після деяких роздумів Лейлін дав свою відповідь.
- Ти побачиш... - Голос Гіганта став менш різноманітним.
Велика кількість зеленого туману розповсюдилася довкола Лейліна.
Через деякий час, туман розсіявся і Лейлін вийшов вперед з серйозним виразом на обличчі. Здавалося, що його турбувало кілька речей.
- Я ніколи не думав, що це зробив він...
Після цього Лейлін заспокоївся і повернувся до свого табору, ніби нічого не сталося.
Після ночі Лейлін продовжував свою подорож.
Рівнини Вічної Річки розташовувалися на кордоні між темними і світлими магами. Здорова безпека була під загрозою.
У цих місцях, навіть у містах щоденно відбувалися пограбування, вбивства та інші злочини. Час від часу навіть відбувалися битви між кількома магами.
У цій ситуації охоронці міста більше покидалися на професійних колпортерів і щодня очищували територію.
Після того, як у цьому регіоні виявили таємний простір, в нього відразу ж почав вторгатися велика кількість магів, що призвело до виникнення ще більшого хаосу в тому місці.
По дорозі, тільки число людей, що хотіли комусь помститися, досягало позначки в п'ятнадцять осіб. Це означало, що в будь-який момент у когось могла виникнути особиста мотивація.
Якби не Лейлін і одяг його групи, що надала їм таємничості, навіть маги начебто нього могли зустрітися з деякими неприємностями.
Вийшовши з міста звичайних людей, Лейлін раптом побачив знайомі фігури.
- Майстер що сталося? Щось не так з тими послушниками? — У Лейліна номер 2 і 3?
— Нічого особливого, — недбало відповів Лейлін. Навіть якщо він і зустрів своїх знайомих, вони вже належали різним світам. Він не збирався підтримувати з ними зв’язок і, можливо, буде кращим для них, якщо вони не бачитимуться.
Але деколи доля виявлялася такою дивною, що нічого не перешкоджало.
У той момент, коли Лейлін прискорив свою подорож і покидав ворота, то зіткнувся з зустрічними їм раніше послушниками.
— Лейлин! Привіт! Лейлін, це ти? — Серед групи стояв високий молодий чоловік і з запалом кричав йому.
Раніше вони були на великій відстані, але зараз, коли вони зустрілися, один з послушників відразу впізнав його.
Лейлін спостерігав за слухачами, що наближалися до нього і привітно усміхались.
Після зміцнення тіла і зору Лейліна значно покращилися. Він з легкістю зміг помітити, що з усіх присутніх той, хто кричав йому, був дуже високим, з довгим золотим волоссям, густими бровами, глибокими очима і високою переносницею.
Поряд з ним була дівчина, яка слухалася заманених тілам, срібним волоссям і очима були подібні до рубини. Вони постійно створювали екзотичні кулі.
Лейлін відразу розпізнав цих двох послухників. Вони були людьми, яких Лейлін не бачив вічно — Джордж і Бессіта!
« Але хіба Джордж не є послушником вежі Слонової Кості? Чому він поруч з Бессітою, яка вступала до Академії Болотних Садів*? "
Ця ідея на долю секунди затрималася в його голові, перш ніж його перервав Джордж, який привів Бессіту та інших до нього.
— Лейлін, це дійсно ти! Я вже думав, що гукнув не того чоловіка!
Джордж був першим другом Лейліна, ставши їм під час першої подорожі з ним із Чорнобильських островів і, як і раніше, він ніжно по-медвеж'ї обняв Лейліна.
З іншого боку, Бессіта стискала свої пальці, неначе злякалась.
З самого початку Лейлін мала багато проблем. Звичайно, після того як Лейлін збив її квіткового охоронця в якості загрози, вона стала дуже тихою.
Але вона таки змогла пройти тест на мага і приєднатися до Академії Болотних Садів.
— Здрастуйте Лейлін, — байдуже привіталася Бессіта.
- Лейлін, дозволь мені представити тебе. Це Олександр! - Джордж спершу звернув на молодого чоловіка з червоним-коричневим волоссям.
— Це Лана. І красуня в рожевому одязі — Шейра!
Після цього Джордж представив йому двох покірливих дівчат біля нього. З Ланою все було гаразд, але Шіера агресивно вщипнула Джорджа за боком. Він одразу видав легкий скрик від болю. Здавалося, що обидві дівчини більш простодушно ставилися до нього.
Лейлін не міг дивитися на Шейру ближче. Вона була одягнена в рожеву мисливську екіпіровку, що обнажила пару її струнких молочно-білих стегон. Вона була високою і на плечі несла зелений дерев'яний цибуля, добре відповідний Джорджу.
Навіть Лейлін мусив визнати, що Джордж має добрий смак.
- Лейлін. Чому ти не залишиш нас своїм друзям? — Джордж знущався над Лейліном у груди.
Він подивився на свій одяг і відповів.
Для зручності під час подорожі Лейлін і його два Великих Рицаря носили цивільний одяг. Використовуючи метод старої відьми у приховування своєї духовної сили, він продовжував приховувати її, раз та свідчила про те, що він офіційний маг.
До двох своїх пов’язаних рабів він також застосовував цей метод.
Отже, Джордж та інші, що до цих пір були послушниками, не змогли виявити приховування Лейліна і ставилися до нього як до звичайного послуханика.
- Ці двоє мої друзі. Ми зустрілися з ними по дорозі, і виявилося, що тримаємо дорогу в одне й те саме місце. Вони не дуже товариські і трохи асоціальні.
Лейлін кинув скульптуру вірмени номер 2 і номером 3 і сказав, - візьміть її та йдіть вперед. Зустрінемося на місці.
Отримавши вказівки, номер 2 і 3 кивнули й повернулися до коней.
- Лейлін, краще, якщо ти будеш більш зухвалим, коли будеш спілкуватися з ними. Я постійно відчуваю некомфортну ауру навколо них..., Джордж спостерігав за віддаленими фігурами номер 2 і номери 3 та прошепотів на вухо Лейліну.
— Не турбуйся, я знаю свої обмеження, — кивнув Лейлін.
— Ха ха... Давай не бемо говорити про це. Лейлін, здається ми не бачилися близько шести чи семи років, так? Цього разу ми повинні випити за нашу зустріч!
Джордж, звичайно, обняв Лейліна за плечі і в його сміхі відчувався надмірний радість. Два роки тому я просунувся і став послушником 3 рівня! Навіть мій наставник похвалив мене за це. Але я нічого не можу з цим вдіяти, тому що мої оригінальні здібності відповідали лише четвертому класу.
Через цю зустріч Джордж та Лейлін відштовхнули думки про вихід з міста і попрямували всередину. Вони знайшли маленький бар і здалися спогадами.
Після кількох чашок пива Лейлін отримав від Джорджа всю необхідну інформацію.
Джордж очевидно все ще був студентом Вежі Слонової Кості, так само як і його подруга Шейра.
Бессіта, Лана і хлопець на ім'я Олександр опинилися послушниками з Академії Болотних Садів.
Причина їхньої поїздки в це місце полягала у завершенні завдань, які вони отримали від своїх академіків. Джордж і Бессіта добре знали один одного, тому їхні команди та подорожі були дуже близькими.
— Ми опинилися в великій небезпеці. Нам насправді дали завдання по захисту, за якими ми повинні увійти і оселитися в таємному просторі рівнини Вічного Реки. — Вираз Джорджа був сумним, коли він договорив до цього місця, навіть обличчя Бессіти і Шейри помачніли.
Таємний простір стояв під контролем офіційних магів і кілька послушників на зразок них не змогли б створити навіть крихітні проблеми для перших. Вони виявилися пушеним м'ясом і могли померти в будь-який момент.
Лейлін оглянув присутніх з обох груп, які об'єдналися разом, Джордж і Бессіта були послушниками 3 рівня, а решта троє стали тільки послухувачами 2 рівні. У цілому ця група послушників походила на територію, яку він разом зі своєю групою знищив під час подорожі до Місяцем Гірним Рівнинам Цітри.
— О, правда! Як щодо тебе, Лейлін? Твоя аура здається досить сильною. Ти повинен бути вже досяг послушника 3 рівня, так?
Джордж, здавалося, питав без будь-яких намірів. Безпілотний напій з соломинки, мабуть, напружився, чекаючи його відповіді.
— Мені досить пощастило, і я став послушником 3 рівні кілька місяців тому, — хіхікнув Лейлін.
- Досить важко просунутися до послушника 3 рівня. Пошли! Вип'ємо за наше майбутнє в якості магів!
Джордж не приховував своїх думок і кричав, щоб привернути увагу інших відвідувачів.
— Ура! - Шість келихів задзвенено в барі.
Випивши, Джордж запитав: « Лейліне, куди ти зараз прямуєш? » В Академію Костей Бездні? Тільки після того, як я потрапив у Башню Слонової Кості, я дізнався, що Академія Костей Бездонни є місцем навчання темних магів. Нам навіть заборонено спілкуватися з темними чарівниками.
- Що? Кості Бездны? Він з Академії Костей Бездні?
У момент, коли слова вийшли з уст Джорджа, Лана та Олександр походили на кошенят, яким прийшли на хвості і здригнулися від шоку.
Шейра нічого не сказала, але її погляд став насторожішим, коли вона дивилася на Лейліна.
— Ладно. Ладно. Не будьте такими напруженими. Лейлін і я хороші друзі, він дуже відрізняється від інших темних магів.
Тільки в цей момент Джордж зрозумів, що зробив зайвого, і поспішив піднятися і закрити незручну тему.
* Читачі, якщо ви звернетеся до 16 розділу, то вас звати Wetland Gardens Academy я з ’ Академії Садів’ю змінюю на Академію Болотних садів. Вибачте, але моя думка така.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv